Рішення

від 21.07.2021 по справі 540/367/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/367/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В., при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Миловського С.В., представника відповідача П`ятигорець Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в лютому 2019 року звернулась в суд із позовом до ГУ ДФС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.02.2019 № 0014511304 та № 001451304, в подальшому заявила про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 1420-17 від 20.03.2019 року про сплату податкового боргу у сумі 897544,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані ППР були винесені на підставі акта перевірки від 17.01.2019. Позивач вважає, що у цьому акті відображені недостовірні факти її діяльності. Наказ про проведення перевірки позивачем отриманий не був, в акті зазначено протилежне. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом про проведення перевірки, не повідомлена про дату, час та місце проведення контрольного заходу, результати цієї перевірки не мають правових наслідків. Крім того, в акті вказано, що зі слів платника податків документи необхідні для перевірки були викрадені, однак у витязі з кримінального провадження не зазначено про крадіжку документів, із чим позивач не погоджується, адже в копії витягу з кримінального провадження № 12016230000000222 чітко вказано, що були викрадені речі, серед яких був портфель із документами що стосуються підприємницької діяльності.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню також з підстав пропущення строків проведення перевірки визначених ст. 102 ПК України - 1095 днів. Відповідачем проведено перевірку сплати позивачем єдиного податку за перший та другий квартал 2015 року поза межами 1095-денного строку від останнього дня граничного строку подання податкової декларації (щодо нарахувань за І квартал 2015 року) та від дня фактичного подання уточнюючої декларації (щодо нарахувань за ІІ квартал 2015 року). Щодо скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу, то позивач зазначає, що підстав її формування у відповідача не було, оскільки на момент її складання податкове зобов`язання, яке було визначено контролюючим органом, не набуло статусу узгодженого, отже податковий борг ще не виник.

Відповідачем 13.05.2019 надано відзив на позовну заяву, в якому вважає зазначені в акті перевірки від 17.01.2019 порушення позивачем податкового законодавства доведеними, а спірні ППР є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Під час проведення перевірки встановлено факт оформлення ФОП ОСОБА_1 (Прищепою) у січні - серпні 2015 року вантажно - митних декларацій на загальну суму 6 380 149,85 грн. Факт отримання грошових коштів станом на 10.01.2019 року позивачем не спростований. Поміщення українських товарів у митний режим для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів. Встановити дату передачі покупцю права власності на товар (постачання товару) та визначити дату сплати за даний товар (постачання товару) станом на 10.01.2015 року, у зв`язку з ненаданням первинних документів, не є можливим. Таким чином, для визначення обсягу отриманого доходу платника податків та визначення фактичної дати отримання є відомості з бази даних АІС "Податки" та АРМ "Митниця". Позивач за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування із застосуванням ставки єдиного податку - II група. Згідно даних вантажно - митних декларацій станом на 01.04.2015 року обсяг доходу ФОП ОСОБА_1 становив 3 847 352 грн., що перевищувало гранично встановлені суми доходів для платників спрощеної системи оподаткування із застосуванням II групи єдиного податку. У зв`язку із перевищенням обсягу доходу понад 1 500 000 грн. в період з 01.01.2015 по 31.03.2015, платник податків повинен був перейти з 01.04.2015 на іншу систему оподаткування. Встановлено заниження позивачем суми єдиного податку за 1 кв. 2015 року на суму 351 388, 63 грн. Надалі перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку III групи та сплачувала до бюджету даний податок. При цьому, позивачем занижено суму єдиного податку за 2015 рік на суму 434 174,35 грн. З приводу податкової вимоги відповідач зазначив, що станом на 11.06.2019 податковий борг відсутній, а податкова вимога відкликана у зв`язку із оскарженням ППР до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11.06.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Надалі, постановою від 23.04.2021 Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанцій.

19.05.2021 матеріали по справі надійшли до суду першої інстанції.

Повторним автоматичним розподілом судової справи між суддями справу перерозподілено на суддю Хом`якову В.В. Ухвалою від 24.05.21 призначено підготовче засідання на 05.07.2021.

Ухвалою від 05.07.2021 замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495), закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 21.07.2021.

До суду поданий відповідачем відзив, в якому зазначає, що пунктом 296.7 ст. 296 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація платника єдиного податку третьої групи складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Позивач, перебуваючи протягом першого кварталу 2015 року у статусі платника єдиного податку другої групи, допустила в цьому податковому періоді перевищення граничного обсягу доходу та подала заяву про перехід на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників податків єдиного податку третьої групи та подала відповідну декларацію №1500003760 від 22.04.2015, у якій задекларувала отриманий протягом 1-го кварталу 2015 року дохід у розмірі 1 504 761,14 грн. В подальшому позивач була платником єдиного податку третьої групи та звітувала кожного кварталу, зокрема : за два квартали 2015 року - уточнююча декларація платника єдиного податку №1500006517 від 17.08.2015; за три квартали 2015 року - звітна декларація платника єдиного податку № 1500009066 від 09.11.2015; за чотири квартали 2015 року - звітна декларація платника єдиного податку № 9268950035 від 08.01.2016. Згідно з пунктом 49.19 ст. 49 Податкового кодексу України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. Відповідно позивач остаточно визначала свої податкові зобов`язання за 2015 рік самостійно у поданій нею декларації за чотири квартали 2015 року № 9268950035 від 08.01.2016 (граничний термін подання - 09.02.2016 року). Відтак перебіг строку давності у цьому випадку коли визначення зобов`язання здійснюється платником, має обраховуватися з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, або граничним строком сплати грошових зобов`язань, а не безпосередньо днем подачі декларації якщо така подана в межах строків визначених ПКУ, тобто, відлік строків давності розпочинається з 10.02.2016 року та спливає 10.02.2019.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив 25.06.2021, в якому зазначає, що дійсно для платників другої групи єдиного податку податковим періодом є календарний рік. Але з цього правила є виключення, річна податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п`ятої групи. (п. 296.2 ст. 296 ПКУ). Що стосується звітності для платників єдиного податку 3-ї групи, то вона подається за квартал. 08.01.2016 позивач подав декларація за четвертий квартал 2015 року, яка за формою розраховується наростаючим підсумком, і відповідач безпідставно сприймає її як декларацію за річний податковий період. Позивач звертає увагу суду на те, що до платників єдиного податку слід застосовувати норми, які регулюють правові засади спрощеної системи оподаткування, та які відрізняються від загальних норм ПКУ, а саме п. 49.18.5 ст. 49 ПКУ.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача прибув в судове засідання , заперечує проти позову,

Вступна та резолютивна частини судового рішення оголошені 21.07.2021.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець Генічеською РДА Херсонської області, дата реєстрації 23.07.2004 року № 24870000000000003, припинено реєстрацію підприємницької діяльності 31.01.2019.

З метою відпрацювання інформації щодо невідповідності задекларованих сум доходів вартості товару, вивезеного позивачем за межі митної території України, згідно листа ДФСУ від 19.04.2018 року, на адресу позивача був направлений рекомендованим листом запит контролюючого органу про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень з питань повноти нарахування та сплати податків і зборів за 2015 рік, який вважається належним чином врученим платнику, оскільки надісланий у порядку, визначеному п.42-2 ст. 42 ПК України. Однак, в порушення пп. 78.1 п. 78.1 та п. 73.3 ст. 73 ПК України суб`єктом господарювання не надано пояснення та їх документальних підтверджень у встановлені законом строки, а саме, протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, у зв`язку із чим, посадовими особами контролюючого органу складено акт від 19 жовтня 2018 року № 2555 "Про ненадання пояснень та їх документальних підтверджень ФОП ОСОБА_1

13.11.2018 керівником ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийнято наказ № 1257 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015.

13.11.2018 року видано направлення на перевірку № 774. Наказ № 1257 та направлення №774 вручені позивачеві не були у зв`язку із відсутністю останньої за податковою адресою, про що 15.11.2018 року був складений акт № 2793/21-22-13-04.

На підставі наявної податкової інформації (даних АРМУ "Митниця" та податкової декларації про майновий стан і доходи платника за 2015 рік) Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя прийнято наказ № 1508 від 21.12.2018 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Копія цього наказу, а також письмове повідомлення від 21.12.2018 № 767/21-22-13-04 про дату початку та місце проведення документальної перевірки надіслано на поштову адресу платника податків ОСОБА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були отримані нею особисто під підпис 06.01.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач жодних документів не надала, замість цього направила податковому органу пояснення, у якому зазначила, що усі необхідні документи для проведення перевірки були викрадені. В акті перевірки вказано, що відповідно до копії наданого платником витягу з кримінального провадження № 12016230000000222, про крадіжку документів, які стосуються підприємницької діяльності ФОП за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 не вказано.

В період з 8 по 10 січня 2019 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої 17 січня 2019 року складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача № 17/21-22-13-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою було виявлено факт оформлення ФОП ОСОБА_1 у січні-серпні 2015 року вантажно - митних декларацій на загальну суму 6 380 149,85 грн., отримання доходу в сумі, яка перевищує задекларований дохід, що призвело до заниження єдиного податку за 2015 рік у сумі 434174,35 грн; незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України за 2015 рік.

Згідно даних вантажно - митних декларацій станом на 01.04.2015 року обсяг доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 становить 3 847 352,00 грн., що перевищує гранично встановлені суми доходів для платників спрощеної системи оподаткування із застосуванням II групи єдиного податку.

Відповідно до абз. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень. Платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Згідно пп. 2 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу. Такі платники, до суми перевищення, зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

У зв`язку із перевищенням обсягу доходу понад 1 500 000,00 грн. у період з 01.01.2015 по 31.03.2015, платник податків повинен був перейти з 01.04.2015 року на сплату інших податків і зборів, що позивач і зробила. Разом з тим, перевищення доходу вона зазначила в сумі 4761,14 грн., тоді як контролюючий орган встановив завищення на 1347352 грн., внаслідок чого недоплачений єдиний податок за 1 квартал 2015 року становив 351388 грн. 63 коп.

Перевіркою також встановлено, що за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку III групи та сплачувала до бюджету даний податок.

Відповідно абз. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000,00 гривень.

Згідно п. 292.1 ст. 292 ПК доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і в шкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Таким чином, згідно п. 292.1 ст. 292 ПК встановлено, що позивачем занижено суму єдиного податку за 2-й квартал 2015 року на суму 82785 грн. 72 коп. внаслідок декларування доходу нижче, ніж фактично отримувала. За 3 та 4-й квартали 2015 року порушень не виявлено.

На підставі вищевказаного акта були прийняті оскаржувані ППР від 06.02.2019 року № 0014511304 про нарахування грошового зобов`язання у сумі 542717,94 грн.; № 0014501304 про застосування штрафних санкцій відносно ОСОБА_1 у сумі 510 грн.

Позивач не погоджується з цими ППР та вважає, що вони підлягають скасуванню, тому 20.02.2019 звернулась до суду з даним позовом.

20.03.2019 ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополь винесло податкову вимогу № 1420-17 на суму податкового боргу 897544 грн. 44 коп., яка обліковувалась станом на 19.03.2019 з яких 443368 грн. 63 коп. сума основного боргу 109053 грн. 59 коп. штрафні санкції, 345122 грн. 22 коп. пеня. Позивач оскаржив дану податкову вимогу, вважаючи її такою, що сформована передчасно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, як: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За приписами пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наказ про призначення документальної перевірки разом із письмовим повідомлення від 21 грудня 2018 року № 767/21-22-13-04 про дату початку та місце її проведення надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 , та були отримані нею особисто під підпис 6 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивачем жодних документів не надано, водночас, направлено до податкового органу пояснення, у яких зазначено, що усі необхідні документи для проведення перевірки були викрадені. На підтвердження таких обставин позивачем надано податковому органу копію витягу з кримінального провадження № 12016230000000222 (внесеного до ЄРДР 17 травня 2016 року) про крадіжку документів.

Всупереч вимогам пункту 44.5 статті 44 ПК України позивачем у п`ятиденний строк з дня скоєння крадіжки письмово не повідомлено про це контролюючий орган за місцем обліку та не вжито жодних заходів до відновлення втрачених документів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2021 прийшов до висновку про те, податкова перевірка ФОП ОСОБА_1 призначена за наявності на те правових підстав, і при її проведенні податковий орган діяв відповідно до вимог ПК України.

Згідно ч.5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно висновків ВС КАС у постанові від 22.04.2021 залишилось нез`ясованим питання дотримання відповідачем строків визначення грошових зобов`язань , визначені п. 102.1 ст. 102 ПКУ, та посилання відповідача на відкликання податкової вимоги від 20.03.2019.

Досліджуючи дотримання контролюючим органом строку проведення перевірки та строку визначення грошових зобов`язань, визначених статтею 102 ПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (…), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За приписами пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Позивачем визначались податкові зобов`язання з єдиного податку самостійно у поданих деклараціях, відтак, перебіг строку давності має обраховуватися з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, або граничним строком сплати грошових зобов`язань.

Пунктом 49.18 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Це загальні норми, разом з тим правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також строки подання декларацій платниками єдиного податку (як першої, так і другої груп), - регламентовано главою 1 розділу XIV ПК України.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема до другої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень; до третьої групи - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Згідно п. 294.1 ст. 294 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

З приписами п. 294.1. ст. 294 ПК України кореспондується і перша частина п. 296.2. ст. 296 ПК України, відповідно до якої платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п`ятої групи.

В даному випадку позивачем допущено перевищення за 1 квартал 2015 року обсягу річного доходу, що сторонами не заперечується, є тільки розбіжності у розмірі такого перевищення, тому перейшов з другої групи на третю, внаслідок чого позивач подав декларацію від 22.04.2015 про перевищення доходу на суму 4761,14 грн. ( контролюючий орган виявив заниження суми доходу за 1 квартал 2015 року).

Пунктом 296.5.1 ст. 296 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов`язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Згідно п. 295.7 ст. 295 ПКУ єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Отже, перший квартал 2015 року є для позивача останнім звітним податковим періодом, за який він повинний звітувати у якості платника єдиного податку другої групи у граничний строк до 11.05.2015 року. Обов`язку у позивача подавати річну декларацію як платник 2-ї групи після завершення 2015 року немає. Таким чином, контролюючий орган мав право визначити грошові зобов`язання позивача з єдиного податку за цей звітний податковий період протягом 1095 календарних днів, до 10 травня 2018 року (включно).

На дату проведення перевірки (17.01.2019 року) та дату винесення ППР № 0014511304 від 06.02.2019 строк для визначення грошового зобов`язання минув, тому таке грошове зобов`язання із сплати єдиного податку другої групи у розмірі 351 388,63 грн., донарахованого контролюючим органом за результатами перевірки її діяльності у 1-му кварталі 2015 року визначено неправомірно.

Починаючи з 2-го кварталу 2015 року, позивач перейшов на сплату єдиного податку за ставкою, встановленою для платників єдиного податку третьої групи.

Згідно з приписами п. 294.1. ст. 294 ПК України "податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал."

Згідно з приписами п. 296.3 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно першим звітним податковим періодом (в силу приписів п. 294.1. ст. 294 ПК України) для позивача (як платника єдиного податку третьої групи) став 2-й квартал 2015 року. Уточнюючу декларацію за цей податковий період позивачем подано 17.08.2015 року. Отже, контролюючий орган мав визначити додаткові грошові зобов`язання позивача за 2-й квартал 2015 року протягом 1095 днів - до 16 серпня 2018 року (включно).

В відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на норми п.49.19 ст.49 та п.49.18 ст. 49 ПК України приходить до хибного висновку, що позивач остаточно визначила свої податкові зобов`язання за 2015 рік самостійно у поданій нею декларації за чотири квартали 2015 року № 9268950035 від 08.01.2016, і тому декларацію за 2015 рік, яка за формою розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів (квартал), сприймає її як декларацію за податковий період річний. Такий висновок протирічить нормам 1 розділу XIV ПК України, а саме п. 294.1. ст. 294, п. 296.3 ст. 296 ПК України, якими визначено для платників єдиного податку третьої групи квартальний податковий (звітний) період. Форма декларацій для платників 3-ї групи єдиного податку з вказівкою показників базових періодів наростаючим підсумком не змінює строки квартальні звітності. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також строки подання декларацій платниками єдиного податку (як першої, так і другої груп), - регламентовано окремою главою 1 розділу XIV ПК України, яку треба застосовувати в даному спорі.

Що стосується скасування податкової вимоги , на чому наполягає представник позивача в судовому засіданні, та у відповіді на відзив, то суд дійшов таких висновків.

Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає такі терміни:

підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14. - Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання , не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 - штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПКУ . У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідач не надав суду доказів того, коли позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019, отже немає доказів того, що визначене податковим органом грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Не надав таких доказів і позивач.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що податкова вимога була сформована 20.03.2019, коли вже позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, відповідачем не надано документально обґрунтованої підстави для формування податкової вимоги.

Посилання відповідача на відкликання податкової вимоги внаслідок того, що платник податків звернувся до суду, також не підтверджено жодним доказом.

А відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Даний перелік є вичерпним, тому звернення платника податків до суду з адміністративним позовом не зобов`язує контролюючий орган відкликати податкову вимогу.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне скасувати податкову вимогу, як таку, що прийнята передчасно.

Позов задовольняється в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підтверджені квитанціями від 20.02.2019 в сумі 5432 грн. 28 коп. та від 22.04.2019 на суму 576 грн. 30 коп. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, зважаючи на результат вирішеного спору, в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив :

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.02.2019 № 0014501304 про застосування 510 грн. штрафу, та № 0014511304 про збільшення грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 542717 грн. 94 коп.

Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 1420-17 від 20.03.2019 року про сплату податкового боргу у сумі 897544,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДР ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 6008 грн. 58 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 серпня 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 111030200