Постанова

від 28.07.2023 по справі 391/797/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 липня 2023 року

м. Київ

справа № 391/797/20

провадження № 61-308св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Кривошея Л. Г.»,

третя особа - державний нотаріус Компаніївської державної нотаріальної контори Узлова-Айзіме Світлана Юріївна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства «Кривошея Л. Г.» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року в складі судді Мумиги І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Кривошея Л. Г.» (далі - ФГ «Кривошея Л. Г.») та просив: скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого 22 березня 2017 року за № 19633330 на підставі рішення державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори Узлової- Айзіме С. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34451313 від 25 березня 2017 року; зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 16,9742 га, кадастровий номер 3522885400:02:000:0506, яка знаходиться на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

На обґрунтування позову зазначав, що 28 травня 2009 року його матір ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір оренди належної їй земельної ділянки площею 16,98 га на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, строком на 10 років.

Вказаний договір зареєстрований у Компаніївському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центра державного земельного кадастру» 09 жовтня 2009 року за № 040937300066.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та він в установленому законом порядку прийняв спадщину після її смерті.

Під час отримання свідоцтва про право на спадщину 13 лютого 2020 року він дізнався про існування договору оренди земельної ділянки площею 16,98 га на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Кривошея Л. Г.», зареєстрований державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори Узловою - Айзіме С. Ю. 23 березня 2017 року, номер запису про інше речове право: 19633330.

Він проживав з померлою матір`ю з 2013 року постійно в місті Кропивницькому і йому достеменно відомо, що вона у 2017 році не підписувала договір оренди земельної ділянки та після закінчення строку дії попереднього договору оренди від 28 травня 2009 року поновлювати його не планувала.

При ознайомленні з договором оренди земельної ділянки від 22 березня 2017 року він виявив, що підпис матері у договорі не схожий на дійсний підпис ОСОБА_2 , у зв`язку з чим він звернувся до Компаніївського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за якою 04 березня 2020 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за частиною другою статті 358 КК України.

Згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17 листопада 2020 року, підписи від імені ОСОБА_2 у графі «підписи сторін Орендодавець

---

» в договорі оренди землі від 22 березня 2017 року виконано не ОСОБА_2 . Отже, його матір не укладала спірний договір оренди земельної ділянки.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належні та допустимі докази відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладення спірного договору оренди земельної ділянки. Висновок експерта № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року згідно ухвали Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2020 року та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року є недопустимим доказом у кримінальному провадженні. Висновок № 424/42421/20-27/4925-4940/20-27 від 17 листопада 2020 року, складений за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120201201800000040, не може враховуватися при вирішенні цієї справи, оскільки під час її проведення не вирішувалося питання про те, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 22 березня 2017 року нею чи іншою особою.

Позивач з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи в цій справі до суду не звертався.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Зобов`язано ФГ «Кривошея Л. Г.» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 16, 9742 га, кадастровий номер 3522885400:02:000:0506, яка знаходиться на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого 22 березня 2017 року за № 19633330 на підставі рішення державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори Узлової- Айзіме С. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34451313 від 25 березня 2017 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи та не дав належну оцінку наявним у справі доказам. Згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року, підпис у графі «Підписи сторін Орендодавець

---

» в договорі оренди землі від 22 березня 2017 року виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. Експерт при проведенні судово-почеркознавчої експертизи від 17 листопада 2020 року не досліджував підпис у графі «Підписи сторін Орендодавець

---

» в договорі оренди землі від 22 березня 2017 року, оскільки зазначене питання вже було предметом дослідження експерта під час проведення судової почеркознавчої експертизи від 31 липня 2020 року і відсутні підстави для його повторного дослідження.

На підставі оцінки наданих сторонами доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 22 березня 2017 року договір оренди не підписувала, відтак її волевиявлення на укладення такого договору було відсутнє.

Колегія суддів дійшла висновку про допустимість висновку експерта у кримінальному провадженні як доказу у цій справі, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування.

Оскільки позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту, його вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ФГ «Кривошея Л. Г.» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року.

Оскаржило судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та встановив обставини на підставі недопустимих доказів, зокрема, взявши до уваги висновок експерта № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Компаніївського районного суду Кіровоградської області.

11 травня 2022 року справа № 391/797/20 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направила відзив на касаційну скаргу, в якій просила залишити її без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року - без змін.

Оскільки рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року скасоване постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, воно в касаційному порядку не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач є сином ОСОБА_2

28 травня 2009 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір оренди землі, за умовами якого передала в оренду останньому земельну ділянку площею 16,98 га на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області строком на 10 років.

Договір зареєстрований у Компаніївському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центра державного земельного кадастру» 09 жовтня 2009 року за № 040937300066.

17 березня 2017 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 угоду про дострокове розірвання договору оренди землі у зв`язку з наміром орендодавця укласти новий договір з орендарем.

Зі змісту договору оренди землі від 22 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 передала в оренду ФГ «Кривошея Л. Г.» земельну ділянку площею 16,9742 га, кадастровий номер 3522885400:02:000:0506, строком на 25 років.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 16, 9742 га, кадастровий номер 3522885400:02:000:0506, розташованої на території Софіївського сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Суди встановили, що ОСОБА_1 звертався до органів поліції із заявою про те, що його матір ОСОБА_2 не підписувала договір оренди землі від 22 березня 2017 року, відтак ОСОБА_3 підробив вказаний договір.

Постановою заступника начальника - начальника СВ Компаніївського ВП Долинського ВП України ГУ НП в Кіровоградській області Сторчака В. Ф. від 04 березня 2020 року прийнято та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12020120180000040 від 04 березня 2020 року на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 .

Згідно висновку експерта № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 04 березня 2020 року за № 12020120180000040, підпис у договорі оренди землі від 22 березня 2017 року, укладеному між ОСОБА_2 та ФГ «Кривошея Л. Г.», у графі «Підписи сторін Орендодавець____» виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно висновку експерта № 4240/4241/20-27/4925-4940/20-27 від 17 листопада 2020 року, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120201201800000040, питання того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підписи сторін Орендодавець _____» в договорі оренди землі від 22 березня 2017 року саме ОСОБА_2 , не досліджується, оскільки було предметом дослідження при проведенні судово-почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 05 квітня 2022 року у справі № 143/1441/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 394/486/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 388/964/21.

Установивши, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 22 березня 2017 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, що підтверджено висновком експерта за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про неукладеність цього правочину.

Оскільки договір оренди землі від 22 березня 2017 року є неукладеними, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про наявність правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику відповідно до вимог статті 391 ЦК України та скасування державної реєстрації для реального відновлення порушеного права ОСОБА_1 , який в установленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про прийняття апеляційним судом постанови на підставі недопустимих доказів, зокрема, висновку експерта № 3210/3211/20-27 від 31 липня 2020 року, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи з огляду на те, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Апеляційний суд оцінив зазначений доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, про що навів відповідні мотиви у оскаржуваному судовому рішенні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, посилання відповідача на те, що проведена у кримінальному провадженні № 12020120180000040 судово-почеркознавча експертиза від 31 липня 2020 року є недопустимим доказом, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ФГ «Кривошея Л. Г.» залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Кривошея Л. Г.» залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко