Постанова від 01.12.2021 по справі 910/10424/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2021 р. Справа№ 910/10424/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Загрунній Л.І..

за участю представників зазначених в протоколі від 01.12.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційні

скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021р.

у справі №910/10424/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Київгаз"

про стягнення 281 772,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення суми 111 331,63 грн пені, 19 155,46 грн 3% річних, 12 872,78 грн інфляційних втрат та 138 412,96 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору природного газу №2753/18-РО-41 від 12.10.2018 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу та відповідності фактично спожитих обсягів природного газу замовленим обсягам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021р у справі №910/10424/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 55 665 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 82 коп., 3% річних у сумі 19 155 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн, інфляційні втрати у розмірі 12 872 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 78 коп. та 1 315 (одну тисячу триста п`ятнадцять) грн 41 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09 червня 2021 року по справі №910/10424/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 55 665,81 грн. та збитків у розмірі 138 412,96 грн., - скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" щодо стягнення пені у розмірі 55 665,81 грн. та збитків у розмірі 138 412,96 грн., у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року по справі №910/10424/20 - залишено без руху. Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів про доплату судового збору, в сумі в сумі 4 366,79 грн.

25.08.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, а саме докази доплати судового збору. Також апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021р у справі №910/10424/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року по справі №910/10424/20 та поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року по справі №910/10424/20. Призначено справу до розгляду за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року по справі №910/10424/20 на 29.09.2021 р. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року по справі №910/10424/20.

22.09.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги щодо скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року по справі №910/10424/20 в части відмовлених позовних вимог щодо стягнення збитків. В частині стягнення пені, 3% та інфляційних втрат закрити провадження у справі.

22.09.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В якому просить постановити ухвалу про закриття провадження у справі №910/10424/20 у частині вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

29.09.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про забезпечення єдності правозастосування та врахування правових висновків Верховного суду.

У судове засідання 29.09.2021 року не з`явилися уповноважені представники позивача та третьої особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/10424/20 до 27.10.2021р.

25.10.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові доповнення до клопотання про закриття провадження.

Враховуючи перебування головуючого судді Мартюк А.І. на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.10.2021 р., не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 року призначено справу № 910/10424/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021р, до розгляду в судовому засіданні, яке відбудеться 01.12.2021р.

11.11.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву про закриття апеляційного провадження.

12.11.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про забезпечення єдності правозастосування та врахування правових висновків Верховного суду, письмові доповнення до клопотання про закриття провадження.

22.11.2021 року та 01.12.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання про закриття провадження, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши думку представників сторін, колегія суддів ухвалила залишити вказане клопотання без задоволення, з огляду на наступне.

В обгрунтування клопотання про закриття провадження у справі представник відповідача посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 29 серпня 2021 року набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 № № 1639-ІХ (далі - Закон України №1639-ІХ). Пунктом 6 частини 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1639-ІХ внесені зміни до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та енергогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1730-УІІІ (далі - Закон України №1730- VIII), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, відповідач вважає, що суму основного боргу за періоди, на які нараховано позивачем пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати - погашено відповідачем до 01.06.2021, а, відповідно, нараховані АТ НАК Нафтогаз України неустойка, інфляційні втрати, проценти річних підлягають списанню відповідно до Закону України №1730-VIII (із змінами внесеними Законом України №1639-ІХ), а тому предмет спору у справі №910/10424/20 в частині стягнення пені, три відсотки річних та інфляційних втрат відсутній.

Колегія суддів не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє правильність прийняття рішення судом першої інстанції на момент його прийняття, а положення Закону 1639 набрали чинності (29.08.2021р.), вже після ухвалення оскаржуваного рішення (09.06.2021р.), таким чином підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Представник позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 червня 2021 року по справі №910/10424/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 55 665,81 грн. та збитків у розмірі 138 412,96 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у поясненнях, наданих у судовому засіданні просив суд прийняти рішення за наявними доказами в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нова назва - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (далі - постачальник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №2753/18-РО-41 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

До вказаного договору неодноразово вносилися зміни шляхом укладення між сторонами додаткових угод.

Відповідно до п. 5.1. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018, оплата за газ здійснюється споживачем включно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Підпунктом 2) пункту 5.3. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018, сторони погодили, що у будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1. цього договору.

Згідно з пунктом 7.1. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018, споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.1., 7.2. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018)

Пунктом 3.13. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018, передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. цього договору.

При цьому: розмір збитків визначається наступним чином:

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1. договору).

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений а пункті 2.1. цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13.2. договору).

Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9. цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) за замовлених обсягів, визначених пунтом 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2 пункту 3.13. цього договору; Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (пункт 5.7. договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (пункт 11.1. договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №11 до договору від 24.05.2019).

Судом встановлено, протягом періоду з грудня 2018 по вересень 2019 включно, позивач надав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 3 318 807, 55 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу: від 31.12.2018 на суму 745 223, 26 грн (для ТЕЦ-5 - 430 601, 87 грн; для ТЕЦ-6 - 314 621, 39 грн); від 31.01.2019 на суму 929 048, 59 грн (для ТЕЦ-5 - 531 998, 75 грн; для ТЕЦ-6 - 397 049, 84 грн); від 28.02.2019 на суму 649 183, 94 грн (для ТЕЦ-5 - 370 336, 92 грн; для ТЕЦ-6 - 278 847, 02 грн); від 31.03.2019 на суму 593 887, 42 грн (для ТЕЦ-5 - 331 412, 36 грн; для ТЕЦ-6 - 262 475, 06 грн); від 30.04.2019 на суму 228 870, 65 грн (для ТЕЦ-5 - 115 217, 26 грн; для ТЕЦ-6 - 113 653, 39 грн); від 31.05.2019 на суму 53 052, 70 грн (для ТЕЦ-5 - 21 613, 52 грн; для ТЕЦ-6 - 31 439, 18 грн); від 30.06.2019 на суму 44 354, 53 грн (для ТЕЦ-5 - 19 730,64 грн; для ТЕЦ-6 - 24 623, 89 грн); від 31.07.2019 на суму 28 688, 22 грн (для ТЕЦ-5 - 19 398, 88 грн, для; для ТЕЦ-6 - 9 289, 34 грн); від 31.08.2019 на суму 23 515, 70 грн (для ТЕЦ-5 - 15 823, 46 грн; для ТЕЦ-6 - 7 695, 24 грн); від 30.09.2019 на суму 22 982, 54 грн (для ТЕЦ-5 - 13 333, 00 грн; для ТЕЦ-6 - 9 649, 54 грн), складені та підписані без заперечень відповідачем як споживачем та НАК "Нафтогаз України" як постачальником.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, в останнього виник обов`язок щодо сплати на користь позивача 111 331, 63 грн пені, 19 155, 46 грн 3% річних, 12 872, 78 грн інфляційних втрат, крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині відповідності використаного споживачем природного газу замовленим обсягам, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 138 412, 96 грн збитків, розрахованих відповідно до п. 3.13 договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.1 договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018 сторони погодили, що оплата за газ здійснюється споживачем включно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Разом з цим, зазначені зобов`язання відповідач виконав несвоєчасно, здійснивши остаточний розрахунок за спожитий природний газ у грудні 2018 року - 29.03.2019, у січні 2019 року - 15.04.2019, у лютому 2019 року - 11.09.2019, у березні 2019 року - 27.09.2019 року, у квітні 2019 року - 21.10.2019, у травні 2019 року - 23.10.2019, у червні 2019 року - 23.10.2019, у липні 2019 - 26.11.2019, у серпні 2019 року - 27.11.2019, у вересні 2019 року - 27.11.2019, що вбачається з наданої позивачем довідки: "Операції по договір "2753/18-РО-41", підприємство "Київтеплоенерго КП ВО Київради (КМДА)" з 01-10-2018 по 31-03-2020, валюта Гривня України".

Докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу або в іншому розмірі та строки, ніж зазначені позивачем, в матеріалах відсутні.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 договору у редакції, викладеній в додатковій угоді №4 до договору від 28.11.2018, сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, позивачем нарахована пеня у загальному розмірі 111 331, 63 грн за загальний період з 26.01.2019 по 26.11.2019 включно.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховані 3% річних в сумі 19 155, 46 грн, та інфляційні втрати у розмірі 12 872, 78 грн за загальний період з 26.01.2019 по 26.11.2019 включно.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та розміру штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат до рівня завданих позивачу збитків.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В той же час, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 50% пеня в сумі 55 665, 82 грн., з врахуванням ступеня виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, повну сплату основної заборгованості, а також специфіку відносин, які існують на ринку природного газу в Україні.

Щодо клопотання відповідачем про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

В той же час судом враховано, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у вище вказаному пункті зазначено: "з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника".

За висновками Великої Палати Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також інтереси сторін, дії/бездіяльність обох сторін у даному випадку суд не вбачає винятковості обставин для зменшення розміру процентів річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків, нарахованих на різницю фактично використаним споживачем природного газу замовленим обсягам, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що оскільки відповідно до п. 2.1 договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 6 від 26.03.2019, постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 59, 000 тис. куб.м., а фактичний розмір спожитого природного газу становив 79, 369 тис. куб.м., згідно акту приймання-передачі від 31.03.2019, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 17 559 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами, про що позивачем складено акт-претензію за вих. №26-1251-19 від 16.05.2019.

Також, оскільки відповідно до п. 2.1 договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 8 від 26.03.2019, постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 14, 000 тис. куб.м., а фактичний розмір спожитого природного газу становив 30, 587 тис. куб.м., згідно акту приймання-передачі від 30.04.2019, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 16, 587 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами, про що позивачем складено акт-претензію за вих. №26-1993-19 від 11.06.2019.

Аналогічно, оскільки відповідно до п. 2.1 договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 14 від 27.06.2019, постачальник передає споживачу у червні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 7,000 тис. куб.м., а фактичний розмір спожитого природного газу становив 6,472 тис. куб.м., згідно акту приймання-передачі від 30.06.2019, відповідач в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0, 528 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами, про що позивачем складено акт-претензію за вих. №26-4380-19 від 28.11.2019.

Також, оскільки відповідно до п. 2.1 договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 16 від 31.07.2019, постачальник передає споживачу у липні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 5,000 тис. куб.м., а фактичний розмір спожитого природного газу становив 4,722 тис. куб.м., згідно акту приймання-передачі від 31.07.2019, відповідач в липні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0, 528 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами, про що позивачем складено акт-претензію за вих. №26-4375-19 від 28.11.2019.

Враховуючи, що відповідачем порушено умови договору в частині фактичного споживання природного газу в межах різниці у 5% від замовленого обсягу газу на відповідний період, позивачем на підставі п. 3.13 та 5.7. договору нараховано до стягення з відповідача збитки у загальному розмірі 138 412, 96 грн.

Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Як вбачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем неналежним виконанням зобов`язань за договором №2753/18-РО-41 від 12.10.2018, суду не надано.

При цьому, сам лише факт порушення відповідачем своїх зобов`язань по договору в частині відповідності фактичного обсягу спожитого природного газу в межах різниці у 5% від замовленого обсягу газу на відповідний період, в тому числі за умови погодження у договорі формули їх розрахунку, не може бути наслідком для примусового стягнення з відповідача таких збитків за відсутності доказів фактичного понесення їх позивачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення ним збитків у заявленому розмірі внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 р. у справі № 910/10424/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 р. у справі № 910/10424/20 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 р. у справі № 910/10424/20.

4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2021р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова