Постанова

від 14.12.2021 по справі 202/8272/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9230/21 Справа № 202/8272/19 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «В ПЛЮС» , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгеніївна, про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права комунальної власності, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2019 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «В ПЛЮС» (далі - ТОВ «В ПЛЮС» ), треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ПН ДМНО Ковальова Є.Є., про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права комунальної власності, мотивуючи його тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:04:016:0052, на якій розташовано нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради, та віднесена до земель комунальної власності.

Вказували, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року по цивільній справі №202/9526/15-ц визнано право власності на комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3 загальною площею 903,5 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:016:0052 визнано по 1/2 частині за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 . Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2016 року вказане заочне рішення скасоване, позов залишено без розгляду. Однак, на підставі скасованого заочного рішення було внесено запис про право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину та ОСОБА_1 на 1/2 частину на спірне нерухоме майно (№14741846, №14741875) та земельну ділянку (№14741452, №14741437). Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року у справі №202/6829/17 було скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, та на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 ; скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, та на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ В ПЛЮС право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, та комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б, загальною площею 903,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, та об`єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ В ПЛЮС . На підставі вказаного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ В ПЛЮС зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно, номер запису про право власності №23587400 та на земельну ділянку, номер запису право власності №23587201.

05 грудня 2017 року між ТОВ В ПЛЮС та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №936, про що ПН ДМНО Кавальовою Є.Є. внесено відповідний запис про державну реєстрацію іпотеки №23753314 та №23753477. Основним зобов`язанням за договором іпотеки були комплекс з обслуговування автомобілів та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052. На підставі договору іпотеки від 05 грудня 2017 року №936 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникло право власності по 1/2 частині на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, що розташоване в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: №25728737, №25728697, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., та земельна ділянка №1210100000:04:016:0052, що розташована в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності №25729039,№25729022. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі №202/6829/17 скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року у справі №202/6829/17, у задоволенні позову ТОВ В ПЛЮС до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності та витребування майна відмовлено. Отже, рішення, за яким було зареєстровано право власності за ТОВ В ПЛЮС , скасовано в повному обсязі.

Посилаючись на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі №202/6829/17 встановлено відсутність доказів про прийняття до експлуатації новоствореного об`єкта нерухомого майна - комплексу з обслуговування автомобілів, а особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а тому просили суд визнати недійсним договір іпотеки, що укладений між ТОВ В ПЛЮС та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на підставі якого у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виникло право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, що розташоване в АДРЕСА_1 , та скасувати записи про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати право комунальної власності за Дніпровською міською радою на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 .

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки №936 від 05 грудня 2017 року, укладений між ТОВ В ПЛЮС та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який посвідчений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступні записи про державну реєстрацію прав власності, обтяжень, іпотеку:запис про право власності №25728737 від 16 квітня 2018 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є; запис про право власності №25728697 від 16 квітня 2018 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є.; запис про державну реєстрацію іпотеки №23753314 від 05 грудня 2017 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є.; запис про державну реєстрацію обтяжень №23752820 від 05 грудня 2017 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є.; запис про право власності №25729039 від 16 квітня 2018 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є.; запис про право власності №25729022 від 16 квітня 2018 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є.; запис про державну реєстрацію іпотеки №23753477 від 05 грудня 2017 року, внесений ПН ДМНО Ковальовою Є.Є.; запис про державну реєстрацію іпотеки №23752936 від 05 грудня 2017 року, внесений ПН ДМНО ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні їх позову про визнання права комунальної власності на нерухоме майно, просили рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що їх вимоги про визнання права комунальної власності на нерухоме майно є законними та обґрунтованими. Майно розташовано на їх земельній ділянці, а власник земельної ділянки набуває права власності на нерухоме майно, яке збудовано на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідач ТОВ «В ПЛЮС» 07 грудня 2021 року надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просили рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити. Вказували про відсутність підстав для визнання права комунальної власності на спірне майно.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року по цивільній справі №202/9526/15-ц визнано право власності на 1/2 частину за ОСОБА_1 та на 1/2 частину за ОСОБА_2 на комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3 загальною площею 903,5 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:016:0052, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2016 року вказане заочне рішення від 25 квітня 2016 року було скасоване, а в подальшому позов залишено без розгляду.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер №1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 , запис №14741452. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер №1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 , запис №14741437. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , запис №14741875. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину комплексу з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , запис №14741846. Визнано за ТОВ В ПЛЮС право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ В ПЛЮС право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , який складається з: Б-3 - комплекс з обслуговування автомобілів, І поверх: 101 - тамбур, площею 4,2 кв.м, 102 - кабінет, площею 8,2 кв.м, 103 - тех. Приміщення, площею 11,7 кв.м, 104 - диспетчерська, площею 8,8 кв.м, 105 - тех. Приміщення, площею 6,0 кв.м, 106 - мийка, площею 138,9 кв.м, 107 - мийка, площею 76,2 кв.м, 108 - коридор, площею 12,9 кв.м, 109 - умивальник, площею 1,2 кв.м, 110 - туалет, площею 1,3 кв.м, 111 - тех. Приміщення, площею 9,7 кв.м, 112 - тамбур, площею 6,6 кв.м, 113 - сход. Клітка, площею 13,1 кв.м, загальною площею 298,8 кв.м; ІІ поверх: 201 - побутова, площею 36,1 кв.м, 202 - майстерня, площею 28,7 кв.м, 203 - коридор, площею 38,3 кв.м, 204 - кабінет, площею 17,8 кв.м, 205 - кабінет, площею 17,6 кв.м, 206 - топочна, площею 11,6 кв.м, 207 - душ, площею 1,8 кв.м, 208 - гардеробна, площею 17,1 кв.м, 209 - умивальник, площею 1,0 кв.м, 210 - туалет, площею 1,2 кв.м, 211 - коридор, площею 22,9 кв.м, 212 - майстерня, площею 60,3 кв.м, 213 - хол, площею 26,6 кв.м, 214 - туалет, площею 1,4 кв.м, 215 - умивальник, площею 2,6 кв.м, 216 - електрощитова, площею 5,7 кв.м, 217 - сход.клітка, площею 13,2 кв.м, загальною площею 303,9 кв.м, ІІІ поверх: 301 - зала, площею 36,1 кв.м, 302 - кабінет, площею 28,5 кв.м, 303 - прийомна, площею 18,0 кв.м, 304 - коридор, площею 36,2 кв.м, 305 - кабінет, площею 29,5 кв.м, 306 - побутова площею 22,2 кв.м., 307 - коридор площею 22,9 кв.м, 308 - кабінет, площею 28,9 кв.м, 309 - кабінет, площею 30,5 кв.м, 310 - туалет, площею 1,2 кв.м, 311 - умивальник, площею 2,0 кв.м, 312 - підсобна, площею 5,67 кв.м, 313 - хол, площею 20,2 кв.м, 314 - кладова, площею 5,7 кв.м, 315 - сход.клітка, площею 13,2 кв.м, загальною площею 300,8 кв.м; літ.б, б1, б2 - пандус, літ.б3 - сходи, літ.В - трансформаторна підстанція, №1-3 - огорожа, мостіння під пересувну ГЗС №1. Витребувано у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052, загальною площею 0,0957 га, розташованої по АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна - комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею 903,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «В ПЛЮС» .

