Постанова

від 08.12.2021 по справі 540/367/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/367/19 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Гаврильчук Т.П.,

за участю представника апелянта - П`ятигорця Д.А..

представника позивача - Миловського С.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні, по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому, з урахуванням доповнення до адміністративного позову, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2019 року №0014511304 та №001451304, а також податкову вимогу №1420-17 від 20 березня 2019 року про сплату податкового боргу у сумі 897544,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку позивача, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернулась до суду про визнання їх протиправними та скасування. Що стосується скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу, то позивач зазначає, що підстав для її формування у відповідача не було, оскільки на момент її складання податкове зобов`язання, яке було визначено контролюючим органом, не набуло статусу узгодженого, отже податковий борг ще не виник.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для формування податкової вимоги від 20.03.2019 №1420-17 надіслані на адресу позивача 08.02.2019 р. та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення отримані 13.02.2019 р. Разом з тим, ухвала про відкриття спрощеного провадження у справі датована 22.03.2019 р., тобто після формування податкової вимоги. Однак, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано оцінки вищевказаним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Миловський С.В. зазначає, що на дату проведення перевірки та винесення ППР позивач в силу приписів ст. 102 ПК України вже була вільною від грошового зобов`язання із сплати єдиного податку. З огляду на зазначене, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на повторний розгляд Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2021 р. зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували чи змінились умови оподаткування позивача у зв`язку з перевищенням обсягу доходу, що було встановлено в акті перевірки, та чи відбулась зміна системи оподаткування не з`ясовано, чи дотримано відповідачем строки визначення грошових зобов`язань платнику податків, визначені п. 102.1 ПК України у зв`язку з переходом на іншу систему оподаткування. Не надано оцінки клопотанню відповідача про закриття провадження у справі в частині скасування податкової вимоги, з огляду на її відкликання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець Генічеською РДА Херсонської області, дата реєстрації 23.07.2004 року № 24870000000000003, припинено реєстрацію підприємницької діяльності 31.01.2019.

З метою відпрацювання інформації щодо невідповідності задекларованих сум доходів вартості товару, вивезеного позивачем за межі митної території України, згідно листа ДФСУ від 19.04.2018 року, на адресу позивача був направлений рекомендованим листом запит контролюючого органу про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень з питань повноти нарахування та сплати податків і зборів за 2015 рік, який вважається належним чином врученим платнику, оскільки надісланий у порядку, визначеному п.42-2 ст. 42 ПК України. Однак, в порушення пп. 78.1 п. 78.1 та п. 73.3 ст. 73 ПК України суб`єктом господарювання не надано пояснення та їх документальних підтверджень у встановлені законом строки, а саме, протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, у зв`язку із чим, посадовими особами контролюючого органу складено акт від 19 жовтня 2018 року № 2555 "Про ненадання пояснень та їх документальних підтверджень ФОП ОСОБА_1

13.11.2018 керівником ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийнято наказ № 1257 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015.

13.11.2018 року видано направлення на перевірку № 774. Наказ № 1257 та направлення №774 вручені позивачеві не були у зв`язку із відсутністю останньої за податковою адресою, про що 15.11.2018 року був складений акт № 2793/21-22-13-04.

На підставі наявної податкової інформації (даних АРМУ "Митниця" та податкової декларації про майновий стан і доходи платника за 2015 рік) Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя прийнято наказ № 1508 від 21.12.2018 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Копія цього наказу, а також письмове повідомлення від 21.12.2018 № 767/21-22-13-04 про дату початку та місце проведення документальної перевірки надіслано на поштову адресу платника податків ОСОБА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були отримані нею особисто під підпис 06.01.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач жодних документів не надала, замість цього направила податковому органу пояснення, в якому зазначила, що усі необхідні документи для проведення перевірки були викрадені. В акті перевірки вказано, що відповідно до копії наданого платником витягу з кримінального провадження № 12016230000000222, про крадіжку документів, які стосуються підприємницької діяльності ФОП за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 не вказано.

В період з 8 по 10 січня 2019 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої 17 січня 2019 року складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача № 17/21-22-13-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою було виявлено факт оформлення ФОП ОСОБА_2 у січні-серпні 2015 року вантажно - митних декларацій на загальну суму 6 380 149,85 грн., отримання доходу в сумі, яка перевищує задекларований дохід, що призвело до заниження єдиного податку за 2015 рік у сумі 434174,35 грн; незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України за 2015 рік.

Згідно даних вантажно - митних декларацій станом на 01.04.2015 року обсяг доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 становить 3 847 352,00 грн., що перевищує гранично встановлені суми доходів для платників спрощеної системи оподаткування із застосуванням II групи єдиного податку.

У зв`язку із перевищенням обсягу доходу понад 1 500 000,00 грн. у період з 01.01.2015 по 31.03.2015, платник податків повинен був перейти з 01.04.2015 року на сплату інших податків і зборів, що позивач і зробила. Разом з тим, перевищення доходу вона зазначила в сумі 4761,14 грн., тоді як контролюючий орган встановив завищення на 1347352 грн., внаслідок чого недоплачений єдиний податок за 1 квартал 2015 року становив 351388 грн. 63 коп.

Перевіркою також встановлено, що за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку III групи та сплачувала до бюджету даний податок.

Таким чином, згідно п. 292.1 ст. 292 ПК встановлено, що позивачем занижено суму єдиного податку за 2-й квартал 2015 року на суму 82785 грн. 72 коп. внаслідок декларування доходу нижче, ніж фактично отримувала. За 3 та 4-й квартали 2015 року порушень не виявлено.

На підставі вищевказаного акта були прийняті оскаржувані ППР від 06.02.2019 року № 0014511304 про нарахування грошового зобов`язання у сумі 542717,94 грн.; № 0014501304 про застосування штрафних санкцій відносно ОСОБА_1 у сумі 510 грн.

20.03.2019 ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополь винесли податкову вимогу № 1420-17 на суму податкового боргу 897544 грн. 44 коп., яка обліковувалась станом на 19.03.2019 з яких 443368 грн. 63 коп. сума основного боргу 109053 грн. 59 коп. штрафні санкції, 345122 грн. 22 коп. пеня. Позивач оскаржив дану податкову вимогу, вважаючи її такою, що сформована передчасно.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на дату проведення перевірки (17.01.2019 р.) та дату прийняття ППР 06.02.2019 р. строк для визначення грошового зобов`язання минув у зв`язку з чим донарахування контролюючим органом за результатами перевірки діяльності позивача у 1-му кварталі 2015 році визначено неправомірно.

Щодо скасування вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів про отримання податкових повідомлень-рішень у зв`язку з чим нараховане грошове зобов`язання не набуло статусу податкового боргу. Доказів того, що податкова вимога відкликана відповідачем, також не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, як: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За приписами пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наказ про призначення документальної перевірки разом із письмовим повідомлення від 21 грудня 2018 року № 767/21-22-13-04 про дату початку та місце її проведення надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 , та були отримані нею особисто під підпис 6 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивачем жодних документів не надано, водночас, направлено до податкового органу пояснення, у яких зазначено, що усі необхідні документи для проведення перевірки були викрадені. На підтвердження таких обставин позивачем надано податковому органу копію витягу з кримінального провадження № 12016230000000222 (внесеного до ЄРДР 17 травня 2016 року) про крадіжку документів.

Всупереч вимогам пункту 44.5 статті 44 ПК України позивачем у п`ятиденний строк з дня скоєння крадіжки письмово не повідомлено про це контролюючий орган за місцем обліку та не вжито жодних заходів до відновлення втрачених документів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2021 прийшов до висновку про те, що податкова перевірка ФОП ОСОБА_1 призначена за наявності на те правових підстав, і при її проведенні податковий орган діяв відповідно до вимог ПК України.

Згідно ч.5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно висновків ВС КАС у постанові від 22.04.2021 залишилось нез`ясованим питання дотримання відповідачем строків визначення грошових зобов`язань, визначені п. 102.1 ст. 102 ПКУ, та посилання відповідача на відкликання податкової вимоги від 20.03.2019.

Досліджуючи дотримання контролюючим органом строку проведення перевірки та строку визначення грошових зобов`язань, визначених статтею 102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (…), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За приписами пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Позивачем визначались податкові зобов`язання з єдиного податку самостійно у поданих деклараціях, відтак, перебіг строку давності має обраховуватися з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, або граничним строком сплати грошових зобов`язань.

Пунктом 49.18 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Це загальні норми, разом з тим правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також строки подання декларацій платниками єдиного податку (як першої, так і другої груп), - регламентовано главою 1 розділу XIV ПК України.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема до другої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень; до третьої групи - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Згідно п. 294.1 ст. 294 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

З приписами п. 294.1. ст. 294 ПК України кореспондується і перша частина п. 296.2. ст. 296 ПК України, відповідно до якої платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п`ятої групи.

В даному випадку позивачем допущено перевищення за 1 квартал 2015 року обсягу річного доходу, що сторонами не заперечується, є тільки розбіжності у розмірі такого перевищення, тому перейшов з другої групи на третю, внаслідок чого позивач подав декларацію від 22.04.2015 про перевищення доходу на суму 4761,14 грн. ( контролюючий орган виявив заниження суми доходу за 1 квартал 2015 року).

Пунктом 296.5.1 ст. 296 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов`язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Згідно п. 295.7 ст. 295 ПКУ єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Отже, перший квартал 2015 року є для позивача останнім звітним податковим періодом, за який він повинний звітувати у якості платника єдиного податку другої групи у граничний строк до 11.05.2015 року. Обов`язку у позивача подавати річну декларацію як платник 2-ї групи після завершення 2015 року немає. Таким чином, контролюючий орган мав право визначити грошові зобов`язання позивача з єдиного податку за цей звітний податковий період протягом 1095 календарних днів, до 10 травня 2018 року (включно).

На дату проведення перевірки (17.01.2019 року) та дату винесення ППР № 0014511304 від 06.02.2019 строк для визначення грошового зобов`язання минув, тому таке грошове зобов`язання із сплати єдиного податку другої групи у розмірі 351 388,63 грн., донарахованого контролюючим органом за результатами перевірки її діяльності у 1-му кварталі 2015 року визначено неправомірно.

Починаючи з 2-го кварталу 2015 року, позивач перейшов на сплату єдиного податку за ставкою, встановленою для платників єдиного податку третьої групи.

Згідно з приписами п. 294.1. ст. 294 ПК України "податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал."

Згідно з приписами п. 296.3 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно першим звітним податковим періодом (в силу приписів п. 294.1. ст. 294 ПК України) для позивача (як платника єдиного податку третьої групи) став 2-й квартал 2015 року. Уточнюючу декларацію за цей податковий період позивачем подано 17.08.2015 року. Отже, контролюючий орган мав визначити додаткові грошові зобов`язання позивача за 2-й квартал 2015 року протягом 1095 днів - до 16 серпня 2018 року (включно).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на норми п.49.19 ст.49 та п.49.18 ст. 49 ПК України зазначає, що позивач остаточно визначила свої податкові зобов`язання за 2015 рік самостійно у поданій нею декларації за чотири квартали 2015 року № 9268950035 від 08.01.2016, і тому декларацію за 2015 рік, яка за формою розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів (квартал), сприймає її як декларацію за податковий період річний.

Колегіґя суддів вважає, що такий висновок протирічить нормам 1 розділу XIV ПК України, а саме п. 294.1. ст. 294, п. 296.3 ст. 296 ПК України, якими визначено для платників єдиного податку третьої групи квартальний податковий (звітний) період. Форма декларацій для платників 3-ї групи єдиного податку з вказівкою показників базових періодів наростаючим підсумком не змінює строки квартальні звітності. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також строки подання декларацій платниками єдиного податку (як першої, так і другої груп), - регламентовано окремою главою 1 розділу XIV ПК України, яку треба застосовувати в даному спорі.

Що стосується скасування податкової вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає такі терміни:

підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14. - Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання , не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 - штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПКУ . У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Апелянтом не надано до суду доказів того, коли позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019, отже, погоджується з висновокм суду першої інстанції, що немає доказів того, що визначене податковим органом грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи податкова вимога була сформована 20.03.2019, коли вже позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Апелянтом не надано документально обґрунтованої підстави для формування податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання апелянта на відкликання податкової вимоги внаслідок того, що платник податків звернувся до суду, також не підтверджено жодним доказом.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Даний перелік є вичерпним, тому звернення платника податків до суду з адміністративним позовом не зобов`язує контролюючий орган відкликати податкову вимогу.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податков вимога також підлягає скасуванню, як така, що прийнята передчасно.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2021 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик