Постанова

від 15.12.2021 по справі 520/8078/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 р. Справа № 520/8078/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 (головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В.) по справі № 520/8078/21

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+"

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- стягнути з ТОВ Брент+ на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) штрафні санкції в розмірі 204 000,00 грн. на р/р UА238999980313050106000011010 в УК м. Знам`янка Кіровоградська область, код в ЄДРПОУ 380011312, МФО 899998, код платежу 21081100, отримувач - Держбюджет.

В обґрунтування позову зазначила, що постановами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 31.07.2020 № №06-06.1/20, №07-06.1/20, №08-06.1/20 до відповідача застосовано штрафи на загальну суму 204 000,00 грн, які у добровільному порядку штраф не сплачені, отже наявні підстави для стягнення суми штрафу в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ Брент+ (далі - відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки постановам про застосування штрафу від 31.07.2020 та не враховано, що останні прийняті позивачем з порушенням законодавства, є неправомірними, а отже не можуть бути підставою для стягнення штрафних санкцій з підприємства.

Також вважає, що судом порушено норми процесуального права, а саме позов помилково розглянуто за правилами спрощеного провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області, на підставі п.2 ч.4 ст. 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції застосовано штраф у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне порушення ТОВ Брент+ , та прийнято постанови:

- від 31.07.2020 № 06-06.1/20 про застосування штрафу в розмірі 68 000,00 гн. (а.с. 41)

- від 31.07.2020 № 07-06.1/20 про застосування штрафу в розмірі 68 000,00 гн. (а.с. 42)

- від 31.07.2020 № 08-06.1/20 про застосування штрафу в розмірі 68 000,00 гн. (а.с. 43)

Загальна сума штрафу становить 204 000,00 грн. (68 000,00 грн. по кожній постанові) .

Вказані постанови були надіслані відповідачу 31.07.2020, не погодившись із ними, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, за результатом розгляду яких 25.08.2020 Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області відмовила у їх скасуванні (а.с. 41-53).

У зв`язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій в добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанови від 31.07.2020 про накладення штрафних санкцій є чинними, не скасовані та не оскаржені підприємством, у добровільному порядку не виконані, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 204 000,00 грн є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції (далі - Закон №2735-VI) державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2735-VI встановлено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №2735-VI суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону №2735-VI повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України Про загальну безпечність нехарчової продукції , інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону №2735-VI з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону №2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції та встановлених вимог.

Судом встановлено, що постанови від 31.07.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції є чинними, не скасовані, а отже підлягали виконанню шляхом сплати суми штрафу. Проте, ТОВ Брент+ в добровільному порядку не сплатило штрафу, у загальному розмірі 204 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону №2735-VI суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Разом з тим, суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

З аналізу викладених вище норм Закону №2735-VI чітко вбачається, що він містить імперативну норму, згідно з якою, суб`єкт господарювання зобов`язаний сплатити накладений на нього штраф у 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня отримання постанови, якою такий штраф накладено.

Несплата штрафу у встановлений строк є підставою для стягнення суми штрафу у судовому порядку.

Також вказаною нормою Закону №2735-VI передбачено, що постанова про накладення штрафу може бути оскаржена.

Колегія суддів зазначає, що отримавши рішення (постанову) суб`єкта владних повноважень про накладення штрафу суб`єкт господарювання протягом 15 днів має або сплатити штраф, або оскаржити постанову в адміністративному порядку чи до суду, що узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 810/3450/14.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постанови про накладення штрафних санкцій від 31.07.2020 отримані відповідачем, проте штраф підприємством не сплачений.

Доводи апелянта з приводу неправомірності постанов про застосування штрафів та не надання судом першої інстанції оцінки їх законності , колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що у даній справі предметом спору є виключно стягнення штрафних санкцій, доводи відповідача по суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмету доказування в даній справі, так як їм має надаватися оцінка судом у справі щодо оскарження постанов.

Таким чином, зважаючи на те, що нормами Закону №2735-VI чітко визначено обов`язок суб`єкта господарювання сплатити накладений на нього штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання відповідного рішення, втім вказаних дій відповідачем не здійснено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій на підставі постанов про накладення штрафних санкцій від 31.07.2020 у розмірі 204 000,00 грн.

Щодо доводів скаржника про порушення вимог процесуального закону, які полягали в розгляді даної справи за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, згідно з частиною 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 5 статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача колегія суддів дійшла таких висновків:

- у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України);

- якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України);

- за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження;

- скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідні правові висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року в справі № 460/6542/20.

Колегія суддів зазначає, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини 6 статті 12 КАС України. Проте, віднесення її до цієї категорії не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає відповідач, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 по справі № 520/8078/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич