Постанова

від 15.04.2021 по справі 910/7995/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/7995/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 (повний текст рішення підписано 03.11.2020)

у справі №910/7995/19 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна

до Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок

про визнання угоди недійсною.

В С Т А Н О В И В :

У червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна (надалі - ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок (надалі - ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок , відповідач) про визнання недійсною угоди б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, укладеного між ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок та ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна без застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна угода не підписувалась директором позивача - Бутусовим О.М., угода підписана з порушенням п. 11.3 договору оренди № 17-656 від 01.08.2017. Позивач зазначає, що навіть якщо угода була підписана директором позивача Бутусовим О.М., то з перевищенням наданих повноважень. При цьому, спірна угода підписана з боку відповідача - Кільчицьким Є.В., на думку позивача, також з перевищенням наданих йому повноважень, що є підставами для визнання її недійсною.

У відзиві на позовну заяву, ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що при укладенні спірної угоди не було порушено порядку щодо розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017. Також, Кільчицький Є.В. правомірно призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора відповідача, а угода про розірвання договору оренди зі сторони орендаря підписана повноваженою особою.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, за клопотанням позивача, місцевим господарським судом у даній справі ухвалою від 23.09.2019 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Київська незалежна судово-експертна установа . На час проведення судової експертизи провадження у справі було зупинено.

За результатами проведення почеркознавчої експертизи експертом ТзОВ Київська незалежна судово-експертна установа складено висновок експерта №2887 від 30.10.2019.

Разом з тим, враховуючи, що у судового експерта Кривошеїної Олени Петрівни строк дії свідоцтва № 475 від 06.10.2008 виданого на підставі рішення Експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України, про підтвердження кваліфікації судового експерта з правом проведення дактилоскопічної, трасологічної, балістичної, почеркознавчої, портретної експертиз, експертизи холодної зброї та технічної експертизи документів - до 31.12.2013, Господарським судом міста Києва ухвалою від 20.01.2020 призначено у справі № 910/7995/19 повторну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

За результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, судовим експертом складено висновок експерта №4045/4046/20-32/16459/20-32 від 30.06.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 позов задоволено.

Визнано недійсною угоду б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, укладену між Приватним акціонерним товариством Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок та Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна без застосування наслідків недійсності правочину.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна судовий збір в розмірі 1921 грн, витрати на проведення судової експертизи та повторної судової експертизи в розмірі 34170,88 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок 140 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 04.02.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 26.10.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

04.02.2021 по справі оголошено перерву на 25.02.2021.

У зв`язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Тарасенко К.В. 25.02.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.02.2021 у справі №910/7995/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 прийнято справу №910/7995/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю., справу призначено на 15.04.2021.

У судове засідання 15.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.08.2017 між Приватним акціонерним товариством Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна (далі - орендар) укладено договір оренди № 17-656, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3 загальною площею 360,70 кв.м., які перебувають у власності ПрАТ Діпрозв`язок .

Цей договір набуває чинності з 01.08.2017, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.07.2018 включно, а в частині розрахунків, - до повного виконання (п. 11.1 договору).

У відповідності до п. 11.9 договору розірвання цього договору або внесення до нього змін чи доповнень допускаються виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або чинним законодавством України.

Згідно п. 11.3 договору кожна з сторін має право виступити з ініціативою про дострокове розірвання договору не пізніше ніж за 2 календарних місяця до дати такого розірвання. В разі порушення строку повідомлення про дострокове розірвання або при достроковому розірванні договору за ініціативою орендаря протягом перших 6 (шість) місяців оренди, він сплачує неустойку в розмірі забезпечувального платежу.

Пунктом 11.13.3 договору встановлено, що дія договору припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Також, 01.08.2017 між сторонами підписано акт приймання-передачі (набуття) орендованого майна за договором оренди №17-656.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2018 між ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок в особі т.в.о. директора Кільчицького Євгена Васильовича, який діяв на підставі наказу № 51/к від 19.06.2018 та ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна в особі директора ОСОБА_1 , який діяв на підставі статуту підписано угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

Відповідно до умов цієї угоди, сторони дійшли згоди про розірвання 30.06.2018 договору оренди №17-656 від 01.08.2017, шляхом підписання цієї угоди на підставі пунктів 11.9, п.п. 11.13.3 п. 11.3 Розділу 11 договору. Останній день дії договору 30.06.2018. Угода є невід`ємною частиною договору.

За доводами позивача, директор ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна ОСОБА_1 не підписував оспорювану угоду, разом з тим стверджує, якщо ця угода і була підписана директором позивача, то з перевищенням повноважень, як представника позивача, так і представника відповідача, крім того, порушено порядок дострокового розірвання договору який передбачений п. 11.3 договору оренди, що є підставами для визнання її недійсною.

За висновком судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2020 № 4045/4046/20-32/16459/20-32 складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/7995/19, визначено, що:

1. Підпис від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендар: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2. Підпис від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний ОСОБА_2 .

3. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендар: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний ОСОБА_1 .

4. Підпис ОСОБА_2 у графі Орендодавець: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний без будь-якого впливу на виконавця даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

5. Підпис ОСОБА_1 у графі Орендар: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, виконаний без будь-якого впливу на виконавця даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Як на одну з підстав недійсності угоди про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 позивач вказує на те, що директор ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна ОСОБА_1 не підписував вказану угоди.

Проте, відповідно до висновку судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2020 № 4045/4046/20-32/16459/20-32 складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/7995/19, підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендар: в угоді від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, - виконано ОСОБА_1 рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, а також виконаний без будь-якого впливу на виконання даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Отже, доводи ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна щодо підписання угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди від 01.08.2017 від імені позивача іншою особою спростовуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Крім того, за висновками повторної судово-почеркознавчої експертизи від 30.06.2020 № 4045/4046/20-32/16459/20-32 підпис від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець: в угоді від 30.06.2018 про розірвання Договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, також виконаний ОСОБА_2 рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, а також виконаний без будь-якого впливу на виконання даного почеркового об`єкта якихось збиваючих факторів, як природного, так і штучного характеру.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оспорювана угода, підписана сторонами без підроблення підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо посилання позивача на п. 11.3 договору оренди № 17/656 від 01.08.2017 яким визначено порядок дострокового розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 11.3 договору кожна зі сторін має право виступити з ініціативою про дострокове розірвання договору не пізніше ніж за 2 календарних місяця до дати такого розірвання. В разі порушення строку повідомлення про дострокове розірвання або при достроковому розірванні договору за ініціативою орендаря протягом перших 6 (шість) місяців оренди, він сплачує неустойку в розмірі забезпечувального платежу.

Тобто, з наведеного пункту договору вбачається, що сторона, яка ініціює дострокове розірвання договору, повинна за два календарних місяці попередити іншу сторону, при цьому в разі порушення строку повідомлення про дострокове розірвання договору сторони погодили, що орендарем сплачується неустойка в розмірі забезпечувального платежу. А не як помилково вважає позивач, що порушення порядку дострокового розірвання договору визначеного пунктом 11.3 договору є підставою для визнання недійсним спірної угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017.

Щодо посилання позивача на підписання оспорюваної угоди представниками позивача та відповідача з перевищенням наданих їм повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається матеріалів справи, наказом № 678 від 31.10.2016 в редакції наказу № 334 від 06.06.2017 Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України затверджено Статут Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок в новій редакції.

Відповідно до п. 9.1 статуту органами, що здійснюють управління товариством є: вищий орган товариства; одноосібний виконавчий орган (директор); ревізійна комісія; науково-технічна рада.

Згідно п. 9.2.1, 9.2.2 та 9.2.3 статуту вищим органом товариства є орган управління його корпоративними правами (єдиним акціонером) - Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Вищий орган товариства безпосередньо та без скликання загальних зборів акціонерів приймає рішення, віднесені до його компетенції, у формі наказу. До компетенції вищого органу товариства належить вирішення будь-яких питань діяльності товариства відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до п. 9.2.4 статуту, до виключної компетенції вищого органу товариства належить, в тому числі, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з головами та членами органів управління товариством, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання відповідних договорів (контрактів); прийняття рішень щодо продажу, списання, оренди відчуження, передачі в заставу тощо засобів виробництва, приміщень та інших матеріальних цінностей відповідно до вимог чинного законодавства і цього статуту.

Пунктом 9.3.9 статуту встановлено, що у період неможливості виконання директором своїх повноважень або за інших обставин вищий орган товариства в установленому порядку може призначити виконувача обов`язків директора. Виконувач обов`язків директора наділений такими самими повноваженнями, як директор.

20.02.2017 директором ПрАТ Діпрозв`язок затверджено посадову інструкцію першого заступника директора ПрАТ Діпрозв`язок , відповідно до якої перший заступник директора може виконувати обов`язки директора ПрАТ Діпрозв`язок на період відсутності останнього (відрядження, відпустка, лікарняний тощо) за відповідним наказом директора.

Отже, в матеріалах справи міститься наказ №51 від 19.06.2018, підписаний директором ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок про тимчасове заміщення посади, яким призначено ОСОБА_2 , першого заступника директора ПрАТ Діпрозв`язок , за його згодою, тимчасово виконуючим обов`язки директора ПрАТ Діпрозв`язок з 27.06.2018 по 11.07.2018 включно, на період щорічної основної відпустки директора ПрАТ Діпрозв`язок .

Також, в матеріалах справи міститься наказ №147 від 19.06.2018, підписаний директором ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок про відбуття у щорічну відпустку директора ПрАТ Діпрозв`язок ОСОБА_3 на 14 календарних дні з 27.06.2018 по 11.07.2018.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, наведене спростовує доводи позивача щодо перевищення т.в.о. директора ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок ОСОБА_2 своїх повноважень на укладення спірної угоди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Об`єднані інформаційні системи Україна (далі - роботодавець) та ОСОБА_1 (далі - директор) укладено контракт з керівником підприємства, відповідно до якого роботодавець доручає директору здійснювати загальне керівництво товариством з дотриманням умов, передбачених цим контрактом.

Відповідно до п. 3.4.5 контракту директор без згоди роботодавця, засновника не має права заключати, розривати, вносити зміни та інше до договорів оренди, суборенди та інших договорів, що стосуються розміщення товариства в орендованих ним приміщеннях.

При цьому, відповідно до статуту ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна органами управління та контролю товариства є: загальні збори учасників; директор; ревізійна комісія (п. 12.1 статуту).

Згідно п. 13.1 статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників складаються з учасників, або призначених ними представників.

Пунктом 1.2 статуту визначено, що учасником товариства є Компанія АМГ Інтерлайн ЛТД.

Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 , як директор ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна , обмежений у вчиненні правочинів без згоди роботодавця (Компанія АМГ Інтерлайн ЛТД), в тому числі, щодо розірвання договорів оренди, а тому внаслідок підписання спірної угоди, ОСОБА_1 перевищив надані йому повноваження, передбачені статутом товариства та контрактом з керівником підприємства від 01.09.2017.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що директор ТзОВ Об`єднані інформаційні системи Україна ОСОБА_1 , підписуючи спірну угоду, діяв з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки матеріали справи не містять схвалення цього правочину позивачем. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що після підписання угоди про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017, позивачем здійснювались орендні платежі на користь відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 100 від 05.06.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за червень 2018 згідно рах. №1207;

№ 145 від 10.08.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за липень 2018 згідно рах. №2551;

№148 від 13.08.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за серпень 2018 згідно рах. №3095;

№1 від 10.09.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за вересень 2018 згідно рах. №3216;

№7 від 03.10.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за жовтень 2018 згідно рах. №3457;

№ 4 від 02.11.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за листопад 2018 згідно рах. №3657;

№49 від 05.12.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за листопад 2018 згідно рах. №3839;

№56 від 28.12.2018 на суму 38 955,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду приміщень за січень 2019 згідно рах. №4149.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження неотримання орендних платежів ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок після укладення 30.06.2017 угоди про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, чи доказів повернення орендних платежів за вказаними платіжними дорученнями.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем, після підписання оспорюваної угоди директором - Бутусовим О.М. з перевищення наданих йому повноважень, не було вчинено дій на її схвалення (звільнення орендованих приміщень, підписання акту приймання-передачі приміщень), натомість позивач, навпаки, продовжував здійснювати орендні платежі, а відповідач, в свою чергу, їх приймав.

На переконання колегії суддів місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків щодо задоволення позову про визнання недійсною угоди б/н від 30.06.2018 про розірвання договору оренди № 17-656 від 01.08.2017 без застосування наслідків недійсності правочину, суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/7995/19 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв`язок .

4. Матеріали справи №910/7995/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 13.05.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Шаптала