05 грудня 2017 року між ТОВ В ПЛЮС та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №936, про що ПН ДМНО ОСОБА_3 внесено відповідний запис про державну реєстрацію іпотеки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Основним зобов`язанням за договором іпотеки був комплекс з обслуговування автомобілів та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:016:0052.

На підставі договору іпотеки від 05 грудня 2017 року №936 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникло право власності по 1/2 частині на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс з обслуговування автомобілів літ.Б-3, загальною площею - 903,5 кв.м, що розташоване в АДРЕСА_1 , посвідчений пн дмно ОСОБА_3 , та земельна ділянка №1210100000:04:016:0052, що розташована в АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року по справі №202/6829/17 скасовано та в задоволенні позову ТОВ "В ПЛЮС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності, визнання права власності та витребування майна відмовлено в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним договору іпотеки №936 від 05 грудня 2017 року та скасування частині записів про право власності на спірне майно підлягають задоволенню. Вимоги в частині скасування записів про право власності №23587400, запису про право власності №14741846, запису про право власності №14741875, запису про право власності №23587201, запису про право власності №14741452, запису про право власності № 14741437 не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зазначені записи вже скасовано. Позовні вимоги щодо визнання права власності за територіальною громадою м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради права комунальної власності на нерухоме майно, комплекс з обслуговування автомобілів, вважав такими, що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Дніпровська міська рада оскаржує рішення суду лише в частині відмови у визнанні права комунальної власності на нерухоме майно, а тому в іншій частині рішення суду не перевіряється.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в оскарженій Дніпровською міською радою частині у зв`язку з наступним.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364,367 ЦК України.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 04 грудня 2013 року у справі №6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі №6-286цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі №307/3957/14-ц, провадження №14-43цс20 у частині тлумачення норми частини першої статті 376, частини другої статті 376 ЦК України про те, що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364,367 ЦК України - самочинно збудовані (конструйовані, переплановані) об`єкти.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року №146).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Системний аналіз положень статей 376 ЦК України , 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

За змістом статті першої Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно закону є правомірними.

За правилом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що 01 липня 2010 року між продавцем ТОВ ПРЕМ`ЄР та покупцем ТОВ В ПЛЮС було укладено договір купівлі-продажу комплексу з обслуговування автомобілів (незавершене будівництво - 16% готовності), що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається із комплексу з обслуговування автомобілів літ.Б (незавершене будівництво - 16% готовності, загальною площею 215,1 кв.м), трансформаторної підстанції літ.В (тимчасова), огорожі №1 (підпірна стінка), розташований на земельній ділянці, кадастровий номер №1210100000:04:016:0052, площею 0,0957 га. Договір посвідчений ПН ДМНО Колодій Л.М. за реєстровим №1019.

Згідно вказаного вище договору від 01 липня 2010 року, цей комплекс з обслуговування автомобілів (незавершене будівництво-16% готовності) належить продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 23 лютого 2007 року та додаткових договорів оренди земельної ділянки від 04 червня 2007 року, від 05 червня 2009 року, які були укладено між Дніпропетровською міською радою та ТОВ ПРЕМ`ЄР .

Відповідно умов договорів земельна ділянка була передана в оренду для проектування та будівництва комплексу обслуговування автомобілів.

У зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання за Дніпровською міською радою права комунальної власності на нерухоме майно.

Посилання апеляційної скарги на те, що вони є власниками земельної ділянки, а тому мають право на майно, збудоване на вказаній земельній ділянці, з врахуванням того, що будівництво було розпочате на підставі узгоджених з міської радою документів та не було прийняте до експлуатації, колегією суддів відхиляються.

Відповідно до частин першої-другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Реалізуючи право державної власності на земельну ділянку, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у приватно-правових відносинах.

Вимог про витребування земельної ділянки позивачем не заявлялось.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови в позові. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Пищида М.М.

Ткаченко І.Ю.