Постанова

від 31.08.2023 по справі 260/1602/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа №260/1602/19

провадження № К/9901/39390/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (суддя Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (головуючий суддя Большакова О.О., судді Кочмар В.Я., Курилець А.Р.)

у справі №260/1602/19

за позовом Полянської сільської ради Мукачівського району

до Закарпатської обласної ради,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини"

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області (16 січня 2020 року замінено на правонаступника - Полянську сільську раду) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" про визнання протиправним та скасування рішення Закарпатської обласної ради від 16 травня 2019 року №1478 «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина №4-Е в с. Солочин Свалявського району Закарпатської області)».

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення від 16 травня 2019 року №1478 відповідач прийняв без відповідного проекту землеустрою по встановленню зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища (свердловина №4-Е в с. Солочин Свалявського району Закарпатської області) та його погодження з відповідними державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього середовища, водного господарства та екології. Крім того, позивач вказує на те, що проект рішення «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» не був попередньо оприлюднений.

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полянської сільської ради Мукачівського району на користь третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 7500,00 грн.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу Полянської сільської ради Мукачівського району залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року без змін.

6. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Полянська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

7. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргіт-Термал» було розроблено проект поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №4-Е, затверджений генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини». Відповідно до цього проекту, зона санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №4- Е, складається з першого, другого та третього поясів в межах, визначених в картографічних матеріалах, що є додатками до нього.

9. Зазначений проект погоджено Закарпатською ОДА від 05 квітня 2019 року №2232/06-21, ДП «Західукргеології» від 20 березня 2019 року №01-491/06, Державним агентством водних ресурсів України у Закарпатській області від 19 березня 2019 року №46/ЗК/21-19, Головним управлінням Держсанепідемслужби у Закарпатській області від 14 листопада 2014 року №05.03.02-07/69389.

10. Рішенням п`ятнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради від 16 травня 2019 року №1478, відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 8-1, 93 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року №2024, затверджено проект поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина № 4 -Е.

11. Вважаючи таке рішення Закарпатської обласної ради протиправним та таким, що порушує права органу місцевого самоврядування, на території якого розміщена свердловина №4-Е Голубинського родовища, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що організації зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передує саме розроблення та затвердження проекту зон санітарної охорони. Проаналізувавши зміст поданого на затвердження відповідача проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №4-Е в селі Солочин Свалявського району Закарпатської області, суди вважали, що такий відповідає вимогам, встановленим в додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, та погоджений передбаченими законодавством органами та установами, а тому суди зробили висновок, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні такого.

13. На думку судів, враховуючи, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, не опублікування на офіційному сайті обласної ради його проекту перед прийняттям, а також недотримання норми про попередній розгляд питання профільними комісіями перед винесенням питання на пленарне засідання ради, за умови дотримання інших вимог при його прийнятті (компетенція, правомочність, кворум, тощо) є формальним порушенням, яке не впливає на дійсність рішення.

14. Суд апеляційної інстанції вважав недоведеним порушене право позивача у цій справі, зважаючи на те, що оскаржуваним рішенням Закарпатської обласної ради затверджено проект поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, а не встановлено межі зон санітарної охорони відповідного родовища мінеральних вод. При цьому, чинне законодавство не передбачає погодження поясів зон санітарної охорони з сільською радою, що, на думку суду, спростовує доводи апелянта про порушення його прав. Також реалізація обмежень, встановлених для зон санітарної охорони водного об`єкту, можлива лише із встановленням меж зон санітарної охорони, що може бути здійснено на підставі проекту землеустрою.

Тобто, оскаржуване рішення Закарпатської обласної ради на права та інтереси позивача, або можливість реалізації його повноважень у сфері земельних, природоохоронних правовідносин не впливає.

15. Враховуючи вимоги статей 44, 47, 132, 134 та 139 КАС України, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову, задовольнив заяву третьої особи та виніс додаткове рішення про стягнення з Полянської сільської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 7500 гривень, зважаючи, що підприємство заперечувало проти задоволення позову. При цьому, позивач заперечень стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, вважаючи можливим затвердження проекту зон санітарної охорони без відповідного проекту землеустрою, яким визначаються межі зон санітарної охорони водних об`єктів, неправильно застосували норми матеріального права та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 306/2738/14-а.

17. Також Полянська сільська рада наголошує на численних порушеннях відповідача при врахуванні погоджень зон санітарної охорони. Зокрема, звертає увагу Верховного Суду на тому, що в квітні 2019 року на розгляд сесії Закарпатської обласної ради про погодження проекту зон санітарної охорони в пакеті документів був поданий висновок Закарпатської ОблСЕС про погодження ДП «Західукргеологія» проекту від 14 листопада 2014 року за №05.03.02-07/69389, тобто неіснуючого з 2016 року органу виконавчої влади іншому розробнику проекту зон санітарної охорони.

18. У касаційній скарзі зазначено про те, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки процедурним порушенням, допущеним відповідачем при прийнятті оскарженого рішення, вважали їх формальними, які не впливали на дійсність цього рішення. Прийняття відповідачем рішення, яке відповідно до Регламенту не підлягало розгляду на поточній сесії обласної ради, свідчить про відсутність компетенції та правомочності у відповідача при прийнятті оскарженого рішення про затвердження зон санітарної охорони, що впливає на дійсність цього рішення і не може вважатись формальним порушенням процедури його прийняття.

19. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у нього порушеного права, мотивуючи це тим, що Полянська сільська рада, хоча і не є безпосереднім учасником (суб`єктом) правовідносин, в межах та на врегулювання яких відповідач прийняв оскаржене рішення, однак це рішення стосується інтересів сільської ради, оскільки цим рішенням відповідач затвердив проект зон санітарної охорони на землях, які є власністю позивача. Очевидним є, що саме проект зон санітарної охорони водного об`єкту, а не проект землеустрою, визначає обсяг обмежень, які орган місцевого самоврядування повинен враховувати при реалізації своїх повноважень у сфері земельних та природоохоронних правовідносин на цій території. Відповідач оскарженим рішенням затвердив проект зон санітарної охорони без погоджень Держгеонадра та Держпродспоживслужби України, чим були порушені права та законні інтереси Полянської сільської ради, на комунальних землях якої були встановлені обмеження щодо її господарського використання у спосіб, не передбачений законом.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує, що під час прийняття оспорюваного рішення, Закарпатською обласною радою було дотримано всіх приписів законодавства щодо порядку погодження рішення на стадії проекту. Враховуючи ту обставину, що чинне законодавство України не наділяє позивача повноваженнями щодо контролю у сфері доступу до публічної інформації та повноваженнями представляти інтереси запитувачів публічної інформації, обґрунтування даної позовної заяви ймовірним порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» та норм регламенту роботи Закарпатської обласної ради, зі сторони відповідача є безпідставним.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

(а) щодо порушеного права

22. Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

23. Тобто, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

24. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

25. У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

26. При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).

27. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

28. Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

29. Таким чином, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, в змозі подати вмотивований позов та оскаржити зазначене рішення відповідача безвідносно до висновків, сформованих судом у цій справі.

30. Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17:

« 70. … що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

71. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

85. … ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням».

31. Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

32. Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

33. У цій справі сільська рада оскаржує рішення Закарпатської обласної ради «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» від 16 травня 2019 року №1478.

34. Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

35. За визначенням, наведеним у статті 1 Водного кодексу України зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

36. Частиною 1 статті 93 Водного кодексу України встановлено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

37. Згідно з частиною 1 статті 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

38. За приписами статті 34 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

39. Пунктами 1 та 2 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024 (далі - постанова №2024) визначено, що з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони.

Зони санітарної охорони водних об`єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

40. Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що сільська рада, яка діє в інтересах об`єднаної територіальної громади, на території якої розташований водний об`єкт, який потребує встановлення санітарної охорони, має законний інтерес на оскарження рішення обласної ради про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини».

41. Отже, суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки щодо відсутності у позивача порушених прав та законних інтересів у цій справі.

(б) щодо дотримання відповідачем порядку затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки

42. За приписами пункту 8 статті 8-1 Водного кодексу України до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних бідності на їх території належить, зокрема, затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів.

43. Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема, встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях.

44. Згідно з частиною 2 статті 93 Водного кодексу України межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

45. Пунктом 3 постанови №2024 передбачено, що межі зони санітарної охорони водних об`єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зони санітарної охорони водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

46. У пункті 4 постанови №2024 встановлено, що зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

- перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водовідвідного каналу;

- другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

47. Більше деталізовано основні вимоги до проектування нових систем і схем водопостачання населених пунктів, реконструкції та технічного переоснащення існуючих споруд, мереж і окремих елементів зовнішнього водопостачання населених пунктів, груп підприємств, окремих підприємств, будинків, інших об`єктів регламентуються нормами ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» (далі - ДБН В.2.5-74:2013).

48. Розділом 15 ДБН В.2.5-74:2013 встановлено вимоги до проектування Зон санітарної охорони.

49. Відповідно до пункту 15.1.4 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 організації зон санітарної охорони (включаючи роботи з землевідведення першого поясу суворого режиму) повинно передувати розроблення її проекту, в який слід включати:

- визначення меж зон санітарної охорони та її окремих поясів і санітарно-захисних смуг;

- розроблення плану заходів щодо поліпшення санітарного стану території зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг з метою приведення їх санітарного стану до нормативного, а також попередження подальшого забруднення;

- правила і режим господарського використання території трьох поясів зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг об`єктами господарювання, які в них розташовані.

50. Пунктом 15.1.6 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 перебачено, що проект зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг водоводів слід розробляти з використанням даних санітарно-топографічного обстеження територій, що заплановані до включення в їх склад, а також відповідних гідрологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних і топографічних матеріалів. При цьому, виходячи з місцевих умов, можуть бути передбачені додаткові дослідження, необхідні для визначення меж зон санітарної охорони, а також для розроблення частини проекту, яка стосується виконання санітарних заходів у межах проектованої зони санітарної охорони.

51. Проект зон санітарної охорони повинен передбачати основні санітарні заходи стосовно призначення кожного поясу зон санітарної охорони з метою усунення та попередження можливості забруднення води джерел централізованого питного водопостачання та водопровідних споруд.

52. Відповідно до пункту 15.1.7 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 можливість організації зон санітарної охорони повинна визначатись на стадії вибору джерела та майданчиків споруд об`єктів питного водопостачання. Проект зон санітарної охорони повинен бути складовою частиною проекту питного водопостачання і одночасно основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об`єктів. Для діючих об`єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених зон санітарної охорони, їх проект слід розробляти додатково.

53. Проект зон санітарної охорони з планом заходів згідно з положеннями пункту 15.1.8 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 повинен відповідати вимогам чинного законодавства.

54. У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №306/2738/14-а, на яку посилається позивач (предметом спору було рішення 46 сесії 4 скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області "Про погодження Проекту зон санітарної охорони по свердловинах №7-ГП, №9-Р, № 4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області" від 10 квітня 2014 року), сформовано такі правові висновки: «орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями встановлювати межі зон санітарної охорони водних об`єктів, які знаходяться на їх території. А оскільки межі зони санітарної охорони водних об`єктів визначаються проектом землеустрою, орган місцевого самоврядування вправі надати дозвіл виконкому ради на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж санітарної охорони свердловин. Після чого відповідний проект підлягає погодженню органом, що видав цей дозвіл. Лише після цього проект підлягає затвердженню відповідною обласною радою, в даному випадку Закарпатською обласною радою».

55. Враховуючи, що згідно з статтею 186 Земельного кодексу України проект землеустрою, яким встановлюються межі зон санітарної водного об`єкту, не погоджується і не затверджується обласною радою, вжите у вищезгаданому висновку Верховного Суду словосполучення « ...лише після цього проект підлягає затвердженню обласною радою...» стосується необхідності затвердження обласною радою саме проекту зон санітарної охорони водного об`єкту після розроблення та погодження сільською радою проекту землеустрою, яким визначаються межі цих зон.

56. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що затвердження Закарпатською обласною радою проекту поясів зон санітарної охорони без попередньо розробленого проекту землеустрою є неправомірним.

57. Суди попередніх інстанцій помилково вважали не застосовним висновок Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №306/2738/14-а до обставин цієї справи, неправильно визначили правову природу проекту поясів зон санітарної охорони, який є в матеріалах справи, у зв`язку з чим зробили помилковий висновок про те, що вказаний проект передує розробленню і затвердженню проекту землеустрою, а не навпаки.

58. Крім того, надання дозволу органом місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж санітарної охорони свердловин та затвердження проекту землеустрою відповідних зон додатково свідчить про наявність у сільської ради законного інтересу на оскарження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини».

59. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій передчасно досліджували погодження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини», не врахувавши того, що не було розроблено і затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж санітарної охорони землі.

60. Вказана обставина є достатньою підставою для задоволення позову і скасування рішення Закарпатської обласної ради «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» від 16 травня 2019 року №1478.

61. За правилом частини 1 статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

62. У зв`язку з вищевикладеним, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

63. Колегія суддів зазначає, що з огляду на скасування судових рішень по суті спору, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, на правову допомогу не підлягають відшкодуванню, у зв`язку з чим додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року в частині розподілу судових витрат також слід скасувати.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №260/1602/19 скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Полянської сільської ради Мукачівського району до Закарпатської обласної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 16 травня 2019 року №1478 «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина №4-Е в с. Солочин Свалявського району Закарпатської області)».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб