Постанова

від 15.12.2021 по справі 910/4421/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2021 р. Справа № 910/4421/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 (повний текст складено 29.04.2021)

у справі №910/4421/18 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь";

2) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк";

3) Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про визнання додаткової угоди недійсною та визнання договору недійсним в частині

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Березінський О.С., адв., посв. №КВ 5698 від 05.12.2016;

- відповідача-1: не з`явились;

- відповідача-2: Сподін В.С. - адвокат (посвідчення №000444 від 17.08.2018);

- відповідача-3: Компанець Н.М., адв., посв. №000337 від 27.04.2018;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, Укрзалізниця) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з врахуванням уточнень позовних вимог від 10.07.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь" (далі - відповідач-1, Усмарь), Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - відповідач-2, Укргазбанк), Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - відповідач-3, Укрзалізничпостач) про:

- визнання недійсною Додаткової угоди (доповнення) від 01.11.2010 №б/н до договору від 14.10.2010 №ЦПХ-14-02210-01, укладена між Укрзалізничпостач та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-І" (далі - ТОВ "ПММ Сервіс-І");

- визнання недійсним Договору про заставу майнових прав №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011, укладений між Укргазбанком та Усмарь, в частині передачі в заставу Укргазбанку майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Додаткова угода (доповнення) від 01.11.2010 №б/н до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010 виконуючим обов`язки директора ДП "Укрзалізничпостач" ОСОБА_1 не підписувалася, відповідний правочин відповідачем-3 не укладався, а наявні на примірнику додаткової угоди підпис та печатка з боку останнього було нанесено шляхом монтажу із використанням фрагмента документа із зображенням підпису та печатки, який міститься у договорі поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним договору застави майнових прав №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011, позивач послався на невідповідність договору приписам статті 516 ЦК України, оскільки укладений без згоди відповідача-3 на передання прав вимоги за договором поставки в заставу відповідача-2, що передбачено умовами пунктів 11.1, 12.4 договору поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду (доповнення) б/н від 01.11.2010 до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010, укладену між Укрзалізничпостач та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-І". Визнано недійсним договір про заставу майнових прав №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011, укладений між Укргазбанком та Усмарь, в частині передачі в заставу Укргазбанку майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010. Стягнуто з Укрзалізничпостач на користь Укрзалізниці судовий збір у сумі 1762,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 2256,00 грн. Стягнуто з Усмарь на користь Укрзалізниці судовий збір у сумі 881,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 2256,00 грн. Стягнуто з Укргазбанку на користь Укрзалізниці судовий збір у сумі 881,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 2256,00 грн.

Оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що подані позивачем докази (висновок судової експертизи) підтверджують те, що додаткова угода (доповнення) б/н від 01.11.2010 до договору від 14.10.2010 №ЦПХ-14-02210-01 з боку Укрзалізничпостач не підписувалася та є підробленою, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Суд першої інстанції встановив, що умовами договору поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010 (пункти 12.4, 12.7) сторони погодили можливість заміни сторони, в тому числі, заміни кредитора у зобов`язанні лише за наявності взаємної згоди на передачу прав та/чи обов`язків третій особі, яка має бути оформлена додатковою угодою до договору.

Враховуючи приписи частини першої статті 23 Закону України "Про заставу", частини першої статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень", а також умови пунктів 5.2, 5.3 договору №34/11-VIP/16-K про заставу майнових прав від 24.05.2011 суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний правочин направлений саме на відчуження права вимоги на користь заставодержателя.

За відсутності згоди відповідача-3 на передачу в заставу майнових прав за договором поставки, що у відповідності до п. 12.4, 12.7 договору поставки має бути надана у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір застави в частині передачі в заставу Укргазбанку майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010 суперечить вимогам статті 516 ЦК України та підлягає визнанню недійсним.

Відхиляючи доводи Укргазбанку про те, що у справі Господарського суду міста Києва № 34/16 вже було розглянуто зустрічний позов Укрзалізничпостач про визнання недійсним договору застави №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011 за аналогічними обставинами справи та з таких же підстав, суд першої інстанції зазначив:

- під час розгляду справи №34/16 за зустрічними позовними вимогами, питання щодо не підписання з боку Укрзалізничпостач та факту підроблення додаткової угоди (доповнення) від 01.11.2010 до договору поставки не досліджувалося, а додаткова угода (доповнення) від 01.11.2010 до договору поставки №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010 предметом дослідження у справі №34/16 не була;

- така підстава як те, що додаткова угода (доповнення) б/н від 01.11.2010 є підробленою для визнання недійсним договору про заставу майнових прав від 24.05.2011 №34/11-VIP/16-K у зустрічному позові Укрзалізничпостач по справі №34/16 не вказувалася;

- у даній справі №910/4421/18 позивач посилається на те, що додаткова угода (доповнення) від 01.11.2010 №б/н виконуючим обов`язки директора ДП "Укрзалізничпостач" ОСОБА_1 не підписувалася, відповідний правочин відповідачем-3 не укладався, а наявні на примірнику додаткової угоди підпис та печатка з боку останнього було нанесено шляхом монтажу із використанням фрагмента документа із зображенням підпису та печатки, який міститься у договорі поставки №ЦХП-14-02210-01від 14.10.2010;

- у свою чергу, посилаючись на те, що додаткова угода є підробленою, внаслідок чого відсутнє погодження сторонами договору поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010 можливості передачі права вимоги оплати до покупця за договором в заставу Укргазбанку, позивачем заявлено вимогу про визнання договору про заставу майнових прав №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011 недійсним в частині передачі в заставу Укргазбанку майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010;

- враховуючи, що у справі №34/16 обставини і докази не є тотожними зі справою №910/4421/18, у даному випадку висновок суду у справі №34/16 про відмову в задоволенні зустрічного позову Укрзалізничпостач про визнання недійсним договору застави №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011 не має преюдиційного значення під час розгляду справи №910/4421/18.

З огляду на наведені обставини суд першої інстанції також встановив відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Стосовно заяви Укргазбанку про застосування до спірних правовідносин позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що позовну давність слід обчислювати з 07.09.2015 - з моменту набрання рішенням у справі №34/16 законної сили, оскільки саме з цієї дати відбулось порушення прав Укрзалізничпостач, правонаступником якого є Укрзалізниця. Наявність судового провадження №34/16, у якому Укрзалізничпостач стало відомо про додаткову угоду та за результатами якого були зроблені висновки щодо існування вказаної додаткової угоди, свідчать про наявність об`єктивних обставин, за яких позивач не міг звернутися за захистом свого порушеного права. Наведені обставини, за висновком суду першої інстанції підтверджують наявність поважних причин пропуску Укрзалізницею строку позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди від 01.11.2010 до договору поставки №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010 недійсною. Відповідно в даному випадку відсутні підстави задоволення заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності та для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Укргазбанк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до відповідачів про визнання додаткової угоди недійсною та визнання договору недійсним, стягнути з позивача понесені Укргазбанком за подання апеляційної скарги судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Висновки суду є необґрунтованими, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи, та які прийнято без врахування висновків Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №910/4421/18, якою попередні судові рішення були скасовані із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На переконання Укргазбанку, висновками Верховного Суду була підтверджена правова позиція банку про наявність підстав для закриття провадження у справі та застосуванні наслідків універсального правонаступництва. Предметом розгляду даної справи є аналогічні доводи та посилання позивача Укрзалізниця, що були заявлені в зустрічній позовній заяві Укрзалізничпостач у справі №34/16 щодо визнання недійсним договору застави майнових прав.

Враховуючи висновки Верховного Суду та дійсні обставини справи, Укргазбанк під час нового розгляду справи неодноразово наголошував на існуванні рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі №34/16, що набрало законної сили, яке судом першої інстанції прямо поставлено під сумнів та піддалось переоцінці. При розгляді справи №34/16, суди апеляційної і касаційної інстанції також вказували про безпідставність зустрічного позову про визнання недійсним договору застави та твердження Укрзалізничпостач про недійсність та фальсифікацію додаткової угоди до договору поставки, зазначивши, зокрема, що додаткова угода від 01.11.2010 до договору поставки є дійсною і факт не укладення якої не було доведено позивачем за зустрічним позовом.

Отже, суд першої інстанції в порушення пунктів 2, 6 частини першої статті 231 ГПК України не закрив провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3, з урахуванням обставин правонаступництва позивача усіх прав та обов`язків Укрзалізничпостач.

Крім цього, Укргазбанк наголошує на наявності беззаперечних підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Укрзалізниці, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки позов заявлено 11.04.2018, а про існування оспорюваної додаткової угоди Укрзалізничпостач, правонаступником якого є позивач, дізналось 18.01.2012, отримавши позовну заяву у справі №34/16. Тобто, строк позовної давності сплив 18.01.2015 як для Укрзалізничпостач так і для Укрзалізниці як його універсального правонаступника.

Аналогічні висновки з цього питання, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності, були викладені Верховним Судом у постанові від 07.02.2019 у справі №910/2966/18, де предметом дослідження був пропуск Укрзалізницею строку позовної давності за зобов`язаннями іншого підприємства залізничної галузі, яке увійшло до складу Укрзалізниці.

Скаржник також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем обставин підроблення додаткової угоди (доповнення) б/н від 01.11.2010 та врахування висновку, складеного за результатом проведення технічного дослідження документів від 26.01.2018 №14593 і висновку судової експертизи від 08.05.2019 №17-3/463. Укргазбанк вважає, що факт підроблення додаткової угоди (доповнення) б/н від 01.11.2010 в силу положень статті 75 ГПК України повинен бути встановлений вироком суду в кримінальному провадженні.

Окрім того, скаржник вважає, що в частині позовних вимог щодо Договору про заставу майнових прав, який укладений 24.05.2011 між Усмарь та Укргазбанком, з дійсністю якого не погодився суд першої інстанції, останній припустився порушення вимог ч. 4 статті 236 ГПК України та неправильного застосування вимог статей 512-516 ЦК України до правовідносин, що регулюють заставу. На переконання Укргазбанку, договір застави не передбачав та не міг передбачати прямої заміни кредитора у зобов`язанні на відміну від правочину відступлення права вимоги, а положення пункту 12.4 договору поставки стосуються лише порядку погодження відступлення сторонами своїх прав за цим договором шляхом укладання угоди (додаткової) до договору поставки про здійснення заміни кредитора у зобов`язанні, як то визначено п. 12.7 договору поставки та статтями 512-516 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 21.08.2018 у справі №910/10179/16 та який безпідставно не було взято до уваги судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укргазбанку на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/4421/18; розгляд справи призначено на 14.06.2021.

08.06.2021 від Укрзалізниці надійшов відзив на апеляційну скаргу.

10.06.2021 від Укрзалізничпостач надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкладено розгляд справи №910/4421/18 на 14.07.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 №09.1-08/2730/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4421/18 у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 апеляційну скаргу Укргазбанку на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/4421/18 прийнято до провадження у визначеному складі суду; розгляд справи призначено на 14.07.2021.

У судовому засіданні 14.07.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 18.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 повідомлено ТОВ "Усмарь", що наступне судове засідання у справі №910/4421/18 відбудеться 18.08.2021.

У судовому засіданні 18.08.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 15.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 повідомлено ТОВ "Усмарь", що наступне судове засідання у справі №910/4421/18 відбудеться 15.09.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 №09.1-08/4343/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4421/18 у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом та витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу Укргазбанку на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/4421/18 прийнято до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 18.10.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 повідомлено ТОВ "Усмарь", що наступне судове засідання у справі №910/4421/18 відбудеться 18.10.2021.

Судове засідання, призначене на 18.10.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Попікової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 розгляд справи №910/4421/18 призначено на 22.11.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 №09.1-08/5953/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4421/18 у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Укргазбанку на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/4421/18 прийнято до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.11.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкладено розгляд справи №910/4421/18 на 13.12.2021.

У судовому засіданні 13.12.2021 оголошено перерву на 15.12.2021, про що присутні представники повідомлені під розписку.

У судове засідання не з`явився представник відповідача 1, клопотань про відкладення справи не надходило, позаяк колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.

Позиції учасників справи.

Укрзалізниця у відзиві не погодилась із доводами та вимогами апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 без змін. Відзив ґрунтується на висновках суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Укрзалізничпостач також подав відзив на апеляційну скаргу,у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 залишити без змін. Доводи Укрзалізничпостач аналогічні доводам Укрзалізниці, що наведені у її відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник Укргазбанку підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представники Укрзалізниці та Укрзалізничпостач заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Обставини справи додатково встановлені судом апеляційної інстанції.

14.10.2010 між Укрзалізничпостач (замовник) і ТОВ "ПММ Сервіс-І" (постачальник) укладено договір поставки №ЦХП-14-02210-01 (далі - договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти та оплатити дизельне паливо марки Л-0,2-62, найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що визначені у цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.3 договору поставки сторони планують за цим договором поставити товар на суму 151875000 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 30 375 000 грн, на загальну суму 182250000 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставки постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2000 р.) відповідно до рознарядок замовника, що вказується у специфікації до цього договору із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці замовника.

Відповідно до пункту 6.2 договору поставки замовник здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами Постачальника протягом 80 банківських днів із дати поставки товару.

За умовами пункту 12.4 договору поставки права та обов`язки за цим договором можуть бути передані (відступлені) сторонами третім особам лише за взаємною згодою сторін, що оформлено відповідно до пункту 12.7 договору.

Згідно з пунктом 12.7 договору поставки всі доповнення і зміни даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані обома сторонами.

Сторонами підписана Специфікація №1 до договору поставки, згідно якої належить поставити дизельне паливо марки Л-0,2-62 в кількості 22500 т за ціною 6750,00 грн без ПДВ на загальну суму 182250000,00 грн в т.ч. ПДВ 30375000,00 грн, в термін з 14.10.2010 по 31.12.2010 на умовах поставки FCA (Франко-перевізник) станція відправлення згідно з рознарядками замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2000 р.), з подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці замовника. Термін поставки: протягом п`яти календарних днів з моменту надання рознарядок. Умови оплати: протягом 80 (вісімдесяти) банківських днів з дати поставки Товару.

14.10.2010 між Укрзалізничпостач (замовник) і ТОВ "ПММ Сервіс-І" (постачальник) укладено Договір про неустойку № ЦХП-14-02210-ну з метою забезпечення зобов`язання постачальника щодо виконання умов договору поставки (п. 1). Згідно з п. 2 Договір про неустойку постачальник зобов`язаний сплатити протягом 3-х банківських днів з дня вимоги замовнику штраф у загальному розмірі 5% від суми договору у разі настання будь-якої з наступних подій:

- одностороннє розірвання постачальником без згоди замовника;

- невиконання поставки продукції постачальником в обсязі та в терміни, визначені згідно з договором.

10.11.2010 між Укрзалізничпостач (замовник) і ТОВ "ПММ Сервіс-І" (постачальник) укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № ЦХП-14-02210-01 від 14 жовтня 2010 р., за умовами якої розділ 13 Договору поставки доповнили банківськими реквізитами постачальника: р/р: НОМЕР_1 , ПАТ АБ "УКкргазбанк", 03087, Україна, м. Київ, вул. Єреванська, 1, МФО 320478.

В матеріалах справи міститься копія Додаткової угоди (доповнення) до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14 жовтня 2010 р. від 01.11.2010 (далі - додаткова угода від 01.11.2010), згідно з пунктом 1.1 якої замовник (ДП "Укрзалізничпостач") дає згоду передати права та обов`язки за договором №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010 АБ "Укргазбанк".

27.04.2011 між ТОВ "ПММ Сервіс-І" (первісний кредитор) і ТОВ "Усмарь" (новий кредитор) укладено договір №22/1 УПТ про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги) (далі - договір про заміну кредитора), відповідно до пункту 1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право затребування боргу першого і стає кредитором за зобов`язаннями, що виникли згідно з договором поставки між первісним кредитором і ДП "Укрзалізничпостач", код 19014832 (боржник) на суму 68 308 287,30 грн.

Відповідно до пункту 2 договору про заміну кредитора, новий кредитор набуває право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов`язань: часткова оплата за продукцію у розмірі 68308287,30 грн, згідно акта звірки №5 від 27.04.2011 до договору поставки (загальна заборгованість по акту звірки складає 68346775,90 грн).

Згідно з пунктом 3 договору про заміну кредитора право вимоги підтверджується наступними документами: копія договору поставки (з усіма додатковими угодами та доповненнями); акт звірки від 27.04.2011 №5 до договору поставки між ДП "Укрзалізничпостач" та ТОВ "ПММ Сервіс-І".

Відповідно до пункту 4 договору про заміну кредитора документи, вказані у пункті 3 договору, передані первісним кредитором новому кредитору в момент підписання цього договору.

За Актом прийому-передачі первинних документів до договору про заміну кредитора від 27.04.2011 представник ТОВ "ПММ Сервіс-І" передав, а представник ТОВ "Усмарь" прийняв наступні документи:

- копія договору поставки (з усіма додатковими угодами та доповненнями);

- акт звірки №5 від 27.04.2011 до договору поставки між ДП "Укрзалізничпостач" та ТОВ "ПММ Сервіс-І".

24.05.2011 між Укргазбанком (заставодержатель) і ТОВ "Усмарь" (заставодавець) укладеного договір №34/11-VIP/16-К про заставу майнових прав (далі - договір застави), який відповідно до пункту 1.1 забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору від 24.05.2011 №16-К/11-VIP (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, згідно з яким заставодавець зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 30.04.2012 повернути кредит у розмірі 68000000 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 18% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 23% річних при настанні умов, передбачених пунктом 3.8 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 21% річних, комісійні винагороди, а також штрафи та пені в розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорам, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

У пункті 2.1 договору застави сторони узгодили, що предметом застави є належні заставодавцю на момент укладання цього договору та такі, що виникнуть у майбутньому, майнові права вимоги грошових коштів згідно наступних договорів:

- договору поставки (контракт 1), укладений між ТОВ "ПММ Сервіс-І" та Укрзалізничпостач з урахуванням договору про заміну кредитора, укладений між заставодавцем та ТОВ "ПММ Сервіс-І" (предмет застави). Предметом договору поставки є поставка дизельного палива марки Л-0,2-62, код ДК 23.20.1, код продукції МТР УЗ 25140, у кількості 22500 тон. Відповідно до договору про заміну кредитора в зобов`язанні (відступлення права вимоги), що укладений між заставодавцем та ТОВ "ПММ СЕРВІС-1", заставодавець приймає на себе право затребування боргу першого та стає кредитором за зобов`язаннями, що виникли згідно з договором поставки на суму 68308287,30 грн;

- договору поставки нафтопродуктів №Д-2804 від 28.04.2011, укладений між заставодавцем та ТОВ "Жемчуг-1" (контракт 2);

- договору поставки нафтопродуктів №Д-2904 від 29.04.2011, укладений між заставодавцем та ТОВ "Парк-ХХІ" (контракт 3).

Під майновими правами сторони у договорі застави розуміють право вимоги заставодавця про належне виконання умов, зокрема, контракту №1, звернене до боржника - Укрзалізничпостач про здійснення боржником оплати на суму 68308287,30 грн, за здійснення поставки ТОВ "ПММ СЕРВІС-1" дизельного палива марки Л-0,2-62.

Предмет застави оцінено сторонами в загальній сумі 398308287,30 грн (заставна вартість).

У розділі V договору застави сторонами погоджено порядок звернення стягнення на предмет застави:

- звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, в порядку встановленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку згідно з Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" з урахуванням положень цього договору (пункт 5.2);

- підписанням цього договору заставодавець здійснює відступлення заставодержателю права вимоги на предмет застави з відкладальною обставиною. Відкладальною обставиною є невиконання або неналежне виконання заставодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором (пункт 5.3).

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених заставою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов`язань за кредитним договором (шляхом укладання договорів про внесення змін до нього) застава, передбаченим цим договором, зберігається до повного виконання зобов`язань (пункт 7.1).

Як зазначає Укрзалізниця у позовній заяві, 27.02.2018 отримала від Укрзалізничпостач заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі №34/16, у якій було зазначено, що 30.01.2018 Укрзалізничпостач отримало заяву громадянина ОСОБА_1 , посвідчену нотаріально, у якій повідомлялось, що Додаткова угода від 01.11.2020 до договору поставки ним не підписувалась. ОСОБА_1 у період з 17.04.2008 по 31.01.2013 обіймав посаду заступника директора Укрзалізничпостач. Як виконуючий обов`язки директора Укрзалізничпостач у період з 08.10.2010 по 19.10.2010 ОСОБА_1 підписав договір поставки. 19.01.2012 ОСОБА_1 стало відомо про Додаткову угоду від 01.11.2010 до договору поставки, яка нібито підписана ОСОБА_1 як виконуючим обов`язки директора. Додаткова угода в Укрзалізничпостач не зареєстрована, її оригіналу на підприємстві не існує, вона не була погоджена жодним відділом державного підприємства всупереч Положенню про розгляд та погодження проектів договорів, затверджене наказом Укрзалізничпостач від 05.02.2009 №36.

За твердженням позивача, зазначені обставини свідчать, що Додаткова угода отримана внаслідок вчинення невстановленими особами злочинного підроблення документу та за таким фактом порушене кримінальне провадження №12012110100000101 за ознаками злочину (кримінального правопорушення), відповідальність за яке передбачена статтею 358 КК України.

Вказані у Заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обставини свідчать про недійсність Додаткової угоди в розумінні ч. 3 статті 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 на момент підписання Додаткової угоди не виконував обов`язки директора Укрзалізничпостач, а в назві угоди допущено помилку - замість "ЦХП" вказано "ЦПХ".

Крім того, за експертним висновком від 26.01.2018 №14593, що складений за результатами проведення технічного дослідження документів, Додаткова угода виготовлена шляхом монтажу за допомогою або копіювально-множинної техніки, або із застосуванням графічних редакторів комп`ютерних програм, із використанням фрагменту документу із зображенням підпису від імені ОСОБА_1 , лінії для підпису та печатки від імені Укрзалізничпостач, який міститься в договорі поставки.

Тобто, Додаткова угода є підробленою, а отже вчинена за відсутності волевиявлення учасника правовідносин (ч. 3 статті 203 ЦК України) та підлягає визнанню недійсною згідно з ч. 1 статті 215 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору застави, позивач зазначає, що Укргазбанк як заставодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави в порядку статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", за якою звернення стягнення на забезпечувальне обтяження у вигляді прав на грошові кошти здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Тобто фактично відбулось відступлення прав за договором поставки від Усмарь до Укргазбанку.

Враховуючи, що у відповідності до умов п.п. 12.4, 12.7 договору поставки та норм статті 516 ЦК України вимагається наявність згоди на відступлення прав за договором поставки, яку Усмарь не отримав від Укрзалізничпостач при укладенні договору застави, то такий договір не відповідає ч. 1 статті 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 статті 215 ЦК України, оскільки не відповідає статті 516 ЦК України.

Укргазбанк, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що у справі №34/16 було прийнято рішення, яке набрало законної сили, про відмову в позові за зустрічним позовом Укрзалізничпостач про визнання недійсним договору застави з таких самих підстав - відсутність згоди Укрзалізничпостач на передачу прав за договором поставки та суперечність у зв`язку з цим договору застави умовам п. 12.4, 12.7 договору поставки та статті 516 ЦК України. При цьому, за доводами Укргазбанку, недійсність Додаткової угоди не може бути підставою для визнання недійсним договору застави, оскільки ані договором про заміну сторони, ані договором поставки, ані чинним законодавством, не обмежується право Усмарь на передачу належного йому майнового права у заставу.

З матеріалів справи вбачається, що Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізничпостач.

Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/24431/16, від 09.11.2018 у справі №910/5871/17, а також у постанові від 08.09.2020 у даній справі.

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані зведеного передавального акта від 06.08.2015, положення статуту Укрзалізниці та приписи частини першої статті 104, частини другої статті 107 ЦК України, частини шостої, сьомої статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", пункту 1 постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 №200, Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків ДП "Укрзалізничпостач", та як наслідок, до Укрзалізниці перейшли всі права та обов`язки ДП "Укрзалізничпостач".

Враховуючи приписи частини четвертої статті 236 ГПК України суд вважає за необхідне застосувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, зокрема, містяться такі висновки:

- державну реєстрацію Укрзалізниці здійснено 21.10.2015. Згідно зі статутом, затвердженим постановою КМУ від 02.09.2015 №735, Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку (п. 36);

- при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент (п. 37);

- ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (п. 38);

- при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків (п. 40);

- враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до Укрзалізниці, датою виникнення універсального правонаступництва Укрзалізниці щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10.2015 (п. 57).

Таким чином, Укрзалізниця набула всіх прав і обов`язків, у тому числі ДП "Укрзалізничпостач" з дати її державної реєстрації, тобто з 21.10.2015, у порядку універсального правонаступництва.

У постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №910/1879/17, на яку посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, викладені такі висновки: "При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Чинний ЦК України не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття. Шляхом системно-логічного тлумачення законодавства можна зробити висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва Укрзалізниці є дата її державної реєстрації.

Після створення Укрзалізниці реорганізаційні відносини щодо припинення підприємств транспорту, на базі яких утворилося Товариство шляхом злиття, залишаються внутрішньогосподарськими відносинами цього ПАТ, і їх подальша динаміка не може впливати на права та інтереси кредиторів.

Правонаступництво відображає зміну суб`єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов`язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб`єктного складу зумовлює перехід до нового суб`єкта прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується.

Тому універсальне правонаступництво при злитті можна визначити як зміну суб`єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов`язки правопопередників переходять до правонаступника".

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо універсального правонаступництва Укрзалізниці всіх прав і обов`язків підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП "Укрзалізничпостач", колегія суддів вважає, що права і обов`язки за спірними правочинами, які укладені Укрзалізничпостач, перейшли до Укрзалізниці в порядку правонаступництва.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

За змістом статей 626- 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статтях 6, 627 ЦК України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215, 217 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину або його окремої частини недійсними необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину (його частини); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Так, підставою для визнання Додаткової угоди до договору поставки недійсною позивач посилається на те, що вказана угода зі сторони Укрзалізничпостач не підписувалась та є підробленою.

На підтвердження вказаних обставин позивач подав висновок від 26.01.2018 №14593 Київського експертно-дослідного центру за результатами проведення технічного дослідження документів, у якому зазначено, що:

- документ, з якого була виконана надана на дослідження копія додаткової угоди (доповнення) від 01.11.2010 б/н до договору поставки, виготовлений шляхом монтажу із використанням фрагменту документу із зображенням підпису від імені ОСОБА_1 , лінії для підпису та печатки від імені ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та ТОВ "ПММ Сервіс-І", який міститься в наданій копії договору поставки, за допомогою або копіювально-множинної техніки, або із застосуванням графічних редакторів комп`ютерних програм;

- копія договору поставки і копія додаткової угоди (доповнення) до договору поставки, містять графічне зображення одного й того ж фрагменту із підписом від імені ОСОБА_1 , відтиском печатки від імені ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та частині лінії для підпису.

Позивач також надав суду заяву ОСОБА_1 від 25.01.2018, підпис від імені якого значиться у оспорюваний додатковій угоді, в якій ОСОБА_1 повідомляє, що вказану додаткову угоду він не підписував, а про її існування довідався лише 19.01.2012. Заява ОСОБА_1 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського округу Халявко Н.М.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 було призначено судову експертизу у справі №910/4421/18, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення експерту поставлено наступні питання:

чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 та відтиск печатки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ", що містяться на додатковій угоді (доповнення) від 01.11.2010р. до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010, шляхом монтажу з використанням фрагменту із зображенням підпису від імені ОСОБА_1 та печатки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ", яке міститься в договорі поставки №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010, за допомогою або копіювально-розмножувальної техніки, або із застосуванням графічних редакторів комп`ютерних програм?;

чи дійсно договір поставки №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010р. і додаткова угода (доповнення) від 01.11.2010р. до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010р. містять графічне зображення одного і того ж фрагменту з підписом від імені ОСОБА_1 та печатки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ"?

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України від 08.05.2019 №17-3/463, документ, з якого була виконана надана на дослідження копія додаткової угоди (доповнення) від 01.11.2010 б/н до договору №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010, виготовлений шляхом монтажу із використанням фрагменту документу із зображенням підпису від імені ОСОБА_1 , лінії для підпису та печатки від імені Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-І", який міститься в наданій копії договору поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010, що укладений між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-1", за допомогою або копіювально-множинної техніки, або із застосуванням графічних редакторів комп`ютерних програм.

За наслідками проведення експертизи судовим експертом встановлено, що договір поставки та додаткова угода містять графічне зображення одного і того ж фрагменту з підписом від імені ОСОБА_1 та печаткою ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок судової експертизи не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Таким чином належить відхилити заперечення відповідача-2, що експертне дослідження проводилось не за оригіналами, а за копіями документів, оскільки згідно п.3.5 наказу №53/5 від 08.10.1998 Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

У даному випадку судом призначалась у справі саме технічна експертиза документів, а не почеркознавче дослідження, яке б виключало можливість надання експерту в якості зразка копії відповідного документа.

Оскільки матеріали справи не містять, а сторонами не надано оригіналу додаткової угоди (доповнення) від 01.11.2010, а також враховуючи заяву ОСОБА_1 від 25.01.2018, в якій він визнає, що не підписував додаткову угоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювана додаткова угода зі сторони Укрзалізничпостач не підписувалась та є підробленою.

Одночасно колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про недійсність додаткової угоди у зв`язку з наведеним вище обставинами, а відтак і наявність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки в даному випадку суд неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 статті 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Тобто, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Верховний Суд відступив від висновку викладеного в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі №6-48цс15, та зазначив, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Враховуючи обставини не підписання Укрзалізничпостач спірної Додаткової угоди, які достеменно встановлені за допомогою належних доказів, висновками експертів, оскільки примірник угоди виготовлений шляхом монтажу на ньому підпису від імені ОСОБА_1 та печатки підприємства з іншого документу (договору поставки), колегія суддів доходить висновку, що Додаткова угода є такою, що не вчинена (не укладена) сторонами.

З огляду на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди (доповнення) б/н від 01.11.2010 до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010, укладену між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-І".

Оскільки рішення суду першої інстанції в зазначеній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору застави колегія суддів зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2011 року Укргазбанк звернувся до господарського суду з позовом до Укрзалізничпостач про стягнення 64808287,30 грн заборгованості за договором поставки № ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010, укладений між ТОВ "ПММ Сервіс-І" та Укрзалізничпостач.

17.01.2012 Укрзалізничпостач подав зустрічну позовну заяву до ТОВ "Усмарь" та Укргазбанку про визнання недійсним Договору застави на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 12.4 Договору поставки, права та обов`язки за цим Договором можуть бути передані (відступлені) сторонами третім особам лише за взаємною згодою сторін, що оформлено відповідно до пункту 12.7 даного Договору (у письмовій формі за підписами обох сторін). Такої письмової форми згоди між Укрзалізничпостач та Усмарь щодо передачі (відступлення) прав вимоги за Договором поставки до Укргазбанку не було. Відтак, оспорюваний договір застави суперечить вимогам частини 1 статті 516 ЦК України, оскільки у даному разі заміна кредитора у зобов`язанні повинна була бути здійснена лише за згодою Укрзалізничпостач.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Усмарь без згоди з ним, згідно з пунктом 11.1 Договору поставки, не мав права надавати Укргазбанку текст цього Договору та будь-яких матеріалів, інформації та відомостей, які стосуються Договору поставки.

Рішенням Господарського суду від 23.05.2012 у справі №34/16 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Укрзалізничпостач на користь Укргазбанку 49058287,30 грн боргу, 42738,84 грн судового збору. У решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі №34/16 залишено без змін.

Таким чином, рішенням Господарського суду від 23.05.2012 у справі набрало законної сили 07.09.2015.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предметом спору, окрім іншого, у даній справі є вимога про визнання недійсним договору застави в частині передачі в заставу Укргазбанку майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010, заявлена позивачем до закінчення підготовчого засідання в уточненнях позовних вимог від 10.07.2018.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається невідповідність договору застави приписам статті 516 ЦК України, оскільки укладений без згоди Укрзалізничпостач на передання прав вимоги за договором поставки в заставу Укргазбанку, що передбачено умовами пунктів 11.1, 12.4 договору поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010.

Таким чином, позови у даній справі та у справі № 34/16 мають той самий предмет (визнання недійсним договору застави в частині та визнання недійсним договору застави в цілому) та заявлені з однакових підстав (укладення договору застави всупереч статті 516 ЦК України за відсутності згоди Укрзалізничпостач, що передбачено умовами п. 12.4 та п. 12.7 договору поставки).

Як було встановлено вище, Укрзалізниця є правонаступником Укрзалізничпостач щодо всіх прав та обов`язків, а відтак належить дійти висновку, що рішення у справі № 34/16 ухвалено між тими ж сторонами, що і у даній справі, між Укрзалізницею (позивач та правонаступник Укрзалізничпостач) та Усмарь (відповідач).

Такі ж обставини щодо правонаступництва Укрзалізниці також установлені у судових рішеннях у справі №34/16 за заявою про Укргазбанк про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) її правонаступником, а саме Укрзалізничпостач на його правонаступника - Укрзалізницю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020, яка залишена без змін поставною Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, задоволено заяву Укргазбанк та замінено сторону - боржника за виконавчим провадженням ВП №49357355 із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі №34/16 з Укрзалізничпостач на його правонаступника - Укрзалізницю.

Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 у справі №34/16 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то провадження у даній справі підлягає закриттю в частині позовних вимог про визнання недійсним договору застави в частині передачі в заставу Укргазбанку майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010.

Відхиляючи доводи Укргазбанку про наявність підстав для закриття провадження у справі, місцевий господарський суд зазначив, що у справі №34/16 обставини і докази не є тотожними зі справою №910/4421/18, а відтак висновок суду у справі №34/16 про відмову в задоволенні зустрічного позову Укрзалізничпостач про визнання недійсним договору застави №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011 не має преюдиційного значення під час розгляду справи №910/4421/18.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд помилково ототожнив обставини, що мають преюдиціальне значення (такі що не підлягають повторному доказуванню згідно ч. 4 статті 75 ГПК України) та обставини, з яким процесуальний закон пов`язує неможливість повторного розгляду судом спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. 1 статті 175, п. 3 ч. 1 статті 231 ГПК України), безпідставно відхиливши доводи Укргазбанку в цій частині, чим самим припустився порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги, констатує, що суд першої інстанції в порушення принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, порушивши норми процесуального права, а саме статтю 231 ГПК України, розглянув по суті спір між тими ж сторонами, з того самого предмету та таких самих підстав за умов наявності рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі №34/16, що набрало законної сили, про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору застави №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог про визнання недійсним договору застави №34/11-VIP/16-K від 24.05.2011 провадження у справі належить закрити.

Питання про пропуск позовної давності та наявності або відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою Укргазбанку, а так само і питання поновлення строку позовної давності за заявою Укрзалізниці колегією суддів не розглядаються і не вирішуються, оскільки позовна давність може бути застосована лише за наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Укргазбанку, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Додаткової угоди, а провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору застави в частині належить закрити.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

У зв`язку з відмовою в позові та закриттям провадження у справі судові витрати по сплаті судового збору та за судову експертизу в суді першої інстанції належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 74, 129, 231, 269, 275, 277, 278, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/4421/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/4421/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсною додаткової угоди (доповнення) б/н від 01.11.2010 до договору №ЦПХ-14-02210-01 від 14.10.2010.

Закрити провадження у справі №910/4421/18 в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним договору №34/11-VIP/16-K про заставу майнових прав від 24.05.2011 в частині передачі в заставу майнових прав за договором поставки №ЦХП-14-02210-01 від 14.10.2010.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" (03087, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) 5286,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.12.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак