Рішення

від 15.11.2021 по справі 456/1343/21

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1343/21

Провадження № 2/456/774/2021

РІШЕННЯ

іменем України

15 листопада 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

з участю представника позивача адвоката: Мидзка Р.В.

представника відповідача адвоката: Галушко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/1343/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Батько і Син про розірвання договорів оренди землі, -

встановив:

Підстава позову (позиція позивача):

Позивач ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,5839га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю за позивачем підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року, Інформацією з Державного реєстру речових правна нерухоме майно №240739790.

Позивач ОСОБА_1 , також є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1,0681га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0277, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю за позивачем підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240739790.

Позивач стверджує, що в лютому 2019 року він уклав з Приватною агрофірмою Батько і Син два договори оренди землі на власні земельні ділянки, вказані вище. Зазначає, що підписання тексту договору відбувалося в односторонньому порядку, тобто лише зі сторони позивача. Відповідач запропонував для підписання власну редакцію договору. У момент зустрічі представник орендаря договір не підписував, зазначав, що підписувати договір буде керівник підприємства, пообіцяв підписати його в офісі підприємства, завірити печаткою підприємства та невдовзі передати примірники власнику. Всупереч обіцянкам, примірники договорів оренди землі власнику землі не були надані. Станом на той час земельні ділянки вже перебували у фактичному користуванні ПАФ Батько і Син , були оброблені, засіяні культурами.

Восени 2019 року орендар зібрав врожай з цих земельних ділянок. Незважаючи на те, що відповідач зібрав врожай із спірних ділянок, продав його, отримав прибуток, орендної плати у порядку та розмірі, визначеному у договорах оренди, не сплатив. Попри те, що у позивача відсутні примірники договорів оренди землі, він пам`ятає, що орендна плата повинна виплачуватися не пізніше, ніж до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2019 року.

Позивач зазначає, що в 2019 році отримав на свою користь орендну плату за користування земельними ділянками від орендаря ПАФ Батько і Син частково в натуральній формі - пшеницею, кукурудзою, половину від необхідного розміру. Позивач наполягає, що відповідач не сплатив оренду в повному обсязі. У 2020 році описані земельні ділянки також були оброблені відповідачем, засіяні культурами. Восени 2020 року підприємство, що є очевидним, зібрало врожай,продало його та отримало прибуток. Всупереч зобов`язанням за укладеними договорами оренди землі, звичаям ділового обороту, орендна плата за 2020 рік не була сплачена на користь позивача до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2020 року, взагалі. Позивач намагався домовитися із відповідачем про зустріч, просив сплатити борг, однак керівник підприємства уникає зустрічі, борг не сплачує, примірники договорів оренди землі не надає. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність поведінки та дії відповідача, вказують на його непорядність та безвідповідальність. Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за користування земельними ділянками, не сплатив на користь позивача орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідно до умов договорів, що є істотним порушенням їх умов. Відтак, несплату орендної плати відповідачем на користь позивача за цих умов можна вважати систематичною, що є істотним порушенням зобов`язань відповідача за договорами оренди землі та підставою для їх розірвання в судовому порядку.

Позивач, як власник землі та орендодавець за договорами оренди землі, очікував на добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами та, як наслідок,очікував скористатися результатами виконання таких зобов`язань-витратити отримані кошті на власну користь. Однак цього не трапилося, що становить собою порушення його прав та інтересів. В таких умовах позивач змушений захищати свої порушені права та вживати заходів щодо запобігання порушенню таких прав в майбутньому, тому звертається до суду з метою розірвання договорів оренди землі. На підставі наведеного, позивач просить суд розірвати договори оренди землі б/н від 01 лютого 2019року, на земельні ділянки площею 0,5839га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716, площею 0,1,0681га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0277, укладені між приватною агрофірмою Батько і Син .

Позиція відповідача: на адресу суду від представника відповідача адвоката Галушко О.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами позивача, вказує на наступне. Між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_2 , виникли правовідносини оренди землі у зв`язку з наступним. 01 лютого 2019 року між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_1 , були укладені договори оренди землі: договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716; договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 1,0681 га кадастровий номер 4625380800:06:000:0277.

Земельні ділянки на підставі вказаних договорів оренди землі були передані у користування ПАФ Батько і Син на підставі Актів про приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Відповідно до п.5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га нормативно -грошова оцінка земельної ділянки становить 7006,80 гривень. Згідно з п.8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 840,81гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється нарівні ціни,за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 12817,20 гривень. Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 1538,00 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється нарівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681га встановлено,що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30грудня за весь рік оренди земельної ділянки. З урахуванням правової природи оренди землі звертає увагу на той факт, що орендна плата згідно з чинним законодавством України та договором оренди сплачується саме за період користування земельною ділянкою. Земельна ділянка площею 0,5839 га, та земельна ділянка площею 1,0681 га, були передані в користування ПАФ Батько і Син 01 лютого 2019 року, і саме з цього моменту ПАФ почала користування вказаними земельними ділянками, тобто, в 2019році ПАФ Батько і Син було користувачем земельних ділянок 11 місяців, а нецілий рік. Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,5839 га, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 70,06грн.

Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 770,75 грн. за 2019 рік; 840,81 грн. за 2020 рік.

Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0681 га,: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 128,16грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га ПАФ Батько і Син була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 1409,84 грн. за 2019 рік; 1538,00 грн. за 2020 рік.

Відтак, сукупно за користування двома земельними ділянками в 2019 та 2020 роках ПАФ Батько і Син повинна була сплатити позивачу орендну плату в розмірі 4559,40 гривні. Позивачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, в якому обсязі ПАФ Батько і Син у 2019 році не виплатила йому орендну плату, а також, що в 2020році не виплатила орендну плату взагалі. В свою чергу, ПАФ Батько і Син наполягає на тому, що виконала своє зобов`язання по сплаті орендної плати перед позивачем згідно з Договором оренди земельних ділянок.

Згідно з Відомостями ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік вбачається, що позивач отримала орендну плату в розмірі - 17 мішків, тобто 850 кг пшениці, 12 мішків, тобто 600 кг, кукурудзи. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом позивача на вищевказаній відомості. ПАФ Батько і Син вказав, в 2019 році продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн, з розрахунку 4 грн 50 коп. за 1 кг пшениці, що підтверджується Видатковою накладною №140 від 05 грудня 2019 року; кукурудза - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 3900,00 грн, з розрахунку 3 грн 90 коп. за 1 кг пшениці, що підтверджується Видатковою накладною №119 від 27 листопада 2019 року. ПАФ Батько і Син зазначаючи розмір виплаченої орендної плати в натуральній формі - брала за розрахунок - 1 стандартний мішок вагою 50 кг на підставі Наказу ПАФ Батько і Син від 04.01.2019 року. З урахуванням наведеного, у 2019 році ПАФ Батько і Син сплатила ОСОБА_1 , орендну плату в розмірі 6165,00 грн (850 кг пшениці * 4,50 грн/кг + 600 кг кукурудзи * 3,90 грн/кг). Враховуючи той факт, що ПАФ Батько і Син в 2019 році виплатила позивачу орендну плату в більшому розмірі, ніж це передбачено укладеними договорами оренди - надмірно сплачена орендна плата була зарахована ПАФ Батько і Син в рахунок наступних орендних платежів. Також ПАФ Батько і Син звертає увагу, що позивач не висловлювала жодних заперечень чи претензій щодо сплати орендної плати у такому розмірі та щодо її зарахування в рахунок майбутніх орендних платежів.

Такі дії ПАФ Батько і Син абсолютно не суперечать вимогам чинного законодавства України. Ні Закон України Про оренду землі , ні Договір оренди земельної ділянки площею 0,5839 га, ні Договір оренди земельної ділянки площею 1,0681 га не містить заборони щодо сплати орендної плати в рахунок майбутніх платежів.

Відтак, ПАФ Батько і Син виконала свої зобов`язання щодо сплати орендної плати на користь позивача, що передбачені Договором оренди земельної ділянки площею 0,5839га Договором оренди земельної ділянки площею 1,0681га.

У зв`язку з вказаним, вважають безпідставними твердження представника Позивача щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ Батько і Син , що є підставою для розірвання вищевказаних Договорів оренди.

На підставі наведеного, вважають що обставини справи, наведені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані поданими доказами, а також цитовані положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду підтверджують той факт, що у ситуації, що склалася, зі сторони ПАФ Батько і Син відсутня систематична несплата орендної плати на користь позивача згідно з Договором оренди земельної ділянки площею 0.5839 га та з Договором оренди земельної ділянки площею 1,0681 га, що підтверджує відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На адресу суду представником позивача адвокатом Мидзка Р.В. подано відповідь на відзив, в якому адвокат, серед іншого, зазначає наступне. Вважає за необхідне відмітити, що належні та допустимі докази сплати оренди відповідачем, у відповідності до звичної та загальноприйнятої процедури виплати оренди власникам паїв, не можуть перебувати у розпорядженні позивача.

У випадку виплати оренди за договором оренди землі на користь власника, орендар пропонує для підписання власникам землі відомість власного зразка для майбутнього ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Жодних квитанцій, чеків, видаткових накладних або копії відомості власникам паїв не видають. Відтак, всі можливі докази виплати орендної плати власникам паїв, відповідно до умов укладених договорів оренди землі, можуть знаходитися виключно у орендаря, тобто відповідача.

У справах про розірвання договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати, тягар доказування належної виплати оренди на користь власника землі покладається на відповідача. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №132/1959/18 про розірвання договорів оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати. У ній зазначено, що позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2017роки. Отже,відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні. Оскільки відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за період 2016-2017років, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правової підстави для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати, що відповідало частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України та статтям 526, 651 ЦК України. Відтак, аргумент про відсутність доказів несплати оренди, поданих позивачем не заслуговує на увагу та не може бути взятий судом до уваги з метою прийняття рішення у справі. Посилання відповідача на те, що позивач не заявляв вимоги про погашення боргу із виплати оренди не може вважатися доказом в контексті ст.76-81ЦПК України.

Відповідач заявляє, що в 2019 році виплатив ОСОБА_1 суму орендної плати, яка покриває 2019 та 2020 роки. Вказані доводи підтверджує копією відомості на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Під номером 56 вказані відомості про ОСОБА_1 , який нібито отримав від відповідача 850 кг пшениці та 600 кг кукурудзи, розписався за їх отримання. Позивач не погоджується із даними цієї відомості про видачу орендної плати з наступних мотивів. Проаналізувавши зміст поданої відомості в цілому, звертаємо увагу суду на таке. Назва відомості містить інформацію про те, що оренду відповідач видавав власникам паїв в 2019 році та за 2019 рік. Ця відомість не містить дати її складення, що унеможливлює встановлення дійсної дати видачі паїв їх власникам, що є невід`ємним реквізитом будь-якого документа. У її змісті відсутня назва підприємства, яка здійснювала видачу оренди власникам паїв, не вказана посадова особа цього підприємства, яка підписала таку відомість, її посада, прізвище, ім`я та та по батькові, що безумовно вказує на істотність недоліків такого первинного документу у розумінні абз. 9 ч. 2 ет. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» . У вказаній відомості немає колонки, яка містить інформацію про нараховану сукупну орендну плату відповідно до договору, відтак із відомості не зрозуміло яку суму коштів у гривнях повинен сплатити відповідач власнику землі чи її еквівалент у натуральній формі. Така форма відомості однозначно не відповідає встановленій додатком 2 до пункту 28 Методичних рекомендацій про бухгалтерський облік розрахунків з власниками земельних та майнових паїв сільськогосподарських підприємств, де міститься колонка « 10» - «всього орендна плата» , та колонка « 12» «належить до видачі» . У колонці «П.І.П.» міситься запис « ОСОБА_1 » , запис » 1,65» та запис « 40» . У колонці «пшениця» міститься перекреслений запис « 16 м. кук» . У колонках «кукурудза міститься запис « 17 пшениця» та запис « 12 мішків кук.» . В колонках «цукор» та «гроші» немає записів. Вищевказані відомості викликають глибокий обгрунтований сумнів з точки зору їх достовірності та допустимості. По-перше, сама конструкція відомості не виключає можливість внесення до неї в будь-який час додаткових відомостей, що власне, ми спостерігаємо під час її аналізу. Запис в рядку імені позивача в частині чисел є повністю незрозумілим, оскільки невідомо, яку інформацію він в собі несе, коли був внесений та навіщо. Запис « 17 пшениця повною мірою підтверджує твердження позивача про те, що інформація із неї не відповідає дійсності. По-друге, вказана відомість не містить інформації про особу відповідальну за здійснення господарської операції зі сторони відповідача, що свідчить як про неналежність та недопустимість відомості в цілому як доказу, так і її невідповідність імперативним нормативним вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» . Пo-третє, форма вказаної відомості однозначно не відповідає встановленій додатком 2 до пункту 28 Методичних рекомендацій про бухгалтерський облік розрахунків з власниками земельних та майнових паїв сільськогосподарських підприємств формі, де міститься колонка -10» - «всього орендна плата» та колонка « 12» - «належить до видачі» . Окрім того, біля напису « 17 пшениця» відсутні які-небудь вказівки на одиницю виміру продукції, яка ніби-то була видана позивачеві, відтак неможливо достовірно встановити скільки насправді продукції було передано позивачеві, не зрозуміло, чому відповідач наполягає на тому, що позивачу було видано 17 мішків пшениці та вагою саме по 50 кг. Запис з колонці «пшениця» « 16 м. кук.» є закресленим, отже видаленим. З цього невідомо, коли в цю колонку був внесений запис про кукурудзу, не вказані належні одиниці виміру, чому він видалений. Якщо вважати такий запис видаленим, а колону «пшениця» порожньою, складається ситуація, що пшениці позивачеві не видавали. При цьому відповідач встановив, що напис « 12 мішків кук.» є достатнім для твердження про те, що позивачу було видано 600 кг кукурудзи. Зазначимо, що числовий запис « 12» є виділеним, вписаний ручкою в одному місці декілька разів, що ми розцінюємо як виправлення, внесення інших відомостей у таблицю з метою приховування попередніх записів. Відтак, неможливо встановити, які записи приховані під цим числом, коли вони були зроблені. Не змінюючи власної позиції, позивач наполягає на тому, що отримував від відповідача в 2019 році орендну плату за 2019 рік у натуральній формі, у вигляді пшениці та кукурудзи, половину йід необхідної кількості. Вказана позиція зазначена у позовній заяві.

Позивач стверджує, що підписав відомість у іншому форматі, де були вказані колонки з іменем власника землі, площею землі, сумою оренди та колонки для підпису пайовиків. Це викликає глибокий сумнів у правдивості інформації, викладеній у поданій відповідачем відомості про видачу орендної плати. У колонці «підпис» відображений підпис нібито позивача. Оглянувши надані відповідачем копії договорів оренди землі та акти приймання-передачі об`єкта оренди, а також підпис позивача на відомості про виплату оренди, вважаємо за необхідне звернути увагу суду на те, що вони зовсім не схожі між собою, що підтверджує позицію позивача про те, що позивачу було надано в 2019 році для підписання інший формат відомості. Відмітимо, що за своєю формою підпис позивача, виконаний на договорах оренди землі, актах приймання-передачі об`єктів оренди є рукописним прізвищем позивача. На відміну від них, підпис від імені позивача, виконаний на відомості про оплату оренди, є абсолютно відмінним за формою виконання від зразкового підпису позивача із договорів оренди, що створює обґрунтовані сумніви у справжності такого підпису у відомості про виплату оренди та такої відомості в цілому.

Крім цього, у відповідності до ст. 22 Закону України Про оренду землі , за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Отже, як видно із цієї норми законодавства, якщо орендар пропонує виплатити орендну плату в натуральній формі (пшениця, кукурудза тощо), а орендодавець не заперечує проти цього, у відомостях про оплату орендної плати в такому випадку повинні зазначатися: площа земельної ділянки, яга передана в оренду, вартість орендної плати за рік, вартість запропонованої до розрахунку пшениці (наприклад грн/тону), а також вага пшениці, яка була передана орендодавцю в рахунок орендної плати. Вказані вимоги законодавства відповідачем не виконані.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства). Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність и оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відомість про видачу орендної плати власникам земельних ділянок є первинним бухгалтерським документом, на який поширюються вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині його обов`язкових реквізитів. Відтак, обов`язковими є вказані реквізити. Однак, ані дати складення відомості, ані посади та прізвища, імені та по батькові представника підприємства, ані назви самого підприємства у тексті відомості немає, що має наслідком недопустимість цієї відомості як доказу у справі. Відсутність вказаних обов`язкових реквізитів документа свідчить про його неналежність та недопустимість як доказу у цій справі. Крім цього, у відомість є невірно заповненою, що свідчить про бажання відповідача підігнати (підтасувати) факти та обставини у справі та, таким чином, ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи: Зазначимо, що копія відомості не є повною, її сторінки не пронумеровані. У поданій відомості немає жодної відмітки про те, що орендна плата виплачується позивачеві за два роки, тобто за 2019 та 2020 роки. Відтак, вказані доводи про оплату наперед не заслуговують на увагу та є необгрунтованими.

Як відомо, рішення суду не може грунтуватися на припущеннях. Будь-які доводи відповідача повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Докази повинні бути належні, допустимі, достатні та достовірні (ст. 77-80 ЦПК України). Відтак, викладені відповідачем доводи викликають обгрунтований сумнів у достовірності даних, що містяться у наданій відповідачем відомості про виплату орендної плати.

Крім того, у відповіді на відзив відповідач заявляє, що розрахував ніби-то сплачену орендну плату у натуральній формі - пшениця, кукурудза та цукор, покладаючись на дві друковані видаткові накладні та рукописну накладну. З цієї точки зору, необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» : «за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати» .

На підтвердження ринкової вартості пшениці, кукурудзи та цукру відповідач долучив видаткову накладну №140 від 05 грудня 2019 року, видаткову накладну №119 від 27 листопада 2019 року. В даному випадку факт долучення однієї видаткової накладної щодо кожного виду продукції не може свідчити про ринковість цін зазначених у них. Не виключено, що відповідач міг долучити первинний документ саме із тим контрагентом, в межах товарних відносин із яким встановлені вищі ціни, ніж з іншими контрагентами відповідача.

Окрім того, відповідач не надав доказів, що інші сільськогосподарські підприємства продають товар за такими ж, або приблизно такими ж цінами. Для того, щоб встановити середню ринкову ціну на вид товару, необхідно шляхом математичних розрахунків розділити наполовину щонайменше два показники вартості такого товару. На противагу цьому відповідач подає до справи видаткову накладну, яка сама по собі, не може свідчити про середню ринкову ціну товару, який у ній позначений. Вказана видаткова накладна не містить назви посади, прізвища, ім`я та по батькові підписанта від імені цього підприємства.

Від імені постачальника ПАФ «Батько і Син» також не ідентифікований підписант, що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності інформації у такому документі та зумовлює неналежність цього доказу в цілому. В даному аспекті необхідно звернути увагу також на п. 14. Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 p., згідно із яким, визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

В даному випадку відповідач самостійно, без звернення до яких-небудь суб`єктів оціночної діяльності чи експертів встановив, що видаткова накладна містить достатню та необхідну інформацію для визначення ринкової вартості, однак, як вбачається, такий підхід суперечить вищевказаному Національному стандарту та Методиці оцінки майна, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891.

Відповідач вказує у відзиві на позовну заяву, що часткова сплата оренди відповідно до договору оренди землі не входить до складу поняття систематичної несплати оренди. У цих доводах посилається на постанову Верховного Суду від 11липня 2018року у справі №484/3687/16, де суд прийшов до висновку, що фундаментальне значення, крім систематичності, має саме несплата орендної плати, тоді як у справі має місце сплата оренди у меншому розмірі.

Не погоджуючись із вказаною позицією відповідача зазначає, що вказана позиція Верховного Суду втратила свою актуальність із прийняттям Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 березня 2019року постанови у справі № 183/262/17. Внаслідок аналізу норм законодавства, Верховний Суд прийшов до висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, поняття систематичної несплати оренди на користь орендодавця виникає, в тому числі, і внаслідок часткової несплати оренди.

В судове засіданні представник позивача адвокат Мидзка Р.В., не з?явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Галушко О.І. позовні вимоги заперечила, просить суд врахувати доводи, викладені у процесуальних документах, надісланих на адресу суду та доповнила, що розмір орендної плати, встановлений умовами договорів, підписаних сторонами. Виплата в натуральній формі була здійснена за місцем проживання позивача. Участь відповідача у фінансово-господарській операції підтверджується його підписом на відповідному документі. Звертає увагу суду, що позов позивачем поданий не тому, що відповідачем порушено його права та обов`язки, а у зв`язку з тим, що позивач має намір співпрацювати з іншим сільськогосподарським підприємством.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2021 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.06.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Галушко О.І., та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.03.2021, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син .

Відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.03.2021, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0681га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0277, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ Батько і Син .

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.09.2019, земельна ділянка, площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716 та земельна ділянка, площею 1,0681 га кадастровий номер 4625380800:06:000:0277 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області перебувають на праві оренди у ПАФ Батько і Син , строк дії договору оренди 15 років.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ Батько і Син на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 1,0681 га кадастровий номер 4625380800:06:000:0277.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ Батько і Син на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Згідно відомостей ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік, ОСОБА_1 , отримала орендну плату в розмірі: 17 мішків - 850 кг пшениці, 12 мішків - 600 кг кукурудзи, запис під порядковим номером №56.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності.

Статтею 4 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі визначає поняття договору оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Стаття 21 Закону України Про оренду землі визначає орендну плату за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до ст. 22 Закону України Про оренду землі , за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Як вказано у ст.24 Закону України Про оренду землі ,орендодавець має право вимагати від орендаря,поміж іншого,своєчасного внесення орендної плати. Ця стаття кореспондується із статтею 96 Земельного кодексу України щодо своєчасного внесення орендної плати на користь орендодавця.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі встановлюються підстави припинення договору оренди землі. Передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 35 Закону України Про оренду землі вказує, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За правилами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договорів, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 93 Земельного кодексу України визначає право оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює поняття договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України законодавець встановлює в Україні свободу договору. Передбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов`язковість договору для виконання його сторонами.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає підстави для зміни або розірвання договору. Зокрема, встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 551 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 409 Цивільного кодексу України передбачає право власника земельної ділянки вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ст. 410 Цивільного кодексу України, землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Стаття 412 Цивільного кодексу України визнає за можливе припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за рішенням суду.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Позивач ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області та власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0681га,кадастровий номер 4625380800:06:000:0277, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

Сторонами не заперечується, що між ними існують правовідносини з приводу оренди земельних ділянок.

Так, 01 лютого 2019 року між ПАФ Батько і Син та ОСОБА_1 , були укладені договори оренди землі: договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 05839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716 та договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 1,0681 га кадастровий номер 4625380800:06:000:0277.

Земельні ділянки на підставі вказаних договорів оренди землі були передані у користування ПАФ Батько і Син на підставі Актів при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 7006,80 гривень.

Згідно з п.8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839га орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 840,81 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839га встановлено,що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 12817,20 гривень

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 1538,00 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681га встановлено,що орендна плата вноситься в такі строки:щороку до30грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Пунктом 35 договорів оренди землі від 01.02.2019 передбачено, що дія договору припиняється у наступних випадках: 1. Закінчення строку, на який його було укладено; 2. Придбання орендарем земельної ділянки у власність; 3. Викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; 4. Ліквідації юридичної особи орендаря.

Згідно з п.36 вказаних договорів, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як на підставу для розірвання договорів оренди землі позивач покликається на систематичну несплату орендної плати відповідачем позивачу за 2019 і 2020 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України Про оренду землі підставою розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18).

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021року у справі №704/1559/15-ц суд зазначив: У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2018 року у справі 912/1385/17 (провадження№12-201гс18) міститься висновок про те, що: враховуючи,що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати,застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає .

Одночасно у постанові від19.03.2019року у справі №371/628/18, Верховний Суд підкреслив, що одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Окрім цього, у постанові №484/3687/16 від 11.07.2018, Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду про те, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату позивачу, однак у меншому розмірі.

Як вбачається з договорів оренди землі орендна плата за користування земельною ділянкою 0,5839 га. за 2019 рік складає 770,75 грн., а за 2020 рік складає 840,81 грн.; орендна плата за користування земельною ділянкою 1,0681 га. за 2019 рік складає 1409,84 грн., а за 2020 рік складає 1538,00 грн., тобто сукупно ПАФ Батько і син зобов`язаний був сплатити позивачу орендну плату за 2019 рік у розмірі 2180,59 грн. та за 2020 рік 2378,81 грн.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що сплата орендної плата відбувалась в натуральній формі про що вносились записи у відомість ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Сплата орендної плати відбувалася за місцем проживання позивача.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні відомостями ПАФ Батько і Син на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік вбачається, що позивач отримав орендну плату в розмірі: 17 мішків - 850 кг пшениці, 12 мішків - 600 кг кукурудзи. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом позивача на вищевказаній відомості (запис під №56).

Надані відповідачем відомості містять рік виплати орендної плати, розмір суми видачі, підпис отримувача та його прізвище. Доводи представника позивача про те, що орендна плата позивачу не виплачувалися, не відповідає дійсності, що дає підстави вважати, що таких подій не було взагалі, а відомості підготовлені не відомо в який час, та подані відповідачем лише з метою уникнення відповідальності за порушення вимог спірного договору оренди, - не спростовують обставин підписання позивачем зазначених відомостей.

Стороною позивача не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що у наданих позивачем відомостях про виплату орендної плати міститься не його підпис. Позивачем не спростовані доводи відповідача, що орендна плата ним не отримувались. Про проведення експертних досліджень в частині достовірності підпису на зазначених відомостях позивач та його представник клопотань не заявляли.

А відтак, є всі підстави вважати, що орендна плата позивачу за 2019 рік виплачена повністю, що спростовує доводи позивача в цій частині.

Щодо доводів представника відповідача про те, що виплачена позивачу орендна плата покриває орендну плату за 2020 рік, то такі до уваги судом не беруться, оскільки відомості містять інформацію лише про орендну плату за 2019 рік, а відтак, виплата грошових коштів понад розмір, встановлений договором це припущення сторони відповідача, яке не свідчить про погашення орендної плати за 2020 рік.

Суд вважає, що ПАФ Батько і Син виконала свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2019 рік, яка передбачена договором оренди земельної ділянки площею 0,5839 га та договором оренди земельної ділянки площею 1,0681 га, виплативши останньому 17 мішків - 850 кг пшениці, 12 мішків - 600 кг кукурудзи.

Під час судового розгляду, представник відповідача звернула увагу суду на те, що посилаючись в позові на невиплату орендної плати за весь період оренди та висуваючи у зв`язку з цим прохання про розірвання договорів оренди земельних ділянок, позивач, між тим, не просить стягнути орендну плату, що, принаймні є нелогічним, якщо вона в дійсності не була сплачена. Між тим, саме ці обставини свідчать на підтвердження того, що відомості виплати орендної плати в дійсності підтверджують виплату позивачу суми орендної плати за 2019 рік. Вказане повністю узгоджується з поведінкою позивача щодо його бездіяльності протягом 2 років з приводу заборгованості з орендної плати, а також непред`явлення відповідних вимог про стягнення орендної плати за цей період одночасно з вимогою про дострокове розірвання договору оренди.

У зв`язку з наведеним, суд вважає безпідставними твердження представника позивача щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ Батько і Син , а відтак наведене не є підставою для розірвання вищевказаних договорів оренди землі.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28квітня 2021 року у справі №341/245/19, враховуючи, що до відносин, пов?заних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного не внесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651ЦК України. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору,коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Суд дійшов висновку про достовірність інформації, викладеної у відомостях про виплату орендної плати в частині проведення виплати грошовими коштами позивачу у вказаний період 2019 рік.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, та виплату орендарем орендодавцю орендної плати за 2019 рік, в суду відсутні підстави вважати, позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а відтак, про наявність істотного порушення умов договору.

Твердження представника відповідача про те, що орендна плата правомірно була сплачена до кінця грудня 2019 року узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі №918/780/18.

Щодо заперечень представника позивача про те, що відомість на видачу орендної плати с.Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік є неналежним доказом, суд звертає увагу на наступне.

У ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено терміни, зокрема: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства .

Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи,складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що саме правильно складений первинний документ є доказом здійснення господарської операції та інформація з нього має бути систематизована на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України N88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями).

Положенням №88 передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Надані відповідачем відомості вказаним вимогам відповідають, інформацію щодо предмету доказування містять, оскільки підтверджують здійснення ПАФ Батько і Син господарської операції із виплати орендної плати позивачу. Надані відомості чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, її підпис, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції, а стороною позивача не спростовані дані обставини належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що питання порушення бухгалтерського обліку, фінансової дисципліни при здійсненні своєї діяльності відповідачем, на які посилався представник позивача, не є предметом доказування у даній справі.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, згідно яких неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.

Крім того, суду, стороною позивача, не було доведено, що згідно з платіжними відомостями за 2019 рік позивачу сплачено орендну плату у меншому розмірі ніж передбачено умовами договору оренди землі.

Безпідставними суд вважає доводи сторони позивача про те, що однією з підстав для розірвання договорів є факт не отримання позивачем їх копій, після укладення. Суд звертає увагу, що наведене не є підставою для розірвання договорів, і не передбачено ані умовами спірних договорів, ані правовими приписами чинного законодавства.

Частиною 1статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані відповідачем відомості про виплату орендної плати доводять отримання позивачем у 2019 році орендної плати від відповідача, спростовані позивачем у визначений законом спосіб не були, а відтак відсутні підстави для не прийняття їх, як належних доказів.

Отже, позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками, оскільки відповідач вчасно сплатив йому орендну плату за 2019 рік та 2020 рік.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того,необхідно брати до уваги,між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування,щовипливаєзістатті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак, інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.

Інші правові висновки Верховного Суду, на які посилається представник позивача мають відмінності від тих правовідносин, які є предметом розгляду, а відтак, до уваги судом не беруться.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 , до Приватного підприємства Приватна агрофірма Батько і син про розірвання договорів оренди землі слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позовуОСОБА_1 до Приватної агрофірми Батько і Син про розірвання договорів оренди землі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач:ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Представник позивача: адвокат Адвокатського об`єднання Юридична фірма Марусяк і партнери Мидзка Роман Володимирович, місцезнаходження: 79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 6а;

Відповідач: Приватне підприємство Приватна агрофірма Батько і син , місцезнаходження: 81770, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Ганнівці, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30772103;

Представник відповідача: адвокат Галушко Ольга Ігорівна, місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Некрасова,36.

Повний текст рішення суду виготовлений 25.11.2021р.

Суддя Р. Т. Шрамко