Рішення

від 03.08.2021 по справі 910/8454/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2021Справа № 910/8454/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" (36034, м. Полтава, вул. Великотирнівська, буд. 29/1, кв. 64)

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

про стягнення 256 622,43 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 256 622,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 11.02.2021 о 17:06 год та 17:38 год безпідставно було списано з поточного рахунку позивача грошові кошти у розмірі 256 622,43 грн, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8454/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

24.06.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву на позов. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що у зв`язку з необхідністю надання доказів по справі та в обґрунтування своєї позиції, у останнього відсутня можливість подати суду відзив у строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, оскільки збір доказів потребує відповідного часу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та продовжив відповідачу строк для подання до суду відзиву до 12.07.2021.

14.07.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що через непогашення позивачем заборгованості за кредитом, заборгованість стала простроченою, за наслідком чого відбулось договірне списання коштів 11.02.2021 року в розмірі 123 706,37 грн, згідно меморіального ордеру № 173721657 від 11.02.2021 року. За доводами відповідача, сторони за кредитним договором погодили можливість здійснення Банком договірного списання, що спростовує доводи позивача про безпідставність вчинення такої дії з боку відповідача. Щодо списання коштів у розмірі 132 916,06 грн, відповідач зазначає, що Банком були виконані свої зобов`язання щодо своєчасного проведення Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, однак, позивачем було допущено прострочення заборгованості, яка в подальшому не була погашена, що стало підставою для договірного списання з боку AT КБ "ПриватБанк" в рахунок погашення заборгованості за договором №б/н від 16.08.2013.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26 грудня 2011 року Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" (надалі - позивач, клієнт) підписало Заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї заяви позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк" (надалі - Умови), які разом із Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача ( www.privatbank.ua ), AT КБ "ПриватБанк" публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, у зв`язку чим публікує Умови та правила надання банківських послуг , які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

31 липня 2013 року Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" підписало заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої останньому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Також, з 16 серпня 2013 року Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24 почало користуватись послугою "Гарантований платіж" (надалі- договір від 16.08.2013).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі № 917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу про стягнення 132570, 81 грн. заборгованості за договором б/н від 31.07.2013, з якої 14524,03 грн. - заборгованості за кредитом, 43024,65 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 75022,13 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, відмовлено Акціонерному товариству Комерційному банку ПриватБанк у видачі судового наказу в частині стягнення з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс 43024,65 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом та 75022,13 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором б/н від 31.07.2013.

Судовим наказом від 12.11.2020 року у справі № 917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу стягнуто з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за договором б/н від 31.07.2013 у сумі 14 524,03 грн, а також судові витрати у сумі 210,20 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі № 917/1800/20 суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк та залишив без змін ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 у справі № 917/1800/20.

11 лютого 2021 року згідно меморіальних ордерів №173721657 та №170617355 Акціонерним товариством Комерційним банком ПриватБанк було списано з рахунку Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс грошові кошти у розмірі 123 706,37 грн та у розмірі 132 916,06 грн, з призначенням платежу: Погашення заборгованості по договору №б/н від 26.12.2011 та Погашення заборгованості по гарантованим платежам по договору №б/н від 16.08.2013 відповідно.

16 лютого 2021 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю Светолюкс звернулось до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк з листом вих. №11/5 від 15.02.2021, у якому просило Банк пояснити на яких підставах відбулось 11.02.2021 списання з поточного рахунку позивача 132 916,06 грн, а також 123 706,37 грн.

У відповідь на вищевказаний лист Банк листом №20.1.0.0.0/7-210218/9852 від 26.03.2021 повідомив, що кошти з рахунку позивача були списані по договірному списанню в рахунок погашення боргу перед банком.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що за відсутності договірних умов списання грошових коштів між сторонами, самостійне списання Акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк без розпорядження клієнта грошових коштів з рахунку Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс суперечить законодавству та є безпідставним, а тому просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку 256 622,43 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку Позивач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами Банку.

В ст. 627 ЦК України говориться, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно- правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Тобто, правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору.

Як встановлено судом, на підставі меморіального ордеру №173721657 від 11.02.2021 відповідачем було списано із поточного рахунку позивача 123 706,37 грн, з призначенням платежу: Погашення заборгованості по договору №б/н від 26.12.2011 .

Цією ж датою на підставі меморіального ордеру №170617355 відбулось списання грошових коштів з рахунку Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс`у розмірі 132 916,06 грн, з призначенням платежу: Погашення заборгованості по гарантованим платежам по договору №б/н від 16.08.2013 .

Розділом 3.2.2 Умов та правил регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" AT КБ "ПриватБанк" надає для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і AT КБ "ПриватБанк". Послуга надається у вигляді виконання AT КБ "ПриватБанк" заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає AT КБ "ПриватБанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається AT КБ "ПриватБанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов`язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання AT КБ "ПриватБанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв`язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов), AT КБ "ПриватБанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Судом встановлено, що шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24 позивач з 16.08.2013 почав користуватись кредитом за послугою "Гарантований платіж".

Отже, договір №б/н від 16.08.2013 року, який обліковується за позивачем, є договором щодо оформлених Спільним українсько-російським ТОВ "Светолюкс" гарантованих платежів в рамках комплексного Договору банківського обслуговування.

Відповідно до p. 3.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розорі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагород) за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує AT КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує AT КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

З долучених до відзиву заявок на гарантійний платіж (доручення на договірне списання) вбачається, що в період з 16.08.2013 по 17.02.2014 позивач ініціював проведення банком гарантованих платежів на загальну суму 60 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що виконав свої зобов`язання по проведенні гарантованих платежів належним чином, при цьому позивачем було допущено прострочення заборгованості, що стало підставою для договірного списання з боку AT КБ "ПриватБанк" в рахунок погашення заборгованості за договором від 16.08.2013.

Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положеннями ст. 1073 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що сторони погодили можливість здійснення AT КБ "ПриватБанк" договірного списання, що спростовує доводи позивача про безпідставність вчиненого списання вищевказаних грошових коштів з поточного рахунку клієнта.

Відповідно до листа №20.1.0.0.0/7-210218/9852 від 26.03.2021, який був наданий на запит Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс , відповідач повідомив, що рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1800/20, яким банку відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс та яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, не є підставою для припинення зобов`язання Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс з повернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що судовим наказом від 12.11.2020 року у справі № 917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу про стягнення 132 570,81 грн заборгованості за договором б/н від 31.07.2013, з якої 14 524,03 грн - заборгованості за кредитом, 43 024,65 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 75 022,13 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором суд стягнув з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за договором б/н від 31.07.2013 у сумі 14 524,03 грн, а також судові витрати у сумі 210,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1800/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс про видачу судового наказу відмовлено Акціонерному товариству Комерційному банку ПриватБанк у видачі судового наказу в частині стягнення з Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю Светолюкс 43 024,65 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 75 022,13 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором б/н від 31.07.2013.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі № 917/1800/20, якою було залишено без змін ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 у справі № 917/1800/20, суд дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані клієнту Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, зокрема, відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісії за користуванням кредитом, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із клієнтом кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про зойьшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

У постанові також зазначено, що підписана боржником заява умов щодо встановлення розміру процентів та пені не містить. Таким чином, заявником не доведено, що вимоги про стягнення 43 024,65 грн заборгованості по процентам та 75 022,13 грн пені грунтуються на договорі, укладеному у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, Справа Совтрансавто-Холдинг проти України п. 72 В. Оцінка Суду ).

Отже, вищевказана постанова Східного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №917/1800/20, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення у даній справі, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Таким чином, на підставі наведено, приймаючи до уваги надані відповідачем розрахунки за договором від 26.12.2011 та за договором від 16.08.2013, у останньому з яких вказується на існування заборгованості за наданим кредитом у розмірі 14 524,03 грн, заборгованості по процентам - 43 024,65 грн та пені - 75 022,13 грн, яка була предметом розгляду у справі №917/1800/20, суд приходить до висновку, що у даному випадку банк мав право на списання заборгованість за договором №б/н від 16.08.2013, саме у розмірі 14 524,03 грн. Інша частина грошових коштів у розмірі 109 182,34 грн, яка була списана із поточного рахунку позивача згідно меморіального ордеру №170617355 від 11.02.2021, в тому числі заборгованість за договором від 26.12.2011 у розмірі 123 706,37 грн, що списана згідно меморіального ордеру №173721657 від 11.02.2021 без надання належних та достатніх доказів на підтвердження її виникнення, визнається судом такою, що була списана банком безпідставно, без розпорядження клієнта, та з порушенням норм чинного законодавства.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" у розмірі 242 098,40 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Що стосується судових витрат відповідача на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді між Спільним українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" та Приватним підприємством "Адвокатське бюро Юрія Сліпченка" укладено договір про надання правової допомоги від 14.05.2021.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження виконання позивачем умов договору та понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, останнім надано до матеріалів справи Звіт про роботу адвоката за завданням клієнта станом на 20.05.2021 на суму 10 000,00 грн, Акт приймання-передачі від 20.05.2021 на суму 10 000,00 грн та платіжне доручення №16 від 24.05.2021.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове їх задоволення.

Приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також зважаючи на співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на правову допомогу покладаються на позивача частино у розмірі 9 434,03 грн.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" (36034, м. Полтава, вул. Великотирнівська, буд. 29/1, кв. 64, ідентифікаційний код 19360913) грошові кошти у розмірі 242 098 грн 40 коп., судовий збір у розмірі 3 631 грн 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 434 грн 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.08.2021

Суддя Л. Г. Пукшин