Рішення

від 25.11.2021 по справі 757/21202/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21202/20-ц

Категорія 25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді: Ільєвій Т.Г.

при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №757/21202/20-ц за позовом Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності про визнання недійсним свідоцтва України на знаки для товарів і послуги та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні Промислова власність ; зобов`язати ОСОБА_1 припинити використання у господарській діяльності позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та комбіноване позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для послуг 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг як такі, що можуть ввести в оману щодо особи, яка надає послуги - Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 використовується позивачем з 2014 року, а комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2015 року, зокрема при друку різноманітної навчальної літератури, книг (посібників), в мережі Інтернет, соціальних мережах, публікаціях у засобах масової інформації, при здійсненні різноманітних освітніх та інших заходів, у найменуванні громадської організації, на виконання статутної діяльності при укладенні договорів, у складі доменного імені та інше, що свідчить про використання позивачем позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 та комбінованого позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 набагато раніше, ніж було подано ОСОБА_1 заявку №m201712504 від 25.05.2017 року та видано свідоцтво України на знаки для товарів і послуги НОМЕР_1, тому позивач вважає, що знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявкою № НОМЕР_2 , станом на дату подання заявки, були такими, що могли ввести в оману щодо особи, яка надає відповідні послуги, тобто позивача, крім того, вказані позначення протиставлені комбінованому позначенню, яке було подано позивачем на реєстрацію як торговельна марка 21.09.2018 року (заявка №m201822235) як більш ранні, що значно ускладнить охоронюваний законом інтерес позивача, що полягає у прагненні до отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою №m201822235 від 21.09.2018 року згідно Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

22 червня 2020 року позивачем, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надано належним чином оформлену позову заяву з додатками.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Вказаною ухвалою відповідачам встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву та докази на його обґрунтування, а позивачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відзиву на позов подати відповідь на відзив.

В підготовче судове засідання 05 жовтня 2020 року сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду були належним чином повідомленими. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року підготовче засідання по справі відкладено на 25 лютого 2021 року.

В підготовче судове засідання 25 лютого 2021 року сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду були належним чином повідомленими.

Разом з цим, від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - висновку експерта №49-07/20 від 13 липня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

Відповідне клопотання представника позивача мотивоване тим, що ним отримано вказаний висновок експерта 16 липня 2020 року, тобто після подання позовної заяви, тому вважає, що існували об`єктивні причини, які не залежали від волі позивача й унеможливили подання ним відповідного доказу разом з позовною заявою.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року клопотання представника позивача про залучення в якості співвідповідача по справі Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1; код за ЄДРПОУ 31032378) задоволено й зобов`язано позивача направити відповідачу (ДП Український інститут інтелектуальної власності ) примірник копії позовної заяви разом з додатками.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, до початку розгляду справи по суті, надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів; позивачу не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, до початку розгляду справи по суті, підготувати відповідь на відзив, виклавши письмово свої міркування, аргументи, надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учаснику справи; відповідачу не пізніше п`яти днів з дня отримання відповіді позивача на відзив, до початку розгляду справи по суті, має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

В березні 2021 року від ДП Український інститут інтелектуальної власності надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що відповідачем не було порушено будь-яких норм законодавства України при видачі ОСОБА_1 оспорюваного позивачем свідоцтва України на знаки для товарів і послуги та наголошується на необґрунтованості доводів позивача щодо невідповідності оспорюваного позивачем знаку для товарів і послуги умовам надання правової охорони й з цих мотивів просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач відповіді на відзив не надавав до суду. Інші відповідачі процесуальних документів по суті справи на подавали.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду були належним чином повідомленими. Разом з цим, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, крім того, наголошується на тому, що позовні вимоги позивачем повністю підтримуються, проти ухвалення заочного рішення у справі позивач не заперечує.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідачі були повідомлені про судові засідання шляхом направлення судових повісток на належні адреси відповідачів, що узгоджується з приписами цивільного процесуального законодавства України, тобто свідчить, що відповідачі по справі вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено в клопотанні від 23.11.2021 року.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Суд, виконавши всі вимоги чинного цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, за результатами кваліфікаційної експертизи проведеної ДП Український інститут промислової власності , видано ОСОБА_1 свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг за заявкою №m201711380 від 25.05.2017 року.

Також за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної ДП Український інститут промислової власності , за заявкою №m201712504 від 08.06.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва України на знак для товарів і послуг для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Позивач вважає, що знак для товарів і послуг НОМЕР_1 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг за заявкою №m201711380 від 25.05.2017 року, який належить ОСОБА_1 , а також комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке використовується ОСОБА_1 , є такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, тобто позивача.

В матеріалів даної цивільної справи вбачається, що позивач з 2014 року використовує позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 2015 року комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїй діяльності при здійснення діловодства, листування, укладення договорів та інших правочинів, у мережі Інтернет, соціальних мережах, при друку навчальної та іншої літератури (книги, посібники, брошури) й друкованої продукції (банери, листівки тощо), проведенні публічних заходів (збори, форуми, круглі столи тощо), а також у найменуванні доменного імені та найменуванні громадської організації.

Крім того, під час підготовчого провадження позивачем було надано до суду висновок експерта №49-07/20 від 13 липня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

Зі змісту вказаного висновку слідує, що перед експертом було поставлено таке питання:

1. Чи були знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявкою № НОМЕР_2 , станом на 25.05.2017 такими, що могли ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, а саме Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 ? .

За результатами проведення вказаної експертизи встановлено, що діяльність Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 та позначення, які вона використовує при наданні послуг для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг є відомими українському споживачеві, а отже, використання знаку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та позначенням за заявкою №m201712504 може вказувати на зв`язок із Громадською організацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та послугами для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, що може призвести до хибних асоціацій та введення громадськості в оману. На вказане впливають наступні фактори: 1) присутність на території України громадської організації зі скороченим найменування ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пропонує комплексні послуги у галузі забезпечення навчання та керування підприємницькою діяльністю і яка стала відомою у відповідному колі споживачів до 25.05.2017 року - дати подання заявок на знак ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та позначення ОСОБА_2 за заявкою № НОМЕР_2 ; 2) можливість ознайомлення відповідного кола споживачів до 25.05.2017 року із вказаними послугами із застосуванням словесних та комбінованих позначень ІНФОРМАЦІЯ_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є тотожними та схожими зі знаком ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявкою № НОМЕР_2 ; 3) вихід на ринок України організації, яка буде надавати такі самі послуги з використанням знаку за свідоцтвом України № НОМЕР_3 та позначення за заявкою № НОМЕР_2 може викликати асоціації, що такі послуги надаються саме Громадською організацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , що насправді не відповідає дійсності, тобто призведе до введення споживача в оману відносно особи, яка надає ці послуги.

На основі викладеного, експертом зроблено висновок, що знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявкою № НОМЕР_2 , станом на 25.05.2017 року були такими, що могли ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, а саме Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також матеріалами даної цивільної справи підтверджується, що ОСОБА_1 не входить до складу учасників Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім того, Громадська організація ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавала ОСОБА_1 будь-яких дозволів на використання відповідного найменування громадської організації.

Будь-яких інших доказів, які би спростовували наведене, матеріали даної цивільної справи не містять.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявкою № НОМЕР_2 , станом на 25.05.2017 року (дата подання заявки) були такими, що могли ввести в оману щодо особи, яка надає послуги - Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вказані позначення будуть протиставлені комбінованому позначенню ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке було подано позивачем на реєстрацію як торговельну марку 21.09.2018 року (заявка №m201822235) як більш ранні, що могло значно ускладнити охоронюваний законом інтерес позивача, що полягає у прагненні до отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою №m201822235 від 21.09.2018 року у відповідності до Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами даної справи регулюються, Цивільним кодексом України та Законом України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до ч. 2 ст. 494 ЦК України обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

За ст. 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Водночас згідно ст. 6 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг згідно з цим законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг та п. 7.1. Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджені наказом ДП Український інститут промислової власності від 07.04.2014 року №91 відповідність певного знаку умовам надання правової охорони визначається через обставини, що правомірно склалися на дату подання заявки на видачу свідоцтва на знак (дату міжнародної реєстрації знаку), або на дату пріоритету, якщо такий заявлено.

Правилами складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 року №116, передбачено, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знаку не виключає небезпеку введення в оману споживача (п. 4.3.1.9).

Методичними рекомендаціями з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджені наказом ДП Український інститут промислової власності від 07.04.2014 року №91, передбачено, що позначення, яке може ввести в оману споживача - це позначення, що не містить відомостей, які прямо не відповідають дійсності, проте реально здатне породжувати таку можливість побічно. Такі позначення асоціативно породжують у свідомості споживача помилкову, неправильну думку щодо властивостей або інших якісних характеристик товарів або характеру послуг, географічного походження товарів або послуг, які насправді не відповідають дійсності. Здатність ввести в оману не завжди очевидна, вона має ймовірний характер. До позначень, що можуть ввести в оману, відносяться й такі, в яких окремі компоненти можуть ввести в оману (п. 10.7.3).

Згідно ч. 9 ст. 10 Закону України Про громадські об`єднання громадське об`єднання має право на використання свого найменування з моменту реєстрації. Забороняється використання найменування громадського об`єднання фізичними та юридичними особами, які не належать до цього громадського об`єднання, без згоди такого громадського об`єднання для цілей, не пов`язаних з діяльністю цього громадського об`єднання.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Користуючись правом передбаченим наведеною нормою, до початку розгляду справи по суті, представником позивача було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме висновку експерта №49-07/20 від 13 липня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Судовим експертом зазначено, що вказаний висновок підготовлено для подання до Печерського районного суду м. Києва в межах розгляду даної справи, про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України експерта попереджено.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта №49-07/20 від 13 липня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, суд вважає повним та обґрунтованим, оскільки він містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті цього дослідження висновки та повну відповідь на питання поставлене перед експертом.

Як встановлено судом на підставі висновку експерта №49-07/20 від 13 липня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявкою № НОМЕР_2 , станом на 25.05.2017 року (дата подання заявки) були такими, що могли ввести в оману щодо особи, яка надає послуги - Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вказані позначення будуть протиставлені комбінованому позначенню ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке було подано позивачем на реєстрацію як торговельну марку 21.09.2018 року (заявка №m201822235) як більш ранні, що значно ускладнить охоронюваний законом інтерес позивача, що полягає у прагненні до отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою №m201822235 від 21.09.2018 року у відповідності до Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Оцінивши висновок експертного дослідження №49-07/20 від 13 липня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, в сукупності з іншими доказами в справі за правилами ст. 89 ЦПК України суд не знаходить обставин, які б давали підстави стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. За таких обставин він є належним та допустимим доказом у справі.

З урахуванням встановлених обставин та наданих позивачем доказів, реєстрація спірного знаку для товарів і послуг була здійснена з порушенням прав позивача, а відтак, відповідно до ст. 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_1 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг за заявкою №m201711380 від 25.05.2017 року, яке було видано на ім`я ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним повністю.

Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними, Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

В силу приписів п.п. 2.3, 2.4 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року №10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково. Підставою внесення відомостей до реєстру, в тому числі є і рішення судових органів, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені Промислова власність .

14 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності від 16.06.2020 №703-ІХ, згідно з яким внесені зміни до Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Частиною 1 ст. 21 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності визначено, що функції Національного органу інтелектуальної власності (надалі - НОІВ) виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема, опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про Національний орган інтелектуальної власності від 13.10.2020 №1267-р, на виконання підпункту 1 п. 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності , визначено, що Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності виконує функції НОІВ.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності , НОІВ є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політки у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.

З урахуванням наведеного, суд також дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов`язання Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), яке виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (адреса: Україна, 01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31032378) внести відомості про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені Промислова власність .

При цьому, у зв`язку з тим, що станом на дату ухвалення цього рішення саме до компетенції Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності відноситься ведення Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і виключно Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності може внести до реєстру відомості щодо визнання недійними відповідних свідоцтв та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені Промислова власність , не підлягає задоволенню позов в частині вимог до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, оскільки повноваження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органу який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, перейшли до його правонаступника - Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності .

При цьому, щодо наявності у позивача права на звернення до суду із даним позовом суд відзначає наступне.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положення ст. 15 ЦК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх порушених прав.

Крім того, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваного законом інтересу, що полягає у прагненні до отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою №m201822235 від 21.09.2018 року у відповідності до норм Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг та постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності від 23 грудня 2004 року №1716 та користування конкретним нематеріальним благом - результатом інтелектуальної, творчої діяльності, що є самостійним об`єктом захисту в порядку господарського судочинства з метою задоволення потреб позивача, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Заборона ОСОБА_1 використовувати у господарській діяльності позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 для послуг 35-го та 41-го класів МКТП як такі, що можуть ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, а саме Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 та є протиправним використанням найменування позивача є реалізацію такого способу захисту як припинення дій, що порушують право, що прямо передбачений в ст. 16 ЦК України.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п.1, ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності , відповідно до покладених на них повноважень, не відслідковують порушення прав власників знаків для товарів і послуг, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені ним під час розгляду справи, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 6306,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 494, 495, 499 ЦК України, ст.ст. 10, 16, 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг , ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності про визнання недійсним свідоцтва України на знаки для товарів і послуги та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні Промислова власність .

Зобов`язати Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні Промислова власність .

Зобов`язати ОСОБА_1 припинити використання у господарській діяльності позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та комбіноване позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для послуг 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг як такі, що можуть ввести в оману щодо особи, яка надає послуги - Громадська організація ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В частині позовних вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати, понесені під час розгляду справи, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 6306,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 25 листопада 2021 року.

Суддя Т.Г. Ільєва