Постанова

від 13.12.2021 по справі 922/2635/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/2635/21

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М. , суддя Гетьман Р.А.

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" - Чикаліної Г.В., довіреність №139/21 від 03.08.2021, свідоцтво серія ДН №4932 від 27.12.2017, посвідчення №4932 від 27.12.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (вх.№1337 від 17.11.2021) за апеляційною скаргою Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (вх. №2979 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі № 922/2635/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2)

до Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (63262, Харківська обл., Нововодолазький р-н., с. Охоче, вул. Польова, буд. 3)

про стягнення 135125,25 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" звернулось з позовною заявою до Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" про стягнення 135125,25 грн, з яких: заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 108015,58 грн, пеня у розмірі 6445,52 грн, 3% річних у розмірі 7267,99 грн та інфляційні втрати у розмірі 13396,16 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у березні-квітні 2019 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2635/21 позов задоволено повністю; стягнуто з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 108015,58 грн, пеню у розмірі 6445,52 грн, 3% річних у розмірі 7267,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 13396,16 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд встановив неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 в частині оплати вартості спожитого природного газу у березні-квітні 2019 року у розмірі 108015,58 грн та правомірність нарахування розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство "Охоче" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує про безпідставність позовних вимог з огляду на:

1)невиконання позивачем вимог п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 та постачання природного газу за умови усної домовленості сторін щодо припинення відповідного постачання;

2)неналежність позивача, ураховуючи укладення договору з іншою особою та відсутності доказів зміни назви ТОВ "РГК Трейдінг" на ТОВ "Єгаз", з ТОВ "Єгаз" на ТОВ "ЙЕ Енергія";

3)неправильність розрахунку суми пені, включення до нього неналежних сум. Одночасно апелянт вказує про необґрунтованість позовних вимог у відповідній частині з підстав відсутності доказів звернення позивача з відповідною вимогою у досудовому порядку;

4)безпідставність стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки їх стягнення призведе до подвійного стягнення коштів, за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду справи відображено в процесуальних документах суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (вх.№1337 від 17.11.2021) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено; призначено справу до розгляду на 13.12.2021 об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено, що участь сторін та третіх осіб у судовому засіданні не є обов`язковою, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судове засідання, яке відбулось 13.12.2021, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

10.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдинг (постачальник) та Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством "Охоче" (споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 (договір).

Зі змісту вищевказаного договору вбачається найменування оператора газорозподільної системи, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: ПАТ "Харківгаз". Договір між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №094200NOR1BP016 від 01.01.2016 р.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Звертаючись з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" вказує, що ним надано відповідачу послуги з постачання природного газу:

-у березні 2019 року- 9,515 тис. куб.м природного газу вартістю 78974,54 грн; -у квітні 2019 року - 4,04 тис. куб. м природного газу вартістю 29088,00 грн; за період березень-квітень 2019 року загальним обсягом 13,555 куб.м на суму 108062,54 грн.

Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що на рахунку постачальника після проведеної відповідачем 09.04.2019 оплати за послуги з газопостачання за попередній період, утворилась переплата у сумі 46,96 грн, яку було враховано позивачем частково в оплату за надані послуги з газопостачання у березні 2019 р.

Таким чином, позивачем вказано про наявну у відповідача заборгованість зі сплати вартості поставленого та спожитого у березні-квітні 2019 року природного газу у розмірі 108015,58 грн, яка залишилася не сплаченою.

Зазначене, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. У зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" просить стягнути з заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 108015,58 грн, пеню у розмірі 6445,52 грн, 3% річних у розмірі 7267,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 13396,16 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у березні-квітні 2019 року, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Зі змісту вищевказаного договору вбачається найменування оператора газорозподільної системи, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: ПАТ "Харківгаз". Договір між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №094200NOR1BP016 від 01.01.2016.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Умовами п. 1.2. договору передбачено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 70,0 тис. куб.м.

Відповідно до п. 2.2. договору постачання газу здійснюється за умови:

- наявності діючого між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу (п. 2.2.1); -відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів (п. 2.2.2.);-підтвердження в установленому порядку Оператором ГРМ місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (об`єктів споживача) (п. 2.2.3).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильника газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

За змістом умов п. 2.7.1 договору вбачається, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

-за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником споживача та копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.7.1);

-постачальником протягом трьох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником постачальника та скріплений печаткою постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.7.2);

-у випадку ненадання споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, акта приймання-передачі газу, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. (п. 2.7.3).

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що ціна газу на момент укладення договору становить 8833,34 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1766,66 грн, всього з ПДВ - 10600,00 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Як вбачається із Додаткової угоди №1 від 19.02.2019 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.03.2019, на рівні: ціна газу з 01.03.2019 становить 6916,67 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1383,33 грн, всього з ПДВ - 8300,00 грн.

Разом з тим, як вбачається із Додаткової угоди №2 від 12.03.2019 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.04.2019, на рівні: ціна газу з 01.04.2019 становить 6000,00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1200,00 грн, всього з ПДВ - 7200,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2. договору застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за договором.

Згідно п. 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили та встановили, що оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата здійснюється в розмірі 100 % споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Згідно п. 4.3 договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.02.2019 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1. договору)

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що позивач надав відповідачу послуги з постачання природного газу: у березні 2019 року - 9,515 тис. куб.м природного газу вартістю 78974,54 грн; у квітні 2019 року - 4,04 тис. куб. м природного газу вартістю 29088,00 грн.

З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 вбачається, що постачальник передав, а споживач прийняв:

-за актом приймання-передачі природного газу №РГК89000879 від 31.03.2019 - 9,515 тис. куб. м природного газу вартістю 78974,54 грн з ПДВ;

-за актом приймання-передачі природного газу №РГК89001357 від 30.04.2019 - 4,04 тис. куб. м природного газу вартістю 29088,00 грн з ПДВ.

Суд зауважує, що вищевказані акти приймання - передачі природного газу підписано постачальником та споживачем без будь-яких претензій та зауважень, підписи яких скріплено печатками.

Відповідно до ч. 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, ч. 7 статті 193 ГК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ч. 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору постачання природного газу №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 та додаткових угод №1 від 19.02.2019 та №2 від 12.03.2019 до нього, де сторони чітко погодили та встановили обсяг, ціну та умови постачання природного газу, а також порядок та строк проведення розрахунків, у відповідача існує обов`язок зі своєчасної оплати поставленого та спожитого у березні-квітні 2019 року природного газу.

Пунктом 5.5.2. договору передбачено обов`язок споживача оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Натомість доказів належного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у березні-квітні 2019 року у встановлені договором порядку та строки, відповідачем суду не надано та у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного, висновок місцевого господарського суду по правомірність позовної вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 108015,58 грн є законним.

Суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими аргументи апелянта, з приводу невиконання позивачем вимог п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 від 10.01.2019 та безпідставного постачання природного газу за умови усної домовленості сторін щодо припинення відповідного постачання.

Так, відповідно до п.п. 2.2.2., п. 2.2. договору постачання газу здійснюється за умови відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів.

Пунктом 5.1. договору сторони підтвердили, що ознайомлені з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2493; Кодексом газорозподільних систем, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2494; Правила постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2496 та гарантують їх безумовне дотримання.

Дія вищевказаних Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 2 розділу II Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 20 розділу II Правил передбачено, що споживач зобов`язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: 1) порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; 2) відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС; 3) перевищення підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; 4) відсутності укладеного договору постачання природного газу.

Пунктом 5.5.1. договору закріплено обов`язок споживача дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом II Договору, а також правилами постачання природного газу.

У даному разі судом встановлено, що відповідач всупереч вищевказаним приписам та своїм договірним зобов`язанням, споживання природного газу у березні-квітні 2019 року не припиняв, про що свідчать підписані між постачальником та споживачем акти приймання-передачі природного газу:№РГК89000879 від 31.03.2019 у обсязі 9,515 тис. куб. м, вартістю 78974,54 грн з ПДВ; №РГК89001357 від 30.04.2019 у обсязі 4,04 тис. куб. м, вартістю 29088,00 грн з ПДВ, а тому наведене заперечення відповідача визначається судом необґрунтованим та безпідставним.

З приводу аргументів апелянта про неналежність позивача у даній справі з огляду на зміну назви ТОВ "РГК Трейдінг" на ТОВ "Єгаз" на підставі рішення учасника ТОВ "РГК Трейдінг" про внесення змін до установчих документів №171 від 02.03.2020 та з ТОВ "Єгаз" на ТОВ "ЙЕ Енергія" на підставі рішення учасника №187 від 01.10.2020, суд зазначає таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (код ЄДРПОУ 38863790).

Як було зазначено вище, 10.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдинг" як постачальником та Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством "Охоче" як споживачем укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81.

З розділу XI договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КС-02-2019-81 судом вбачаються відомості про місцезнаходження та банківські реквізити сторін, серед яких постачальником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38863790).

Вищевказаний договір підписано постачальником та споживачем, підписи яких скріплено печатками.

Пунктом 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", затвердженого рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" №187 від 01.10.2020 р., що наявний в матеріалах справи зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (код ЄДРПОУ 38863790) створено відповідно до законодавства України та рішення учасника (протокол №1 від 01.08.2013).

Пунктом 1.5. Статуту передбачено, що попереднє найменування товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз", яке було змінено відповідно до рішення учасника від 01.10.2020 р. №187.

Поряд з цим, пунктом 1.6. Статуту передбачено, що попереднє найменування товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг", яке було змінено відповідно до рішення учасника від 02.03.2020 №171.

За змістом ч. 1 статті 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо. Статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб.

Згідно з частинами 1, 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які зобов`язані діяти відповідно до установчих документів та закону, а також в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на вищевказане, доводи відповідача про неналежність позивача у даній справі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та відхиляються судом як необґрунтовані.

Стосовно заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 7267,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 13396,16 грн, суд вирішив наступне.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 7267,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 13396,16 грн є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Аргументи апелянта з приводу безпідставності стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки їх стягнення призведе до подвійного стягнення коштів, за неналежне виконання грошового зобов`язання, позбавлені правового підґрунтя з огляду на таке.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим стосовної позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6445,52 грн колегія суддів зазначає про таке.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 1 статті 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами п. 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Проаналізувавши визначені позивачем періоди прострочення, колегія суддів погоджується частково з аргументами апелянта щодо проведення такого розрахунку з недоліками.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем неправильно обрано початок періоду прострочення заборгованості, а саме обрано 6 місячний строк не від дня виникнення такого прострочення, а в межах загального періоду прострочення.

У даному випадку розрахунок пені слід проводити за:

-несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо сплати 78927,58 грн з 26.03.2019 по 26.09.2019; за відповідний період сума пені складає 13871,69 грн;

-несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо сплати 29088,00 грн з 26.04.2019 по 26.10.2019; за відповідний період сума пені складає 5008,71 грн;

Втім, ураховуючи неможливість самостійного виходу суду за межі позовних вимог, та розмір заявленої позивачем суми пені, колегія суддів зазначає про правомірність позовних вимог в частині стягнення 6445,52 грн пені.

Твердження апелянта про необґрунтованість позовних вимог у відповідній частині з підстав відсутності доказів звернення позивача з відповідною вимогою у досудовому порядку є безпідставними, оскільки договірні приписи та жодні вимоги законодавства відповідне не передбачають.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі № 922/2635/21.

В силу приписів статті 129 ГПК України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 статті 275, статтями 276, 282, 284 ГПК України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі № 922/2635/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.12.2021.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін

Суддя Р.А. Гетьман