Рішення

від 30.11.2021 по справі 910/7995/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2021Справа № 910/7995/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок"

про визнання угоди недійсною

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Фіцулін О.О. (адвокат);

від відповідача Бабенко С.М. (самопредставництво).

В судовому засіданні 30.11.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 14.12.2021 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про визнання недійсною угоди б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, укладеного між ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" та ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна без застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 року, позов задоволено, визнано недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, укладену між Приватним акціонерним товариством Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна без застосування наслідків недійсності правочину, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна судовий збір в розмірі 1921,00 грн., витрати на проведення судової експертизи та повторної судової експертизи в розмірі 34 170,99 грн.

Постановою Верховного Суду від 26.08.2021 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 року у справі № 910/7995/19 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

31.08.2021 року матеріали справи № 910/7995/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 року матеріали справи № 910/7995/19 передано для розгляду судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року прийнято справу № 910/7995/19 до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2021 року.

28.09.2021 року через відділ діловодства суду від ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" та ПАТ "Діпрозв`язок" надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди.

В підготовчому засіданні 05.10.2021 року та 28.10.2021 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 28.10.2021 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року в задоволенні заяви б/н від 24.09.2021 року "Про затвердження мирової угоди" Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" та Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" у справі № 910/7995/19 відмовлено.

22.11.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 23.11.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/7995/19 до судового розгляду по суті на 30.11.2021 року.

В судовому засіданні 30.11.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна (надалі - орендар, позивач) та Приватним акціонерним товариством Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (надалі - орендодавець, відповідач) укладено договір оренди № 17-656, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3 загальною площею 360,70 кв.м., які перебувають у власності ПрАТ Діпрозв`язок .

Цей договір набуває чинності з 01.08.2017 року, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.07.2018 року включно, а в частині розрахунків, - до повного виконання (пункт 11.1. договору оренди).

У відповідності до пункту 11.9. договору оренди розірвання цього договору або внесення до нього змін чи доповнень допускаються виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 11.3. договору оренди кожна з сторін має право виступити з ініціативою про дострокове розірвання договору не пізніше ніж за 2 календарних місяця до дати такого розірвання. В разі порушення строку повідомлення про дострокове розірвання або при достроковому розірванні договору за ініціативою орендаря протягом перших 6 (шість) місяців оренди, він сплачує неустойку в розмірі забезпечувального платежу.

Пунктом 11.13.3. договору встановлено, що дія договору припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Сторонами 01.08.2017 року підписано акт приймання-передачі (набуття) орендованого майна за договором оренди.

ПАТ "Діпрозв`язок" в особі т.в.о. директора Кільчицького Євгена Васильовича, який діяв на підставі наказу від 19.06.2018 року № 51/к та ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" в особі директора Бутусова Олександра Миколайовича, який діяв на підставі Статуту, 30.06.2018 року підписано угоду про розірвання договору оренди.

Відповідно до умов цієї угоди, сторони дійшли згоди про розірвання 30.06.2018 договору оренди від 01.08.2017 року №17-656, шляхом підписання цієї угоди на підставі пункту 11.9, підпункту 11.13.3 пункту 11.3 Розділу 11 договору оренди. Останній день дії договору 30.06.2018 року. Угода є невід`ємною частиною договору.

За доводами позивача, директор ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" Бутусов О.М. не підписував оспорювану угоду, разом з тим стверджує, якщо ця угода і була підписана директором позивача, то з перевищенням повноважень, як представника позивача, так і представника відповідача, крім того, порушено порядок дострокового розірвання договору який передбачений п. 11.3 договору оренди, що є підставами для визнання її недійсною.

За висновком судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2020 року № 4045/4046/20-32/16459/20-32 складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 року у справі № 910/7995/19, визначено, що:

1. Підпис від імені Кільчицького Є. В. у графі "Орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підпис від імені Бутусова О.М. у графі "Орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2. Підпис від імені Кільчицького Є. В. у графі "Орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний Кільчицьким Євгеном Васильовичем.

3. Підпис від імені Бутусова О.М. у графі "Орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний Бутусовим Олександром Миколайовичем.

4. Підпис Кільчицького Євгена Васильовича у графі "Орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний без будь-якого впливу на виконавця даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

5. Підпис Бутусова Олександра Миколайовича у графі "Орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний без будь-якого впливу на виконавця даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 року, позов задоволено, визнано недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, укладену між Приватним акціонерним товариством Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна без застосування наслідків недійсності правочину, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна судовий збір в розмірі 1921,00 грн., витрати на проведення судової експертизи та повторної судової експертизи в розмірі 34 170,99 грн.

Постановою Верховного Суду від 26.08.2021 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 року у справі № 910/7995/19 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору в цій справі є наявність або відсутність підстав для визнання недійсним вчиненого сторонами правочину про розірвання договору оренди.

За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України, повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Згідно з положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до статті 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 668/13907/13-ц зробила такий правовий висновок: "Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".

Питання застосування норм права, а саме статей 92 та 241 ЦК України, є визначальними та істотним для кваліфікації відносин як подібних у цій справі, а, отже, наявні підстави для застосування зазначеної вище правової позиції під час вирішення цього спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 року у справі № 903/277/20.

Так, на одну з підстав недійсності угоди про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 року позивач вказує на те, що директор ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" Бутусов О.М. не підписував вказану угоди.

Проте, відповідно до висновку судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2020 року № 4045/4046/20-32/16459/20-32 складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 року у справі № 910/7995/19, підпис від імені Бутусова О.М. в графі "Орендар:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано Бутусовим О.М. рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, а також виконаний без будь-якого впливу на виконання даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Отже, доводи ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" щодо підписання угоди від 30.06.2018 року про розірвання договору оренди від 01.08.2017 року від імені позивача іншою особою спростовуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Крім того, за висновками повторної судово-почеркознавчої експертизи від 30.06.2020 року № 4045/4046/20-32/16459/20-32 підпис від імені Кільчицького Є.В. у графі "Орендодавець:" в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, також виконаний Кільчицьким Є.В. рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, а також виконаний без будь-якого впливу на виконання даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що оспорювана угода, підписана сторонами без підроблення підпису Бутусова О.М. та Кільчицького Є.В .

Щодо посилання позивача на п. 11.3. договору оренди № 17/656 від 01.08.2017 року, яким визначено порядок дострокового розірвання договору, суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 11.3 договору кожна зі сторін має право виступити з ініціативою про дострокове розірвання договору не пізніше ніж за 2 календарних місяця до дати такого розірвання. В разі порушення строку повідомлення про дострокове розірвання або при достроковому розірванні договору за ініціативою орендаря протягом перших 6 (шість) місяців оренди, він сплачує неустойку в розмірі забезпечувального платежу.

Тобто, з наведеного пункту договору вбачається, що сторона, яка ініціює дострокове розірвання договору, повинна за два календарних місяці попередити іншу сторону, при цьому в разі порушення строку повідомлення про дострокове розірвання договору сторони погодили, що орендарем сплачується неустойка в розмірі забезпечувального платежу. А не як помилково вважає позивач, що порушення порядку дострокового розірвання договору визначеного пунктом 11.3 договору є підставою для визнання недійсним спірної угоди від 30.06.2018 року про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017 року.

Щодо посилання позивача на підписання оспорюваної угоди представниками позивача та відповідача з перевищенням наданих їм повноважень, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, наказом № 678 від 31.10.2016 року (в редакції наказу № 334 від 06.06.2017 року) Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України затверджено Статут Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" в новій редакції.

Відповідно до п. 9.1 статуту органами, що здійснюють управління товариством є: вищий орган товариства; одноосібний виконавчий орган (директор); ревізійна комісія; науково-технічна рада.

Згідно п. 9.2.1, 9.2.2 та 9.2.3 статуту вищим органом товариства є орган управління його корпоративними правами (єдиним акціонером) - Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Вищий орган товариства безпосередньо та без скликання загальних зборів акціонерів приймає рішення, віднесені до його компетенції, у формі наказу. До компетенції вищого органу товариства належить вирішення будь-яких питань діяльності товариства відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до п. 9.2.4 статуту, до виключної компетенції вищого органу товариства належить, в тому числі, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з головами та членами органів управління товариством, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання відповідних договорів (контрактів); прийняття рішень щодо продажу, списання, оренди відчуження, передачі в заставу тощо засобів виробництва, приміщень та інших матеріальних цінностей відповідно до вимог чинного законодавства і цього статуту.

Пунктом 9.3.9 статуту встановлено, що у період неможливості виконання директором своїх повноважень або за інших обставин вищий орган товариства в установленому порядку може призначити виконувача обов`язків директора. Виконувач обов`язків директора наділений такими самими повноваженнями, як директор.

20.02.2017 року директором ПрАТ "Діпрозв`язок" затверджено посадову інструкцію першого заступника директора ПрАТ "Діпрозв`язок", відповідно до якої перший заступник директора може виконувати обов`язки директора ПрАТ "Діпрозв`язок" на період відсутності останнього (відрядження, відпустка, лікарняний тощо) за відповідним наказом директора.

Отже, в матеріалах справи міститься наказ № 51 від 19.06.2018 року, підписаний директором ПрАТ "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про тимчасове заміщення посади, яким призначено Кільчицького Євгена Васильовича, першого заступника директора ПрАТ "Діпрозв`язок", за його згодою, тимчасово виконуючим обов`язки директора ПрАТ "Діпрозв`язок" з 27.06.2018 року по 11.07.2018 року включно, на період щорічної основної відпустки директора ПрАТ "Діпрозв`язок".

Також, в матеріалах справи міститься наказ № 147 від 19.06.2018 року, підписаний директором ПрАТ "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про відбуття у щорічну відпустку директора ПрАТ "Діпрозв`язок" Ковальова П.І. на 14 календарних дні з 27.06.2018 року по 11.07.2018 року.

Отже, наведене спростовує доводи позивача щодо перевищення т.в.о. директора ПрАТ "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" Кільчицьким Є.В. своїх повноважень на укладення спірної угоди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (далі - роботодавець) та Бутусовим Олександром Миколайовичем (далі - директор) укладено контракт з керівником підприємства, відповідно до якого роботодавець доручає директору здійснювати загальне керівництво товариством з дотриманням умов, передбачених цим контрактом.

Відповідно до п. 3.4.5 контракту директор без згоди роботодавця, засновника не має права заключати, розривати, вносити зміни та інше до договорів оренди, суборенди та інших договорів, що стосуються розміщення товариства в орендованих ним приміщеннях.

При цьому, відповідно до статуту ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" органами управління та контролю товариства є: загальні збори учасників; директор; ревізійна комісія (п. 12.1 статуту).

Згідно п. 13.1 статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників складаються з учасників, або призначених ними представників.

Пунктом 1.2 статуту визначено, що учасником товариства є Компанія АМГ Інтерлайн ЛТД.

З наведеного слідує, що Бутусов О.М. , як директор ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна", обмежений у вчиненні правочинів без згоди роботодавця (Компанія АМГ Інтерлайн ЛТД), в тому числі, щодо розірвання договорів оренди, а тому внаслідок підписання спірної угоди, Бутусов О.М. перевищив надані йому повноваження, передбачені статутом товариства та контрактом з керівником підприємства від 01.09.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що директор ТОВ "Об`єднані інформаційні системи Україна" Бутусов О.М., підписуючи спірну угоду, діяв з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки матеріали справи не містять схвалення цього правочину позивачем.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що після підписання угоди про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017 року, позивачем здійснювались орендні платежі на користь відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями: № 100 від 05.06.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за червень 2018 згідно рах. № 1207; № 145 від 10.08.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за липень 2018 згідно рах. № 2551; № 148 від 13.08.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за серпень 2018 згідно рах. № 3095; № 1 від 10.09.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за вересень 2018 згідно рах. № 3216; № 7 від 03.10.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за жовтень 2018 згідно рах. № 3457; № 4 від 02.11.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за листопад 2018 згідно рах. № 3657; № 49 від 05.12.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за листопад 2018 згідно рах. № 3839; № 56 від 28.12.2018 року на суму 38 955,60 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за січень 2019 згідно рах. № 4149.

Суд звертає увагу на те, що до суду не було надано будь-яких доказів на підтвердження неотримання орендних платежів ПрАТ "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" після укладення 30.06.2017 року угоди про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 року, чи доказів повернення орендних платежів за вказаними платіжними дорученнями.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що після підписання оспорюваної угоди директором - Бутусовим О.М. з перевищення наданих йому повноважень, не було вчинено дій на її схвалення (звільнення орендованих приміщень, підписання акту приймання-передачі приміщень), натомість позивач, навпаки, продовжував здійснювати орендні платежі, а відповідач, в свою чергу, їх приймав.

Відповідно до частин першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У поданій до суду заяві відповідач позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, заслухавши в судових засіданнях пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" до Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок"" про визнання недійсною угоди б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, укладену між Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" без застосування наслідків недійсності правочину.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (ідентифікаційний код 01168185, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (ідентифікаційний код 41216508, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 3, офіс 104) судовий збір за подання позовної заяви - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.12.2021р.

Суддя О.В. Котков