Ухвала

від 02.12.2021 по справі 495/4522/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5003/21

Номер справи місцевого суду: 495/4522/20

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування вимог заяви позивач зазначила, що перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 . Рішенням суду від 26.11.2014 року № 495/4975/14-ц шлюб між сторонами був розірваний. 12.01.2002 року на підставі договору купівлі-продажу відповідач за спільні кошти подружжя придбав 47/100 частин жилого будинку, право власності, на яке було зареєстровано за ним особисто, розташованого на земельній ділянці 0,059 га, яка належить відповідачу на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 02.10.2002 року серії IV-ОД № 039715.

Також сторонами під час шлюбу було придбано гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на гараж було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації за відповідачем реєстраційний номер 10119324 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 10.03.2005 року, видане виконкомом Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 91 від 17.02.2005 року.

Під час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти побудували житловий будинок АДРЕСА_2 . Право власності на будинок було зареєстровано за відповідачем 16.11.2010 року КП Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації , реєстраційний номер 32013971. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,040 га у межах згідно з планом, право власності на яку також було зареєстровано за відповідачем на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 292850 кадастровий номер земельної ділянки № 5110300000:02:026:0046.

Після розірвання шлюбу позивач з відповідачем не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна.

19.08.2020 року від позивача ОСОБА_2 та представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють на підставі довіреності до суду надійшла заява про визнання мирової угоди, з проханням закрити провадження по справі та визнати мирову угоду. Сторони просили заяву розглянути у їх відсутність, наслідки, передбачені ч.2 ст. 256 ЦПК України їм роз`яснені та зрозумілі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року було затверджено умови мирової угоди, укладеної 19.08.2020 року між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ), та представниками відповідача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ), які діють в інтересах ОСОБА_3 визнавши наступні її умови:

Припинити право спільної сумісної власності та залишити у власності ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 532,4 кв.м., житловою площею 346,0 кв.м., літньої кухні літ. Б; споруд 1-6.

Припинити право спільної власності та залишити у власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,040 га кадастровий номер № 5110300000:02:026:0046 та визнати її особистою приватною власністю останньої.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,040 га кадастровий номер № 5110300000:02:026:0046.

Гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , (реєстраційний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 10.03.2005 року), видане виконкомом Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 91 від 17.02.2005 року) залишити у власності ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) та визнати його особистою приватною власністю останнього, припинивши право спільної сумісної власності подружжя.

Припинити право спільної сумісної власності на 47/100 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 та на земельну ділянку загальною площею 0,059 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) право власності на 47/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який в цілому складається з: жилого будинку з 1/3 ракушнякового та 2/3 шлакобетонна, жилою площею 35,3 кв.м. літ. "А", літньої кам`яно-ракушнякової кухні літ. "Б", літньої кам`яно-ракушнякової кухні літ. "В", дерев`яного сараю літ. "Г", залізного гаражу літ. "Д", дерев`яної убиральні літ. "Є", дерев`яної убиральні літ. "Ж", споруд № 1-5, І, ІІ. Ця 47/100 частина житлового будинку складається з жилого будинку літ. А : 1-3 кухня, 1-4 жила кімната, жилою площею 16,0 кв.м., віранда літ. а , сіні літ. а3 , тамбур літ. а4 , літня кухня літ. В , сарай літ. Г , убиральня літ. Є , хвіртка № 2, водопровід № 4, замощення ІІ, в загальному користування забор № І.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) право власності на земельну ділянку площею 0,059 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , на території Затоківської селищної ради.

Дана мирова угода вступає в силу з дати її підписання позивачем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) та представниками відповідача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ), які діють в інтересах ОСОБА_3 і затвердження судом та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

10. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

11. Сторони стверджують, що ця Мирова угода не суперечить їх інтересам та не порушує їх майнових чи немайнових прав, а також прав будь-яких третіх осіб.

12. Сторони стверджують, що наслідки закриття провадження по справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, їм відомі та зрозумілі.

13. Дана мирова угода складена у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у матеріалах цивільної справи, а два інші передаються сторонам, які підписали Мирову угоду.

14. Добровільність складання цієї Мирової угоди Сторони скріпили власноручними підписами.

15. У відповідності до ч. 3 ст. 208 ЦПК України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя закрито.

Не погоджуючись із ухвалою суду, апеляційну скаргу подано ОСОБА_6 , в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали з подальшим залученням до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи та направлення справи для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції у іншому складі суду.

При цьому посилаючись на те, що відповідач у справі ОСОБА_3 підозрюваний у скоєнні злочину, передбаченого п. 1 частини ІІ статті 115 Кримінального кодексу з 20 серпня 2020 року знаходиться в СІЗО м. Ізмаїл.

Особа, яка подає апеляційну скаргу визнана потерпілим.

10 серпня 2020 року потерпілий ОСОБА_1 звернувся до органу досудового розслідування з цивільним позовом, відповідачем у якому є підозрюваний у скоєнні вбивства батьків потерпілого - ОСОБА_3 .

За заявою цивільного позивача орган досудового розслідування звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного райсуду з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного в забезпечення цивільного позову та можливості конфіскації майна підозрюваного. Зазначене клопотання на протязі тривалого часу і до дня складання цієї апеляційної скарги - не розглянуто.

Апелянт вказує, що в порушення приписів ст. 274 ЦПК України суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Оскаржувана ухвала суду від 19.08.2020 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 2 вересня 2020 року, а зареєстрована - 1 вересня, з чого вбачається, що суд з 19 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року знаходився в нарадчій кімнаті.

Крім зазначеного, оскаржувана ухвала від 19.08.2020 року не відповідає приписам статті 207 ЦК: затверджена судом мирова угода не містить взаємних поступок ; умови Мирової угоди суперечать закону і порушують охоронювані права третіх осіб, умови мирової угоди суперечать і інтересам відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.11.2020 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя було призначено до розгляду.

На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями № 3452 від 06.08.2021 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1612/0/15-21 від 20.07.2021 "Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та з врахуванням пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2021 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - О. В. Князюка, суддів: Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М. для розгляду справи №495/4522/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Розпорядженням № 4095 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.08.2021 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П. та Погорєлової С. О.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.08.2021 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

29 жовтня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому посилаючись на те, що покарання за інкриміноване ОСОБА_3 правопорушення не передбачає конфіскації майна.

Сам факт подання цивільного позову в рамках кримінальної справи та подання клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для вступу у справу щодо поділу спільного майна подружжя.

Також 29 жовтня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі наступного.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, N 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі N 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі N 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі N 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі N 910/9254/18.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, подану особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права , свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Перевіряючи доводи апеляційний суд дійшов висновку, що права ОСОБА_1 вказаним рішенням не порушені.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом цієї цивільної справи є поділ спільного майна подружжя.

Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 посилається на те, що є особою, яка не брала участь у справі №495/4522/20, але наділений правом на подання апеляційної скарги, як особа, відносно якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

При цьому посилаючись на те, що відповідач у справі ОСОБА_3 підозрюваний у скоєнні злочину, передбаченого п. 1 частини ІІ статті 115 Кримінального кодексу з 20 серпня 2020 року знаходиться в СІЗО м. Ізмаїл.

Особа, яка подає апеляційну скаргу визнана потерпілим.

10 серпня 2020 року потерпілий ОСОБА_1 звернувся до органу досудового розслідування з цивільним позовом, відповідачем у якому є підозрюваний у скоєнні вбивства батьків потерпілого - ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Наразі кримінальна справа не розглянута.

Відповідно до статті 62 Конституції України , статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини щодо вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились.

Таким чином, за результатами даного апеляційного перегляду, судом не встановлено наявності у ОСОБА_1 інтересу, який може полягати у встановленні того, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи апелянта наділено новими правами, та чи буде покладено на нього нові обов`язки, або змінено його наявні права та/або обов`язки, а також те, наскільки участь цієї особи є важливою та чи можливе без неї правильне вирішення спору.

Виходячи із вищезазначеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення прав апелянта ухваленим рішенням, колегією суддів не приймаються.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 362, 368, 381, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя- закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї ухвали.

Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2021 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова