Постанова

від 02.12.2021 по справі 910/8454/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/8454/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (повний текст рішення складено 03.08.2021)

у справі №910/8454/21 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

про стягнення 256 622,43 грн,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс (далі - СУР ТОВ Светолюкс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк , відповідач) про стягнення 256 622,43 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на безпідставне списання з поточного рахунку позивача грошових коштів у розмірі 256 622,43 грн, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову, АТ КБ Приватбанк вказує, що через непогашення позивачем заборгованості за кредитом, заборгованість стала простроченою, внаслідок чого і відбулось договірне списання коштів в розмірі 123 706,37 грн. Щодо списання коштів у розмірі 132 916,06 грн, відповідач зазначає, що банком були виконані свої зобов`язання щодо своєчасного проведення Гарантованих платежів. ініційованих клієнтом, однак, позивачем було допущено прострочення заборгованості, яка в подальшому не була погашена, що стало підставою для договірного списання з боку AT КБ ПриватБанк в рахунок погашення заборгованості за договором б/н від 16.08.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на користь Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс грошові кошти у розмірі 242 098,40 грн, судовий збір у розмірі 3 631,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 434,03 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк мав право списати заборгованість за договором б/н від 16.08.2013 у розмірі 14 524,03 грн. За висновками місцевого господарського суду, інша частина грошових коштів у розмірі 109 182,34 грн, яка була списана із поточного рахунку позивача згідно меморіального ордеру №170617355 від 11.02.2021, в тому числі заборгованість за договором від 26.12.2011 у розмірі 123 706,37 грн, списана без надання належних та достатніх доказів на підтвердження її виникнення, а тому є такою, що була списана банком безпідставно, без розпорядження клієнта, та з порушенням норм чинного законодавства.

Судом першої інстанції враховано, що судовим наказом від 12.11.2020 у справі №917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу про стягнення 132 570,81 грн заборгованості за договором б/н від 31.07.2013, Господарський суд Полтавської області стягнув з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за договором б/н від 31.07.2013 у сумі 14 524,03 грн, а також судові витрати у сумі 210,20 грн.

При цьому Господарський суд Полтавської області ухвалою від 2.11.2020 у справі №917/1800/20 відмовив Акціонерному товариству Комерційному банку ПриватБанк у видачі судового наказу в частині стягнення зі Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс 43 024,65 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 75 022,13 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором б/н від 31.07.2013. Залишаючи вказану ухвалу суду без змін, Східний апеляційний господарський суд у постанові від 26.01.2021 зазначив, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані клієнту Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, зокрема, відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісії за користуванням кредитом, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із клієнтом кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. У постанові також зазначено, що підписана боржником заява умов щодо встановлення розміру процентів та пені не містить. Таким чином, заявником не доведено, що вимоги про стягнення 43 024,65 грн заборгованості по процентам та 75 022,13 грн пені грунтуються на договорі, укладеному у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, АТ КБ Приватбанк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21 в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішенням у справі №917/1800/20 не було припинено правовідносин сторін за договором обслуговування, зокрема в частині кредитних правовідносин, а тому, на думку скаржника, зобов`язання позивача з погашення заборгованості за договором не припинились. Апелянт зазначає, що позивач був повністю ознайомлений з умовами надання кредиту, що підтверджується підписанням позивачем Заявки, та фактично схвалив умови кредитування своїми подальшими діями щодо користування кредитними коштами.

Також, посилаючись на пункти 3.2.6.3.12 та 3.2.6.2.3.9 Умов та правил надання банківських послуг, скаржник стверджує, що сторонами у кредитному договорі погоджено можливість здійснення банком договірного списання коштів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/8454/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 03.08.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс зазначає, що через відсутність договірних умов списання грошових коштів між позивачем та відповідачем самостійне списання АТ КБ Приватбанк без розпорядження клієнта грошових коштів з рахунку клієнта є безпідставним.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.10.2021 у справі №910/8454/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 прийнято справу №910/8454/21 за апеляційною скаргою Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 02.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 клопотання Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, справу №910/8454/21 призначено до розгляду в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом міста Полтави.

У судове засідання 02.12.2021 з`явився представник позивача. Представники відповідача у судове засідання 02.12.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлявся належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники відповідача, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників що не з`явились у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2021 надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.12.2011 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс (клієнт) підписало Заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї заяви позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ Приватбанк , які разом із Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, складають Договір банківського обслуговування, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача (www.privatbank.ua), AT КБ ПриватБанк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, у зв`язку чим публікує Умови та правила надання банківських послуг , які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Розділом 3.2.2 Умов та правил регламентований порядок надання кредиту за послугою Гарантований платіж .

Послугу Гарантований платіж AT КБ ПриватБанк надає для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і AT КБ ПриватБанк . Послуга надається у вигляді виконання AT КБ ПриватБанк заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає AT КБ ПриватБанк зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається AT КБ ПриватБанк як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов`язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання AT КБ ПриватБанк за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв`язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов), AT КБ ПриватБанк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

31.07.2013 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс підписало заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої останньому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Також, з 16.08.2013 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24 почало користуватись послугою Гарантований платіж (договір від 16.08.2013).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 у справі №917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу про стягнення 132 570, 81 грн заборгованості за договором б/н від 31.07.2013, з якої 14 524,03 грн - заборгованості за кредитом, 43 024,65 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 75 022,13 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, відмовлено Акціонерному товариству Комерційному банку ПриватБанк у видачі судового наказу в частині стягнення з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс 43 024,65 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 75 022,13 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором б/н від 31.07.2013.

Судовим наказом від 12.11.2020 у справі №917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу стягнуто з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за договором б/н від 31.07.2013 у сумі 14 524,03 грн, а також судові витрати у сумі 210,20 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі №917/1800/20 залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 у справі №917/1800/20 залишено без змін.

11.01.2021 згідно меморіальних ордерів №173721657 та №170617355 Акціонерним товариством Комерційним банком ПриватБанк було списано з рахунку Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс грошові кошти у розмірі 123 706,37 грн та у розмірі 132 916,06 грн, з призначенням платежу: Погашення заборгованості по договору №б/н від 26.12.2011 та Погашення заборгованості по гарантованим платежам по договору №б/н від 16.08.2013 відповідно.

16.02.2021 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс звернулось до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк з листом вих. №11/5 від 15.02.2021, у якому просило Банк пояснити на яких підставах відбулось 11.02.2021 списання з поточного рахунку позивача 132 916,06 грн, а також 123 706,37 грн.

У відповідь на вищевказаний лист Банк листом №20.1.0.0.0/7-210218/9852 від 26.03.2021 повідомив, що кошти з рахунку позивача були списані по договірному списанню в рахунок погашення боргу перед банком.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за відсутності договірних умов списання грошових коштів між сторонами, самостійне списання Акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк без розпорядження клієнта грошових коштів з рахунку Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс суперечить законодавству та є безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, стверджує, що сторони у кредитному договорі погодили можливість здійснення АТ КБ Приватбанк договірного списання коштів, а оскільки позивач користується послугою Гарантований платіж з 16.08.2013, то він вважається таким, що надав банку заявки на договірне списання коштів.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положеннями ст. 1073 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що судами у справі № 917/1800/20 встановлено, що підписана боржником заява не містить умов щодо встановлення розміру процентів та пені. Таким чином, заявником не доведено, що вимоги про стягнення 43 024,65 грн заборгованості по процентам та 75 022,13 грн пені ґрунтуються на договорі, укладеному у письмовій (в тому числі електронній) формі.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, зокрема, відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісії за користуванням кредитом, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія враховує, що предметом доказування у справі №917/1800/20 була заборгованість позивача по процентам у розмірі 43 024,65 грн та пені у розмірі 75 022,13 грн, яку відповідач вважав такою, що утворилась внаслідок невиконання позивачем Умов та Правил надання банківських послуг, до яких позивач приєднався шляхом підписання заяви від 31.07.2013. Судами відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам з підстав того, що підписана боржником заява не містить умов щодо встановлення розміру процентів та пені. Апеляційній господарський суд зазначає, що у даній справі склалися подібні правовідносини, та відповідачем також не доведено, що позивач приєднався саме до тих Умов та Правил, заява про приєднання до яких підписана ним 31.07.2013.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких розпоряджень позивача на перерахунок банком сум, списаних за меморіальним ордером № 170617355 від 11.02.2021, а також на відсутність у заявках, на які посилається відповідач, будь-якого підпису з боку позивача, що не свідчить про надсилання вказаних заявок на гарантований платіж саме позивачем. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи АТ КБ Приватбанк про те, що сторонами у спірних правовідносинах було погоджено договірне списання коштів, що мало наслідком списання з рахунку позивача грошових коштів.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банк мав право на списання заборгованості за договором №б/н від 16.08.2013 лише у розмірі 14 524,03 грн, яка була предметом доказування у справі №917/1800/20. Інша частина грошових коштів у розмірі 109 182,34 грн, яка була списана із поточного рахунку позивача згідно меморіального ордеру №170617355 від 11.02.2021, в тому числі заборгованість за договором від 26.12.2011 у розмірі 123 706,37 грн, що списана згідно меморіального ордеру №173721657 від 11.02.2021 без надання належних та достатніх доказів на підтвердження її виникнення, визнається судом такою, що була списана банком безпідставно, без розпорядження клієнта, та з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було спростовано в повному обсязі належними та допустимими доказами доводів та вимог позовної заяви.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2021, прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21.

5. Матеріали справи №910/8454/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 13.12.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік