Ухвала

від 29.03.2023 по справі 757/21202/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21202/20-ц

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєва Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Громадської організації «Інша освіта» про ухвалення додаткового рішення по справі №757/21202/20-ц за позовом Громадської організації «Інша освіта» до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва України на знаки для товарів і послуги та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

08.07.2022 Громадська організації «Інша освіта» звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнути витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.

Одночасно заявник просить поновити строк на звернення до суду з даною заявою мотивуючи тим, що ГО «Інша освіта» у цивільній справі 757/21202/20-ц судові дебати не проводилися, оскільки справу було розглянуто без участі сторін за наявними в ній матеріалами справи.

Учасники розгляду у судове засідання не з`явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Представник заявника подав до суду заяву про розгляд заяви у його відсутність, вимоги підтримав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За викладених обставин та відповідних тому норм процесуального законодавства суд приходить до висновку про розгляд заяви у відсутність нез`явившихся осіб, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 р.: « Позов Громадської організації «Інша освіта» до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва України на знаки для товарів і послуги та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг №258314 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність».

Зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг №258314 для 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність».

Зобов`язати ОСОБА_1 припинити використання у господарській діяльності позначення " INSHA OSVITA " та комбіноване позначення " INSHA OSVITA " для послуг 35-го та 41-го класів Міжнародної класифікації товарів і послуг як такі, що можуть ввести в оману щодо особи, яка надає послуги - Громадська організація «Інша освіта».

В частині позовних вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Інша освіта» судові витрати, понесені під час розгляду справи, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 6306,00 грн.».

Тобто, суд приходить до висновку, що при ухваленні рішення питання щодо судових витрат було судом вирішено.

Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2021 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, крім того, наголошується на тому, що позовні вимоги позивачем повністю підтримуються, проти ухвалення заочного рішення у справі позивач не заперечує.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається додаткових заяв або підтверджених судових витрат, поданих позивачем до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З врахуванням зазначеного, оскільки позивачем не було заявлено до суду при ухваленні рішення подальших заяв від позивача та підтверджень додаткових витрат, які в силу ст. 141 ЦПК України мали б бути подані, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені даної заяви.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з врахуванням зазначеного, суд вважає, що вимоги ст. 141 КПК України позивачем не були виконанні, а тому заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.133, 134, 137, 141, 265, 270 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Громадської організації «Інша освіта» про ухвалення додаткового рішення по справі №757/21202/20-ц за позовом Громадської організації «Інша освіта» до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва України на знаки для товарів і послуги та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 29.03.2023.

Суддя Т.Г. Ільєва