Постанова

від 01.12.2021 по справі 140/2705/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції: Ксензюк А.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2705/21 пров. № А/857/13143/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Бруновської Н.В.,

суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

представника апелянта: Багірова Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі № 140/2705/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрімко" (ТзОВ Дрімко ) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA205100/2020/00014/2 від 15.10.2020р. та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2020/00168 від 15.10.2020р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. в позові відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ТзОВ Дрімко подав апеляційну скаргу із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить суд, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник апелянта Багіров Р.А. просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2020р. ТзОВ «ДРІМКО» через декларанта подав на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці Держмитслужби для митного оформлення партію товару «Тканина полотняного переплетення (мікрофібра) виготовлена з синтетичних комплексних нетекстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком):

- загальна ширина 220 см, поверхнева щільність тканини 85 г/м2 (поліестер) - 35335 м/п, 77737м2, за ціною 0,51 долар США/м, вартістю 18 020,85 доларів США;

- загальна ширина 220 см, поверхнева щільність тканини 85 г/м2 (поліестер, карбон) - 25 939 м/п, 57065,8 м2, за ціною 0,81 долар США/м, вартістю 21 010,59 доларів США.

Всього 61 274 м/п, 134802,8 м2.

Загальна вартість товару становить - 39 034,44 доларів США, що імпортується згідно Контракту № 23-10/19 від 23.10.2019р., який укладений із компанією ZHEJIANG FENGYUAN CHEMICAL FIBRE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) та інвойсу № 2019S42 від 17.03.2020 р.

Поставка товару відбулась на умовах FOB SHANGHAI.

Із змісту сертифікату № 20С3305А1187/00008 видно, що товар походить з Китайської Народної Республіки.

Для митного оформлення на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці Держмитслужби позивач надав ряд документів, перелічених у гр.44 митної декларації № UA205100/2020/008866 від 30.09.2020р., а саме:

- рахунок № 2019S42 від 17.03.2020р.;

- коносамент № CNSHA0000910889 від 12.08.2020р.;

- міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 7832 від 18.09.2020р.;

- сертифікат про походження товару № 20С3305А1187/00008 від 21.08.2020р.;

- платіжні документи про оплату товару у кількості 6 шт.;

- довідка перевізника товару про вартість перевезення N? 2109/20 від 21.09.2020р.;

- висновок про якісні характеристики товару № 20.0.15251 від 12.06.2020р.;

- контракт № 23-10/19 від 23.10.2019р. та Додаткову угоду до Контракту від 14.01.2020р.;

- лист покупця товару № 30/09 від 30.09.2020р.

В графах 12, 45 вищезазначеної Митної декларації вказано митну вартість товару в розмірі 1 127 959,22 грн., визначену за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару водним транспортним до кордону України, в порядку, передбаченому ст. 58 МК України. У графі 33 митної деклараціх, код вищезазначених товарів за УКТ ЗЕД визначений як 54076110000.

Колегія суддів звертає увагу, що митний орган ні в електронному повідомленні про надання додаткових документів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За даною митною декларацією відповідач прийняв рішення про визначення коду товару № КТ-UA 205000-0026-2020 від 12.10.2020р., яким змінено вищезазначений код товару 1 на 5407510000, а товару 2 - на 5407530000.

У зв`язку із прийняттям класифікаційного рішення, митний орган відмовив ТзОВ Дрімко у митному оформлені (випуску) товарів шляхом прийняття картки відмови №UA205100/2020/00167, у якій було роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить митне оформлення товару, а саме приведення гр.31, 33 митної декларації у відповідність до вищезазначеного класифікаційного рішення.

13.10.2020р. позивач подав на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці Держмитслужби для митного оформлення партію товару за описом, згідно із вищезгаданим класифікаційним рішенням, а саме:

- Товар 1 «Тканина з ниток різних кольорів, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком), ширина з пругами 224,6+/-1см, 1г/м2 - 25939 м/п, 57065,8 м2» , за ціною 0,81 долар США/м, вартістю 21 010,59 доларів США;

- Товар 2 «Тканина вибілена (білого кольору), полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток 100%, без покриття та просочення (не виявлено неозброєним оком), ширина з пругами 221,7+/-0,8 см, поверхнева щільність тканини 83,9 + -1,7 г/м2 (поліестер) - 35335 м/п, 77737м2, за ціною 0,51 долар США/м, вартістю 18 020,85 доларів США.

Всього товару 61 274 м/п. Загальна вартість товару становить 39 034,44 доларів США, що імпортується згідно вищезазначеного Контракту та інвойсу. Поставка товару відбувалась на умовах FOB SHANGHAI.

Для митного оформлення на митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці Держмитслужби ТзОВ Дрімко подав митну декларацію №UA205100/2020/009419 від 13.10.2020р., до якої надав документи, які подані до попередньої митної декларації.

В графах 12, 45 даної митної декларації позивач вказав митну вартість товару 1 в розмірі 603 419,05 грн., а товару 2 - 522 557,37 грн., визначену за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару водним транспортним до кордону України (23 412,40 грн.), в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Митний орган, отримавши вищезазначену митну декларацію з документами, надіслав декларанту повідомлення, що:

1.для підтвердження витрат понесених на транспортування декларантом надано Довідку про транспортні витрати від 21.09.2020р. №2109/20. Однак, довідка про витрати на транспортування не належить до первинних документів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу);

2. у рахунку-фактурі №2019S42 від 17.03.2020р. вказані умови поставки FOB SHANGHAI, а у митній декларації в гр.20 - FOB UA Одеса.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності (у рахунку-фактурі№2019542 від 17.03.2020р. вказані умови поставки FOB SHANGHAI, а у EMD в гр.20 - FOB UA Одеса) митний орган просив позивача у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно ст. 53 МК України

- транспортні (перевізні)документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України №599 від 24.05.2012р. Про затвердження Форми декларації митної вартості та правилі її заповнення ;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію);

- прайс-лист виробника товару.

та інші документи, за бажанням декларанта.

На таке повідомлення Волинської митниці, декларант надав митному органу транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що підтверджується листом від 21.09.2020р. №2109/20, договором № 070820 від 07.08.2018р., рахунком №070820 від 07.08.2018р., рахунком № 30000650 від 24.09.2020р., актом приймання-передачі наданих послуг № 5071 від 24.09.2020р., платіжним дорученням № 3301 від 29.10.2020р. та № 3513 від 27.11.2020р.

Однак, митний орган відмовив ТзОВ Дрімко у митному оформленні товару за вищезазначеною митною декларацією, шляхом винесення картки відмови №UA 205100/2020/00168 від 15.10.2020р.

Рішенням про коригування митної вартості товару №UA205100/2020/00014/2 від 15.10.2020р. визначено митну вартість товару за резервним методом. Оскільки неможливо визначити митну вартість товару за основним методом на підставі вищенаведеного, що зазначено в повідомленнях митного органу.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч..4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Матеріалами справи підтверджується, що до декларації подані всі обов`язкові документи передбачені ч.1, ч.2ст.53 МК України і даних документів цілком достатньо для підтвердження митної вартості та відповідно завершення митного оформлення.

Отже, під час заявлення товару до митного оформлення позивач надав всі документи, відповідно до вимог ч.1,ч.2 ст.53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

При цьому, зі змісту спірних рішень не зрозуміло в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у нього законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Разом з тим, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Твердження митного органу, про відсутність того чи іншого реквізиту документа, (товаросупровідні документи: прайс-листи, банківські платіжні документи, експертні митні декларації тощо) не дає можливість ідентифікувати такі документи за даною операцією колегія суддів не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не затверджено форму товаросупровідних документів. Для ідентифікації вказаних документів за даною операцією достатньо іншої інформації яку подав митному органу декларант.

Крім того, висновки митного органу, що митна вартість товару визначена на основі раніше визначених митним органом митних вартостей за резервним методом за митними деклараціями від 27.08.2020р. та 12.09.2020р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на момент здійснення коригування митної вартості товару в даній справі (15.10.2020р.), давність таких порівнюваних митних декларацій становить 50-33 дні. Також, інформація, яка міститься в них викликає сумнів на предмет тотожності із імпортованим товаром. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що вищевказані документи підтверджують вартість перевезення товару морським транспортом до кордону (України) океанський фрахт в розмірі 23412,40 грн., що спростовує висновки митного органу щодо розміру вартості транспортних витрат та їх підтвердження, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Волинська митниця Державної митної служби України як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі № 140/2705/21 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару №UA205100/2020/00014/2 від 15 жовтня 2020 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2020/00168 від 15 жовтня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомильський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, буд. 13, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімко" (43010, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, буд. 44, кв. 3, код ЄДРПОУ 34244793) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі - 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 13.12.2021р.