Постанова

від 14.12.2021 по справі 752/23332/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021року

м. Київ

справа №752/23332/19

провадження № 22-ц/824/15455/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач),

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у складі судді Хоменко В.С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 , як з особи, винної у завданні йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки, у відшкодування шкоди 75 196,92 грн, а також судові витрати у справі.

В обґрунтування вимог зазначав, що 17 грудня 2017 року о 10 год. 35 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітсубісі Аутлендер , д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Здолбунівської - пр.-т. Григоренка в м. Києві в порушення вимог п. 16.2 ПДР України не надала перевагу в русі автомобілю Хонда , т.н.з. НОМЕР_2 , який рухався праворуч по вул. Здолбунівській, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 809/17, складеного 24 грудня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Хонда , т.н.з. НОМЕР_2 , становить 175 196,92 грн.

Вказав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК Уніка відповідно до Полісу № 030337/4640/0108110 від 01 листопада 2017 року.

Посилався на те, що страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000 грн страхова компанія йому відшкодувала.

На підставі викладеного позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 75 196,92 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у справі в сумі 768,40 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 09 жовтня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити новерішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, невірно та неповно оцінив докази, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач не надав жодних доказів права власності чи розпорядження автомобілем Хонда , т.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим також уважає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі.

Вказує, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення строк дії повноважень ОСОБА_1 на отримання компенсації завданого власнику автомобіля Хонда збитку вже закінчився.

Зауважує, що довіреність не є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, а в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 поніс витрати на оплату ремонту автомобіля.

Також зазначає, що 23 грудня 2017 року відбувся продаж автомобіля Хонда та змінився власник автомобіля, отже ОСОБА_1 з 23 грудня 2017 року не має права володіння та розпорядження вказаним транспортним засобом згідно довіреності від 01 липня 2018 року, а речові права ОСОБА_1 на чуже майно припинені на підставі ст. 399 ЦК України.

Посилається на те, що згідно даних Програми AUDATEX 04 січня 2018 року на СТО АртДрайв був фактично виконаний відновлювальний ремонт Honda Accord , номер кузову НОМЕР_3 , на суму 240 574,51 грн, що на 55 565,79 грн менше, ніж розмір збитку, розрахований експертом Ковалем І.М. у Висновку №809/17 експертного авто товарознавчого дослідження.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в установленому законом порядку встановлений факт наявності причинного зв`язку між винними діями відповідача та настанням негативних наслідків у вигляді шкоди для позивачау розмірі 75 196,92 грн, яка є різницею між розмірм завданих збитків та страховим відшкодуванням.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено , що 17 грудня 2017 року о 10 год. 35 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітсубісі Аутлендер , д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Здолбунівської - пр-т. Григоренка в м. Києві упорушення вимог п. 16.2 ПДР України не надала перевагу в русі автомобілю Хонда , т.н.з. НОМЕР_2 , який рухався праворуч по вул. Здолбунівській, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року, яка набрала законної сили 19 лютого 2018 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненніДТП, що сталася 17 грудня 2017 року (а.с. 13-14).

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже , вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №809/17, складеного 24 грудня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Хонда , т.н.з. НОМЕР_2 , становить 175 196,92 грн (а.с. 15-31).

Станом на 17 грудня 2017 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК Уніка відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1410150 зі строком дії з 02 листопада 2017 року до 01 листопада 2018 року та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000 грн, франшиза 0,00 грн (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що страховиком ПрАТ СК Уніка було прийнято відповідне рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн (а.с. 33).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Положеннями ч. 1 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортних засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

А тому, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок зі виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законом.

Як передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Крім того, як встановлено ч.1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до вимог статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків повинне мати місце у разі наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання. Зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки передбачено, що розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції , що на момент ДТП автомобілем Honda Accord ,т.н.з. НОМЕР_2 , керував позивач у справі на підставі довіреності , посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ЛігутоюО.С., зареєстрованої в реєстрі за № 63 7. .

Керування транспортним засобом у процесі розгляду справи ніким не оспорювалось.

За вказаною довіреністю від 16 грудня 2017 року гр. ОСОБА_5 на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси з приводу розпорядження (управляти, продавати за ціну і на умовах за власним розсудом, міняти, здавати в оренду, позичку) ТЗ марки Honda, моделі Accord, випуску 2011 року, колір білий, об`єм двигуна 1997 куб. см, НОМЕР_3, тип легковий седан-В, виданий знак для разових поїздок НОМЕР_6 (попередні НЗ здані), зареєстрованого в Центрі 1242, першої реєстрації 08 лютого 2012 року, зареєстрований 20 лютого 2016 року в Центрі 1242, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого Центром 1242 20 лютого 2016 року, та знятого з обліку Регіональним сервісним центром МВС в Дніпропетровській області 28 листопада 2017 року, для реалізації. Для цього останній надав право на представництво інтересів в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності, з приватними особами з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля, в тому числі у випадку спричинення ТЗ пошкодження іншими особами у результаті ДТП або заподіяння шкоди повіреною особою іншим ТЗ під час керування ТЗ як джерелом підвищеної небезпеки, укладати при необхідності від його імені угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за цими угодами грошові кошти, вчиняти всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю (а.с. 6-7).

Довіреністю від 01липня 2018 року ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси в будь-яких організація, підприємствах, установах не залежно від форм власності і підпорядкування з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням, переобладнанням, ремонтом, проходженням ДТО, належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого Центром 1242 , 20 лютого 2016 року автомобілем марки Honda, моделі Accord, рік випуску - 2011, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , тип ТЗ - загальний седан-В, автомобіль знятий з обліку ТСЦ 1248, 28.11.2017 року, реєстраційний номер знак НОМЕР_5 - зданий, виданий знак для разових поїздок - НОМЕР_6, в тому числі одержувати належні йому на відшкодування за заподіяну шкоду в будь-який спосіб згідно чинного законодавства на банківські (карткові) рахунки, що відкриті на ім`я представника за довіреністю, з усіх відповідальних осіб за заподіяну шкоду, в тому числі з ОСОБА_2 , тощо (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідноч. 1 та ч. 3 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Упостанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року № 6-1365цс17 визначено, що передача власником права керування транспортним засобом у процесі розгляду справи ніким не оспорювалась, на момент скоєння ДТП позивач мав право керувати зазначеним транспортним засобом на відповідній правовій підставі, а отже, має право вимоги до винної у ДТП особи.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач має право вимоги до відповідача, оскільки станом на час ДТП та, відповідно, пошкодження його транспортного засобу на відповідній правовій підставі керував ним.

Місцевий суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на недоведення причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою власникові автомобіля Honda Accord, т.н.з. НОМЕР_6 , оскільки у постанові Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року вказано номер т.н.з. НОМЕР_2 , з огляду на те, що дані обставини як не свідчать про незаконність та необґрунтованість постанови суду, так і не мають значення для визначення того, що в ДТП 17грудня 2017 року був пошкоджений саме автомобіль позивача . При цьому, відповідач не заперечувала під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин вищевказаної ДТП та того факту, що було пошкоджено транспортний засіб Хонда , яким керував ОСОБА_1 .

Посилання сторони відповідача на дані програмного забезпечення Audatex правильно не взяті до уваги судом першої інстанції без відповідного підтвердження доказами у розумінні положень ст.ст. 76-80 ЦПК України.

За вказаних обставин, враховуючи те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Хонда , т.н.з. НОМЕР_2 ,становить 175 196,92 грн, а розмір страхового відшкодування оцінено страховиком у 100 000 грн , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (175 196,92 - 100 000 грн) у розмірі 75 196,92 грн.

Окрім того, не погоджуючись із заявленим позивачем розміром матеріального збитку, відповідач не порушувала питання про призначення судової авто товарознавчої експертизи, свого висновку не надала, також як і не надала суду жодних доказів на спростування висноку позивача.

З огляду на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів вважає, що місцевий суд всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик