Постанова

від 02.12.2021 по справі 522/7372/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6396/21

Номер справи місцевого суду: 522/7372/19

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/7372/19

Номер провадження: 22-ц/813/6396/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Янковської Ю.Л.

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу, за апеляційною скаргою адвоката Семененко Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , та за апеляційною скаргою адвоката Акуліч Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_4 , на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Науменка А.В. 24 грудня 2020 року, повний текст додаткового рішення складений 30 грудня 2020 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1)визнати, що частка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у набутому під час шлюбу з ОСОБА_2 спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 , становить Ѕ частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2)визнати, що частка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у набутому під час шлюбу з ОСОБА_2 спільному майні подружжя - автомобілі марки NISSAN модель X-TRAIL 2017 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , складає Ѕ частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що батько позивача - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час перебування у шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_2 придбав спірні квартиру та автомобіль. Майно було оформлене на дружину. У зв`язку з відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_6 виникла необхідність визначення частки померлого у спільному майні подружжя в судовому порядку.

Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_6 за заповітом, посвідченим нотаріусом штату Південна Кароліна 24.05.2013 року на користь дружини, ОСОБА_8 , а у випадку її смерті до відкриття спадщини - на користь сина ОСОБА_4 . Дружина спадкодавця, ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого міститься у матеріалах справи. Таким чином, єдиним спадкоємцем усіх прав та обов`язків померлого ОСОБА_6 . 13 травня 2016 року між ОСОБА_9 та відповідачкою ОСОБА_10 було укладено шлюб, що підтверджується Дозволом та свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_3 , засвідченим державним нотаріусом міста Вальхалла, округу Оконі, штату Південна Кароліна, США ОСОБА_11

23.10.2017 року подружжям придбано у спільну сумісну власність майнові права на приміщення АДРЕСА_1 . Придбане майно було оформлене на ім`я дружини - ОСОБА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №2-23-6/19-Н від 01.09.2015 року, Додатковою угодою до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №2-23-6/19-Н від 01.09.2015 року про заміну сторони від 23.10.2017 року, Актом приймання-передачі від 13.12.2017 року. У подальшому за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на вказане нежитлове приміщення та отримано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД141180451354 від 14.02.2018 року, якою було змінено цільове призначення з нежитлового приміщення на квартиру.

Окрім цього, 29.05.2018 року подружжям придбано у спільну сумісну власність подружжя автомобіль марки NISSAN модель X-TRAIL 2017 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який також був зареєстрований на ОСОБА_2 ..

Вищевказане майно придбане під час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_12 в шлюбі за кошти, які перераховувалися ОСОБА_9 та його дружиною зі Сполучених Штатів Америки на рахунок ОСОБА_3 (дочки відповідачки), яка представляла інтереси матері за довіреністю. Проведення перерахувань підтверджується виписками з рахунку подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , відкритого в США, а також виписками з рахунку ОСОБА_3 в ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК АКОРДБАНК .

Дані кошти були отримані від банківської установи в США у кредит, що підтверджується договором відкритої іпотеки (застави) від 09.09.2005 р., договором кредитної іпотеки від 03.05.2016 р. та договором дарування від 03.06.2013 р. та відповідними банківськими виписками з рахунку ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , відкритого у банківській установі США Wells Fargo. Оскільки померлий ОСОБА_13 визначив своїм спадкоємцем в заповіті позивача - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, саме на позивача покладається обов`язок погашення заборгованості за договором з банківською установою, а ОСОБА_2 має виступати солідарним боржником.

З метою прийняття спадщини та подальшого оформлення спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті батька, позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Яковлєвої О.М. із заявою про прийняття спадщини. Проте, у зв`язку з тим, що титульним власником спірного майна є відповідачка, то позивач змушений звернутися до суду з позовом про визначення частки померлого у спільному майні подружжя (Т. 1, а. с. 3 - 6) .

2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції

У серпні 2019 року ОСОБА_2 , не визнавши первісний позов, звернулась до суду із вищезазначеною зустрічною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 74,30 кв. м., житловою площею - 39,3 кв. м.; 2) визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль марки NISSAN X-TRAIL, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; 3) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що спірне майно є її особистою власністю, оскільки придбане під час перебування у шлюбі за її особисті кошти. Квартира - за кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка була у спільній частковій власності ОСОБА_2 , її дітей та колишнього чоловіка, а також за кошти отримані у першій половині 2018 року у якості компенсації за пошкодження шуби у розмірі - 95 000 грн., та у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі - 100 000 грн.. Також перед придбанням спірного автомобіля у 2018 році ОСОБА_2 запозичила грошові кошти у сумі - 200 000 грн. на його придбання.

Усі кошти від продажу вищевказаної квартири були передані ОСОБА_2 для придбання спірної квартири, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою від імені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 . Дана обставина може бути підтверджена показами свідків, які можуть підтвердити дійсну вартість продажу квартири АДРЕСА_2 . Також зазначає, що по справі доцільно призначити експертизу ринкової вартості майна на момент його відчуження.

Щодо походження коштів, використаних на придбання спірного автомобіля пояснила, що фактично даний автомобіль був придбаний за кошти доньки відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , але оформлений на ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що на момент придбання автомобіля ОСОБА_3 знаходилась у процесі розлучення з ОСОБА_16 . Походження коштів на придбання спірного автомобіля підтверджується розписками ОСОБА_17 про отримання від ОСОБА_3 у борг - 40 000 доларів США від 27.01.2018 р. та розпискою ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_17 повернення боргу в розмірі - 40 000 доларів США від 27.04.2018 р.. Вказує, що дані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .. Отже, відповідачка вважає, що вона є лише номінальним власником спірного автомобіля, а реальним власником є її дочка - ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 69 - 72).

2.3 Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2020 року задоволено вищевказану позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя.

Визнано, що частка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у набутому під час шлюбу з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 становить Ѕ частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано, що частка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у набутому під час шлюбу з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спільному майні подружжя автомобілі марки NISSAN модель Х-TRAIL, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , складає Ѕ частку і входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щосама по собі наявність у відповідачки за коштів, отриманих від продажу частки квартири 01.03.2017 року, що була її особистою власністю, не може бути беззаперечним підтвердженням того, що спірна квартира під час шлюбу була придбана 23.10.2017 року саме за ці кошти без надання відповідних доказів.

Позивачем за первісним позовом надано докази, що підтверджують перерахування грошових коштів у розмірі 30000 доларів США з рахунку ОСОБА_7 та ОСОБА_2 14.05.2020 р. та 24.05.2020 р. - в сумі 20000 доларів США. Ці докази відповідачем за первинним позовом не спростовані (Т. 3, а. с. 16 - 24).

Додатковим рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2020 року заяву представника повивача ОСОБА_4 - адвоката Акуліча О.О. про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування понесених судових витрат на професійну правову допомогу - 45 634,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі - 1 921,00 гривень.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що пункти 1, 6, 7, 8,10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 20, 22, 23, 26, 28, 29, 30, 31, 35, 38, 39, 41, 44, 45, 48,50, 51, 52, 54, 56, 57, 58, 62, 63 акту приймання - передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1 суд визнає необґрунтованим та недоведеними.

Також, вбачаються підстави для зменшення вартості наданих послуг відповідно до кількості годин необхідних для виконання дій. Так, відповідно до акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1, суд визнав частково доведеними пункти 4,5, 18, 19, 37, 40, 47, 60, 61 (Т. 3, а. с. 83 - 86).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2

В апеляційній скарзі адвокат Семененко Наталія Сергіївна, діюча від імені ОСОБА_2 , просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_4 , про розподіл судових витрат.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не посилався на докази, які б підтверджували обґрунтованість чи необґрунтованість пунктів акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Суд першої інстанції долучив до матеріалів справи докази, які подані з порушенням строку їх надання (Т. 3, а. с. 119 - 123).

2.6 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_4 апеляційній скарзі адвокат Акуліч Олексій Олександрович, діючий від імені ОСОБА_4 , просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 у якості відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу коштів у розмірі - 54 735,00 гривень. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 у якості відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу кошти у розмірі - 54 735,00 гривень .

2.7 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що у клопотанні про зменшення судових витрат не було наведено обставин, які б свідчили про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції не послався на докази, які б підтверджували обґрунтованість чи необґрунтованість пунктів акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Також суд першої інстанції долучив до матеріалів справи докази, які подані з порушенням строку. Адвокатом було вчинено всіх необхідних та достатніх дій для захисту прав та інтересів позивача (Т. 3, а. с. 133 - 138).

2.8 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Акуліч Олексій Олександрович, діючий від імені ОСОБА_5 , просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Доводи адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_5 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу тотожні доводам викладеним в апеляційній скарзі (Т. 3, а. с. 176 - 177).

2.9. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Семененко Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2020 року (Т. 3, а. с. 128).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року призначено апеляційну скаргу адвоката Семененко Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2020 року до розгляду (Т. 3, а. с. 129).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2020 року (Т. 3, а. с. 142).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2021 року призначено апеляційну скаргу адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2020 року до розгляду (Т. 3, а. с. 143).

06.05.2021 року від адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 (Т. 3, а. с. 176 - 177).

У судовому засіданні адвокат Акуліч Олексій Олександрович, діючий від імені ОСОБА_5 , просив апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від адвоката Мастістого Іллі, діючого від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання адвоката Мастістого Іллі, діючого від імені ОСОБА_2 , про відкладення розгляду справи, у зв`язку із поганим самопочуттям та епідеміологічною ситуацією в Україні та м. Одесі, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

На підтвердження вказаних обставин, які викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи, адвокатом Мастістим І.А. не надано жодного доказу.

Варто зауважити, що ні адвокат Семененко Наталія Сергіївна, яка зверталась з апеляційною скаргою від імені ОСОБА_2 , ні особисто ОСОБА_2 не надала до суду апеляційної інстанції докази неможливості бути присутнім у судовому засіданні.

Відомостей про розірвання договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Семененко Наталією Сергіївною та ОСОБА_2 , до апеляційного суду не надано.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що доводи ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, багаторазове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, викладення правової позиції сторони позивача у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційної скаргу, сторони відповідачки в апеляційній скарзі, відсутності клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає необхідним відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, справу розглянути за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

23 вересня 2019 року між ОСОБА_18 та адвокатом Акулічем Олексієм Олександровичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003841, видане Радою адвокатів Одеської області 17.07.2019 року) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №7/09-А.

Відповідно до п. 2.1. Договору адвокат зобов`язується надавати професійну правничу допомогу Клієнту в органах державної влади та місцевого самоврядування, банківських установах, судах будь-якої інстанції, в тому числі в Приморському районному суді М. Одеси по цивільній справі № 522/7372/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя.

Жодних обмежень прав та повноважень за цим договором, крім права отримувати та розпоряджатися коштами і майном Клієнта, договором не передбачено.

25 листопада 2020 року між ОСОБА_18 та адвокатом Акулічем Олексієм Олександровичем на підставі Звіту про надану правову (правничу) допомогу укладено Акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги №1.

Відповідно до п. п. 1, 2 Акту Адвокат надав правову допомогу Клієнту у Приморському районному суді м. Одеси справі №522/7372/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час шлюбу, третя особа - ОСОБА_3 , на умовах і в порядку, визначених Договором про надання правової (правничої) допомоги №7/09-А від 23 вересня 2019 року, а Клієнт прийняв надану правову допомогу. Гонорар адвоката складає - 100 369,00 грн..

В Акті надано детальний опис робіт та витрачений час на надання професійної правничої допомоги.

На підставі п. 3 Акту гонорар Адвоката має бути сплачений Адвокату не пізніше, ніж протягом 10 днів після підписання Акту Сторонами.

Гонорар адвокату сплачений в сумі - 100 369,00 грн., що підтверджується Довідкою-квитанцією №11/3 від 25.11.2020 р., виданою адвокатом у статусі фізичної особи-підприємця ОСОБА_19 ..

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року позовну заяву за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час шлюбу задоволено.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§95). Насамкінець варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога ОСОБА_1 була надана на підставі договорупро надання правової (правничої) допомоги №7/09-А. від 23.09.2019 року

Відповідно до п. 2.1. Договору адвокат зобов`язується надавати професійну правничу допомогу Клієнту в органах державної влади та місцевого самоврядування, банківських установах, судах будь-якої інстанції, в тому числі в Приморському районному суді м. Одеси по цивільній справі № 522/7372/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя.

Відповідно до п. 3.1. Договору гонорар адвоката визначається, виходячи з сукупності вартості правової допомоги наданої за договором. Гонорар адвоката визначається на підставі актів про надання правової (правничої) допомоги, що оформляються додатками №6 відповідно до цін, погоджених у додатку №5 до цього договору.

Відповідно до п. п. 1, 2 Акту Адвокат надав правову допомогу Клієнту у Приморському районному суді м. Одеси справі №522/7372/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час шлюбу, третя особа - ОСОБА_3 , на умовах і в порядку, визначених Договором про надання правової (правничої) допомоги №7/09-А від 23 вересня 2019 року, а Клієнт прийняв надану правову допомогу. Гонорар адвоката складає - 100 369,00 грн..

В Акті надано детальний опис робіт та витрачений час на надання професійної правничої допомоги.

На підставі п. 3 Акту гонорар Адвоката має бути сплачений Адвокату не пізніше, ніж протягом 10 днів після підписання Акту Сторонами.

Гонорар адвокату сплачений в сумі - 100 369,00 грн . , що підтверджується Довідкою-квитанцією №11/3 від 25.11.2020 р., виданою адвокатом у статусі фізичної особи-підприємця ОСОБА_19 .

Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на загальні принципи справедливості та верховенства права, враховуючи категорію та складність справи, виходячи з критерію реальності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість та недоведеність пунктів 1, 6, 7, 8,10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 20, 22, 23, 26, 28, 29, 30, 31, 35, 38, 39, 41, 44, 45, 48,50, 51, 52, 54, 56, 57, 58, 62, 63 акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1, оскільки вказані пункти не відповідають критерію розумності та справедливості таких витрат.

Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони .

Так, у своїй заяві адвокат Семененко Н.С., діюча від імені ОСОБА_20 , про зменшення розміру витрат на правову допомогу, посилається на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість наданих послуг за пунктами 4, 5, 18, 19, 37, 40, 47, 60, 61 акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1 є значно завищеними, а тому підглядають зменшенню.

Доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а тому не мають наслідком задоволення апеляційних скарг.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Семененко Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , та доводи апеляційної скарги адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_4 , є безпідставними, а тому їх треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Семененко Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , та в межах доводів апеляційної скарги адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_4 , відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Семененко Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Акуліча Олексія Олександровича, діючого від імені ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 14 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Суддів О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе