Рішення

від 15.04.2021 по справі 913/673/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м.Харків Справа №913/673/20

Провадження №19/913/673/20

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (проспект Переможців, 28, м. Рубіжне, Луганська область, 93000)

до Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рубіжанська міська рада Луганської області (пл. Володимирська, буд. 2, м. Рубіжне, Луганська область, 93000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області (вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область)

про зобов`язання відповідача звільнити нежитлове вбудоване приміщення та стягнення неустойки у сумі 495 238 грн 83 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від 3-ї особи (Рубіжанська міська рада Луганської області) - представник не прибув;

від 3-ї особи (Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області) - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича про:

- зобов`язання звільнити нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 м 2 , розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області;

- стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування нежитловим вбудованим приміщенням, площею 184 м 2 , розташованим за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області за час прострочення в сумі 495 238 грн 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/483/15, яке набрало законної сили 15.03.2016, визнано недійсними договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між Фізичною особою - підприємцем Бороніним Володимиром Васильовичем та Управлінням освіти Рубіжанської міської ради, додаткові угоди від 03.01.2014 №1 та від 01.05.2014 №2 до договору оренди від 01.06.2011 №59 та припинено зобов`язання за договором від 01.06.2011 №59 на майбутнє. Зобов`язано Фізичну особу - підприємця Бороніна Володимира Васильовича повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради приміщення будівлі площею 184 м 2 , вартістю 79 552 грн 00 коп., що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, 53. У зв`язку з невиконанням боржником зазначеного судового рішення, 23.06.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51001870, на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Актом від 11.11.2016, складеним комісією Управління освіти Рубіжанської міської ради, засвідчено факт неповернення Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Фізичною особою - підприємцем Бороніним В.В. вищевказаного вбудованого нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.01.2021; залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рубіжанську міську раду Луганської області; залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рубіжанську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області.

11.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 06.01.2021, у якому він просить закрити провадження у справі №913/673/20 на підставі п.1, 3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України або направити у суд, встановлений законом, відповідно до правил територіальної юрисдикції; застосувати наслідки спливу строку позовної давності; залишити позовні вимоги без задоволення.

Відзив обґрунтовано наступним.

На думку відповідача, Господарський суд Луганської області ліквідований, тому позовна заява не може бути розглянута цим судом.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки рішенням у справі №913/483/15 спірний договір оренди №59 від 01.06.2011 визнаний недійсним, тобто між сторонами на теперішній час не існує правовідносин, що можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства, отже провадження у справі має бути закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Крім того відповідач вважає, що провадження у справі має бути закрито на підставі п.3 ч1 ст. 231 ГПК України, оскільки є рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір про звільнення та повернення спірного нежитлового приміщення.

Відповідач також вказує, що на його думку управління освіти не є суб`єктом права комунальної власності, не є органом місцевого самоврядування, а отже позивач не є належним і тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

До того ж відповідач наполягає на тому, що на підставі ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції скасовано орендну плату за користування комунальним майном, тому не існує підстав вважати, що є прострочення за яке стягується неустойка.

У відповіді на відзив №45 від 14.01.2021 позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву б/н від 06.01.2021, та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, надав письмові пояснення від 05.01.2021 №024-04/166, у яких підтримав позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 01.02.2021.

25.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява від 18.01.2021, у якій він просив застосувати насідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 01.02.2021 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 15.02.2021.

Позивач у заяві від 27.01.2021 №123 про зміну позову, яку судом розцінено, як заяву про зміну підстав позову, просить:

- зобов`язати Фізичну особу - підприємця Бороніна Володимира Васильовича звільнити нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 м 2 , розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області;

- стягнути з Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича неустойку в розмірі подвійної плати за користування нежитловим вбудованим приміщенням, площею 184 м 2 , розташованим за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне, Луганська область, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області за час прострочення в сумі 495 238 грн 83 коп. на користь Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області;

- стягнути з Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича витрати зі сплати судового збору в сумі 9 530 грн 60 коп. на користь Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області.

Вказану заяву судом прийнято та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою суду від 15.02.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 15 днів по 09.03.2021 включно та відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 01.03.2021.

Ухвалою суду від 01.03.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 15 днів по 24.03.2021 включно, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.03.2021.

Ухвалою суду від 22.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.04.2021.

Ухвалою суду від 05.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2021.

У судове засідання 15.04.2021 сторони та треті особи не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповіді територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з положеннями ст.327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) управління майном, яке знаходиться в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та створені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Рубіжанська міська рада Луганської області (93000, Луганська область, місто Рубіжне, пл.Володимирська, буд. 2, ідентифікаційний код 26023286) є органом місцевого самоврядування, що зареєстрований 21.05.1997, дата запису 28.11.2005, номер запису: 13901200000000398.

У статті 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно із ст. 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019 (а.с.42) про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, 53, є комунальною власністю, а його власником - територіальна громада міста Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради Луганської області.

Відповідно до п.1.6 Статуту Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 28.12.2016 №2019, засновником і власником навчального закладу є територіальна громада в особі Рубіжанської міської ради Луганської області (п.1.4 Статуту).

Згідно з п.2.1 Статуту управління навчальним закладом здійснюється його засновником /власником/ - Рубіжанською міською радою і управлінням освіти Рубіжанської міської ради.

У пункті 1.5 Статуту закріплено, що Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області є юридичною особою, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, а п.1.4 визначена адреса: Луганська область, м. Рубіжне, вул. визволителів, буд.53.

Відповідно до п.5.1 Статуту, матеріально-технічна база навчального закладу є власністю засновника та її складають основні фонди (приміщення, обладнання, будівлі, споруди, земля, комунікації тощо), а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі.

Законом України Про освіту , а саме ч.2 ст.24 передбачено, що управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законом та установчими документами цього закладу, здійснюють засновник (засновники). Засновник або уповноважена ним особа може делегувати окремі свої повноваження органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти (ч.4 ст.25 Закону України Про освіту ).

Положенням про Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (затверджене рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області 7 скликання від 30.11.2018 №67/18) у пунктах 1.1, 1.3 закріплено, що Управління освіти Рубіжанської міської ради є виконавчим органом Рубіжанської міської ради Луганської області, підзвітне та підконтрольне їй, підпорядковане виконавчому комітету Рубіжанської міської ради, міському голові. Управління освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, печатку, штампи і бланки.

Додатком до вказаного положення передбачено, що Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 Рубіжанської міської ради Луганської області входить до переліку навчальних закладів та установ освіти, які підпорядковуються Управлінню освіти Рубіжанської міської ради.

У пункті 4.1 вказаного положення зазначено, що майно Управління освіти належить йому на правах оперативного управління: Управління освіти володіє, користується цим майном, а розпоряджається тільки за рішенням Рубіжанської міської ради, а пунктом 4.2.2 зазначено, що Управління представляє інтереси міста в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами.

Також до матеріалів справи додано інвентарну картку №46 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.25), відповідно до якої будівля за адресою м.Рубіжне вул.Визволителів, 53 визначена як майстерня СШ №7, обліковується в управлінні освіти Рубіжанської міської ради, як основний засіб за інвентарним №10310002, введений в експлуатацію в 1966 році.

Отже вищевикладеним підтверджується правосуб`єктність позивача - Управління освіти Рубіжанської міської ради щодо користування і розпорядження спірним майном яким останній володіє на праві оперативного управління.

За таких обставин, доводи відповідача, щодо неналежного позивача є необґрунтованими, оскільки позивач є титульним володільцем спірного майна.

Стаття 41 Конституції України містить імперативну норму, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Відповідно до ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі.

Частиною 1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в України передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (пред`явити негаторний позов).

При негаторному позові власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні, оскільки права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов`язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у науці цивільного права визначений негаторним (actio negatoria).

Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб`єкти речових прав (наприклад, підприємство, організація, установа), що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном (такої ж позиції дотримується Велика палата Верховного Суду, у своїй Постанові від 03.04.2019 у справі №924/1220/17).

Отже негаторний позов характеризується зверненням власника (титульного власника), який є фактичним володільцем майна, до іншої особи про усунення перешкод, які ця особа створює (постанова касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 908/1347/18).

Рішенням від 13.08.2015 року у справі №913/483/15 що набрало законної сили 15.03.2016, договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між Фізичною особою - підприємцем Бороніним Володимиром Васильовичем та Управлінням освіти Рубіжанської міської ради, додаткові угоди №1 від 03.01.2014 та №2 від 01.05.2014 до договору оренди №59 від 01.06.2011 визнано недійсним та припинено зобов`язання на майбутнє, на виконання якого виданий наказ від 30.03.2016.

З часу набрання законної сили вказаним рішенням суду у відповідача відсутні підстави продовжувати користуватися майном, що було передано йому в оренду. У нього виник обов`язок повернути майно володільцю. У титульного володільця - позивача, виникло право на отримання цього майна.

Отже якщо порушення права власності (оперативного управління) не пов`язане із порушенням права володіння то зацікавлена особа має звернутися саме з негаторним позовом.

У даному випадку наразі нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 кв.м, розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне Луганської області, яке було передано ФОП Бороніну В.В., за договором оренди від 01.06.2011 №59, знаходиться у користуванні ФОП Бороніна В.В. та не повернуто балансоутримувачу Управлінню освіти Рубіжанської міської ради, що не оспорюється відповідачем.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Застосовуючи викладене до спірних правовідносин сторін суд зазначає, що нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 кв.м, розташоване за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне Луганської області було передано ФОП Бороніну В.В. за договором оренди від 01.06.2011 №59, який у подальшому визнано судом недійсним, тобто правова підстава, на якій ФОП Бороніним В.В. набувалось майно, відпала.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач рішення суду не виконує - не звільняє спірне приміщення. Вказане підтверджується постановою державного виконавця Котляр М.І. про закінчення виконавчого провадження №51001870 щодо Фізичної особи - підприємця Бороніна В.В. та повернення наказу Управлінню освіти Рубіжанської міської ради, з причин невиконання боржником рішення суду, не надання підтверджуючих документів (акт прийому-передачі, тощо).

Також вказане підтверджується Актом Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області від 11.11.2016, яким засвідчено непередання Фізичною особою-підприємцем Бороніним В.В. приміщення будівлі площею 184 м 2 , вартістю 79552 грн 00 коп., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 53.

Оскільки утримання відповідачем у себе спірного майна є безпідставним, такі дії слід вважати протиправними. У зв`язку з чим вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні спірним майном є обґрунтованими.

Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено судом у справі заявлено негаторний позов. Об`єктом такого позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

Статтею 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. В деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України), оскільки, в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову.

Отже позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном, а отже вимоги відповідача щодо застосування позовної давності задоволенню не підлягають.

Ураховуючи вищевикладене вимоги позивача у частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном у формі припинення дій, що порушують право, шляхом звільнення нежитлового вбудованого приміщення, площею 184 м 2 , розташованого за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, 53 підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.01.2021 просив закрити провадження у справі у зв`язку з наявністю тотожного рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір про звільнення та повернення спірного нежитлового приміщення.

Згідно з приписами ст.4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.п.2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Ураховуючи вищевикладене, суд не погоджується із доводами відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі оскільки підставами позовних вимог щодо звільнення приміщення у справі №913/483/15 було визнання договору оренди майна від 01.06.2021 №59 та додаткових угод до нього недійсними, тобто застосовано наслідки недійсності правочину, а у справі, що розглядається підставою позовних вимог є тривале порушення прав позивача - титульного володільця з користування та розпоряджання спірним майном, а тому підстави позовних вимог у цих справах є різними.

Щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї статті передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання. Зокрема, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права санкція (неустойка), передбачена ст.785 ЦК України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору.

Як вже встановлено, рішенням від 13.08.2015 у справі №913/483/15 договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між позивачем та відповідачем та додаткові угоди до нього визнано недійсними та припинено зобов`язання на майбутнє. Визнання правочину недійсним є його визнання таким, що не породжує правові наслідки. Отже застосування неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України є неправомірним, оскільки вона, за своєю правовою природою, пов`язана із припиненням дійсного договору оренди майна, а у справі, що розглядається договір оренди від 01.06.2011 №59, укладений між Фізичною особою - підприємцем Бороніним Володимиром Васильовичем та Управлінням освіти Рубіжанської міської ради визнано недійсним та припинено зобов`язання на майбутнє. Вина та отже будь-які наслідки щодо укладення такого договору з порушенням закону лежить як на позивачі, так і на відповідачі.

На підставі вищевикладеного, в частині вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати (у порядку ст.785 ЦК України) за користування нежитловим вбудованим приміщенням, площею 184 м 2 за час прострочення в сумі 495 238 грн 83 коп. слід відмовити.

Щодо обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків, суд ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 та Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальних сенсах.

Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області до Фізичної особи - підприємця Бороніна Володимира Васильовича задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Бороніна Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити нежитлове вбудоване приміщення, площею 184 м 2 , розташованого за адресою: вул.Визволителів, 53, м.Рубіжне Луганської області, в будівлі майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бороніна Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (проспект Переможців, 28, м.Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 02141957) судовий збір у сумі 2 102 грн. 00 коп.

4. У решті позовних вимог відмовити

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.04.2021.

Суддя Т.В. Косенко