Постанова

від 06.03.2023 по справі 599/242/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 599/242/21

провадження № 61-780св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Зборівська міська рада Зборівського району Тернопільської області;

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року у складі судді Чорної В. Г. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів:Хоми М. В., Парандюк Т. С., Бершадської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів про право власності на землю.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового

будинку з надвірними будівлями і спорудами, а також земельної

ділянки, площею 0,9 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташованих по

АДРЕСА_1 .

Суміжним землекористувачем цієї земельної ділянки є ОСОБА_2 , якій

на підставі рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364/3 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність» було передано у приватну власність:

- земельну ділянку, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 911311, виданий 30 листопада 2010 року);

- земельну ділянку, площею 0,2097 га, для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право власності на земельну ділянку

серії ЯЛ № 911312, виданий 30 листопада 2010 року).

Позивач вважав, що рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364/3

є протиправним, а видані на його підставі державні акти про право власності на земельні ділянки недійсними. Він, як суміжний землекористувач, не погоджував межі суміжних земельних ділянок, що виключало можливість затвердження проєкту відведення (землеустрою) чи технічної документації цих ділянок та, відповідно, їх подальшу передачу у власність ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 не могло бути передано у власність земельну

ділянку для будівництва і обслуговування будинку, площею 0,25 га, оскільки

така ніколи не була у її користуванні. Для можливості прийняття рішення про передачу у власність відповідачці цієї земельної ділянки було зазначено неправдиві відомості у відповідних земельно-облікових документах Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

З цього привиду він звернувся до правоохоронних органів і 23 березня

2019 року було відкрито кримінальне провадження. Отримавши матеріали досудового розслідування, він виявив оспорюване рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364/3, яке, на його думку, ніколи не приймалося.

Вказував, що технічна документація відповідачки була складена з істотними та очевидними порушеннями, які виключали можливість видачі їй оспорюваних державних актів на право приватної власності на землю.

Вважав, що ОСОБА_2 мала право на отримання у власність земельних ділянок виключно на підставі рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 травня 1996 року № 114 загальною площею 0,30 га.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року

№ 364/3 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради

від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок

у власність»;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 911311, виданий 30 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 911312, виданий 30 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,2097 га, для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав та інтересів. Рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364/3 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність» є законним, видане як виписка із рішення Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність».

При формуванні (створенні) земельних ділянок ОСОБА_2 з кадастровим номером 6122686000:02:001:0313, площею 0,25 га, та з кадастровим номером 6122686000:02:001:0314, площею 0,2097 га, не було порушено вимоги земельного законодавства, які б призвели до негативних наслідків для позивача. Позивачем не доведено підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки.

Додатковим рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 липня

2021 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивачем не доведено порушення його прав та підстав

для припинення права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки. Вимоги позивача фактично зводяться до того, що він не погоджується із наданням

у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,16 га, яка була

їй надана після уточнення площ земельних ділянок, що перебували у її користуванні. Проте, земельна ділянка, площею 0,16 га, яка після уточнень розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 , була їй надана у власність рішенням Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність», ніколи не перебувала у користуванні позивача, він не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою щодо надання цієї ділянки йому у користування чи у власність, не існує жодних рішень органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у його користування. Право власності на земельну ділянку, площею 0,09 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку позивач зареєстрував 13 грудня 2013 року, а на земельну ділянку, площею 0,2 га, для ведення особистого селянського господарства -

11 грудня 2015 року, отже погоджувався, що саме такі площі земельних ділянок йому належать.

Крім того, земельні ділянки, які надані у власність ОСОБА_2 , не накладаються на земельні ділянки, що перебувають у власності позивача. Отже, рішення Млиновецької сільської ради Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність» та оформлені на його підставі державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки жодним чином не порушують права позивача

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Зборівського районного суду Тернопільської області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи

між суддями від 24 січня 2023 року справу передано судді-доповідачеві

у зв`язку з відрядженням попереднього судді-доповідача до Вищої ради правосуддя.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що рішенням Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,30 га, з яких 0,25 га

для особисто підсобного господарства та 0,05 га для будівництва, обслуговування жилих і господарських будівель. Проте державні акти про право власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки на підставі вищевказаного рішення сільської ради не були оформленні. У подальшому рішенням Млиновецької сільської ради Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність» було вирішено уточнити площу земельних ділянок ряду осіб, у тому числі й ОСОБА_2 . Оскільки спірні земельні ділянки на час прийняття вказаного рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364 не були сформовані,

а їх межі не були визначені, виходячи із вимог статей 116,118 ЗК України, статей 50, 56 Закону України «Про землеустрій», передача цих земельних ділянок у власність відповідачки була можливою виключно на підставі проєктів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у власність. У ході виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачки обов`язковим було виготовлення кадастрової зйомки та погодження меж із суміжними землекористувачами. Він, як суміжний землекористувач, не погоджував меж спірних земельних ділянок, не підписував відповідний акт, а проєкт землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок відповідачкою не виготовлявся, сільською радою не затверджувався, тому законних підстав для видачі оспорених державних актів на спірні земельні ділянки не було.

Крім того, суди не врахували, що оспорені державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки були видані на підставі рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364/3. Проте рішення сільської ради

від 13 квітня 2010 року за № 364/3 ніколи не приймалося, за цим номером, як вказали суди, видано виписку із рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364. Тому державні акти, які видані на підставі цього рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364/3, є незаконними. При цьому оригіналу вказаного рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364/3 апеляційному суду за його вимогою так і не було надано.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що згідно з договору купівлі-продажу від 14 листопада 2008 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Йому також належать земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, площею 0,09 га, кадастровий номер 6122686000:02:001:0470, для будівництва

та обслуговування житлового будинку (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 грудня 2013 року), та земельна ділянка, площею

0,2 га, кадастровий номер 6122686000:02:001:0483, для ведення особистого селянського господарства (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2015 року).

ОСОБА_2 була власником житлового будинку по

АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 10 березня 1992 року.

Рішенням Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок

у приватну власність і користування», вирішено передати ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею

0,30 га, у тому числі: 0,25 га - для особистого підсобного господарства,

0,05 га - для будівництва, обслуговування жилих та господарських будівель.

Державні акти на право власності на підставі вказаного рішення сільської ради не були оформлені.

09 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулась до Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області із заявою про узаконення за нею земельної ділянки, площею 0,16 га, якою вона користується

з 1981 року.

11 листопада 2009 року земельна комісія Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області склала акт обстеження земельної ділянки, із змісту якого вбачається, що згідно земельно-облікових документів за ОСОБА_2 числиться земельна ділянка, загальною площею 0,30 га, а фактично у її користуванні є земельна ділянка площею 0,46 га. Через відсутність архівних документів земельна ділянка площею 0,16 га не була вписана у земельно-шнурову книгу. Земельна комісія пропонує передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,16 га, так як вона була у користуванні станом на 01 січня 2002 року.

Рішенням сесії Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 12 листопада 2009 року затверджено акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 .

Рішенням Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114, від 09 березня 1995 року № 49 «Про передачу земельних ділянок у власність», вирішено уточнити площу земельних ділянок ряду осіб, у тому числі ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаного рішення сільської ради вбачається, що воно було прийняте у зв`язку з виявленням невідповідності площ у рішенні Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 травня 1994 року № 114 та від 09 березня 1995 року № 49 їх фактичним розмірам, визначеним за результатами кадастрової зйомки, інвентаризації земельних ділянок.

На підставі зазначеного рішення 30 листопада 2010 року ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельну ділянку

серії ЯЛ № 911311 (кадастровий номер земельної ділянки 6122686000:02:001:0313, площа 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд) та серії ЯЛ № 911312 (кадастровий номер земельної ділянки 6122686000:02:001:0314, площа 0,2097 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства).

Згідно з нотаріально посвідчених договорів дарування від 03 травня

2019 року, ОСОБА_2 подарувала належний їй житловий

будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , а також дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6122686000:02:001:0313 та 6122686000:02:001:0314 у рівних частках по 1/2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З огляду на вказані обставини та норми права, суди попередніх інстанцій, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав та підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки. Вимоги позивача фактично зводяться до того, що він не погоджується із наданням

у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,16 га, яка була

їй надана після уточнення площ земельних ділянок, що перебували у її користуванні. Проте, земельна ділянка, площею 0,16 га, яка після уточнень розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 , була їй надана у власність рішенням Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність», ніколи не перебувала у користуванні позивача, він не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою щодо надання цієї ділянки йому у користування чи у власність.

При цьому позивач право власності на земельну ділянку, площею 0,09 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку зареєстрував

13 грудня 2013 року, а на земельну ділянку, площею 0,2 га, для ведення особистого селянського господарства - 11 грудня 2015 року, отже погоджувався, що саме такі площі земельних ділянок йому належать.

Цим самим спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Крім того, земельні ділянки, які перебували у користуванні ОСОБА_2 та надані їй у власність, не накладаються на земельні ділянки позивача. Доказів, які б свідчили про те, що вказані земельні ділянки, що надані

у власність ОСОБА_2 , перебували у користуванні позивача матеріали справи не містять.

Отже, рішення Млиновецької сільської ради Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність» та оформлені на його підставі державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки жодним чином не порушують права позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року за № 364/3 ніколи не приймалося, за цим номером, як вказали суди, видано виписку із рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року

№ 364, тому державні акти, які видані на підставі цього рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364/3, є незаконними, не заслуговують на увагу, так як зазначене не спростовує правомірність як рішення сільської ради від 13 квітня 2010 року № 364 «Про уточнення рішення сесії Млиновецької сільської ради від 13 травня 1996 року № 114 «Про передачу земельних ділянок у власність», так і видані на підставі цього рішення сільської ради державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 .

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на те, що він не погоджував

межі спірних земельних ділянок та не підписував відповідний акт

є безпідставними, так як стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника

або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Погодження меж полягає у тому, щоб суміжному землекористувачу було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами

не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552 цс 18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652 цс 18) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526 сво 18).

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, так як у справі, яка переглядається, позивач не довів порушення його прав, що є його процесуальним обов`язком.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди із висновками суду щодо суті спору та спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник