Постанова

від 14.12.2021 по справі 913/673/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Харків Справа № 913/673/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Бороніна Володимира Васильовича (вх.№2886 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 15.04.2021, ухвалене суддею Косенко Т.В. у приміщенні господарського суду Луганської області 15.04.2021 о 09:59 год. (повний текст рішення складено 26.04.2021) у справі №913/673/20

за позовом: Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне, Луганська область,

до Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича, м. Рубіжне, Луганська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рубіжанська міська рада Луганської області, м. Рубіжне, Луганська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне, Луганська область

про зобов`язання відповідача звільнити нежитлове вбудоване приміщення та стягнення неустойки у сумі 495238,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича про: зобов`язання звільнити нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 м 2 , розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області; стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування вказаним нежитловим вбудованим приміщенням, за час прострочення в сумі 495238,83 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2021 позов задоволено частково. Зобов`язано ФОП Бороніна Володимира Васильовича звільнити нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 кв.м., розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне Луганської області, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області. Стягнуто з ФОП Бороніна В.В. на користь Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області судовий збір у сумі 2102,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що наявними у справі доказами підтверджується правосуб`єктність позивача - Управління освіти Рубіжанської міської ради щодо користування і розпорядження спірним майном, яким останній володіє на праві оперативного управління, тому доводи відповідача щодо "неналежного позивача" є необґрунтованими, оскільки позивач є титульним володільцем спірного майна; рішенням суду від 13.08.2015 у справі №913/483/15, що набрало законної сили 15.03.2016, договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між Фізичною особою - підприємцем Бороніним Володимиром Васильовичем та Управлінням освіти Рубіжанської міської ради, додаткові угоди №1 від 03.01.2014 та №2 від 01.05.2014 до договору оренди №59 від 01.06.2011 визнано недійсним та припинено зобов`язання на майбутнє, тобто правова підстава, на якій ФОП Бороніним В.В. набувалось майно, відпала; оскільки утримання відповідачем у себе спірного майна є безпідставним, такі дії слід вважати протиправними, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні спірним майном суд першої інстанції визнав обґрунтованими. Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України), оскільки, в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Із посиланням на вказані обставини, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном у формі припинення дій, що порушують право, шляхом звільнення нежитлового вбудованого приміщення, площею 184 м 2 , розташованого за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, 53 підлягають задоволенню. Стосовно доводів відповідача, який у відзиві на позовну заяву просив закрити провадження у справі у зв`язку з наявністю тотожного рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір про звільнення та повернення спірного нежитлового приміщення - суд зазначив у рішенні, що підставами позовних вимог щодо звільнення приміщення у справі №913/483/15 (на яку посилався відповідач) було визнання договору оренди майна від 01.06.2021 №59 та додаткових угод до нього недійсними, тобто застосовано наслідки недійсності правочину, а у даній справі підставою позовних вимог є тривале порушення прав позивача - титульного володільця з користування та розпоряджання спірним майном, а тому підстави позовних вимог у цих справах є різними.

В обґрунтування відмови у стягненні неустойки в розмірі подвійної плати за користування нежитловим вбудованим приміщенням, за час прострочення в сумі 495238,83 грн господарський суд вказав, що рішенням від 13.08.2015 у справі №913/483/15 договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між позивачем та відповідачем, та додаткові угоди до нього визнано недійсними та припинено зобов`язання на майбутнє, отже, застосування неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України є неправомірним, оскільки вона за своєю правовою природою пов`язана із припиненням дійсного договору оренди майна, а у справі, що розглядається, договір оренди визнано недійсним та припинено зобов`язання на майбутнє.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати в частині зобов`язання ФОП Бороніна В.В. звільнити спірне приміщення та в частині стягнення з відповідача судового збору, постановити нове рішення, в якому відмовити в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Заявлені вимоги апелянт обґрунтовує наступними твердженнями: Господарський суд Луганської області ліквідований, тому позовна заява не може бути розглянута цим судом, спір не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки рішенням у справі №913/483/15 спірний договір оренди №59 від 01.06.2011 визнаний недійсним, тобто між сторонами на теперішній час не існує правовідносин, що можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства, отже, провадження у справі має бути закрито на підставі п.1 ч. 1 ст.231 ГПК України. Крім того, відповідач вважає, що провадження у справі має бути закрито і на підставі п. 3 ч. 1 ст.231 ГПК України, оскільки є рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір про звільнення та повернення спірного нежитлового приміщення. Відповідач також вказує, що управління освіти не є суб`єктом права комунальної власності, не є органом місцевого самоврядування; також, за твердженням апелянта, в м. Рубіжне не існує місцевої ради, яка утворена у порядку, встановленому Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"; особа з назвою "Рубіжанська міська рада" не є органом місцевого самоврядування територіальної громади м. Рубіжне, а внесені до ЄДР відомості про неї є фальсифікацією - отже, на думку заявника скарги, позивач не є належним позивачем, не є уповноваженим органом місцевого самоврядування територіальної громади м. Рубіжне і не має права вимагати звільнення спірного приміщення, а також і плати за нього; апелянт також стверджує про неналежність доказів, взятих до уваги судом першої інстанції, та просить апеляційний суд витребувати у позивача докази, що підлягають дослідженню, а саме: Типову форму №ОЗ-1 (бюджет) Акт прийняття-передачі основних засобів по даному приміщенню, яка є підставою для виникнення форми №03-6 (бюджет). Також, за твердженням заявника скарги, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019 (а.с.42) є сфальсифікованим, тому відповідач у скарзі просить суд витребувати документ, який підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено її розгляд на 14.12.2021, встановлено учасникам справи строк до 10.12.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.

06.12.2021 тобто в межах установленого строку, судом отримано відзив Рубіжанської міської ради Луганської області, в якому даний учасник справи наводить наступні доводи: предмети і підстави позовів у справі №913/483/15 та в даній справі №913/673/20 є різними, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачу у закритті провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України; відповідно до відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Господарський суд Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564) не перебуває в процесі припинення та не ліквідований в порядку передбаченому Законом України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , продовжує здійснювати правосуддя на території України; відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Рубіжанська міська рада Луганської області (93000, Луганська область, місто Рубіжне, площа Володимирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 26023286) є органом місцевого самоврядування, що зареєстрований 21.05.1997, дата запису 28.11.2005, номер запису: 13901200000000398; відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019 (міститься в матеріалах справи) про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 53, є комунальною власністю, а його власником - територіальна громада міста Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради Луганської області; Положенням про Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (затверджене рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області 7 скликання від 30.11.2018 №67/18) (міститься в матеріалах справи) у пунктах 1.1, 1.3 закріплено, що Управління освіти Рубіжанської міської ради є виконавчим органом Рубіжанської міської ради Луганської області, підзвітне та підконтрольне їй, підпорядковане виконавчому комітету Рубіжанської міської ради, міському голові; Управління освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, печатку, штампи і бланки; Додатком до вказаного положення передбачено, що Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області входить до переліку навчальних закладів та установ освіти, які підпорядковуються Управлінню освіти Рубіжанської міської ради, у пункті 4.1 вказаного положення зазначено, що майно Управління освіти належить йому на правах оперативного управління: Управління освіти володіє, користується цим майном, а розпоряджається тільки за рішенням Рубіжанської міської ради, а пунктом 4.2.2 зазначено, що Управління представляє інтереси міста в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами; згідно із інвентарною карткою № 46 обліку основних засобів в бюджетних установах (міститься в матеріалах справи), відповідно до якої будівля за адресою м.Рубіжне вул. Визволителів, 53 визначена як майстерня СШ №7, обліковується в Управлінні освіти Рубіжанської міської ради, як основний засіб за інвентарним №10310002, введений в експлуатацію в 1966 році. На думку Рубіжанської міської ради, вищевикладеним підтверджується правосуб`єктність позивача - Управління освіти Рубіжанської міської ради щодо користування і розпорядження спірним майном яким останній володіє на праві оперативного управління. Рубіжанська міська рада зазначає, що доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях, та просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

07.12.2021 тобто в межах установленого строку, судом отримано відзив позивача, Управління освіти Рубіжанської міської ради, в якому даний учасник справи також зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у справі, наполягає на тому, що матеріалами справи підтверджується правосуб`єктність позивача щодо користування і розпорядження спірним майном, яким останній володіє на праві оперативного управління, тоді як триваючими діями відповідача вказані права порушуються, оскільки утримання відповідачем у себе спірного майна є безпідставним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 за клопотанням Рубіжанської міської ради було призначено проведення судового засідання 14.12.2021 в режимі відеоконференції з Рубіжанським міським судом Луганської області.

13.12.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Згідно з долученим до матеріалів справи повідомленням відділення зв`язку (т.2, а.с.234) відповідач, Боронін В.В., завчасно, а саме, 26.11.2021, особисто отримав копію ухвали суду від 16.11.2021 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 14.12.2021.

Однак Боронін В.В. не скористався правом на участь у даному судовому засіданні (особисто або через представника), про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не надав.

Присутні в судовому засіданні 14.12.2021 (у режимі відеоконференції) представники позивача та третіх осіб заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача, просили суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та третіх осіб погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши вищевказаних учасників справи, враховуючи, що відповідач, Боронін В.В., належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

01.06.2011 між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради (орендодавець) та ФОП Бороніним В.В. (орендар) було укладено договір оренди №59 (т.1, а.с.13), за яким відповідач отримав в оренду нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 кв.м, розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне Луганської області, для розміщення майстерні зі збирання меблів.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/483/15, що набрало законної сили 15.03.2016, за результатами розгляду справи Вищим господарським судом України, який постановою від 15.03.2016 скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015 про скасування вищевказаного рішення, а рішення Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/483/15 залишив в силі (т.1, а.с. 59 - 80), договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між Фізичною особою - підприємцем Бороніним Володимиром Васильовичем та Управлінням освіти Рубіжанської міської ради, додаткові угоди №1 від 03.01.2014 та №2 від 01.05.2014 до договору оренди №59 від 01.06.2011 визнано недійсними та припинено зобов`язання на майбутнє. Також вказаним рішенням зобов`язано ФОП Бороніна В.В. повернути спірне приміщення Управлінню освіти Рубіжанської міської ради.

На виконання вказаного рішення видано наказ від 30.03.2016 (т.1, а.с.81), за яким 04.05.2016 було відкрито виконавче провадження №51001870 згідно з постановою старшого державного виконавця Рубіжанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Луганській області Котляр М.І. (т.1, а.с.83).

Однак ФОП Боронін В.В. спірне приміщення не звільнив, що підтверджується постановою державного виконавця Котляр М.І. про закінчення виконавчого провадження №51001870 щодо ФОП Бороніна В.В. та повернення наказу Управлінню освіти Рубіжанської міської ради, з причин невиконання боржником рішення суду, не надання підтверджуючих документів (акт прийому-передачі, тощо), а також Актом Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області від 11.11.2016, яким засвідчено непередання Фізичною особою-підприємцем Бороніним В.В. приміщення будівлі площею 184 м 2 , вартістю 79552,00 грн, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 53 (т.1, а.с.85).

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області 12.12.2020 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до ФОП Бороніна В.В. про: зобов`язання звільнити нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 м 2 , розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області; стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування вказаним нежитловим вбудованим приміщенням, за час прострочення в сумі 495238,83 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2021 позов задоволено частково - з наведених вище підстав.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.02.2021 до реєстру було внесено запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП Бороніна В.В.

Разом з тим, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі (у грудні 2020 року) відповідач мав статус фізичної особи - підприємця. Окрім того, з урахуванням ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) зазначена особа відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю. Отже, вказана справа підлягає розгляду господарським судом.

Колегія суддів зазначає, що в частині відмови у стягненні з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування спірним приміщенням, за час прострочення в сумі 495238,83 грн - станом на 14.12.2021 рішення господарського суду учасниками справи не оскаржено.

У даному апеляційному провадженні відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції частково - а саме, в частині зобов`язання ФОП Бороніна В.В. звільнити спірне приміщення та в частині стягнення з відповідача судового збору - та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у відповідній частині відмовити.

Отже, оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції у вищевказаній частині.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) слід погодитися з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі заявник стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про закриття провадження у справі в порядку п.1, 3 ч.1 ст.231 ГПК України. Відповідач наполягає на тому, що між сторонами не існує господарських правовідносин, оскільки договір оренди був припинений на майбутнє, окрім того, зазначає, що рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/483/15 вже було задоволено позовну вимогу щодо звільнення і повернення спірного приміщення.

Стосовно вищевказаних доводів, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у справі №913/483/15 та в даній справі №913/673/20 дійсно стосуються одного й того ж об`єкта - нежитлового вбудованого приміщення площею 184 м 2 , розташованого за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області.

Із рішення Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/483/15, на яке посилається відповідач, вбачається, що вказаним рішенням було задоволено позовну вимогу про зобов`язання ФОП Бороніна В.В. повернути спірне приміщення Управлінню освіти Рубіжанської міської ради - як правовий наслідок задоволення першої позовної вимоги про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди.

Разом з тим, у даній справі №913/673/20 Управлінням освіти Рубіжанської міської ради заявлено іншу позовну вимогу до ФОП Бороніна В.В., а саме, про зобов`язання відповідача звільнити відповідне приміщення з метою усунення перешкод у реалізації позивачем права володіння та користування майном. Позов, зокрема, обґрунтований обставинами щодо невиконання відповідачем судового рішення у справі №913/483/15, що набрало законної сили. Тобто і предмет, і підстави позову в обох справах відрізняються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для закриття провадження в порядку п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки підставами позовних вимог щодо звільнення приміщення у справі №913/483/15 було визнання договору оренди майна від 01.06.2021 №59 та додаткових угод до нього недійсними, тобто застосовано наслідки недійсності правочину, а у даній справі №913/673/20 підставою позовних вимог є тривале порушення прав позивача - титульного володільця з користування та розпоряджання спірним майном.

Щодо посилань апелянта на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.231 ГПК України), колегія суддів зазначає, що причиною виникнення спору в даній справі стало користування ФОП Бороніним В.В. спірним приміщенням після визнання недійсним у судовому порядку відповідного договору оренди, за умовами якого, приміщення надавалося орендареві для розміщення майстерні зі збирання меблів, тобто з метою здійснення господарської діяльності. Тобто відповідачем (як господарюючим суб`єктом - фізичною особою-підприємцем) не було виконано рішення господарського суду у справі №913/483/15, яке набрало законної сили.

Отже, звернення Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області з позовом у даній справі до господарського суду узгоджується з приписами ч.1 ст.20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує ані недійсності договору оренди, на підставі якого ним отримано в користування спірне приміщенні, ані обставин щодо продовження такого користування після визнання вказаного договору недійсним у судовому порядку.

Натомість доводи заявника скарги фактично зводяться до тверджень про те, що Господарський суд Луганської області не є судом, встановленим законом, а Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області не є належним позивачем, а тому, на думку апелянта, Управління не має права вимагати звільнення спірного приміщення.

Стосовно правових підстав діяльності Господарського суду Луганської області, наявність яких заперечує апелянт, колегія суддів зазначає наступне.

На думку відповідача, Господарський суд Луганської області ліквідований та створений Луганський окружний господарський суд, відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 № 453/17.

Однак, відповідно до відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Господарський суд Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564) не перебуває в процесі припинення та не ліквідований в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Згідно із ч.1 ст.10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, згідно із ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно- територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Однак відповідних публікацій станом на час розгляду Господарським судом Луганської області даної справи здійснено не було.

За таких обставин, колегія суддів не визнає обґрунтованими доводи апелянта про те, що Господарський суд Луганської області є ліквідованим.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як Східним апеляційним господарським судом, так і Верховним Судом після 29.12.2017 неодноразово переглядалися рішення Господарського суду Луганської області, і в жодній із справ суди вищих інстанцій не дійшли висновку про те, що вказаний суд є ліквідованим. Тобто усталеною судовою практикою також підтверджується легітимність діяльності Господарського суду Луганської області, яким ухвалено оскаржуване рішення в даній справі.

Досліджуючи питання щодо правосуб`єктності позивача, колегія суддів виходить з наступних обставин.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Рубіжанська міська рада Луганської області (93000, Луганська область, місто Рубіжне, площа Володимирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 26023286) є органом місцевого самоврядування, що зареєстрований 21.05.1997, дата запису 28.11.2005, номер запису: 13901200000000398.

Вказана інформація є достовірною в силу вищенаведених приписів ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Тому твердження відповідача в апеляційній скарзі про фальсифікацію даних відомостей суд апеляційної інстанції не визнає належними аргументами, враховуючи, що належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо здійснення такої фальсифікації заявником скарги не надано.

Посилання заявника на звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин, на внесення у 2017 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190, 364, 365, 366, 367 Кримінального кодексу України (т.1, а.с. 132 - 144) колегія суддів також не вважає обґрунтованими і такими, що мають значення для розгляду даного спору, оскільки відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів щодо результатів розгляду вказаних звернень та наявності відповідних обвинувальних вироків.

Посилання заявника скарги на ті обставини, що датою державної реєстрації Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області є 27.03.1990, тоді як датою державної реєстрації Рубіжанської міської ради Луганської області є 21.05.1997, на думку колегії суддів не свідчать про те, що Управління освіти не є виконавчим органом міської ради (як стверджує апелянт), оскільки, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, Положенням про Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (затверджене рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області 7 скликання від 30.11.2018 №67/18) у пунктах 1.1, 1.3 закріплено, що Управління освіти Рубіжанської міської ради є виконавчим органом Рубіжанської міської ради Луганської області, підзвітне та підконтрольне їй, підпорядковане виконавчому комітету Рубіжанської міської ради, міському голові. Управління освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, печатку, штампи і бланки.

Також, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019 (а.с.42) про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, 53, є комунальною власністю, а його власником - територіальна громада міста Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради Луганської області.

Відповідно до п.1.6 Статуту Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 28.12.2016 №2019, засновником і власником навчального закладу є територіальна громада в особі Рубіжанської міської ради Луганської області (п.1.4 Статуту).

Згідно з п.2.1 Статуту управління навчальним закладом здійснюється його засновником /власником/ - Рубіжанською міською радою і управлінням освіти Рубіжанської міської ради.

У пункті 1.5 Статуту закріплено, що Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області є юридичною особою, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, а п.1.4 визначена адреса: Луганська область, м. Рубіжне, вул. визволителів, буд.53.

Відповідно до п.5.1 Статуту, матеріально-технічна база навчального закладу є власністю засновника та її складають основні фонди (приміщення, обладнання, будівлі, споруди, земля, комунікації тощо), а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі.

Додатком до вищевказаного Положення про Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області передбачено, що Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області входить до переліку навчальних закладів та установ освіти, які підпорядковуються Управлінню освіти Рубіжанської міської ради.

У пункті 4.1 вказаного положення зазначено, що майно Управління освіти належить йому на правах оперативного управління: Управління освіти володіє, користується цим майном, а розпоряджається тільки за рішенням Рубіжанської міської ради, а пунктом 4.2.2 зазначено, що Управління представляє інтереси міста в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами.

Також до матеріалів справи додано інвентарну картку №46 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.25), відповідно до якої будівля за адресою м.Рубіжне вул.Визволителів, 53 визначена як майстерня СШ №7, обліковується в управлінні освіти Рубіжанської міської ради, як основний засіб за інвентарним №10310002, введений в експлуатацію в 1966 році.

Апелянт стверджує, що вказана картка не може бути визнана належним доказом у справі, а натомість є доказом вчинення злочину - пограбування приміщення, де зникли матеріальні цінності (обладнання технічне) без належного обліку та покладеної відповідальності на відповідних осіб, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції витребувати докази у позивача, які підлягають дослідженню, а саме, Типову форму N 03-1 (бюджет) Акт прийняття-передачі основних засобів по даному приміщенню, яка є підставою для виникнення форми №03-6 (бюджет). Також, за твердженням заявника скарги, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019 (а.с.42) є сфальсифікованим, тому відповідач у скарзі просить суд витребувати документ, який підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності.

Стосовно відповідних тверджень та вимог про витребування документів, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як було встановлено вище, відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів фальсифікації вищевказаних документів (зокрема, існування обвинувальних вироків щодо осіб, якими, за твердженням апелянта, вчинено відповідні кримінальні правопорушення).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правомірно прийнято вищевказану інвентарну картку та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як належні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно, клопотання відповідача, заявлене в апеляційній скарзі, про витребування додаткових доказів, не підлягає задоволенню з огляду на вищенаведені приписи ст.76, 77 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, оскільки, на думку колегії суддів, документи, які просить витребувати заявник, не мають значення для вирішення даного спору.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції та надавав до суду відзив на позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо, водночас не звертався до господарського суду із мотивованим клопотанням в порядку ст.81 ГПК України про витребування доказів.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак в ході апеляційного провадження заявником скарги не було обґрунтовано винятковості такого випадку та неможливості надати відповідні докази до суду першої інстанції самостійно або звернутися з клопотанням про їх витребування.

Колегія суддів додатково враховує, що обставини стосовно перебування спірного майна у комунальній власності та щодо наявності у Управління освіти Рубіжанської міської ради відповідної правосуб`єктності було встановлено рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/483/15, яке набрало законної сили і на яке посилався сам відповідач в апеляційній скарзі.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, апелянтом не спростовано висновок місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується правосуб`єктність позивача - Управління освіти Рубіжанської міської ради щодо користування і розпорядження спірним майном яким останній володіє на праві оперативного управління, натомість доводи відповідача, щодо "неналежного позивача" є необґрунтованими, оскільки позивач є титульним володільцем спірного майна.

Жодних аргументів в обґрунтування правових підстав користування ФОП Бороніним В.В. спірним приміщенням після визнання недійсним відповідного договору оренди заявником у скарзі не наведено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду (в оскаржуваній частині) та для відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити спірне приміщення, оскільки, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні з посиланням на ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, після набрання законної сили судовим рішенням про визнання договору оренди недійсним, подальше користування відповідачем цим приміщенням порушує права позивача як титульного володільця відповідного нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бороніна Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.04.2021 у справі №913/673/20 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2021

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов