Постанова

від 08.12.2021 по справі 914/2057/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2021 р. Справа №914/2057/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Чудяк Х.,

явка учасників справи:

від позивача - Пелюк С.С. - адвокат - ордер серія АА № 1160635

від 29.11.2021

від відповідача - Поліщук О.С. - представник - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

від третьої особи-1 - Зелик Р.Т. - директор - наказ № 94-к від 27.04.2021

від третьої особи-2 - не з`явилися

від третьої особи-3 - не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 21.10.2021

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2021, головуючий суддя Гоменюк З.П., м. Львів, повний текст рішення складено - 19.08.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Три Корони Девелопмент", м.Львів

до відповідача Львівської міської ради, м.Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

1. Комунального підприємства ЛКП "Спортресурс", м.Львів

2. ОСОБА_1 , м.Львів

3. ОСОБА_2 , м.Львів

про визнання незаконною та скасування ухвали, обмеження на вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Три Корони Девелопмент" (надалі - ТОВ "Три Корони Девелопмент") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 20 вересня 2018 року № 3857 "Про надання ЛКП "Спортресурс" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці І.Сулими - вул. Народній"; зобов`язати Львівську міську раду утриматися від дій, які порушують право власності ТОВ Три Корони Девелопмент на об`єкти нерухомості, що належать їм на праві власності ; зобов`язати Львівську міську раду утриматися від дій, які порушують законний майновий інтерес ТОВ Три Корони Девелопмент на оформлення згідно законодавства України земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості.

Позов мотивований тим, що позивач, як власник нерухомості, має право на оформлення права користування земельною ділянкою в розмірі, необхідному для експлуатації та обслуговування нерухомого майна. Проте, комунальному підприємству ЛКП "Спортресурс, ухвалою Львівської міської ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка входить в межі земельної ділянки, необхідної позивачу для обслуговування нерухомості.

Затвердження відповідачем проекту землеустрою та надання земельної ділянки в користування ЛКП "Спортресурс" унеможливить реалізацію позивачем права на отримання земельної ділянки в розмірі, необхідному для обслуговування об`єктів нерухомості, що належить на праві приватної власності позивачу.

При цьому саме спірна ухвала стала єдиною підставою для відмови позивачу в розгляді заяви від 18.09.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2020 у цій справі касаційну скаргу ТОВ Три Корони Девелопмент задоволено, постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі № 914/2057/18 скасовано, а справу № 914/2057/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 9 а.с. 206-216).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції при новому розгляді.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 у справі №914/2057/18 позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради №3857 від 20.09.2018 Про надання ЛКП Спортресурс дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Сулими - вул. Народній .

В задоволенні позову про зобов`язання Львівську міську раду утриматися від дій, які порушують право власності позивача на об`єкти нерухомості та майновий інтерес позивача на оформлення земельної ділянки, необхідної для обслуговування цих об`єктів нерухомості відмовлено, оскільки суд не вправі забороняти органу місцевого самоврядування приймати рішення, що належать до його компетенції, однак в подальшому такі можуть бути скасовані судом у випадку їх незаконності.

Стягнуто з Львівської міської ради судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

1) станом на день прийняття Львівською міською радою спірної ухвали вимоги норм ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України діяли в іншій редакції, які, при переході права на нерухоме майно вже не передбачали перехід права на земельну ділянку необхідну для обслуговування такого нерухомого майна та передбачали перехід лише права на земельну ділянку, на якій таке нерухоме майно розміщене;

2) заява позивача від 18.09.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Городоцька, 207 у місті Львові для реконструкції стадіону Сільмаш під багатофункціональний спортивний комплекс з відкритими та закритими спортивними майданчиками, вбудованими та окремо розташованими будівлями та спорудами громадського, рекреаційного та іншого призначення не відповідає меті отримання земельної ділянки;

3) Господарський суд Львівської області з порушенням норм процесуального права відмовив позивачеві в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи;

4) спірна ухвала Львівської міської ради не порушує прав і законних інтересів позивача;

5) позивачем не доведено, що земельна ділянка, необхідна для обслуговування належних на праві власності позивачу об`єктів нерухомості накладається на земельну ділянку, яка є предметом спірної ухвали;

6) спірна ухвала є ненормативним індивідуальним актом, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих, є виконаною в силу самого факту її прийняття, а тому не може порушувати прав чи інтересів позивача;

7) суд першої інстанції невмотивовано відмовив в задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи.

Узагальнені доводи та заперечення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.

В судове засідання 08.12.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1.

Третя особа-2 та третя особа-3 у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Представники відповідача та третьої особи-1 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду, в позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача та третьої особи-1, що з`явилися, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. За договором купівлі-продажу від 31.08.2007 Відкрите акціонерне товариство "Завод Львівсільмаш" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" роздягальню для спортсменів площею 392,3 кв.м. та споруду стадіону "Сільмаш", що розташовані у м. Львові по вул. Городоцькій, 207 (далі - нерухоме майно) (т. 1 а.с. 47-50).

За договором купівлі-продажу від 14.08.2008 вказане нерухоме майно придбало ТОВ "Три Корони Девелопмент"(позивач) (т. 1 а.с. 69-72). Право власності ТОВ "Три Корони Девелопмент" на нерухоме майно зареєстровано 30.01.2009 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, т. 1 а.с. 76).

18.09.2018 ТОВ "Три Корони Девелопмент" звернулося до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із формуванням нової земельної ділянки на вул. Городоцькій, 207 у м. Львові для реконструкції стадіону "Сільмаш" під багатофункціональний спортивний комплекс, орієнтовний розмір земельної ділянки 4,1455 га. (т. 1 а.с. 146).

19.09.2018 позивач звернувся до Львівської міської ради з проханням виключити з порядку денного пленарного засідання сесії Львівської міської ради питання про надання ЛКП "Спортресурс" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,82 га на вул. І. Сулими - вул. Народній, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, на якій розташована нерухомість позивача (т. 1 а.с. 149-151).

Львівська міська рада ухвалою від 20.09.2018 № 3857 "Про надання ЛКП "Спортресурс" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Сулими - вул. Народній" (далі - спірна ухвала), зокрема надала ЛКП "Спортресурс" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,82 га на вул І.Сулими - вул. Народній для будівництва та обслуговування універсального спортивного майданчика за рахунок земель рекреаційного призначення (т. 1 а.с. 27). Підставою прийняття ухвали вказано, зокрема звернення ЛКП "Спортресурс" від 03.07.2018.

У зв`язку з чим у відповідь на заяву ТОВ "Три Корони Девелопмент" від 18.09.2018 Управління земельних ресурсів Львівської міської ради листом за № 2403-5145 від 12.10.2018 повідомило про неможливість вирішення заяви позивача, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3857 надано дозвіл ЛКП "Спортресурс" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 1,82 га на вул. І.Сулими - вул. Народній для будівництва та обслуговування універсального спортивного майданчика (т.1 а.с. 147).

Зважаючи на це, що спірна ухвала Львівської міської ради стала єдиною підставою для відмови позивачу в розгляді його заяви від 18.09.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду, як власник нерухомості, що розміщується на земельній ділянці, якою має намір розпорядитися орган місцевого самоврядування в інтересах комунального підприємства.

У статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Разом і цим за змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права/інтересу з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Суд, зазначає, що, вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права, а в даному випадку охоронюваного законом інтересу для захисту якого звернувся позивач, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

Отже, з наведеного вбачається, що однією з основних передумов для задоволення позову є наявність саме реального порушення відповідачем охоронюваного законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року, в справі № 914/334/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

У статті 19 Конституції України унормовано, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 зазначеного Закону).

За змістом статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань щодо регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та організація землеустрою.

У частинах 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судами встановлено, що позивач з 2008 року є власником нерухомого майна - роздягальні для спортсменів та споруди стадіону по вул. Городоцькій, 207 у м. Львові. У той же час речові права на земельну ділянку під нерухомим майном не були оформлені попереднім власником майна і земельна ділянка під нерухомим майном не була сформована як окремий об`єкт цивільних прав.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України встановлено непорушність права власності, що послідовно відображено в статті 321 ЦК України, згідно якої, право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Статтею 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до згаданих правових норм власник нерухомого майна має право користуватися земельною ділянкою, на якій воно розташоване, і ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Незважаючи на те, що попередній власник нерухомості, як і позивач, не оформив речові права на земельну ділянку під об`єктами і земельна ділянка під цим майном не була сформована як окремий об`єкт цивільних прав (їй не було присвоєно кадастровий номер тощо), позивач як особа, яка законно набула у власність ці об`єкти, безумовно, має майновий інтерес в оформленні права на земельну ділянку під спорудами, виходячи з необхідності дотримання принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди.

Водночас особа набуває не лише право на користування земельною ділянкою, безпосередньо зайнятою його об`єктом, але і на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування, адже користування спорудою неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цього майна. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм, санітарних норм та правил тощо.

Враховуючи положення ст. 116, 122 ЗК України позивач має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення повинен відповідний орган місцевого самоврядування, в даному випадку Львівська міська рада.

Посилання апелянта на те, що, станом на день прийняття Львівською міською радою спірної ухвали ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України діяли в іншій редакції, які, при переході права на нерухоме майно вже не передбачали перехід права на земельну ділянку необхідну для обслуговування такого нерухомого майна та передбачали перехід лише права на земельну ділянку, на якій таке нерухоме майно розміщене, не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і врегулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України в редакції, наведеній в апеляційній скарзі, до спірних правовідносин не застосовується та їх не регулює.

Окрім того, серед інших питань, які підлягали зв`ясуванню - встановлення обставин щодо орієнтовної площі земельної ділянки необхідної позивачу для обслуговування нерухомості(в тому числі і під об`єктами нерухомого майна) та чи має місце у зв`язку з цим накладення на неї земельної ділянки, яка є предметом спірної ухвали.

Порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України та полягає в такому:

- особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186-1 ЗК України;

- орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.

Таким чином, земельне законодавство вимагає оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності за певною процедурою, початковим етапом якої є надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судами встановлено, що позивач, намагаючись оформити право користування земельною ділянкою по вул. Городоцькій, 207 у м. Львові, на якій розташоване його нерухоме майно, 18.09.2018 звернувся до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,1455 га. Незважаючи на це 20.09.2018 Львівська міська рада прийняла спірну ухвалу, якою надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,82 га комунальному підприємству без врахування охоронюваного законом інтересу позивача.

У листі Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 12.10.2018 (т. 1 а.с. 147) відмовило позивачу в розгляді його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 20.09.2018 № 3857 надано ЛКП Спортресурс дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Сулими - вул. Народній, тому в наступному спірна ухвала і стала предметом оскарження.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про невідповідність заяви позивача меті отримання земельної ділянки, апеляційний суд вважає, що такі не мають правового значення, оскільки, така невідповідність (за умови фактичної її наявності), не стала підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та не є ні підставою позовних вимог, що підлягають з`ясуванню.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у цій справі вказав, що встановлення факту порушення відповідачем законного майнового інтересу позивача в оформленні права користування земельною ділянкою неможливе без з`ясування того, яка площа земельної ділянки орієнтовно необхідна позивачу для обслуговування нерухомості та чи має місце у зв`язку з цим накладення на неї земельної ділянки, яка є предметом спірної ухвали.

Враховуючи положення ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Судами з`ясовано, що до позовної заяви позивачем додано висновок експерта № 030/18 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 22.10.2018, складений за заявою представника ТОВ Три Корони Девелопмент адвоката Пелюка С.С. (т. 1 а.с. 153-165).

Даний висновок складений експертом-будівельником ТОВ Гал-Світ Табунщик Т.Я., яка має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальностями 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів і документів , 10.7 Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд , 10.14 Оцінка земель , стаж експертної роботи 26 років та внесена в Державний реєстр атестованих судових експертів.

У висновку вказано, що його підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок

На вирішення експертизи поставлені наступні питання:

яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Три Корони Девелопмент на праві приватної власності?

де саме повинні проходити межі земельної ділянки необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Три Корони Девелопмент на праві приватної власності?

чи входять в межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Три Корони Девелопмент на праві приватної власності, земельна ділянка, визначена в ухвалі міської ради № 3857 від 20.09.2018 Про надання Львівському комунальному підприємству Спортресурс дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Сулими - вул. Народній?

У вступній частині даного висновку експерт зазначав, що огляд і дослідження об`єкту, а саме земельної ділянки та споруд стадіону проводилось експертом 10.08.2018 в присутності директора ТОВ Три Корони Девелопмент Гарасима І.Б. під час проведення будівельно-технічного дослідження (№ 030/18 від 22.10.2018).

Під час проведення експертного дослідження використовувались наступні джерела інформації: державні будівельні норми Планування і забудова територій ДБН Б.2.2-18: 2018; державні будівельні норми України ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди ; зміна №1 до ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди .

Дослідження проводилось методом зіставлення результатів візуального обстеження, наданої документації з нормативними актами у галузі будівництва та розрахунковим методом.

У дослідницькій частині експерт вказав, що об`єктом дослідження є земельна ділянка з відкритою спорудою стадіону, на якій розміщено футбольне поле з біговою доріжкою навколо, двоповерхова цегляна будівля роздягалки, додатковий тренувальний майданчик для футболістів, пішохідні доріжки, бетонний бордюр огорожі №2 зі сторони вул. Народної, вул. Любінської і вул. Сулими, ворота, хвіртки.

Для визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів, загальною площею 392,3 кв. м. та відкритої споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, експертом проведені розрахунки у відповідності до норм ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди .

Експерт встановив, що мінімальна площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості (відкритої спортивної споруди із місцями для глядачів або без них) роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м та споруди стадіону футбольного поля, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать ТОВ Три Корони Девелопмент на праві приватної власності, повинна становити 46450 кв.м (4,6450 га).

Як зазначив експерт, визначена мінімальна площа земельної ділянки 4,6450 га відкритої споруди стадіону разом з будівлею роздягалки є більшою, ніж існуюча площа, яку займає споруда стадіону 4,470 згідно матеріалів інвентаризаційної справи, а також 4,1872 згідно кадастрового плану виконаного КП КАРТОГРАФ і 4,1455га згідно уточненого плану топографо-геодезичного знімання території виконаного ТОВ ГЕО-ТЕХ . Визначена площа земельної ділянки вписується в межі стадіону з врахуванням площі земельної ділянки, яка в процесі експлуатації була зайнята власниками приватних будинків, з врахуванням частини території виділено, для метеостанції і площі під бетонною основою огорожі.

У висновку вказано, що земельна ділянка, яка містяться на графічних матеріалах до проекту ухвали, які оприлюднені на офіційному сайті Львівської міської ради, і яка визначена в ухвалі міської ради № 3857 від 20.09.2018, входить в межі земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування споруди стадіону.

Співвідношення зовнішніх меж земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що придбані ТОВ Три Корони Девелопмент на підставі договору купівлі продажу від 17.08.2008 р., із зовнішніми межами земельної ділянки площею 1,8161 га (1,8200 га) на вул. І. Сулими вул. Народній, що містяться на графічних матеріалах до проекту ухвали, які оприлюднені на офіційному сайті Львівської міської ради, визначено методом накладання і зазначено в таблиці №2 додатку до висновку.

Експертом в таблиці №2 винесені межі земельної ділянки площею 1,8161 га на уточнений план топографо-геодезичного знімання території виконаного ТОВ ГЕО-ТЕХ . На думку експерта, виділ зазначеної земельної ділянки позбавляє власників об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м та відкритої споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать ТОВ Три Корони Девелопмент , можливості користування існуючим заїздом, а розташування футбольного поля в межах ділянки не надає можливості облаштувати заїзд в іншому місці. Таким чином, земельна ділянка, визначена в ухвалі міської ради № 3857 від 20.09.2018 входить в межі земельної ділянки необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать ТОВ Три Корони Девелопмент на праві приватної власності.

Отже, внаслідок дослідження експерт прийшов до висновків, що площа земельної ділянки необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать ТОВ Три Корони Девелопмент на праві приватної власності повинна бути не менше 4,6450 га;

імовірні межі земельної ділянки необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать ТОВ Три Корони Девелопмент на праві приватної власності показані в таблиці №1 додатку до висновку;

в межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості роздягальні для спортсменів загальною площею 392,3 кв. м. та споруди стадіону, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207, що належать ТОВ Три Корони Девелопмент на праві приватної власності, входить земельна ділянка, визначена в ухвалі міської ради № 3857 від 20.09.2018 Про надання Львівському комунальному підприємству Спортресурс дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Сулими вул. Народній.

До висновку додано: таблицю №1 Імовірні межі земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування споруди стадіону разом з будівлею роздягалки ; таблиця №2 Розташування земельної ділянки площею 1,8161 га в межах земельної ділянки споруди стадіону ; таблиця №3, №4 Земельна ділянка для обслуговування споруди стадіону (фото 1-16) .

У своєму висновку експерт, керуючись відповідними державними будівельними нормами, зазначив, що площа земельної ділянки необхідна для обслуговування об`єктів нерухомості позивача повинна бути не менше 4,6450 га, а також визначив імовірні межі такої земельної ділянки, необхідної для обслуговування.

Судами з`ясовано, що площа земельної ділянки, визначена в ухвалі міської ради, входить в межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості позивача, отже відведення земельної ділянки для комунального підприємства за ухвалою міської ради порошує охоронюваний законом інтерес позивача.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст. 98 ГПК України).

Згідно зі ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з ч.ч.1 та 5 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо правильності висновків, наданих на замовлення позивача експертом, який має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальностями 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів і документів , 10.7 Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд , 10.14 Оцінка земель , стаж експертної роботи 26 років та внесений в Державний реєстр атестованих судових експертів.

Висновок експерта узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема технічною документацією із землеустрою, виготовленою у 2009 році Колективним підприємством Картограф на замовлення ТОВ Три Корони Девелопмент та висновком № 348 судової будівельно-технічної експертизи по справі № 2-30/23А від 10.10.2008 (т. 1 а.с. 57-68) та іншими доказами, щодо права васності позивача на об`єкти нерухомого майна, що розміщуються на земельній ділянці.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надання відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою комунальному підприємству щодо відведення земельної ділянки, яка призведе до накладення на земельну ділянку позивача, яка необхідна позивачу призводить до порушення майнового інтересу останнього та перешкоджає йому в можливості оформити належне йому, в силу закону, право користування земельною ділянкою для обслуговування об`єктів нерухомого майна.

Відтак, правильним є висновок суду, що оспорювана ухвала відповідача підлягає визнанню незаконною та скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм законодавства та охоронюваного інтересу позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Господарський суд Львівської області з порушенням норм процесуального права відмовив позивачу в призначенні судової експертизи, апеляційний суд зазначає наступне.

В ухвалі Господарського суду Львівської області від 12.04.2021 зазначено, що в матеріалах справи наявний висновок експерта, складений на замовлення позивача, який відповідає вимогам закону, зокрема в даному висновку вказано, що його підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Подані клопотання відповідача та третіх осіб не мотивовані неможливістю надати експертний висновок, складений на замовлення учасника, у строки, встановлені для подання доказів. Обставини, наведені у клопотаннях, не викликають в суду обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновку експерта за № 030/18 від 22.10.2018 (т. 1 а.с. 153-165)

Місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що відсутня вся сукупність умов, існування яких вимагається процесуальним законодавством для можливості призначення судової експертизи в цій справі.

Отже, доводи апелянта про те, що Господарський суд Львівської області, з порушенням вимог статті 2 ГПК України, безпідставно та невмотивовано відмовив у задоволенні клопотання Львівської міської ради від 18.03.2021 про призначення судової земельно-технічної експертизи є безпідставними.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невмотивовано відмовив в задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи, апеляційний суд зазначає, що Господарський суд Львівської області відмовив в задоволенні клопотання Львівської міської ради протокольною ухвалою (протокол судового засідання від 17.05.2021, т. 10 а.с. 194-196), яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати з одночасним наведенням висновків суду та мотивів, з яких суд дійшов такого висновку із занесенням до протоколу судового засідання, що повністю відповідає вимогам п.7 ч. 2 ст. 223 та ч.10 ст.240 ГПК України.

Таким чином, враховуючи категорію та складність даної справи, з огляду на наявні матеріали справи, господарський суд обгрунтовано відмовив в задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи № 914/2057/18.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 11 700,00 грн., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 21.10.2021 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 у справі №914/2057/18 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 16.12.2021.