Постанова

від 06.12.2021 по справі 599/242/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/242/21Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/1010/21 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 302050000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Парандюк Т. С.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В., Процик С.Г. та її представника - адвоката Гнідого І.П., Процик З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 8 липня 2021 року, повний текст якого складено 18 липня 2021 року, ухвалене суддею Чорною В.Г. у цивільній справі №599/242/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання Державних актів про право власності на землю недійсними,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,9 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Суміжним землекористувачем даної земельної ділянки є відповідачка ОСОБА_2 , якій на підставі рішення Млиновецької сільської ради №364/3 від 13 квітня 2010 року «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року №114 «Про передачу земельних ділянок у власність» було передано у приватну власність :

- земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №911311, виданий 30 листопада 2010 року);

земельну ділянку площею 0, 2097 га для ведення особистого селянського господарства (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №911312, виданий 30 листопада 2010 року).

ОСОБА_1 вважає рішення Млиновецької сільської ради №364/3 від 13 квітня 2010 року протиправним, а видані на його підставі Державні акти про право власності на земельні ділянки недійсними, оскільки позивач, як суміжний землекористувач, ніколи не погоджував меж суміжних земельних ділянок, що виключало можливість затвердження проекту відведення (землеустрою) чи технічної документації цих ділянок, та відповідно, їх подальшу передачу у власність ОСОБА_2 .

Крім цього, ОСОБА_2 не могло бути передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0,25 га, оскільки така ніколи не була у її користуванні. Для можливості прийняття рішення про передачу у власність відповідачки цієї земельної ділянки було зазначено неправдиві дані у відповідних земельно-облікових документах Млиновецької сільської ради, з приводу чого позивач звернувся до правоохоронних органів і 23.03.2019 року відкрито кримінальне провадження. Отримавши матеріали досудового розслідування, позивач виявив оспорюване рішення №364/3 від 13.04.2010 року, яке, на його думку, ніколи не приймалось.

Крім цього, технічна документація була складена з істотними та очевидними порушеннями, які виключали можливість видачі оспорюваних Державних актів на право приватної власності на землю.

ОСОБА_2 мала право на отримання у власність земельних ділянок виключно на підставі рішення Млиновецької сільської ради №114 від 13 травня 1996 року загальною площею 0, 30 га.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 8 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Посилається на доводи, викладені у позовній заяві. Млиновецькою сільською радою ніколи не приймалось рішення №364/3 від 13.04.2010 року. Було прийняте рішення №364, зміст якого відрізняється від змісту рішення №364/3. Припущення представника Зборівської міської ради про те, що це одне й теж рішення, №364/3 - це лише виписка з рішення №364, суд розцінив як встановлену обставину. Із змісту самого рішення №364/3 не вбачається, що це виписка.

Крім цього, рішенням Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року №114 «Про передачу у власність земельних ділянок» ОСОБА_2 на підставі її заяви, в якій вона самостійно зазначала площу та місце розташування земельних ділянок, уже було безкоштовно передано у власність земельну ділянку загальною площею 0, 30 га, з яких : 0, 25 га - для особистого селянського господарства, та 0, 05 га - для для будівництва та обслуговування житлового будинку. У заяві від 09.11.2009 року ОСОБА_2 не просила уточнювати площі земельних ділянок, а фактично просила «узаконити» окрему земельну ділянку площею 0, 16 га, якою вона користується з 1981 року. Однак, документи, які б підтверджували законне користування відповідачкою цією земельною дідянкою, відсутні. Її заява не могла бути задоволена, так як ОСОБА_2 не долучила до заяви жодного з документів, які чинним законодавством (зокрема, ч.5 ст. 151, ст. 118 ЗК України) визначені як обов»язкові.

Крім цього, оскільки у 1996 році ОСОБА_2 уже були передані земельні ділянки у власність, тому у 2010 році їй не могли бути передані інші земельні ділянки з тим самим видом користування.

Межі земельних ділянок не були погоджені з суміжними землекористувачами. В Акті погодження меж від 31.05.2010 року замість позивача суміжну межу погодила землевпорядник сільської ради, однак не вказана причина, чому саме землевпорядник погоджувала замість позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, ОСОБА_2 та її представника - адвоката Гнідого І.П., Процик З.В., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили та вважають, що рішення суду є законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (згідно договору купівлі-продажу від 14.11.2008 року), а також земельних ділянок: площею 0,09 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122686000:02:001:0470, для будівництва та обслуговування житлового будинку (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.12.2013 року) та площею 0,2 га у с.Млинівці, кадастровий номер 6122686000:02:001:0483, для ведення особистого селянського господарства (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.12.2015 року).

ОСОБА_2 була власником цілого житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 10.03.1992 року.

Рішенням Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» , вирішено передати ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0, 30 га, в тому числі: 0, 25 га - для особистого підсобного господарства, 0, 05 га - для будівництва, обслуговування жилих та господарських будівель .

Державні акти на право власності на підставі вказаного рішення не були оформлені.

9.11.2009 року ОСОБА_2 звернулась до Млиновецької сільської ради із заявою про узаконення за нею земельної ділянки площею 0, 16 га, якою вона користується з 1981 року.

11.11.2009 року земельна комісія Млиновецької сільської ради склала Акт обстеження земельної ділянки, із змісту якого вбачається, що згідно земельно-облікових документів за ОСОБА_2 числиться земельна ділянка загальною площею 0, 30 га, а фактично у її користуванні є земельна ділянка площею 0, 46 га. Через відсутність архівних документів земельна ділянка площею 0, 16 га не була вписана у земельно-шнурову книгу. Земельна комісія пропонує передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 16 га, так як вона була у користуванні станом на 1.01.2002 року.

Рішенням сесії Млиновецької сільської ради від 12.11.2009 року затверджено акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 .

Рішенням Млиновецької сільської ради від 13 квітня 2010 року №364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року №114, від 09 березня 1995 року №49 «Про передачу земельних ділянок у власність» , вирішено уточнити площу земельних ділянок ряду осіб, в тому числі ОСОБА_2 .

Як вбачається із змісту рішення, воно було прийняте у зв»язку з виявленням невідповідності площ у рішенні Млиновецької сільської ради від 13 травня 1994 року №114 та 09 березня 1995 року №49 їх фактичним розмірам, визначеним за результатами кадастрової зйомки, інвентаризації земельних ділянок.

На підставі вказаного рішення 30 листопада 2010 року ОСОБА_2 видано Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №911311 (кадастровий номер земельної ділянки 6122686000:02:001:0313, площа 0, 2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) та серії ЯЛ №911312 ( кадастровий номер земельної ділянки 6122686000:02:001:0314, площа 0,2097 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства).

Згідно нотаріально посвідчених договорів дарування від 3 травня 2019 року, ОСОБА_2 подарувала належний їй житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , а також дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6122686000:02:001:0313 та 6122686000:02:001:0314 в рівних частках по 1/2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та підстав для припинення права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

По суті, вимоги ОСОБА_1 зводяться до того, що він не згідний із наданням ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 16 га, яка була їй надана після уточнення площ земельних ділянок, що перебували у її користуванні.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка площею 0, 16 га, яка після уточнень розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 була їй надана у власність рішенням сесії Млиновецької сільської ради, ніколи не перебувала у користуванні позивача ОСОБА_1 , він не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою щодо надання цієї ділянки йому у користування чи у власність, не існує жодних рішень органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у його користування.

Право власності на земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлого будинку ОСОБА_1 зареєстрував 13.12.2013 року, а на земельну ділянку площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства - 11.12.2015 року, отже погоджувався, що саме такі площі земельних ділянок йому належать.

Земельні ділянки, надані ОСОБА_2 , не накладаються на земельні ділянки, що перебувають у власності позивача.

Таким чином, прийняття рішення Млиновецької сільської ради 13 квітня 2010 року №364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року №114, від 09 березня 1995 року №49 «Про передачу земельних ділянок у власність» та оформлені на його підставі Державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки жодним чином не порушує прав позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що Млиновецькою сільською радою ніколи не приймалось рішення №364/3 від 13.04.2010 року, було прийняте рішення №364, зміст якого відрізняється від змісту рішення №364/3, суд помилково розцінив як встановлену обставину припущення представника Зборівської міської ради про те, що це одне й теж рішення, №364/3 - це лише виписка з рішення №364, колегія суддів оцінює критично, так як з наявних у матеріалах справи і додатково наданої в суді апеляційної інстанції належним чином засвідченої копії оскаржуваного рішення Млиновецької сільської ради вбачається, що їх зміст є ідентичним.

Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги роз»яснення представника Зборівської міської ради про те, що за №364/3 була надано виписку з рішення №364, оскільки такі пояснення не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах справи. Зміст рішень за № 364 та 364/3 не суперечить один одному і відсутні підстави для сумніву, що рішення за №364/3 - це виписка з рішення №364, що стосується саме ОСОБА_2 .

Так, із змісту рішення №364 від 13.04.2010 року вбачається, що воно приймалось щодо 4 осіб та вирішено уточнити площу земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , згідно додатку.

У додатку до вказаного рішення ОСОБА_2 зазначена третьою за порядковим номером.

Отже, пояснення представника Зборівської міської ради про те, що рішення за №364/3 - це лише виписка з рішення №364, відповідає обставнам справи та вірно прийнято до уваги судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року №114 «Про передачу у власність земельних ділянок» ОСОБА_2 на підставі її заяви, в якій вона самостійно зазначала площу та місце розташування земельних ділянок, уже було безкоштовно передано у власність земельну ділянку загальною площею 0, 30 га; у заяві від 09.11.2009 року ОСОБА_2 не просила уточнювати площі земельних ділянок, а фактично просила «узаконити» окрему земельну ділянку площею 0, 16 га, якою вона користується з 1981 року, однак, документи, які б підтверджували законне користування відповідачкою цією земельною дідянкою, відсутні; її заява не могла бути задоволена, так як ОСОБА_2 не долучила до заяви жодного з документів, які чинним законодавством (зокрема, ч.5 ст. 151, ст. 118 ЗК України) визначені як обов»язкові; у 1996 році ОСОБА_2 уже були передані земельні ділянки у власність, тому у 2010 році їй не могли бути передані інші земельні ділянки з тим самим видом користування, колегія суддів також оцінює критично, так як наведені аргументи жодним чином не свідчать про порушення прав позивача та не доводять неправомірність надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки відповідачці.

Як зазначалось вище, ОСОБА_2 були передані у власність земельні ділянки, які перебували у її користуванні. Будь-які докази, які б свідчили, що відповідачці передані земельні ділянки, які перебували у користуванні позивача,

у матеріалах справи відсутні. ОСОБА_1 не звертався до органу місцевого самоврядування із заявами про надання йому земельної ділянки площею 0, 16 га, яка передана у власність ОСОБА_2 як така, що перебувала у її користуванні.

Доводи апеляційної скарги про те, що межі земельних ділянок ОСОБА_2 не були погоджені з суміжними землекористувачами, зокрема, з позивачем; в Акті погодження меж від 31.05.2010 року замість позивача суміжну межу погодила землевпорядник сільської ради, однак не вказана причина, чому саме землевпорядник погоджувала замість позивача, колегія суддів також оцінює критично, враховуючи наступне.

Аналіз ст. 198 ЗК України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій» , п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, свідчить про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процесі приватизації.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не доводять порушення прав позивача, тому колегія суддів не надає на них детальну відповідь, враховуючи, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 8 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Бершадська Г.В.

Парандюк Т.С.