Постанова

від 02.12.2021 по справі 908/270/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року м.Дніпро Справа № 908/270/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кощеєв І.М., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання Грироренко А.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Романова-Утка К.С., посвідчення №065940 від 09.11.2021 р., прокурор відділу;

від відповідача: Вигівський Я. В., ордер АР № 1047578 від 18.11.2021 р., адвокат;

інші представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 р., повне рішення складене 26.08.2021р., суддя Азізбекян, у справі № 908/270/21

за позовом: Василівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Соборна, буд. 10, м. Василівка, Запорізька область, 71600) в інтересах держави в особі Енергодарської міської ради (вул. Курчатова, буд. 11, м. Енергодар, Запорізька область, 71502, ідентифікаційний код 20514818) та Управління комунальної власності Енергодарської міської ради (вул. Набережна, буд. 24, м. Енергодар, Запорізька область, 71502, ідентифікаційний код 26249961)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорт" (вул. Українська, буд. 4А, офіс 3, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 38533623)

про розірвання договору оренди та повернення нежитлових приміщень.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою в інтересах держави в особі Енергодарської міської ради та Управління комунальної власності Енергодарської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорт" про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорт" на корить Управління комунальної власності Енергодарської міської ради суми боргу за оренду комунального майна за договором від 11.02.2019 № 03-19 у розмірі 60996,54 грн.;

- розірвання договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, укладеного між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефорт";

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорт" повернути на користь Управління комунальної власності Енергодарської міської ради нежитлові приміщення в адміністративно-господарській будівлі, що розташовані за адресою: м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4а, поверх 1 з № 3-10 включно та поверх 2 приміщення з № 3-ІІ по № 3-20 включно, загальною площею 289,7 кв. м, які є предметом договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, що укладений між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефорт".

Позовні вимоги мотивовані систематичним невиконанням відповідачем зобов`язання по сплаті орендної плати у визначені договором строки, що призводить до невчасного отримання коштів місцевим бюджетом. Адже при укладанні договору оренди майна орендодавець розраховує саме на вчасне отримання від орендаря коштів за користування цим майном. Позов обґрунтований ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 2, 18, 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629, 651, 782 ЦК України, ст.ст. 193, 291 ГК України та умовами договору оренди від 11.02.2019 № 03-19.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2021р. у справі в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач у ході судового розгляду зазначеної справи погасив заборгованість з орендної плати, використовує орендоване приміщення, за період утворення заборгованості не здійснював господарську діяльність та не використовував майно з огляду на карантинні обмеження.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, заступник керівника обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду повністю, прийняти нове про задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційа скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є непослідовним, висновки, викладені у ньому, не відповідають установленим обставинам справи, зроблені за неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст. 610, ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 651, ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 19, ч. З ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна 2269-ІІІ (в редакції на час спірних правовідносин), ч. 1 ст. 286 ГК України та із порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 73, 74, 76, 77, 236, 237 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 року у даній справі є законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021р. апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 р. у справі № 908/270/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання доказів сплати судового збору.

Недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 р. у справі № 908/270/21 та призначено справу до розгляду на 18.11.2021 на 11 годин 20 хвилин.

18.11.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.21 р.

У судовому засіданні 02.12.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

11.02.2019 між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ефорт (Орендар) укладений договір оренди № 03-19, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування наступне майно: нежитлові приміщення в адміністративно-господарській будівлі, що розташовані за адресою: м. Енергодар, вул. Українська, 4а, поверх 1 з № 3-1 по № 3-10 включно та поверх 2 приміщення з № 3-11І по № 3-20 включно, загальною площею 289,7 кв. м.

Орендар використовує орендоване майно для розміщення офісу та салону краси (п. 1.4 Договору).

За актом прийому-передачі нежитлових приміщення від 11.02.2019 Орендодавцем передано Орендарю нежитлові приміщення в адміністративно-господарській будівлі, що розташовані за адресою: м. Енергодар, вул. Українська, 4а, поверх 1 з № 3-10 включно та поверх 2 приміщення з № 3-11 по № 3-20 включно, загальною площею 289,7 кв. м..

Пунктом 2.1 Договору визначено, що строк дії цього договору складає два роки одинадцять місяців і діє з 28.01.2019 до 28.12.2021.

Орендна плата, згідно з п. 3.1 Договору, визначається відповідно до Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Енергодара, затвердженої рішенням Енергодарської міської ради від 27.06.2007 № 10 і на момент розрахунку складає 9 120 грн. 83 коп. без урахування ПДВ за перший місяць оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендар зобов`язується сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця № 34226999700015, МФО 813015 Казначейство України (ЕАП), код ЄДРГІОУ: 37942215.

Відповідно до умов п. 5.1 Договору Орендар зобов`язаний вчасно та в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок (до місцевого бюджету).

Відповідачем зобов`язання по своєчасному внесенню орендної плати належним чином не виконувалися, внаслідок чого за ТОВ Ефорт утворилась заборгованість за договором оренди від 11.02.2019 № 03-19 у розмірі 60996,54 грн.

Як повідомив прокурор, ТОВ Ефорт 05.02.2021, 08.02.2021 та 17.02.2021 здійснено платежі за спірним договором оренди на загальну суму 60996,54 гри., у зв`язку з чим станом на 24.02.2021 заборгованість за цим договором відсутня. Вказане підтверджується виписками з системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України за 05.02.2021, 08.02.2021, 17.02.2021, які надані позивачем.

Відповідно до п. 2.8 Договору Орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення майна, якщо Орендар не вносить орендну плату або вносить її не в повному обсязі протягом трьох місяців підряд; в цьому разі договір буде розірваним з моменту отримання Орендарем повідомлення Орендодавця при відмову від договору або з дати повернення Орендодавцю повідомлення про відмову від Договору з відміткою відділення зв`язку про невручення Орендарю цього листа.

Згідно із п. 2.10 Договору у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення згоди про розірвання договору, якщо інше не вказано в переписці про розірвання договору, в разі розірвання договору в судовому порядку - з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом позову є розірвання договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, укладеного між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефорт" та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорт" повернути на користь Управління комунальної власності Енергодарської міської ради нежитлові приміщення в адміністративно-господарській будівлі, що розташовані за адресою: м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4а, поверх 1 з № 3-10 включно та поверх 2 приміщення з № 3-11 по № 3-20 включно, загальною площею 289,7 кв. м, які є предметом договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, що укладений між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефорт".

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами існують правовідносини, які виникли на підставі договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться в ст. 283 ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Орендна плата, згідно з п. 3.1 Договору, визначається відповідно до Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Енергодара, затвердженої рішенням Енергодарської міської ради від 27.06.2007 № 10 і на момент розрахунку складає 9 120 грн. 83 коп. без урахування ПДВ за перший місяць оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендар зобов`язується сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця № 34226999700015, МФО 813015 Казначейство України (ЕАП), код ЄДРГІОУ: 37942215.

Відповідно до умов п. 5.1 Договору Орендар зобов`язаний вчасно та в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок (до місцевого бюджету).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов`язання по своєчасному внесенню орендної плати належним чином не виконувалися, внаслідок чого за ТОВ Ефорт утворилась заборгованість за договором оренди від 11.02.2019 № 03-19 у розмірі 60996,54 грн.

Як повідомив прокурор, ТОВ Ефорт 05.02.2021, 08.02.2021 та 17.02.2021 здійснено платежі за спірним договором оренди на загальну суму 60996,54 гри., у зв`язку з чим станом на 24.02.2021 заборгованість за цим договором відсутня. Вказане підтверджується виписками з системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України за 05.02.2021, 08.02.2021, 17.02.2021, які надані позивачем.

Відповідно до умов п. 5.1 Договору Орендар зобов`язаний вчасно та в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок (до місцевого бюджету).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України, встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендних платежів є підставою для розірвання договору, не зважаючи на те, чи виплачена вона в подальшому. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором (ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Згідно із п. 2.10 Договору у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення згоди про розірвання договору, якщо інше не вказано в переписці про розірвання договору, в разі розірвання договору в судовому порядку - з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Колегія суддів констатує, що відповідач систематично порушував умови договору в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Систематичне нездійснення платежів з орендної плати підтверджується копіями розрахунку орендної плати по договору, рахунків, інформації Управління комунальної власності Енергодарської міської ради від 30.12.2020, наявних у матеріалах справи. На час звернення до суду із позовом у відповідача наявна заборгованість за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2020 року. (т.1, а.с. 30)

Усупереч ст. 611 ЦК України, яка визначає правові наслідки порушення зобов`язання шляхом розірвання договору, ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щодо розірвання договору на вимогу однієї із сторін за невиконання зобов`язання та повернення майна навіть після сплати заборгованості за оренду комунального майна, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновків про відмову у задоволенні позову щодо розірвання договору оренди від 11.02.2019 № 03-19 та повернення предмету правочину, з огляду на таке.

Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК Україну договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, що також відображено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 02.10.2018 у справі №915/809/17.

Істотне порушення ТОВ Ефорт договору оренди комунального майна також полягає у тому, що орендодавець, укладаючи зазначений правочин, розраховував на своєчасне отримання на розрахунковий рахунок у визначені у п. 3.2 договору оренди від 11.02.2019 № 03-19 строки орендної плати.

Істотність порушення визначається виключено за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний - чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушенні договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не може скористатися результатом договору.

Зазначена правова позиція відображена Верховним Судом у постановах 16.10.2018 у справі № 910/3568/18.

Укладаючи договір оренди, відповідач був обізнаний про наслідки істотного порушення правочину у вигляді його розірвання та повернення майна.

Згідно зі ст. ст. 627 - 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов. Зміст правоцину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до законодавства.

Усупереч ч. 2 ст. 651 ЦК України суд першої інстанції не взяв до уваги наявність істотного порушення ТОВ Ефорт договору оренди від 11.02.2019 № 03-19.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди також суперечать пункту 2.6 договору оренди від 11.02.2019 № 03-19, про який сторони домовились, відповідно до якого правочин може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця у разі якщо орендар користується орендованим майном з порушенням договору, а також у разі істотного порушення орендарем умов договору, п. 2.8, за яким орендодавець має право відмовитись від договору оренди іта вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить орендну плату не в повному об`ємі протягом трьох місяців підряд.

Зазначену позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 11.03.2020 у справі №914/4101/15.

Передчасними також є висновки суду першої інстанції про те, що погашення орендарем заборгованості під час розгляду справи не тягне наслідків у вигляді припинення договору шляхом його розірвання.

Щодо посилання на настання форс-мажорних обставин у зв`язку із запровадженням на території України карантину згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 (зі змінами) внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснювати орендні платежі вчасно та в повному обсязі колегія суддів зазначає наступне.

17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла закон, яким були внесені зміни в Закон України Про торгово-промислові палати в Україні . Карантин був включений в список форс-мажорних обставин.

У випадку, якщо боржник порушив зобов`язання внаслідок непереборної сили (форс-мажору), він звільняється від відповідальності за таке порушення (ст.617 ЦК України), якщо при цьому доведе що він об`єктивно не міг попередити таке порушення.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). В свою чергу, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто, для застосування норм щодо форс-мажору необхідне дотримання наступних умов:

- наявність обставин непереборної сили;

- їх надзвичайний характер;

- неможливість попередження порушення зобов`язання;

- причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

Доказів звернення відповідача до регіональної торгово-промислової палати для засвідчення настання форс-мажорних обставин та отримання відповідного сертифікату (який є належним доказом засвідчення факту настання форс-мажорних обставин ) матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Доказів звернення до орендодавця або балансоутримувача з пропозицією щодо зменшення розміру орендної плати на час дії карантину відповідачем також суду не надано.

У даному випадку, відповідачем не доведено, що запровадження карантинних заходів об`єктивно унеможливило використання орендованих приміщень в повному обсязі згідно умов договору.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у справі № 908/2282/20 від 04.08.2021.

Таким чином, висновки господарського суду Запорізької області, викладені у рішенні від 23.06.2021 у справі № 908/270/21, не відповідають фактичним обставинами справи, які свідчать про наявність істотних порушень ТОВ Ефорт умов договору оренди комунального майна, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення комунального майна.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені Апелянтом у апеляційній скарзі є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, укладеного між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефорт" та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорт" повернути на користь Управління комунальної власності Енергодарської міської ради нежитлові приміщення в адміністративно-господарській будівлі, що розташовані за адресою: м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4а, поверх 1 з № 3-10 включно та поверх 2 приміщення з № 3-11 по № 3-20 включно, загальною площею 289,7 кв. м, які є предметом договору оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, що укладений між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефорт".

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 у справі № 908/270/21 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 у справі № 908/270/21 скасувати.

Розірвати договір оренди комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, укладений між Управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Ефорт .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ефорт повернути на користь Управління комунальної власності Енергодарської міської ради нежитлові приміщення в адміністративно - господарській будівлі, що розташовані за адресою: м. Енергодар, вул. Українська, 4а, поверх 1 з № 3-10 включно та поверх 2 приміщення з № 3-ІІ по 3-20 включно загальною площею 289,7 кв.м., які є предметом договору комунального майна від 11.02.2019 № 03-19, укладений між Управління комунальної власності Енергодарської міської ради та Товариством з обмеженою Ефорт .

Стягнути з Товариства з обмеженою Ефорт на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури кошти на сплату судового збору за подачу позовної заяви у сумі 6810,00грн. та судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 10215,00грн.

Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.12.2021.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Подобєд