Постанова від 16.12.2021 по справі 2-1542-2010

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1367/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 2-1542-2010 Категорія: Грабовий П.С. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та заяву про приєднання до апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2010 року, ухваленого у складі судді Грабового П.С., у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступник ОСОБА_2 , до Черкаської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору від 28 травня 2009 року Черкаська міська рада на підставі рішення від 09 квітня 2009 року №4-1075 передала йому в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 796 квадратних метрів під розташування рибогосподарської дільниці по АДРЕСА_1 .

На вказаній земельній ділянці протягом 2008-2009 років позивачем було збудовано елінг з двома навісами, сарай, огорожу та зроблено вимощення, однак відповідних документів на спорудження цих об`єктів він оформити не встиг.

Згідно експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ Контакт-Сервіс конструктивні елементи самовільно побудованих будівель елінгу та сараю, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ,виконані з урахуванням державних будівельних норм.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на елінг з двома навісами, сарай, огорожу та вимощення, розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2010 року позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на елінг з двома навісами, сарай, огорожу, вимощення, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самочинно збудовані позивачем споруди відповідають нормам ДБН України, а їх зовнішнє опорядження відповідає сучасним архітектурним та естетичним вимогам. Окрім того, такі споруди не порушують права громадян та сусідів, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що головне управління не брало участі у справі в суді першої інстанції, а про наявність оскаржуваного рішення апелянту стало відомо 04 червня 2021 року.

Частина майна, на яке визнано право власності за позивачем на момент прийняття оскаржуваного рішення перебувало на балансі Головного управління МНС України в Черкаській області та є державною власністю. Оскільки ГУ МНС України в Черкаській області не було залучено до участі у справі, тому рішення місцевого суду зачіпає права та інтереси ГУ ДСНС України у Черкаській області, яке внаслідок реорганізації є правонаступником ГУ МНС України в Черкаській області.

Укладений договір оренди між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 було визнано недійсним рішенням Господарського суду Черкаської області від 23 травня 2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2012 року по справі №12/02/5026/431/2012.

Земельна ділянка, яка надана позивачу в користування була виділена за рахунок земель Відділу пожежної безпеки УМВС України в Черкаській області і відносилась до земель громадського призначення.

На момент передачі позивачу вказаної земельної ділянки на ній знаходилися будівлі та споруди, які перебували на обліку в Головному управлінні МНС у Черкаській області, а саме: гараж для пожкатера (інв. №10310099), навіс цегляний (інв. № 10330132), навіс металевий (інв. №10330133).

При передачі у користування у квітні 2009 року земельної ділянки площею 0,0796 гектарів ФОП ОСОБА_1 згідно кадастрового плану будівель і споруд, що є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на ній вже знаходилися два навіси (площами 41 та 27 кв.м), які обліковувались на балансі Головного управління МНС України в Черкаській області. В подальшому, 11 грудня 2012 року навіс цегляний (інв. №10330132), навіс металевий (інв.№10330133), огорожа бетонна (інв. №10330140), пірс для пожкатера (інв. №10310068) по акту прийому-передачі основних засобів та товарно-матеріальних цінностей від 11 грудня 2012 були передані від ТУ МНС України у Черкаській області до АРЗ СП ТУ МНС України у Черкаській області.

Майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081 по АДРЕСА_1 наразі є власністю АРЗ СП Головного управління та перебуває в останнього на обліку з 2012 року та іменується як навіс цегляний , навіс металевий , а до цього часу перебувало на обліку Територіального управління МНС України у Черкаській області, та відповідно до акту прийому-передачі основних засобів та товарно-матеріальних цінностей передано 11 грудня 2012 року.

На момент ухвалення оскаржуваного рішення самовільного будівництва як зазначено в рішенні не було, такі об`єкти не є новоствореним майном в розумінні ст. 331 ЦК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), а вже були збудовані та перебували на обліку в ГУ МНС в Черкаській області.

Судом не перевірено доводи ОСОБА_1 про здійснення ним самочинного будівництва, а саме чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, не надано правову оцінку обставинам, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

У липні 2021 року Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області було подано заяву про приєднання до апеляційної скарги, яка обґрунтована тим, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його інтереси, оскільки будівлі, що знаходилися на земельній ділянці переданій ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі основних засобів та товарно-матеріальних цінностей від 11 грудня 2012 року були передані від ТУ МНС України у Черкаській області до АРЗ СП ТУ МНС України у Черкаській області та станом на день подачі цієї заяви перебувають на обліку АРЗ СП.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 7 жовтня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду прав, тому просила закрити апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. в ч.1 ст. 12 ЗК України (в редакції від 03 лютого 2009 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Рішенням Черкаської міської ради від 09 квітня 2009 року №4-1075 було надано приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 796 кв. м по АДРЕСА_1 в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розташування рибогосподарчої дільниці за рахунок землекористування відділу пожежної безпеки управління МВС України в Черкаській області (на території водоохоронної зони Кременчуцького водосховища у межах міста Черкаси). Одночасно, припинено відділу пожежної безпеки управління МВС України в Черкаській області право користування земельною ділянкою площею 796 кв. м по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 35).

28 травня 2009 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі рішення Черкаської міської ради від 09 квітня 2009 року №4-1075 було укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель водного фонду, і яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 796 квадратних метрів під розташування рибогосподарчої дільниці. Пунктами 3,4 договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі. Правовий статус нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом договору не регулюється даним договором (т.1 а.с. 5).

Вищевказаний договір було зареєстровано у Черкаській районній філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 вересня 2009 року за №040980200103 (т.1 а.с. 7).

Як вбачається з плану земельної ділянки, яка передається в оренду (т.1 а.с. 8) та кадастрового плану земельної ділянки (т.1 а.с.9), які являються додатками до укладеного договору оренди, на земельній ділянці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136700:01:028:0081 на момент передачі її в оренду позивачу, вже були збудовані два нерухомих об`єкта (т.1 а.с. 9).

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував власні вимоги тим, що на вищевказаній земельній ділянці він протягом 2008-2009 років збудував елінг з двома навісами, сарай, огорожу та зробив вимощення, проте відповідних документів на спорудження цих об`єктів оформити не встиг.

Статтею 328 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ч.ч. 1,2,5 ст. 376 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) було визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом роз`яснень, викладених в пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів №499-25-2, датованої березнем 2005 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1 обліковується за відділом пожежної безпеки УМВС України в Черкаській області та відноситься до земель громадського призначення (на території водоохоронної зони Кременчуцького водосховища у межах м. Черкаси) (т.2 а.с. 88).

Як вбачається з плану встановлення меж земельної ділянки 8501 ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ Геоземпроект у 2006 році, на вказаній земельній ділянці розташовані нерухомі об`єкти, а саме приміщення для зберігання човна та навіс для зберігання знаряддя (т.2 а.с. 84).

За даними книги обліку опису інвентарних карток по обліку основних засобів ГУ МНС рах. 103, 105, на балансі управління перебували гараж для пож. катера інвентаризаційний номер 10310099, навіс цегляний інвентаризаційний номер 10330132, навіс металевий інвентаризаційний номер 10330133 (т.2 а.с. 32-36).

Листом від 30 січня 2007 року №1-595 Головне управління МВС України в Черкаській області надало згоду на вилучення частини земельної ділянки на користь ПП ОСОБА_1 площею 796 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Землекористування обліковується за Головним управлінням МВС України в Черкаській області (т.2 а.с. 103).

Також, своїм листом №1-4268 датованим вереснем 2007 року Головне управління МНС України в Черкаській області надало свою згоду на вилучення частини земельної ділянки на користь ПП ОСОБА_1 площею 796 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Землекористування обліковується за Головним управлінням МНС України в Черкаській області (т.2 а.с. 104).

Згідно інвентаризаційного опису ГУ МНС України в Черкаській області від 18 березня 2010 року внаслідок проведеної в натурі перевірки наявності матеріальних цінностей, комісією встановлено наявність зокрема навісу металевого (10330133) та навісу цегляного (10330132) (т.2 а.с. 41-43).

Актом прийому-передачі основних засобів та товарно-матеріальних цінностей ТУ МНС України у Черкаській області передало на баланс, а АРЗ СП ТУ МНС України у Черкаській області прийняло основні засоби та товарно-матеріальні цінності (т.1 а.с. 28). Згідно інвентаризаційної відомості №1 від 01 грудня 2012 року на баланс АРЗ СП ТУ МНС України було передано зокрема навіс металевий інвентаризаційний номер 10330133, навіс цегляний інвентаризаційний номер 10330132 (т.2 а.с. 30).

Відповідно до акту обстеження майна, що перебуває на балансі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення та яке розташоване по АДРЕСА_1 з виїздом на місце від 05 квітня 2021 року комісією встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:01:028:0081 розташовано три споруди: навіс цегляний, навіс металевий та гараж для пожежного катера. Навіс з інвентаризаційним номером 10330132 обліковується на момент обстеження згідно інвентаризаційних відомостей за АРЗ СП. На боковій стіні зліва від входу нанесений інвентарний номер 10330132 (фото №1,2,3,4). Навіс металевий з інвентаризаційним номером 10330133 обліковується на момент обстеження згідно інвентаризаційних відомостей за АРЗ СП. На внутрішній стороні нанесений інвентарний номер 10330133 (фото №5,6,7). Згідно з інвентаризаційною відомістю на пожежний катер Прометей станом на 18 березня 2010 року на балансі ГУ МНС України в Черкаській області знаходилася будівля з інвентарним номером 10310099. Проте комісією встановлено, що на зазначеній ділянці розташована двоповерхова споруда, на місці якої раніше знаходилася будівля з інвентарним номером 10310099. Виявити наявність нанесеного інвентарного номеру не вбачається за можливе, оскільки будівля після проведеної реконструкції має змінені експлуатаційні та геометричні характеристики. Після проведення утеплення, наявність інвентарного номеру визначити неможливо (фото №8,9,10,11,12) (т.2 а.с. 109-121).

Надаючи оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, який міститься у справі, суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням було порушено права апелянтів внаслідок визнання права власності на частину майна, яке на момент ухвалення рішення перебувало на балансі ГУ МНС України в Черкаській області, водночас управління не було залучене до участі у справі в суді першої інстанції.

Отже, задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, місцевий суд не перевірив, чи не порушує це права та законні інтереси інших осіб, у тому числі, попереднього землекористувача, беручи до уваги й те, що умовами договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем було визначено, що на земельній ділянці вже були розташовані об`єкти нерухомого майна.

Окрім того, при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво суди повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, а також, що йому було відмовлено у вирішенні зазначеного питання.

Предметом в даній справі не є правильність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, порушення яких тягне за собою відповідальність установлену законом.

Окрім цього підстави припинення права власності визначені статтею 346 ЦК України, серед яких відсутня така підстава як неправильність бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Таким чином, установивши, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та заяву про приєднання до апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - задовольнити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2010 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступник ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області судові витрати у сумі 2550 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області судові витрати у сумі 1275 гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 16 грудня 2021 року.

Судді