Постанова

від 16.12.2021 по справі 450/2380/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2380/18 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/1187/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Жукровська Х.І.,

з участю - позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року, ухвалене в складі головуючого - судді Мельничук І.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И Л А:

в липні 2018 року позивачка звернулася в суду з позовом, в якому уточнивши свої позовні вимоги, просила виділити їй у натурі Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлову кімнату площею 18, 9 кв.м, кухню площею 6, 7 кв.м та коридор площею 5,4 кв.м.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по Ѕ частці кожному.

Положеннями ЦК України передбачено можливість укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, проте ОСОБА_2 не хоче укладати такого договору, чим порушує права позивача на володіння та користування частиною цього житлового будинку, яка належить позивачці. Фактично протягом тривалого часу між сторонами не вдається досягнути згоди про добровільний поділ, чи порядок користування спільним майном, оскільки відповідач відмовляється від досягнення будь-якої на те згоди, що грубо порушує права співвласників стосовно всіх складових права власності відносно частки у спільному майні. Єдиним можливим засобом вирішення проблеми, яка склалась є судовий захист прав, які порушуються.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено провести реальний розподіл житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 01/19е від 18.02.2019 року.

Виділено у власність ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: коридор, під літ. 1-1, площею 5,4 кв.м; кухня, під літ. 1-2, площею 6,7 кв.м; житлова кімната, під літ. 1-5, площею 18,9 кв.м; загальна площа приміщень по будинку - 31 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 369,00 гривень компенсації вартості за відступлення від рівності часток.

У зв`язку з поділом житлового будинку в натурі право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що в описовій частині рішення, суд не зазначив яка саме частка виділяється апелянту в результаті поділу. Суд припинив його право спільної часткової власності на будинок і не визначив право на частину будинку, що, на думку апелянта, є фактично позбавленням його приватного права та порушення протоколу 1 Європейської Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод. Окрім того, на думку апелянта, суд здійснив поділ будинку на підставі невірного висновку експерта та визначив суму компенсації за зменшення його частки, що не відповідає ринковій вартості.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що суд в рішенні вказав, що жодних дозвільних документів для перепланувань і переобладнань будинку не потрібно, хоча у висновку експерт навпаки зазначив як про необхідність виготовлення документації проектною організацією, яка має ліцензію, так і про необхідність погодження переобладнань з місцевими органами виконавчої влади, і про необхідність отримання дозволу ДАБК на проведення будівельних робіт. Зазначена експертом необхідність зробити проріз для влаштування входу в квартиру є втручанням в несучу зовнішню стіну квартири. Вказаних документів позивачем в суд не було представлено. Однак суд прийняв незаконне рішення, без достатніх підстав, чим порушив вимогу ст. 152 ЖК України. Експерт у висновку та суд в рішенні зазначили про необхідність кожному із співвласників влаштувати індивідуальне електропостачання і газопостачання, що мало на меті неврахування в сумі компенсації вартості цих робіт для апелянта, як співвласника, якому надається частина без входу електрики і газу. Однак, на фото, які долучено до експертизи видно, що в існуючій кухні, яка надана позивачці наявний вхід газу і газовий лічильник, як і прилади електричного освітлення. При чому в описовій частині висновку експерта зазначено, що будинок забезпечений електропостачанням і газопостачанням. Необхідність влаштування окремого електропостачання і газопостачання лише для нього мала бути належно оцінена в розмірі компенсації, чого не зроблено. А це за розрахунками 50 000,00 грн. Не враховано у розрахунку компенсації вартість влаштування окремого входу в частині, яку суд залишив у власність апелянту.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року, та прийняти по справі нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги такого не спростовують. Підстави для скасування рішення відсутні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності у рівних частках по Ѕ частці належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачу та відповідачу у справі, відповідно.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 , виданого ЛОБТІ від 20.11.1989 року, такий складається з житлового будинку (коридор, кухня, житлова кімната, житлова кімната, житлова кімната), сходів, сараю, криниці, огорожі.

Відповідно до положень статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи. Виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Проведеною у справі експертизою підтверджено технічну можливість виділити частку кожного із співвласників спірного майна, зокрема відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири).

Відповідно до положень статті 152 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , який набрав чинності 05 квітня 2015 року) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Указаними Правилами також визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Експертом запропоновано лише один варіант розподілу спірного будинку.

При цьому експертом зазначено, що першому співвласнику Ѕ ідеальної частки необхідно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи (див. синій колір табл.№1, додатку № 2 до висновку): закласти дверний проріз в стіні по межі поділу між коридором, під літ. 1-1 та житловою кімнатою, під літ. 1-3 (спільно з другим співвласниками 1/2 ідеальної частки); другому співвласнику 1/2 ідеальної частки необхідно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи (див. жовтий колір табл.№1, додатку № 2 до висновку): закласти дверний проріз в стіні по межі поділу між житловою кімнатою, під літ. 1-3 та коридором, під літ. 1-1 (спільно з першим співвласниками 1/2 ідеальної частки); закласти частину віконного прорізу (див. червоний колір табл.№1, додатку № 2 до висновку): в стіні житловою кімнатою, під літ.1-3 та кухнею, під літ. 1-3 та на його місці влаштувати дверний проріз і встановити дверний блок для входу в квартиру (див. зелений колір табл.№1, додатку № 2 до висновку); влаштувати перегородку з дверним прорізом в житловою кімнатою, під літ.1-3 (див. червоний колір табл.№1, додатку № 2 до висновку), в результаті чого утвориться коридор під. літ. 1-3' площею 3,4 кв.м. та кухня під літ. 1-3» площею 6,6 кв.м.; влаштувати сходи перед входом в квартиру.

Кожному із співвласників необхідно влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень.

Даний варіант поділу часток будинку розроблено та запропоновано на стадії проектного завдання.

Для здійснення всіх перепланувань та переобладнань в житловому будинку необхідно розробити проектну документацію проектною організацією, яка має ліцензію на проведення таких видів робіт і представити їх на погодження з місцевими органами виконавчої влади (міжвідомчу комісію), та при позитивному рішенні отримати дозвіл в ДАБК на проведення будівельних робіт.

При даному варіанті поділу в натурі часток житлового будинку між співвласниками у відповідності до їх ідеальних часток перший співвласник 1/2 ідеальної частки зобов`язаний компенсувати другому співвласнику 1/2 ідеальної частки за перевищення 8 369,00 грн.

При цьому, експертом зазначено, що подальші роботи щодо забезпечення частин будинку автономними системами інженерного обладнання та встановлення необхідних приладів повинні проводитися кожним із співвласників.

Тобто, питання облаштування своїх часток автономними інженерними мережами, у тому числі електро-, газо-, водопостачання та виготовлення проектів поділу інженерних мереж вирішується кожним співвласником самостійно.

Разом з тим, експертом фактично підтверджена необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж, та зазначено, що таке перепланування та переобладнання можливе лише після погодження цього у відповідних органах, та отримання відповідного дозволу на це.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення, а також під час апеляційного розгляду у матеріалах справи відсутні висновки (дозволи) відповідних органів про допустимість пов`язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань необхідні для вірного вирішення спору.

За умови встановлення таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є невірними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду учасникам справи було роз`яснено про необхідність отримання відповідних дозволів, та попереджено про наслідки невчинення зазначених процесуальних дій.

При цьому, враховуючи висновки експерта щодо обов`язку кожного зі співвласників спірного домоволодіння виконати певні (конкретно визначені) роботи, апеляційним судом роз`яснено обом сторонам про необхідність отримання дозволу (висновку) компетентних органів, з метою поділу вищевказаного нерухомого майна, однак такі дії ними не вчинено, як і не втрачено об`єктивну можливість отримати такі.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції про задоволення позову не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, то таке слід скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35). В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачем сплачено судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 057 грн 20 коп.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057 грн 20 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич