Ухвала від 31.01.2022 по справі 2-1542-2010

Ухвала

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2-1542-2010

провадження № 61-917ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, у касаційній скарзі слід зазначити щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 цього Кодексу з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 цього Кодексу, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне цитування постанов Верховного Суду щодо права особи, яка не брала участі у розгляді справи права на апеляційне оскарження судового рішення, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Наведене свідчить про не виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судових рішень, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки заявником не надано доказів сплати судового збору, або документів, які б свідчили про наявність пільг щодо сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір .

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції, чинній на момент подачі позову - 2010 рік) за подання до суду позовних заяв справляється державне мито в розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51, 00 грн) та не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700, 00 грн).

З огляду на зазначене, розмір судового збору за подання позову майнового характеру мав становити від 51, 00 грн до 1 700, 00 грн залежно від ціни позову.

Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України Про судовий збір судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, визнання права власності на нерухоме майно, тобто позов носить майновий характер, тому, виходячи з вимог Закону України Про судовий збір , розмір судового збору при зверненні із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції має обчислюватися з урахуванням вартості спірного майна.

Оскільки із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, заявнику необхідно самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору та сплатити його за такою формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість спірного майна.

Крім того, згідно з вимогами Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 ), за розгляд справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру сплачується сума в розмірі 30,00 грн.

Отже, судовий збір за подання цієї касаційної скарги має бути сплачений заявником у розмірі 60, 00 грн (200 % ставки витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, які необхідно було сплачувати при поданні позовної заяви) та у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру (1 відсоток від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51, 00 грн) та не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700, 00 грн)) із урахуванням вартості спірного майна, право власності на яке правонаступник позивач просить визнати за нею.

Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 02 березня 2022 року , але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак