Постанова

від 22.05.2022 по справі 456/1343/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/1343/21 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/811/205/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря Симця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 адвоката Мидзки Романа Володимировича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Батько і Син» про розірвання договорів оренди землі,-

в с т а н о в и в:

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватної агрофірми «Батько і Син» про розірвання договорів оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,5839га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року, Інформацією з Державного реєстру речових правна нерухоме майно №240739790.

Позивач ОСОБА_1 , також є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1,0681га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0277, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Право власності на землю підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 березня 2021 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240739790.

Позивач стверджував, що в лютому 2019 року він уклав з Приватною агрофірмою «Батько і Син» два договори оренди землі на власні земельні ділянки, вказані вище. Зазначав, що підписання тексту договору відбувалося в односторонньому порядку, тобто лише зі сторони позивача. Відповідач запропонував для підписання власну редакцію договору. У момент зустрічі представник орендаря договір не підписував, зазначав, що підписувати договір буде керівник підприємства, пообіцяв підписати його в офісі підприємства, завірити печаткою підприємства та невдовзі передати примірники власнику. Всупереч обіцянкам, примірники договорів оренди землі власнику землі не були надані. Станом на той час земельні ділянки вже перебували у фактичному користуванні ПАФ «Батько і Син», були оброблені, засіяні культурами.

Восени 2019 року орендар зібрав врожай з цих земельних ділянок, проте орендної плати у порядку та розмірі, визначеному у договорах оренди, не сплатив.

Позивач зазначав, що в 2019 році отримав на свою користь орендну плату за користування земельними ділянками від орендаря ПАФ «Батько і Син» частково в натуральній формі пшеницею, кукурудзою, половину від необхідного розміру. Всупереч зобов`язанням за укладеними договорами оренди землі, звичаям ділового обороту, орендна плата за 2020 рік не була сплачена на користь позивача до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2020 року, взагалі. Позивач намагався домовитися із відповідачем про зустріч, просив сплатити борг, однак керівник підприємства уникає зустрічі, борг не сплачує, примірники договорів оренди землі не надає. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність поведінки та дії відповідача, вказують на його непорядність та безвідповідальність. Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за користування земельними ділянками, не сплатив на користь позивача орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідно до умов договорів, що є істотним порушенням їх умов. Відтак, несплату орендної плати відповідачем на користь позивача за цих умов можна вважати систематичною, що є істотним порушенням зобов`язань відповідача за договорами оренди землі та підставою для їх розірвання в судовому порядку.

Оскаржуваним рішеннямСтрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Батько і Син» про розірвання договорів оренди землі- відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Мидзка Роман Володимирович.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і не обґрунтованим, суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, надав доказам неправильну оцінку.

Стверджує, що в межах даної справи розглядалось питання реальності господарської операції з виплати орендної плати позивачу. На підтвердження того, що орендна плата була дійсно виплачена, представник відповідача подав до суду копію витягу відомості на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі за 2019 рік та пред`явив для огляду оригінал цієї відомості в судовому засіданні. На вказаній відомості містяться численні закреслення та виправлення, що дають підстави для сумнівів у достовірності розміру виплати орендної плати та щодо невнесення змін до відомості після такої виплати.

Звертає увагу на те, що відповідно до змісту платіжного доручення №530 від 21.07.2021 року та платіжного доручення №529 від 20 липня 2021 року про сплату податку на доходи фізичних осіб та військовий збір були сплачені до державного бюджету відповідно 21 липня 2021 року та 20 липня 2021 року, що свідчить про недійсність господарської операції в цілому.

Стверджує, що відповідач як податковий агент повинен був подати декларацію зі сплати податку з доходу фізичних осіб орендодавців, за 2019 рік до 09.02.2020 року та сплатити податок за власників землі до 20.02.2020 року.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.

19 травня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Мидзка Роман Володимирович подав до суду відповідь на відзив з додатковими доказами, однак колегія суддів вважає, що таку слід залишити без розгляду та повернути в порядку ч. 2ст. 126 ЦПК України, оскільки клопотання про приєднання доказів подано до апеляційного суду з пропуском строку встановленого ч. 2, 3 ст.83, ст.365 ЦПК України, та не наведено виняткових випадків у розумінні ч. 3ст. 367 ЦПК України, для їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Від представника відповідача адвоката Галушко О.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак зазначені в них причини неявки в судове засідання, колегія суддів визнала неповажними.

Згідно зст. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову про розірвання договорів оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками, оскільки відповідач вчасно сплатив йому орендну плату за 2019 рік та 2020 рік.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ «Батько і Син».

Відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.03.2021, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,0681га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0277, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ «Батько і Син».

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.09.2019, земельна ділянка, площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716 та земельна ділянка, площею 1,0681 га кадастровий номер 4625380800:06:000:0277 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області перебувають на праві оренди у ПАФ «Батько і Син», строк дії договору оренди 15 років.

Відповідно до договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ «Батько і Син» та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,5839 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0716.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ «Батько і Син» на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ «Батько і Син» та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 1,0681 га кадастровий номер 4625380800:06:000:0277.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ «Батько і Син» на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Згідно відомостей ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік, ОСОБА_1 , отримала орендну плату в розмірі: 17 мішків - 850 кг пшениці, 12 мішків - 600 кг кукурудзи, запис під порядковим номером №56.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18).

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №704/1559/15-ц суд зазначив: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі 912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься висновок, про те що: «враховуючи,що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦКУкраїни, слід дійти висновку, щопри вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 65 1ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає».

Одночасно у постанові від 19.03.2019 року у справі №371/628/18, Верховний Суд підкреслив, що одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 7006,80 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 840, 81 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,5839 га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 12817,20 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 1,0681 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 1538 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 1, 0681 га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Пунктом 35 договорів оренди землі від 01.02.2019 року передбачено, що дія договору припиняється у наступних випадках: 1. Закінчення строку, на який його було укладено; 2. Придбання орендарем земельної ділянки у власність; 3. Викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; 4. Ліквідації юридичної особи орендаря.

Згідно з п.36 вказаних договорів, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вбачається з договорів оренди землі орендна плата за користування земельною ділянкою 0,5839 га. за 2019 рік складає 770,75 грн., а за 2020 рік складає 840,81 грн.; орендна плата за користування земельною ділянкою 1,0681 га. за 2019 рік складає 1409,84 грн., а за 2020 рік складає 1538 грн., тобто сукупно ПАФ «Батько і син» зобов`язаний був сплатити позивачу ОСОБА_1 орендну плату за 2019 рік та 2020 рік 4559, 40грн.

Сплата орендної плата відбувалась в натуральній формі про що вносились записи у відомість ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Сплата орендної плати відбувалася за місцем проживання позивача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ПАФ «Батько і син» належним чином виконувало зобов`язання з виплати орендної плати, сплачуючи її у передбачені договором строки.

Наведене підтверджується відомостями ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік, згідно яких, позивач ОСОБА_1 отримав орендну плату в розмірі: 17 мішків - 850 кг пшениці, 12 мішків - 600 кг кукурудзи. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом позивача на вищевказаній відомості (запис під №56).

Безпідставними є покликання апелянта на те, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх податкових зобов`язань свідчить про невиплату орендної плати, оскільки належність чи неналежність виконання відповідачем своїх податкових зобов`язань не є предметом спору та не може мати вирішальне значення при вирішенні справи. Основний документ, що підтверджує виплату позивачу орендної плати є відомість на виплату орендної плати, копія якої була долучена до матеріалів справи, а оригінал якої був досліджений у судовому засіданні під час дослідження доказів у справі. Крім того, представник позивача визнав той факт, що у 2019 році орендна плата на його виплачувалась.

Також не можуть братися до уваги покликання апелянта на те, що суд в основу рішення поклав доказ, який містить значні недоліки, складений з порушенням законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, з Відомості на виплату орендної плати можливо чітко встановити, яка саме господарська операція мала місце та учасники господарської операції. Наявність на відомості печатки ПП ПАФ «Батько і син» свідчить про те, що така відомість є саме документом ПАФ «Батько і син», оскільки відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідних правовідносинах.

Як доказ сплати орендної плати ПАФ «Батько і Син» надав відомість за 2019 рік. Відповідно до п. 10 Договору оренди, орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Дані обставини свідчать, про те, що орендна плата була сплачена саме в 2019 році, що відповідає Договору оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено дійсні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Відтак, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанціїухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Мидзки Романа Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2021 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.05.2022 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.