Рішення

від 09.12.2021 по справі 907/102/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/102/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс , м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Рбус , м. Іршава

про визнання договору укладеним

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Логойда В.М., адвокат;

відповідача - Чернобук Я.Л. адвокат;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся з позовом, яким просить визнати укладеним Договір про надання послуг автостанцією перевізникові від 15.01.2021 між Приватним акціонерним товариством Закарпатавтотранс та Товариством з обмеженою відповідальністю Рбус на умовах, викладених в оферті позивача. Позов заявлено з посиланням на статті 641, 648, 649 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 184 Господарського кодексу України та ст. ст. 32, 36 Закону України Про автомобільний транспорт .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

17.03.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

30.03.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив.

08.04.2021 відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 12.08.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позивач просить визнати укладеним Договір про надання послуг автостанцією перевізникові від 15.01.2021 між Приватним акціонерним товариством Закарпатавтотранс та Товариством з обмеженою відповідальністю Рбус на умовах, викладених в оферті позивача. Позивач не погоджується із запропонованими протоколом розбіжностей редакціями зазначених статей спірного Договору, у зв`язку з чим в порядку ст. 187 ГК України звернуся до суду з даним позовом.

Заперечення відповідача

Відповідач проти позову заперечує та просить суд визнати договір укладеним на умовах протоколу розбіжностей. Відповідач вчиняв заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності щодо умов договору, які не передані на розгляд суду. Відповідач стверджує, що позивач не довів, що ним укладаються договори з іншими суб`єктами на умовах, які він запропонував відповідачу. Те, що він пропонував ці умови у 2020-2021 роках свідчить, що у попередні періоди таких умов договору не існувало та позивач змінював недоторканні умови.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18 серпня 2020 року відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю РБУС отримано дозвіл Міністерства інфраструктури України серії АС №008563 на міжнародні регулярні перевезення пасажирів автобусом між України і Чеською Республікою за договором про перевезення між Regabus s.r.o. та ТОВ РБУС за маршрутом - м. Рахів (Україна) - м. Плзень (Чеська Республіка). Строк дії даного дозволу встановлено до 17 серпня 2023 року.

18 січня 2021 року позивач в даній справі - ПАТ Закарпатавтотранс як оператор автостанцій Закарпатської області, звернуся до відповідача з листом від 18.01.2021 №13-07/10 відповідно до якого в порядку ст. 32 Закону України Про автомобільний транспорт надав відповідачу для підписання договір про надання послуг автостанцією перевізнику від 15 січня 2021 року з Додатком №1 до нього - переліком маршруту відповідача в справі - Рахів - Плзень.

Відповідно до листа №03 від 02.02.2021 року відповідач надав зауваження щодо пропонованого позивачем проекту договору про надання послуг автостанцією перевізнику та надіслав позивачу протокол розбіжностей від 01.02.2021 року до даного проекту договору. При цьому, сам проект Договору про надання послуг автостанцією перевізнику від 15 січня 2021 року та Додаток №1 до нього відповідачем не підписано.

Як вбачається з протоколу розбіжностей від 01.02.2021 року, відповідачем надано власну редакцію пунктів 2.1.3., 2.1.5., 2.1.6., 2.1.8., 2.2.1., 2.2.2., 2.3.1., 2.3.4., 2.4.3., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 4.2.1., 4.2.2., 4.4., 5.1., 7.2., 9.1., 10., 11.1. Договору, Додатку №1 до Договору та запропоновано у власній редакції включення до умов договору пунктів 2.1.9., 2.1.10., 2.4.4., 2.4.5., 3.5., 3.6., 4.3.8., 4.3.9., 8.4., 8.5. Договору.

Зазначений лист відповідача отримано позивачем 04 лютого 2021 року, про що свідчить долучений до позовної заяви трекінг відправлення №8800026377876.

З запропонованими протоколом розбіжностей редакціями зазначених статей Договору позивач не погодився, у зв`язку з чим в порядку ст. 187 ГК України звернуся до суду з даним позовом, відповідно до якого просив визнати укладеним Договір про надання послуг автостанцією перевізнику в пропонованій ПАТ Закарпатавтотранс редакції.

ОЦІНКА СУДУ .

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для врегулювання розбіжностей, які виникли при укладення спірного договору в редакції пропозицій позивача.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України , укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів статті 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Згідно з пунктом 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 перелік послуг, які надаються автостанцією автомобільному перевізникові, їх обсяги і вартість визначаються в договорі, укладеному між ними.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладення договору про надання послуг автостанцією є обов`язковим для сторін спору в силу вимог закону.

Згідно з приписами частин 1, 2, 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України ) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст ;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (ст. 646 ЦК України).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 за № 860 затверджено Примірну форму договору про надання послуг автостанцією перевізникові, предметом якого є надання власником за завданням перевізника на території автостанцій (автовокзалів) комплексу обов`язкових послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інших послуг відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Судом встановлено, що відповідні редакції позивача в Договорі про надання послуг автостанцією перевізникові та відповідача п протоколі розбіжностей до даного договору п.п. 2.1.3., 2.1.5., 2.1.6., 2.1.8., 2.2.1., 2.2.2., 2.3.1., 2.3.4., 2.4.3., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 4.2.1., 4.2.2., 4.4., 5.1., 7.2., 9.1., 10., 11.1. Договору, Додатку №1 до Договору, як і пропоновані відповідачем у власній редакції пункти 2.1.9., 2.1.10., 2.4.4., 2.4.5., 3.5., 3.6., 4.3.8., 4.3.9., 8.4., 8.5. Договору не є очевидно протиправними чи такими, що не базуються на Законі України "Про автомобільний транспорт" чи Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 та зводяться фактично до різного формулювання та викладення відповідних положень Договору зі збереженням суті прав та обов`язків, що з них виникають, відмінностей в деталізації зобов`язань сторін за Договором та необхідності включення до умов Договору зобов`язань сторін, що і так визначені Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

При цьому, як свідчать матеріали справи та це вбачається з пояснень представників сторін в судових засіданнях розбіжностей в таких істотних умовах договору як його предмет (п.п. 1.1., 1.2. Договору) та ціна (п.3.1. - щодо розміру винагороди позивача - 15%) - між сторонами немає, як і погоджений сторонами розмір штрафних санкцій за Договором, зокрема, його п.п. 4.2.1., 4.2.2.

За таких обставин справи, враховуючи, що як зазначено вище, укладення договору про надання послуг автостанцією є обов`язковим для сторін спору в силу закону; з`ясувавши, що сторони в справі фактично дійшли згоди щодо істотних умов Договору, а також з огляду на ту обставину, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 179 ГК України сторони можуть змінювати окремі умови примірних договорів лише за взаємною згодою , проте, враховуючи відсутність такої згоди , позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а спірні умови договору підлягають викладенню відповідно до Примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові , затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 за № 860, з врахуванням погоджених сторонами фінансових показників щодо винагороди автостанції.

Суд бере при цьому також до уваги, що викладення умов Договору в редакції позивача чи відповідача буде порушувати базові засади цивільного законодавства, такі як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та спотворюватиме волю іншої сторони Договору на виникнення зобов`язальних правовідносин на підставі Договору, укладення якого відбувається без згоди такої сторони на умовах, що є неприйнятними для неї, а укладення Договору на підставі Примірної форми договору, яка рекомендована Міністерством транспорту та зв`язку України та затверджена наказом від 30.11.2010 за № 860 в повній мірі сприятиме врегулюванню договірних відносин між сторонами, не обмежуючи їх у праві в подальшому змінити певні положення Договору за умови досягнення обопільної згоди щодо відповідних змін.

Оцінюючи аргументи відповідача щодо ненормативного характеру наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 за № 860 Про затвердження Примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові з посиланням на ст.ст. 57, 117 Конституції України суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно з ч. 3 ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації (п. 1 даного Указу).

Відповідно до п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Судом встановлено, що наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 за № 860, яким затверджено Примірну форму договору про надання послуг автостанцією перевізникові не зареєстровано у встановленому Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 порядку, відомості про зазначений наказ відсутні в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.

Разом з тим, з огляду зазначені вище приписи п. 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади , п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 та з огляду на рекомендаційний характер примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові, яка затверджена даним наказом Міністерства транспорту та зв`язку України в контексті ч. 4 ст. 179 ГК України, суд доходить до висновку, що такий наказ Міністерства транспорту та зв`язку України не відноситься до переліку нормативно-правових актів, які підлягають обов`язковій державній реєстрації, що не виключає можливість застосування затвердженої міністерством Примірної форми договору для врегулювання договірних відносин між сторонами.

Додатково варто звернути увагу на розбіжності в формулюванні умов Договору, що виникли між сторонами під час укладення Додатку №1 до нього (Перелік маршрутів).

Так, редакції сторін в цій частині відрізняються формулюванням назви 4 стовпця додатку №1, який в редакції позивача має назву Строк дії договору , а в редакції відповідача Строк дії дозволу .

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 9.1. Договору (в редакції позивача) визначено, що цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє до дати, якою встановлено останній день строку дії Договору Перевізника із Організатором перевезень. У разі здійснення перевезень на основі дозволу Організатора, цей Договір діє до дати, якою встановлено останній день строку дії такого дозволу.

Редакції відповідача щодо п. 9.1. Договору містить аналогічне положення щодо закінчення строку дії Договору останнім днем строку дії дозволу відповідача на здійснення перевезень.

Як вже зазначалось вище, відповідач на підставі дозволу Міністерства інфраструктури України серії АС №008563 від 18.08.2020 року здійснює перевезення пасажирів за маршрутом Рахів - Плзень зі строком дії такого дозволу - до 17.08.2023 року, а відтак, з огляду на ту обставину, що сторонами погоджено зазначення в Договорі його строк дії - останній день строку дії такого дозволу Міністерства інфраструктури України, суд вважає за доцільне зазначення в Додатку №1 до Договору саме строку дії дозволу на конкретний маршрут перевезення - Рахів - Плзень, якого і стосується зазначений дозвіл Міністерства інфраструктури України серії АС №008563 від 18.08.2020 року.

В протилежному випадку, з огляду на формулювання п. 9.1. Договору, умови Договору не міститимуть посилання на строк дії дозволу відповідача, що може спричинити неоднакове розуміння сторонами положень Договору, які регулюватимуть його строк дії.

В той же час, відповідно днем набрання чинності Договором відповідно до ст. 187 ГК України є день набрання чинності судовим рішенням в даній справі, у зв`язку з чим суд приймає до уваги відповідну редакцію відповідача п. 9.1. Договору, яка є більш коректною з огляду на наявність даного судового спору.

Також, в контексті різного формулювання сторонами п. 4.2.2. Договору щодо встановлення для відповідача штрафної санкції за порушення графіка руху - прибуття на автостанцію із запізненням більш як на 15 хв. - 30 грн., судом відхиляються заперечення відповідача щодо включення даної штрафної санкції до умов Договору, позаяк відповідні положення щодо застосування штрафу містяться в Примірній формі договору про надання послуг автостанцією перевізникові, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 за № 860, а аргументи відповідача в цій частині з посиланням на стан автомобільних доріг в Україні та затримки на державному кордоні України згідно з Примірною редакцією п. 4.2.2. Договору є підставою для звільнення Перевізника від сплати передбаченого даним пунктом Договору штрафу.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 73 , 74 , 76-80 Господарського процесуального кодексу України , доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та викладення, з урахуванням встановлених обставин спірних умов договору в редакції Примірного договору про надання послуг автостанцією перевізникові.

При цьому, відповідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони, оскільки судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Відтак із відповідача слід стягнути суму 1 135 грн у відшкодуванні сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2 , 13 , 73 , 74 , 126 , 129 , 236 , 238 , 240 , 241 , 247 , 248 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Приватним акціонерним товариством Закарпатавтотранс (код ЄДРПОУ 03113934) та Товариством з обмеженою відповідальністю РБУС (код ЄДРПОУ 41906576) Договір про надання послуг автостанцією перевізникові з Додатком №1 до нього в наступній редакції:

Договір

про надання послуг автостанцією перевізникові

м. Ужгород

Приватне акціонерне товариство Закарпатавтотране (далі - Власник), в особі Генерального директора Кречко Йосипа Васильовича, що діє на підставі Статуту товариства, платник податку на прибуток на загальних підставах, з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю РБУС (далі - Перевізник), в особі директора Шабатури Євгенія Валерійовича, що діє на підставі Статуту товариства, платник податку на прибуток на загальних підставах, з іншої сторони на підставі п. 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (затв. постановою КМ України № 176 від 18.02.97 р., далі - Правила) та договору Перевізника з місцевим органом виконавчої влади чи дозволу уповноваженого органу державної виконавчої влади, уклали цей Договір про таке:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Власник за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов`язкових та передбачених законодавством послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажом проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України Про автомобільний транспорт і Правил.

1.2. Власник надає Перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутом (маршрутами), перелік яких наведено у Додатку № 1 , що є невід`ємною частиною цього договору.

2. ПРАВА І ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН

2.1. ОБОВ`ЯЗКИ ВЛАСНИКА:

2.1.1. Надавати послуги, визначені предметом цього Договору.

2.1.2. Здійснювати інформування водіїв про погодні та дорожні умови на маршрутах прямування до найближчої автостанції (автовокзалу).

2.1.3. Надавати послуги, пов`язані з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів та їх багажу транспортом Перевізника.

2.1.4. Здійснювати продаж квитків на проїзд та перевезення багажу.

2.1.5. Здійснювати диспетчерське управління та організацію прибуття і відправлення автобусів.

2.1.6. Перераховувати кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу Перевізникові не пізніше п`яти днів з дня відправлення відповідного рейсу, за вирахуванням коштів за обов`язкові послуги Власника.

2.1.7. Не стягувати з Перевізника додаткові платежі, не передбачені цим Договором.

2.1.8. Проводити не рідше одного разу на місяць з Перевізником звірку взаємних розрахунків.

2.2. ПРАВА ВЛАСНИКА:

2.2.1. Залучати у разі значного короткочасного збільшення пасажиропотоку додаткові до розкладу руху рейси на маршрутах, що обслуговує Перевізник, за погодженням з ним, а в разі офіційної письмової відмови Перевізника від їх виконання - залучати іншого перевізника, рухомий склад якого відповідає умовам перевезень.

2.2.2. Самостійно залучати у разі отримання офіційної інформації від Перевізника про неможливість виконання рейсу (рейсів) або в разі зриву рейсу (рейсів) без оповіщення Власника автобуси іншого перевізника, які відповідають умовам перевезень.

2.3. ОБОВ`ЯЗКИ ПЕРЕВІЗНИКА

2.3.1. Здійснювати відправлення свого транспорту виключно з автовокзалів, автостанцій та диспетчерських пунктів, передбачених розкладом руху за певним маршрутом організатором перевезень.

2.3.2. Повідомляти письмово чи за допомогою інших засобів зв`язку (факс, електронна пошта) Власника про вимушене значне зменшення (понад 7 місць) пасажиромісткості рухомого складу порівняно з визначеним за погодженням сторін у межах умов, визначених організатором перевезень, не пізніше ніж за 24 години до події.

2.3.3. Проводити не рідше одного разу на місяць з Власником звірку взаємних розрахунків.

2.3.4. У разі неможливості виконати рейс невідкладно сповістити про це Власника письмово чи за допомогою засобів зв`язку.

2.3.5. Забезпечувати в установленому законодавством порядку страхування пасажирів (самостійно чи за участю Власника).

2.4. ПРАВА ПЕРЕВІЗНИКА:

2.4.1. Користуватися послугами, які надаються Власником згідно з предметом цього Договору.

2.4.2. Своєчасно у повному обсязі отримувати грошові кошти, що належать Перевізникові згідно з цим Договором.

2.4.3. Здійснювати попередній продаж квитків самостійно чи за допомогою агента, а також через водія Перевізника після закриття квитково-касової відомості.

3. ОПЛАТА ПОСЛУГ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

3.1. Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки для договорів з перевізниками - платниками ПДВ на загальних умовах) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника.

3.2. Власник перераховує Перевізникові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі, за перевезення багажу, а також страхові платежі (якщо Перевізник здійснює страхування пасажирів без участі Власника) протягом п`яти днів з дня відправлення відповідного рейсу шляхом безготівкового переказу на рахунок Перевізника.

Якщо Перевізник не має поточних банківських рахунків, розрахунок Власника з Перевізником проводиться шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси автостанції (автовокзалу) виключно за наявності в одержувача (одержувачів) довіреності, завіреної печаткою та підписом (у разі відсутності печатки довіреність завіряється нотаріально), та документа, зазначеного в довіреності (паспорт, водійське посвідчення одержувача).

3.3. У разі попереднього продажу квитків Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості частину автостанційного збору, за вирахуванням вартості послуг з касового продажу квитків громадянам, та суму винагороди за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, разом у розмірі 12% від вартості перевезення за тарифом, Перевізник зобов`язаний перерахувати автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

3.4. Порядок фіксації кількості квитків, проданих Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості, встановлюється за домовленістю Сторін.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

4.1. Сторони за цим Договором несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього Договору.

4.2. Перевізник сплачує Власникові:

4.2.1. За зрив рейсу без попередження відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 цього Договору та за відсутності форс-мажорних обставин:

у приміському сполученні - 50 (п`ятдесят) грн.;

у міжміському сполученні:

• внутрішньообласному - 50 (п`ятдесят) грн.;

• міжобласному -100 (сто) грн.;

у міжнародному та міжобласному сполученні (з використанням автобусів підвищеної комфортності) - 100 (сто) грн:

4.2.2. За порушення графіка руху:

- у разі прибуття на автостанцію (автовокзал) формування відправлення із запізненням більше ніж на 15 хв., яке не викликане форс-мажорними обставинами або станом дорожнього покриття, - 30 (тридцять) грн.;

- у разі незаїзду на автостанцію згідно із розкладу руху - 100 (сто) грн.

4.2.3. За зміну класу рухомого складу, про яку не було повідомлено відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 цього Договору- 5 (п`ять) грн.

4.3. Власник сплачує Перевізникові :

4.3.1. За кожний день прострочення перерахувания коштів за цим Договором пеню не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.3.2. За ненадання послуг, пов`язаних. з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника:- 100 (сто) грн.

4.3.3. За ненадання послуг з продажу квитків населенню - 50 (п`ятдесят) грн.

4.3.4. За ненадання послуг з диспетчерського управління, організації прибуття і відправлення автобусів з облаштованих платформ - 50 (п`ятдесят) грн.

4.3.5. За ненадання послуг з інформування водіїв стосовно дорожніх та погодних умов на маршруті - 50 (п`ятдесят) грн.

4.3.6. За відмову в продажу квитків на рейс за наявності вільних місць в автобусі штраф у розмірі 100 (сто) грн. за кожний випадок.

4.3.7. За надання недостовірної інформації про рейс - 50 (п`ятдесят) грн.

4.4. Штрафні санкції за цим Договором сплачуються шляхом виставлення рахунку Стороною, стосовно якої вчинено порушення цього Договору, з наступною сплатою Стороною, яка вчинила порушення, коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок протягом десяти робочих днів.

5. ФОРС-МАЖОР

5.1. Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили, а саме: стихійного лиха (злива, град, гроза, землетрус, ожеледь), страйку, війни, актів органів державної влади - якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим Договором переноситься на час, протягом якого діяли вказані в цьому пункті обставини. Перелік форс-мажорних обставин, які вказані в цьому пункті, не є вичерпним, усі обставини повинні підтверджуватися регіональним відділенням Торгово-промислової палати або іншими уповноваженими органами.

5.2. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше шести місяців, кожна зі Сторін може в односторонньому порядку розірвати цей Договір.

6. ПОРЯДОК РОЗВ`ЯЗАННЯ СПОРІВ

6.1. Усі спірні питання, що виникають між Сторонами цього Договору і щодо яких не було досягнуто згоди, розв`язуються відповідно до чинного законодавства України.

7. ЗМІНА УМОВ ДОГОВОРУ

7.1. За згодою Сторін до цього Договору можуть бути включені інші умови.

7.2. Жодна із Сторін цього Договору не має права змінювати умови цього Договору, а також передавати своє право за цим Договором третій стороні без письмової згоди другої Сторони.

8. ІНШІ УМОВИ

8.1. Цей Договір складено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної Сторони цього Договору.

8.2. У випадках, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством.

8.3. Усі виправлення в тексті цього Договору мають юридичну силу лише за умови взаємного засвідчення представниками Сторін за цим Договором у кожному окремому випадку.

9. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

9.1. Цей Договір набирає чинності в день набрання законної сили рішенням суду в справі №907/102/21 і діє до дати, якою встановлено останній день строку дії дозволу Перевізника на здійснення перевезень.

10. ДОДАТКИ ДО ДОГОВОРУ

До цього Договору додаються:

- копія договору (договорів) Перевізника з місцевим органом виконавчої влади чи дозволу (дозволів) уповноваженого органу державної влади на обслуговування маршруту (маршрутів), рейсу (рейсів);

- копія затвердженого розкладу руху автобусів на маршруті (маршрутах);

- таблиці вартості проїзду пасажирів автобусами на маршруті (маршрутах), рейсі (рейсах), які обслуговує Перевізник, та вартість перевезення багажу.

11. УМОВИ УЗГОДЖЕННЯ ЗВ`ЯЗКУ МІЖ СТОРОНАМИ

11.1. Повноважними представниками Сторін за цим Договором є:

Власника: генеральний директор Кречко Йосип Васильович, телефон: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , факс: НОМЕР_1 , Адреса електронної пошти: info@zakavto.com.ua

Перевізника: директор Шабатура Євгеній Валерійович, телефон: НОМЕР_3 або НОМЕР_4 , Адреса електронної пошти: іпfо@regabus.cz .

12. РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН

Власник: ПрАТ Закарпатавтотранс 88018, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, IBAN НОМЕР_5 В АБ Південний , ЄДРПОУ 03113934 Генеральний директор Кречко Й.В.Перевізник: ТОВ РБУС 90100, м. Іршава, Закарпатська область, вул. Шевченка, 145, IBAN НОМЕР_6 , ЄДРПОУ 41906575 Директор Шабатура Є.В. Додаток №1

до Договору про надання послуг автостанцією перевізникові

ПЕРЕЛІК МАРШРУТІВ

Назва маршрутуТипПеріодичність виконанняСтрок дії дозволу Рахів - Плзеньміжнароднийзгідно з розкладом руху 18.08.2020 -17.08.2023

Власник: ПрАТ Закарпатавтотранс 88018, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, IBAN НОМЕР_5 В АБ Південний , ЄДРПОУ 03113934 Генеральний директор Кречко Й.В.Перевізник: ТОВ РБУС 90100, м. Іршава, Закарпатська область, вул. Шевченка, 145, IBAN НОМЕР_6 , ЄДРПОУ 41906576 Директор Шабатура Є.В.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РБУС (90100, м. Іршава, Закарпатська область, вул. Шевченка, 145, ЄДРПОУ 41906576) на користь Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс (88018, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, код ЄДРПОУ 03113934) 1135,00 грн (одну тисячу сто тридцять п`ять грн. 00 коп) в повернення сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 16.12.2021

Суддя Андрейчук Л.В.