Постанова

від 13.12.2021 по справі 487/8331/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.12.21

22-ц/812/2072/21

Єдиний унікальний номер судової справи 487/8331/19

Номер провадження 22-ц/812/2072/21

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

13 грудня 2021 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження додаткового рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва 09 липня 2021 року , під головуванням судді Сухаревич З.М. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя ,

УСТАНОВИЛА :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 19 січня 2008 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подружнє життя сторін не склалось, у зв`язку із чим ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

За час шлюбу сторони за спільні кошти подружжя придбали нерухоме майно, а саме:

квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 27.0 кв.м;

квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 28.50 кв.м;

квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 33.60 кв.м.

Доступу до вказаних квартир позивач не має, оскільки відповідач чинить їй перешкоди у користуванні вказаним майном.

При цьому, всі три квартири є однокімнатними, що виключає можливість ними спільно користуватись та проживати разом.

Також сторонами в період шлюбу придбано рухоме майно, а саме транспортний засіб - автомобіль марки та моделі SKODA Octavia Combi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору. Проте, ОСОБА_3 20 вересня 2018 року без згоди позивача здійснив відчуження вказаного транспортного засобу за договором купівлі-продажу своїй матері - ОСОБА_6 , а кошти від реалізації цього майна ним було використано на власний розсуд.

Окрім того, під час шлюбу ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів подружжя вніс внески до статутних капіталів та став засновником і керівником наступних підприємств: Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс-Ник (далі - ТОВ Рестурс-Ник ) - розмір статутного капіталу складає 51 150 грн.; Товариства з обмеженою відповідальністю Євроінпром (далі - ТОВ Євроінпром ) - розмір статутного капіталу складає 500 грн.; Приватного підприємство Мажар-2 (далі - ПП Мажара-2) - розмір статутного капіталу складає 13 947 290 грн. 01 коп.

На час подання позову відповідач без відома позивача здійснив відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ Рестурс-Ник у розмірі 51 150 грн., а ПП Мажар-2 було припинено. Між тим, кошти, що відповідач отримав за відчуження своєї частки і після ліквідації приховав, та вони не були використані в інтересах сім`ї.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила:

визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ;

здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 , залишивши у власності ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 2/3 частини вартості транспортного засобу - автомобіля марки SKODA Octavia Combi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору, у розмірі 142 531 грн. 03 коп.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 2/3 частини вартості його внеску до статутних фондів ТОВ Ресурс-Ник , ТОВ Євроінпром , ПП Мажар-2 , що у загальному розмірі становить 9 332 620 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: 5 500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 1 800 грн. - витрати по оплаті оцінки нерухомого майна.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .

Здійснено поділ спільного майна подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , та залишено у власності ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 та 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки і моделі Octavia Combi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору, у розмірі 106 884 грн. 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості внеску до статутного фонду ТОВ Євроінпром , що складає 250 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 6 451 грн. 35 коп.

Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. та витрати по оплаті оцінки майна у розмірі 1 800 грн.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року.

В іншій частині апеляційної скарги ОСОБА_3 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви позивача про розподіл судових витрат. При цьому, апеляційна скарга не містить доводів щодо додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 1 800 грн. в рахунок компенсації витрат по оцінці майна.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з положеннями ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №306/1198/17 від 08 квітня 2020 року.

У ЦПК України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1,2,3 ст.246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що 04 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Рудь О.А. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.4.1 якого розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання ним правової допомоги визначається за домовленістю між адвокатом і клієнтом і складає 5 500 грн. (том 1 а.с.82-83).

Фактична сплата вказаної суми винагороди підтверджується копією квитанції від 05 листопада 2019 року на суму 2 763 грн. 82 коп., копією квитанції від 02 березня 2021 року на суму 2 763 грн. 82 коп. (том 1 а.с.84, том 3 а.с.120,121).

Також до суду надано розрахунок обсягу затраченого часу адвокатом на надання правової допомоги та розміру його винагороди (гонорару) (том 3 а.с.119).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Рудь О.А. витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 500 грн., відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Ураховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягали частковому задоволенню, що вірно констатував і суд першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 одночасно із відзивом на апеляційну скаргу надала до суду заяву про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату правової допомоги адвоката у Миколаївському апеляційному суді в розмірі 1 200 грн.

В обґрунтування вказаної заяви представником позивача надано до суду додаткову угоду №1 від 03 листопада 2021 року до договору про надання правої допомоги від 04 листопада 2019 року, відповідно до умов якої розмір винагороди адвоката складає 1 200 грн., а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та довідку про сплату витрат на правову допомогу від 03 листопада 2021 року.

За такого, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 200 (одна тисяча двісті) грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в частині оскарження додаткового рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 липня 2021 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 липня 2021 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 200 (одна тисяча двісті) грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 17 грудня 2021 року