Рішення

від 13.12.2021 по справі 954/868/21

НОВОВОРОНЦОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 954/868/21

Номер провадження 2/954/278/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Гончаренка О.В.

за участю секретаря судових засідань Гетьман О.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 18000 доларів США та 45200грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.03.2012 року і 19.05.2013 року із відповідачкою були укладені договори позики шляхом написання розписок на суму 20000грн. і 25200грн. відповідно, із строком повернення на першу вимогу. Також 15.12.2017 року відповідачкою по розписці було отримано від позивача 18000 доларів США в якості оплати за попереднім договором з обов`язком передати у користування позивача дві земельні ділянки, проте умови договору не виконані, тому відповідачка безпідставно набула цю суму. 09.07.2021 року позивач направив до відповідачки лист з вимогою про повернення боргу, проте борг повернуто не було. Отже, незважаючи на ту обставину, що строк повернення позики сплив, відповідачка умов іншого договору не виконала, повну суму позивачеві не повернула, звернення позивача, щодо повернення боргу - ігнорує. Оскільки у добровільному порядку відповідачка повертати борг не бажає, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь суму боргу.

У письмовому відзиві відповідачка заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначила, що ніяких коштів від позивача не отримувала, розписки отримані позивачем шахрайським шляхом в період договірних відносин із відповідачем з оренди земельних ділянок.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Щодо розписки від 15.12.2017 року повідомив суду, що планувалося укладення договору або оренди, або емфітевзису із відповідачкою, проте остання не передала свої земельні ділянки позивачу і не виконала умови договору.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, просили відмовити у його задоволенні. Також звернулися із заявою про застосування строків позовної давності до вимог по розписці від 15.12.2017 року, оскільки протягом 3 років позивач не вчиняв жодних дій щодо виконання її умов. Дві земельні ділянки відповідачки перебували в оренді у ТОВ ЯвірАгроінтернешнл , директором і засновником якого є позивач ОСОБА_4 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступного.

Згідно боргових документів (розписок) від:

1) 16.03.2012 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_4 20000грн.,

2) 19.05.2013 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_4 25200грн.

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримання виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Частиною другою статті 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465 цс 18).

За умовами укладених сторонами договорів позики від 16.03.2012 року і 19.05.2013 року позивач надав відповідачці позику в сумі 45200грн. без зазначення строку повернення. Надані на підтвердження спірних правовідносин розписки написані особисто відповідачкою.

Після пред`явлення вимоги про повернення боргу від 09.07.2021 року ОСОБА_2 суму позики не повернула, що підтверджується наявністю боргових розписок у позивача. При цьому договори позики відповідачка у суді не оспорювала, не просила визнати їх недійсними чи удаваними правочинами, що дає правові підстави для стягнення сум позики, обумовлених в розписках.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідачки 18000 доларів США, суд зазнаає наступне.

Згідно тексту розписки від 15.12.2017 року близько до оригіналу ОСОБА_2 згідно домовленості між нею і ОСОБА_4 проведено повністю розрахунки за її земельну ділянку, площею 5,3585га та 6,40га, розташованої на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області. З моменту підписання нею цієї Розписки право користування земельною ділянкою переходить до ОСОБА_4 , а в разі її смерті земельна ділянка переходить до нього у власність. Кошти у сумі 18000 доларів отримав у повній мірі, ні до кого претензій не маю.

Відповідачка заперечує підписання вказаної розписки, просить також застосувати строк позовної давності. Представник позивача вважає її попереднім договором і оскільки відповідачка не виконала умов договору і не передала земельні ділянки в користування позивачу, про що він дізнався тільки у 2020-2021 році, просить стягнути з відповідачки 18000 доларів США, строк позовної давності не пропустив.

На думку суду, є всі підстави вважати, що розписка від 15.12.2017 року про отримання 18000 доларів США була підписана відповідачкою ОСОБА_2 . Правову природу цієї розписки важко визначити, проте згідно із частини досліджуваного її змісту відповідачка дійсно взяла на себе обов`язок після отримання коштів передати земельні ділянки в користування позивачу.

Згідно із Інформації № 245638640 від 24.02.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в оренді у ТОВ Явір Агроінтернешнл з 2015 року перебували дві земельні ділянки, кадастровий номер 6524184000:02:004:0001, загальною площею 6,4015га і кадастровий номер 6524184000:02:027:0006, загальною площею 5,3585га, належні відповідачці ОСОБА_2 . Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 липня 2021 року вказаний договір оренди земельних ділянок було розірвано. З досліджений у судовому засіданні доказів встановлено, що директором і засновником ТОВ Явір Агроінтернешнл є позивач ОСОБА_4 .

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов`язок по передачі земельних ділянок ОСОБА_2 не виконано, тому отримані відповідачем 18000 доларів США дійсно мають всі ознаки безпідставно набутого майна.

Слід зазначити, що вказана Розписка від 15.12.2017 року також має ознаки і нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлена ст. 257 ЦК України. Чинним законодавством України не встановлено більш тривалої позовної давності порівняно із загальною позовною давністю до вимог про повернення безпідставно набутого майна чи до застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №464/5089/15 тлумачення чч.1 і 5 ст.261 ЦК свідчить про необхідність розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Так, вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним (рецисорний позов) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання (зокрема при застосуванні наслідків нікчемного правочину) початок перебігу позовної давності зумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення ч.5 ст.261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 367/836/18 зазначено, що відраховувати початок перебіг позовної давності за вимогами про повернення отриманих відповідачем коштів за цим правочином розпочався з моменту, коли покупець передав, а продавець прийняв гроші у сумі 65877,0 грн. Аналогічний по суті висновок зроблений у постановах ВС від 21.06.2018 у справі №333/2051/16-ц, від 18.03.2020 у справі №755/612/16-ц. Тож доводи касаційної скарги про те, що порушення права на повернення отриманих відповідачем коштів за попереднім договором розпочалося пізніше, тому позовну давність не пропущено, є безпідставними. Адже це суперечать приписам ч.3 ст.261 ЦК, якою встановлений перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину.

У суду не викликає сумнів, що позивачу на час отримання Розписки від 15.12.2017 року від відповідачки було відомо, що вказані земельні ділянки, площею 5,3585га та 6,40га, перебувають в оренді у ТОВ Явір Агроінтернешнл , власником і директором якого, є сам позивач ОСОБА_4 .

Тому перебіг позовної давності за вимогами по такій розписці виникло у позивача саме з 16 грудня 2017 року, тобто з часу, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила і часу виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Закінчився строк позовної давності 16 грудня 2020 року, в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом лише в вересні 2021 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку позовної давності.

Відповідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки 18000 доларів США.

Також у відповідності зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 45200,00 грн. (сорок п`ять тисяч двісті гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 452,00 грн. (чотириста п`ятдесят дві гривні).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 604,40 грн. (шістсот чотири гривні 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 16.12.2021 року.

СуддяО.В. Гончаренко