Постанова

від 09.12.2021 по справі 904/4538/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 904/4538/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача Дніпровської міської ради (далі - Міськрада, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК, відповідач) - Атаманюк Г.В. (самопредставництво),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" (далі - ТОВ "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР") - Кабишева Т.М. (адвокат);

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "КП ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК" (далі - ТОВ "КП ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК") - Алексєєв О.Є. (адвокат);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНІПРОТЕХЕКОЛОГІЯ" (далі - ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНІПРОТЕХЕКОЛОГІЯ") - не з`явився;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМЕНЕРГО" (далі - ТОВ "ТЕХПРОМЕНЕРГО") - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 (суддя Петренко І.В.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (головуючий - суддя Березкіна О.В., судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.),

у справі № 904/4538/21

за позовом Дніпровської міської ради

до територіального відділення АМК

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ТОВ "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР"; 2) ТОВ "КП ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК"; 3) ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНІПРОТЕХЕКОЛОГІЯ"; 4) ТОВ "ТЕХПРОМЕНЕРГО",

про визнання недійсним рішення від 23.03.2021 № 54/3-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 54/56-20,

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсним рішення від 23.03.2021 № 54/3-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 54/56-20 (далі - Рішення АМК).

1.2. Позов мотивовано тим, що Рішення АМК ґрунтується на припущеннях та є необґрунтованим, оскільки територіальним відділенням АМК неповно з`ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

2.2. Рішення судів попередніх інстанції мотивовано відсутністю підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Міськрада просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 904/4538/21, ухвалити нове рішенням, яким визнати недійсним рішення від 23.03.2021 № 54/3-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 54/56-20.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме частини другої статті 25 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , абзаців 7, 8 частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

4.2. При цьому, із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо:

- повноважень органів місцевого самоврядування на які покладено встановлення місцевих податків і зборів, що передбачені пунктами 24, 28, 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та застосування при цьому диференційованого підходу;

- застосування частини другої статті 25 ГК України, абзаців 7, 8 частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4 ГК України, пунктів 24, 28, 34, 35 частини першої статті 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах, де аналогічним є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та однакове матеріально-правове регулювання, відсутні на момент звернення Дніпровської міської ради із касаційною скаргою.

5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. ТОВ "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" 01.12.2021 надіслав засобами поштового зв`язку на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ТОВ "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" звертає увагу на те, що правовідносини у справах № 904/4062/20 та №904/4538/2 є подібними, стосовно яких є висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, що їх регулюють.

ТОВ "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" вважає, що суди обґрунтовано погодились з висновком Адміністративної колегії, що ані Податковим кодексом України, ані земельним законодавством, не передбачено інших (додаткових) критеріїв при розрахунку (визначенні) ставок земельного податку та орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, зокрема, в залежності від розміру орендованої земельної ділянки та виду діяльності, що здійснює землекористувач.

5.2. Територіальне відділення АМК 02.12.2021 засобами поштового зв`язку направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.3. ТОВ "КП ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК" подано відзив на касаційну скаргу через Скриню Верховного Суду, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а оскаржувані рішення залишити без змін.

5.4. Від інших учасників справи відзивів не надійшло.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. За результатами здійснення заходів державного контролю з виявлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку надання в оренду земельних ділянок в межах міста Дніпро розпорядженням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 15.12.2020 №54/61-рп/к розпочато розгляд справи №54/56-20 за ознаками вчинення Дніпровською міською радою правопорушення, передбаченого пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які стосуються встановлення у рішенні від 20.05.2020 №11/57 різних ставок податку та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (у залежності від площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами).

6.2. За результатами розгляду матеріалів справи № 54/56-20 адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 23.03.2021 прийнято рішення №54/3-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким визнано дії Дніпровської міської ради, які полягають у встановленні у рішенні від 20.05.2020 №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (у залежності від площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами).

6.3. Підставою для прийняття адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК України зазначеного рішення було встановлення у ході розгляду справи, що визначаючи розмір ставок земельного податку та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками в межах земель з однаковим видом цільового призначення (використання), Дніпровська рада в рішенні від 20.05.2020 №11/57 застосувала додаткові критерії та визначила їх розмір в залежності від розміру земельної ділянки; здійснення торгівлі тютюновими та алкогольними виробами.

6.4. Такі дії Дніпровської міської ради кваліфіковані Адміністративною колегією як антиконкурентні дії, які можуть призвести до обмеження конкуренції, що є порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

6.5. У рішенні адміністративної колегії зазначено, що встановивши орендарям різні ставки податку та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками з однаковим цільовим призначенням, Дніпровська міська рада створила землекористувачам нерівні умови господарювання порівняно з конкурентами, які використовують земельну ділянку з тим же цільовим призначенням. Внаслідок чого ущемляються інтереси орендарів, які сплачують більшу орендну плату порівняно з іншими орендарями за використання землі за однаковим цільовим використанням (пункти 60,61 Рішення від 23.03.2021).

6.6. Господарським судом встановлено, що висновки АМК ґрунтуються, зокрема, на такому.

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", на території міста Дніпро встановлені ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю (додаток 1).

У подальшому до рішення від 06.12.2017 №13/27 Дніпровською міською радою вносились зміни, рішеннями: від 21.02.2018 №8/30; від 23.05.2018 №5/32; від 19.12.2018 №6/39 від 23.01.2019 №7/40; від 20.03.2019 №4/43; від 19.06.2019 №5/46; від 24.07.2019; №7/47 та №8/47; від 27.11.2019 №6/50; від 18.12.2019 №8/52 та 9/52; від 20.05.2020 №11/57 та від 02.09.2020.

В рішенні від 06.12.2017 № 13/27 ставки земельного податку та річного розміру орендної плати визначались у залежності від виду цільового призначення земельних ділянок згідно з класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 (зі змінами).

Дніпровською міською радою 20.05.2020 прийнято рішення № 11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", яким внесено зміни до рішення від 06.12.2017 №13/27 у частині Додатку 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком рішення №11/57 (пункт 1.1 рішення № 11/57). Додатком до рішення №11/57 у новій редакції викладено таблицю у частині ставок земельного податку та розміру річної орендної плати окремих земель житлової, громадської забудови та транспорту).

Так, згідно з додатком до Рішення від 20.05.2020 №11/57 ставки податку та розміру річної орендної плати визначені у розмірах:

1. За землі громадської забудови у межах кодів видів цільового призначення земельних ділянок:

03.07 для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше ставка податку та розмір річної орендної плати складатиме 10%, для обслуговування інших будівель торгівлі 3%;

03.08 для обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що використовують земельну ділянку 0,9 га та більше - 3%, для обслуговування інших 2,3%;

03.09 для обслуговування кредитно-фінансових установ, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше ставка податку та розмір річної орендної плати складатиме 10%, для обслуговування інших будівель торгівлі 3%;

03.10 для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше ставка податку та розмір річної орендної плати складатиме 10%, для обслуговування інших будівель торгівлі 3%;

2. За землі транспорту в межах кодів видів цільового призначення земельних ділянок:

12.04 для розміщення та експлуатації будівель, і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства:

- для розміщення автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності, ставка податку та розмір річної орендної плати складатиме 10%;

- для обслуговування інших будівель торгівлі 7%;

- для розміщення автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами ставка податку та розмір річної орендної плати складатиме 10%;

- інші 2,3%;

12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій:

- для розміщення автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності) ставка податку та річної орендної плати складатиме 7%;

- для автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами 12%;

- інші 2,3%.

12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу:

- автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності) - 7%;

- автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами 12%;

- інші 2,3%.

Таким чином, зі змісту додатка до рішення №11/57 від 20.05.2020 вбачається, що для сплати земельного податку та розрахунку орендної плати за користування земельними ділянками були затверджені різні відсоткові ставки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок однакового виду цільового призначення. Визначення ставок здійснювалось Дніпровською міською радою із застосуванням додаткових критеріїв - в залежності від площі земельної ділянки та здійснення/нездійснення торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4538/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1161/21 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

8.2. Відповідно до з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, дії Міської ради кваліфіковано за ознаками пункту 3 статті 50, частини першої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

8.3. Місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи територіального відділення АМК, які покладені в обґрунтування висновків, а саме щодо визнання встановлення Міськрадою у рішенні від 20.05.2020 №11/57 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими непередбаченими законом критеріями (залежно від: площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції, - дійшли обґрунтованих висновків про ухвалення територіальним відділенням АМК Рішення у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

8.4. Доводи касаційної скарги Міської ради висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не свідчать про неправильність застосування норм матеріального права.

8.5. Верховний Суд виходить з того, що державі в особі позивача необхідно виконувати позитивні зобов`язання, зазначені у статті 25 ГК України не приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. Вказане узгоджується з положенням частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, вчиняючи певні дії (ухвалюючи відповідні рішення) органи державної влади і органам місцевого самоврядування у межах своїх повноважень (дискреційних повноважень) повинні враховувати положення статті 25 ГК України та сприяти розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства.

8.6. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.7. Положеннями частин першої-третьої статті 25 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування , що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії , що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції . У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб`єктів господарювання.

8.8. Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" відносить до основних завдань названого Комітету здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

8.9. Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією; цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України (стаття 2);

- суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування , а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (частина друга статті 4);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування (пункт 3 статті 50);

- антиконкурентними діями органів , зокрема, місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність таких органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15).

8.10. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" сама можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4062/20 та у постанові від 26.05.2020 у справі №920/768/19.

8.11. З таких міркувань, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Міської ради викладені у пункті 4.1 цієї постанови.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

У пунктах 127, 128 рішення Суду від 14.06.2007 у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).

До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).

Верховний Суд звертає увагу на те, що допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні встановлення Міськрадою у рішенні від 20.05.2020 № 11/57 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими непередбаченими законом критеріями, Міська рада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення, а також вимог конкурентного права.

Доводи скаржника щодо відсутності жодної норми чинного законодавства якою б заборонялося органам місцевого самоврядування при прийнятті рішення про податки та збори застосовувати диференційний підхід, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на встановлені судами обставини справи в контексті доведеності АМК, що у діях позивача містяться порушення вимог антиконкурентного законодавства. Кожен з названих позивачем пунктів (24, 28, 34, 35) частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає дотримання законодавства в цілому та Податкового кодексу України зокрема. За таких обставин доводи скаржника щодо меж його повноважень є не необґрунтованими та безпідставними.

Верховний Суд наголошує на тому, що органи місцевого самоврядування мають діяти виключно у межах, спосіб і порядку прямо передбачених законом. Інше трактування норм права щодо їх повноважень є не неприпустимим.

8.12. Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на невірне застосування абзаців 7, 8 частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є безпідставними, з огляду на те, що дії Міськради кваліфіковані територіальним відділенням АМК саме за частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а не за відповідними абзацами частини другої вказаної статті Закону, які є самостійними підставами для кваліфікації дій суб`єктів щодо порушення антиконкурентного законодавства.

8.13. Інші доводи Міськради, які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій чи відхилені ними. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржників не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом з огляду на статтю 300 ГПК України.

8.14. Касаційним господарським судом приймаються до уваги доводи територіального відділення АМК, ТОВ "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" , ТОВ "КП ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК" викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм права, з огляду на міркування викладені у розділі 8 цієї постанови.

8.15. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип юридичної визначеності, складовою якого є принцип res judicata.

Базове тлумачення принципу res judicata, вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.16. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", в яких послідовно зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.17. Верховний Суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Міська рада не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені Міською радою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №904/4538/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос