Ухвала

від 13.12.2021 по справі 260/1602/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

13 грудня 2021 року

м. Київ

справа №260/1602/19

провадження №К/9901/44381/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №260/1602/19 за позовом Полянської сільської ради Мукачівського району до Закарпатської обласної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Квітка Полонини про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області (16.01.2020 замінено на правонаступника - Полянську сільську раду) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Квітка Полонини про визнання протиправним та скасування рішення від 16.05.2019 №1478.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Також додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полянської сільської ради Мукачівського району на користь третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 7500,00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу Полянської сільської ради Мукачівського району залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 без змін.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Полянська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2021, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі № 260/1602/19.

06.12.2021 Полянська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полянської сільської ради Мукачівського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Квітка Полонини судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 гривень.

Дослідивши зміст касаційної скарги позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом питання розподілу судових витрат суд розв`язує у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Одночасно КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:

1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143 КАС України);

2) у разі постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України);

3) якщо це питання не було розв`язане (пункт 3 частина перша статті 252 КАС України).

У даній справі суд ухвалив додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, то відповідно порядок його оскарження є таким, як і для рішення по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 13 травня 2020 року у справі №760/23423/18, від 04 червня 2020 року у справі №140/3119/19, від 16 липня 2020 року у справі №640/6821/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 560/5643/20.

Як вбачається із судових рішень, ухвалених у даній справі, та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 16.05.2019 №1478, яким Закарпатською обласною радою затверджено проект поясів зон санітарної охорони ділянки Квітка Полонини Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина № 4 Е.

Судом встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також частина перша статті 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених положень законодавства, право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Дослідивши касаційну скаргу Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області щодо її відповідності зазначеним вище вимогам процесуального закону, колегія суддів установила, що заявник взагалі не зазначає, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави.

Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі ст. 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначеного вище недоліку, а саме - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції відповідно до положень частини 4 ст. 328 КАС України.

Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №260/1602/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб