Рішення

від 14.12.2021 по справі 904/7800/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7800/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хазера Україна", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Доля Олексія Анатолійовича, м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Авраменко А.В., ордер від 26.10.2021, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хазера Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Доля Олексія Анатолійовича 108013,53 грн., з яких:

- 683679,35 грн. - основний борг;

- 82464,26 грн. - пеня;

- 74367,94 грн. - штраф (п.8.4 договору);

- 111551,90 грн. - штраф (п.6 додатку до договору);

- 71627,04 грн. - 12% річних;

- 56323,04 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ОА23/03-2 від 23.03.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що в силу форс-мажорних обставин, у зв`язку з тим, що пропав врожай, відповідач не має матеріальної можливості розрахуватися за договором з позивачем, тому на підставі п. 9.1 договору відповідача може бути звільнено від відповідальності в частині стягнення штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що між ним та Дніпропетровською торгово-промисловою палатою укладено договір про надання послуг №1347 від 08.10.2021, за умовами якого буде надано документ, який буде підтверджувати настання обставин непереборної сили, який в подальшому може суттєво вплинути на фактичні обставини справи та її подальший розгляд. Також для встановлення якості врожаю між відповідачем та Інститутом овочівництва і баштанництва НААН було укладено договір про надання послуг №188 від 19.10.2021. Відповідач вважає, що наданий висновок може бути доказом підтвердження неналежної якості поставленого позивачем товару. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, зокрема, зазначає про невірне визначення позивачем періоду для нарахування пені та щодо подвійного нарахування штрафу.

Відповідачем також подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, вважає їх безпідставними, оскільки про наявність форс-мажорних обставин відповідач мав заявити відразу з настанням таких обставин, а не під час судового провадження. Також позивач вважає безпідставним твердження щодо продажу позивачем неякісного товару, оскільки вказане не стосується предмета спору та є затягуванням судового процесу. Крім того, позивач не погоджується із зауваженнями відповідача щодо подвійного штрафу, вважає, що передбачений п. 8.4 договору штраф у випадку прострочення оплати за поставлений товар понад 30 днів та штраф, передбачений п.6 Специфікацій за порушення умов здійснення чергових платежів є різними видами відповідальності за різні порушення, тому нарахування двох штрафів є правомірним.

Також позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій, зазначає, що всі наведені відповідачем обставини для зменшення штрафних санкцій не підтверджені належними доказами. Однак, позивач здійснив перерахунок пені по Специфікації №4 та зазначає, що пеня за прострочення оплати за даною Специфікацією складає 12086,30 грн., а не 14060,90 грн., як зазначено у розрахунку доданому до позову, а тому відмовляється від 1974,60 грн. в частині стягнення пені.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 683,679,35 грн., пені в сумі 80489,66 грн., штрафу (п.8.4 договору) в сумі 74367,94 грн., штрафу (п.6 Специфікації) в сумі 111551,90 грн., процентів річних в сумі 71627,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 56323,04 грн.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що втрата врожаю відбулася у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, а не сама по собі є обставиною непереборної сили. Оскільки відповідач ще не отримав від ТПП України документа, підтверджуючого настання обставин непереборної сили, тому не мав можливості повідомити позивача про це раніше. Щодо можливої поставки неякісного насіння відповідач зауважує, що при отриманні від позивача даного насіння відповідач жодних експертиз не проводив, а тому допускає, що можливо саме через поставку неякісного насіння відбулася втрата врожаю. Тому і звернувся до Інституту овочівництва та баштанництва НААН. Крім того, відповідач не погоджується із нарахуванням двох штрафів, оскільки вважає це подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення, так як вважає що ним допущено одне порушення, а саме прострочення в оплаті за поставлений товар, що включає в себе і прострочення щодо внесення чергових платежів. Відповідач також підтримує своє клопотання щодо зменшення штрафних санкцій, просить врахувати наведені обставини щодо втрати врожаю та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у повному обсязі.

Від позивача надійшла заява про відмову від частини позову, у якій просить прийняти відмову від частини позову, а саме 1974,60 грн. в частині стягнення пені по договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 прийнято заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Хазера Україна" відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 1974,60 грн. та закрито провадження у справі №904/7800/21 в частині стягнення пені у розмірі 1974,60 грн.

Позивач звертався до суду із заявами про забезпечення позову, в яких просив:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки Фізичної особи - підприємця Доля Олексія Анатолійовича в межах, що дорівнює сумі позовних вимог в розмірі 1080013,53 грн.

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,113 га, кадастровий номер 1220384400:01:049:0006, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, Ленінська с/рада, та належить на праві власності Доля Олексію Анатолійовичу, в межах, що дорівнює сумі позовних вимог в розмірі 1080013,53 грн.

Та

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,113 га, кадастровий номер 1220384400:01:049:0006, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, Ленінська с/рада, та належить на праві власності Доля Олексію Анатолійовичу, в межах, що дорівнює сумі позовних вимог в розмірі 1080013,53 грн.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2021 та 18.11.2021 заяви про забезпечення позову повернуті заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

В судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін (в тому числі і у попередніх судових засіданнях), дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати, наявність форс-мажорних обставин.

Так, судом встановлено, що 23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хазера Україна" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Доля Олексієм Анатолійовичем (покупець) укладено договір поставки №23/03-2, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві насіння сільськогосподарських культур (далі - товар) у кількості і в строки згідно з умовами договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки є товар, найменування, кількість та асортимент якого вказуються у Додатках до договору (далі - Специфікації), які є невід`ємною частиною договору.

Ціна товару та його вартість визначаються в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Загальна ціна договору являє собою суму вартості всього товару, що поставляється за даним договором (п.п.2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Специфікаціях до даного договору.

У відповідності з п. 2.4 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строки, що зазначаються в Специфікаціях до договору. Датою оплати вважаються дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. В призначенні платежу має бути зазначений номер та дата договору, а також номер додатку до договору, згідно якого здійснюється оплата (п.2.5 договору).

Згідно з п. 5.1 договору умови поставки товару відповідно до Інкотермс-2010 вказуються в додатку(ах) до договору, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером та умовами даного договору. При виникненні розбіжностей перевагу мають умови договору.

Датою поставки товару є дата передачі товару покупцю, що оформлюється видатковою накладною, якщо інше не встановлено в додатках до договору. Поставка товару здійснюється в строки, що обумовлені у Специфікації (п.п.5.2, 5.3 договору).

Пунктом 5.6 договору сторони передбачили, що якщо фактична дата поставки не відповідає строку поставки і сторони не відмовляються від поставки, то дата підписаної сторонами видаткової накладної є погодженою новою датою поставки цього товару.

Приймання товару здійснюється покупцем (представником покупця, що має довіреність на право одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей) за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування, асортимент, кількість в одиницях виміру, ціну та загальну вартість поставленого товару. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від перевізника. В момент приймання поставки покупець зобов`язаний перевірити кількість, комплектність, цілісність тари (пакування), а також відсутність ознак пошкодження або псування відповідно до стандартів та умов, зазначених у Специфікації, видатковій накладній, сертифікаті, що засвідчує посівні якості насіння (далі - документи). У випадку виявлення розбіжностей до закінчення приймання покупець зобов`язаний скласти відповідний акт за участю представника перевізника та не пізніше наступного робочого дня письмово заявити про це постачальнику. Претензії по кількості в частині нестачі товару по кількості місць перевезення або в частині нестачі товару внаслідок пошкодження упаковки таких місць - направляється безпосередньо перевізникові, а в частині нестачі товару всередині одного місця для перевезення (за умови непошкодженої упаковки і місця) - постачальнику. Претензії направлені пізніше наступного робочого дня розгляду та задоволенню постачальником не підлягатимуть. При відсутності акту та такої заяви товар вважатиметься прийнятим покупцем по кількості та якості.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем:

- по кількості та асортименту - відповідно до видаткової накладної,

- по якості - відповідно до встановлених в Україні стандартів якості.

Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною. Умови щодо можливості повернення товару мають бути окремо письмово погоджені сторонами (п.п.6.1- 6.4 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає законної сили з моменту підписання його сторонами і діє протягом трьох років. При цьому, датою підписання договору сторонами є дата, що зазначена нижче назви та вище преамбули договору. Якщо на дату терміну дії договорів існують непогашені грошові зобов`язання та/або несплачені штрафні санкції, платежі за користування чужими грошовими коштами тощо дія договору автоматично продовжується ще на один рік, а також на наступні роки, якщо вказані зобов`язання залишаються невиконаними в повному обсязі протягом періоду пролонгації (п. 11.2 договору).

Сторонами підписано 4 Специфікації до договору. У Специфікації від 23.03.2020 (Додаток №1 до договору) сторони погодили поставку товару на суму 388069,98 грн. з ПДВ. Згідно умов Специфікації оплата за товар здійснюється на підставі договору із зазначенням номеру Додатку та перераховується на банківський рахунок постачальника, що зазначений у договорі, наступними черговими платежами строки:

- 30%, що складає 116420,99 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 3939,80 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 серпня 2020 року;

- 30%, що складає 116420,99 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 3939,80 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 15 серпня 2020 року;

- 40%, що складає 155228,00 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 5253,06 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 вересня 2020 року.

В пункті 4 Специфікації сторони домовилися, що чергові платежі згідно з п.3 даної Специфікації, підлягають коригуванню за формулою: відкоригований платіж = черговий платіж в євро х на валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу євро до гривні на день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currency/interbank/. У випадку, коли з будь-яких причин веб сайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкоригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.

Сторони погодили, що суми чергових відкоригованих платежів в гривнях не можуть бути меншими ніж зазначені суми в гривнях в п. 3 Специфікації.

Згідно з п. 6 специфікації за порушення умов здійснення чергових платежів, що встановлені в п.4 даної Специфікації, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 15% загальної вартості товару в гривнях за даною Специфікацією.

Постачальник зобов`язаний поставити товар в строк до 01 квітня 2020 року (п.7 Специфікації).

Відповідно до п.8 Специфікації у разі здійснення оплати товару в повному обсязі в строк до 25 березня 2020 року, пункт 4 даної Специфікації не діє. Передоплата в гривнях не підлягає коригуванню у разі сплати до 25 березня 2020 року.

У Специфікації від 21.04.2020 (Додаток №2 до договору) сторони погодили поставку товару на суму 68006,40 грн. з ПДВ. Згідно умов Специфікації оплата за товар здійснюється на підставі договору із зазначенням номеру Додатку та перераховується на банківський рахунок постачальника, що зазначений у договорі, наступними черговими платежами строки:

- 30%, що складає 20401,92 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 691,83 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 серпня 2020 року;

- 30%, що складає 20401,92 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 691,83 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 15 серпня 2020 року;

- 40%, що складає 27207,56 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 922,42 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 вересня 2020 року.

В пункті 4 Специфікації сторони домовилися, що чергові платежі згідно з п.3 даної Специфікації, підлягають коригуванню за формулою: відкоригований платіж = черговий платіж в євро х на валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу євро до гривні на день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currency/interbank/. У випадку, коли з будь-яких причин веб сайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.

Сторони погодили, що суми чергових відкоригованих платежів в гривнях не можуть бути меншими ніж зазначені суми в гривнях в п. 3 Специфікації.

Згідно з п. 6 специфікації за порушення умов здійснення чергових платежів, що встановлені в п.4 даної Специфікації, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 15% загальної вартості товару в гривнях за даною Специфікацією.

Постачальник зобов`язаний поставити товар в строк до 01 травня 2020 року (п.7 Специфікації).

Відповідно до п.8 Специфікації у разі здійснення оплати товару в повному обсязі в строк до 23 квітня 2020 року, пункт 4 даної Специфікації не діє. Передоплата в гривнях не підлягає коригуванню у разі сплати до 23 квітня 2020 року.

У Специфікації від 18.05.2020 (Додаток №3 до договору) сторони погодили поставку товару на суму 89600,28 грн. з ПДВ. Згідно умов Специфікації оплата за товар здійснюється на підставі договору із зазначенням номеру Додатку та перераховується на банківський рахунок постачальника, що зазначений у договорі, наступними черговими платежами строки:

- 30%, що складає 26880,08 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 931,72 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 серпня 2020 року;

- 30%, що складає 26880,08 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 931,72 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 15 серпня 2020 року;

- 40%, що складає 35840,12 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 1242,29 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 вересня 2020 року.

В пункті 4 Специфікації сторони домовилися, що чергові платежі згідно з п.3 даної Специфікації, підлягають коригуванню за формулою: відкоригований платіж = черговий платіж в євро х на валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу євро до гривні на день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currency/interbank/. У випадку, коли з будь-яких причин веб сайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.

Сторони погодили, що суми чергових відкоригованих платежів в гривнях не можуть бути меншими ніж зазначені суми в гривнях в п. 3 Специфікації.

Згідно з п. 6 специфікації за порушення умов здійснення чергових платежів, що встановлені в п.4 даної Специфікації, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 15% загальної вартості товару в гривнях за даною Специфікацією.

Постачальник зобов`язаний поставити товар в строк до 28 травня 2020 року (п.7 Специфікації).

Відповідно до п.8 Специфікації у разі здійснення оплати товару в повному обсязі в строк до 20 травня 2020 року, пункт 4 даної Специфікації не діє. Передоплата в гривнях не підлягає коригуванню у разі сплати до 20 травня 2020 року.

У Специфікації від 26.08.2020 (Додаток №4 до договору) сторони погодили поставку товару на суму 198002,69 грн. з ПДВ. Згідно умов Специфікації оплата за товар здійснюється на підставі договору із зазначенням номеру Додатку та перераховується на банківський рахунок постачальника, що зазначений у договорі, наступними черговими платежами строки:

- 100%, що складає 198002,69 грн. з ПДВ, що є грошовим еквівалентом 6111,19 євро, до валютного курсу вказаного в п.2 даного Додатку - до 1 квітня 2021 року.

В пункті 4 Специфікації сторони домовилися, що чергові платежі згідно з п.3 даної Специфікації, підлягають коригуванню за формулою: відкоригований платіж = черговий платіж в євро х на валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу євро до гривні на день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currency/interbank/. У випадку, коли з будь-яких причин веб сайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.

Сторони погодили, що суми чергових відкоригованих платежів в гривнях не можуть бути меншими ніж зазначені суми в гривнях в п. 3 Специфікації.

Згідно з п. 6 специфікації за порушення умов здійснення чергових платежів, що встановлені в п.4 даної Специфікації, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 15% загальної вартості товару в гривнях за даною Специфікацією.

Постачальник зобов`язаний поставити товар в строк до 28 серпня 2020 року (п.7 Специфікації).

Відповідно до п.8 Специфікації у разі здійснення оплати товару в повному обсязі в строк до 28 серпня року, пункт 4 даної Специфікації не діє. Передоплата в гривнях не підлягає коригуванню у разі сплати до 28 серпня 2020 року.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару позивачем надано видаткові накладні №737 від 24.03.2020 на суму 388069,98 грн., №919 від 21.04.2020 на суму 68006,40 грн., №1083 від 18.05.2020 на суму 89600,28 грн., №1419 від 26.08.2020 на суму 198002,69 грн.

Також позивачем виставлено рахунки на оплату№749 від 23.03.2020 на суму 388069,98 грн., №918 від 21.04.2020 на суму 68006,40, №1072 від 18.05.2020 на суму 89600,28 грн., №1425 від 26.08.2020 на суму 198002,69 грн.

Відповідачем частково здійснено оплати за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками.

З виписок вбачається, що в рахунок оплати за товар по рахунку №749 відповідачем здійснено оплату у розмірі 20000,00 грн. (25.09.2020, 02.10.2020, 09.10.2020, 16.10.2020, 23.10.2020, 30.10.2020, 06.11.2020, 13.11.2020, 20.11.2020 27.11.2020, 11.12.2020, 18.12.2020, 15.01.2021, 22.01.2021, 29.01.2021, 05.02.2021, 12.02.2021, 19.02.2021, 05.03.2021, 12.03.2021 по 1000,00 грн.).

По рахунку №918 відповідачем сплачено 20000,00 грн. (25.09.2020, 02.10.2020, 09.10.2020, 16.10.2020, 23.10.2020, 30.10.2020, 06.11.2020, 13.11.2020, 20.11.2020 27.11.2020, 11.12.2020, 18.12.2020, 15.01.2021, 22.01.2021, 29.01.2021, 05.02.2021, 12.02.2021, 19.02.2021, 05.03.2021, 12.03.2021 по 1000,00 грн.).

По рахунку №1072 відповідачем сплачено 20000,00 грн. (25.09.2020, 02.10.2020, 09.10.2020, 16.10.2020, 23.10.2020, 30.10.2020, 06.11.2020, 13.11.2020, 20.11.2020 27.11.2020, 11.12.2020, 18.12.2020, 15.01.2021, 22.01.2021, 29.01.2021, 05.02.2021, 12.02.2021, 19.02.2021, 05.03.2021, 12.03.2021 по 1000,00 грн.).

Позивач зазначає, що відповідачем у повному обсязі поставлена продукція неоплачена, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 683679,35 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Вказане і стало причиною звернення до суду.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, зокрема, зі Специфікацій строк оплати продукції є таким, що настав.

Доказів оплати товару у розмірі 683679,35 грн. відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 683679,35грн. є більш вірогідними, ніж заперечення надані відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 683679,35 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 80489,66грн., штраф (п.8.4 договору) у розмірі 74367,94 грн., штраф (п.6 додатку до договору) у розмірі 111551,90 грн., 12% річних у розмірі 71627,04 грн. , інфляційні втрати у розмірі 56323,04 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 8.3 договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором, сторона, що прострочила своє зобов`язання повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.8.4 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар понад 5 днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми заборгованості. У випадку прострочення оплати за постачальний товар понад 30 днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

В п. 8.8 договору сторони передбачили, що у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України та п.6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань здійснюється без обмеження строку.

При перевірці розрахунку пені суд звертає увагу на наступне.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при нарахуванні пені не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України (01.08.2020 та 15.08.2020 (субота) - вихідні дні), а тому останніми днями оплати за цими періодами є 03.08.2020 та 17.08.2020 відповідно, а отже прострочка настала з 04.08.2020 та 18.08.2020. Суд звертає увагу, що оплати саме в ці дні є погодженими у специфікаціях, проте Закон не містить обмежень щодо погоджених сторонами дат.

За перерахунком суду, розмір пені становить 80266,13 грн.

Стосовно нарахованого штрафу суд звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення 2 штрафи, а саме у розмірі 10% від суми заборгованості та відповідно до Специфікацій у розмірі 15 % від загальної вартості товару зазначеної у Специфікаціях.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення оплати за поставлений товар понад 5 днів, 10% від суми заборгованості за прострочення оплати товару понад 30 днів. Специфікаціями передбачено право вимагати штраф у розмірі 15% загальної вартості товару за порушення умов здійснення чергових платежів.

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Аналогічна правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

У той же час стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів і штраф за порушення умов здійснення чергових платежів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як встановлено судом вище відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором поставки, оскільки порушення зобов`язань в частині внесення чергових платежів поєднує в собі і порушення зобов`язання на строк понад 30 календарних днів, одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів та штрафу за порушення умов внесення чергових платежів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Вирішуючи питання конкуренції штрафів, суд надає перевагу штрафу, зазначеному у додатках до договору. Правова природа додатків до договору (незалежно від назви) полягає у доповненні та уточненні умов договору, а тому підлягають пріоритетному застосуванню.

Тому є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15% від загальної вартості товару у розмірі 111551,90 грн.

У решті штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.6 договору сторона, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, на вимогу іншої сторони зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням дванадцяти процентів річних від простроченої суми за увесь час прострочення.

Перевіркою правильності нарахування 12% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пеня, а саме не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, тому розмір 12% річних становить 71435,33 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

З огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом виявлено, що позивачем не враховано даної правової позиції, та здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 02.08.2020 по 27.08.2021, однак до розрахунку не взято індекс інфляції за серпень 2021 року, у якому була дефляція. При цьому, суд розуміє, що станом на день здійснення розрахунку (02.09.2021 дата позову), індекс інфляції за серпень 2021 ще був невідомий, проте, позивачем саме такий період заявлено до стягнення і дану вимогу не змінено позивачем під час розгляду справи.

Відтак, розмір інфляційних втрат становить 54858,24 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та нарахувань та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на втрату врожаю у зв`язку із обставинами непереборної сили та посилається на "можливе" неякісне насіння поставлене позивачем. Проте доказів непереборної сили чи неякісного насіння до матеріалів справи не надано.

Так, відповідно до розділу 9 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо це сталось внаслідок дії обставин нездоланної сили (форс-мажору). Форс-мажором визнаються такі обставини, що не піддаються контролю сторони, такі що можливо було передбачити і неможливо, але які не можливо уникнути, в результаті яких сторона не може виконати свої обов`язки по договору. До форс-мажору відносяться, але не виключно: зміни в законодавстві та правилах обігу товару, зокрема, імпорту, оподаткування, сертифікаті, стихійні лиха, зокрема, потоп, пожежа, ураган, землетруси, масові безлади, повстання, ембарго, масові порушення громадського порядку, саботаж, аварії на виробництві товару, неможливість замовити транспортні засоби, військові дії, оголошені та неоголошені війни, а також будь-які інші обставини, які неможливо попередити або проконтролювати, включаючи обставини, що визнані форс-мажором в загальноприйнятій торговій практиці. Форс-мажором вважається, зокрема, підвищення більше ніж на 25 відсотків митними органами митної вартості товару, який імпортується постачальником в Україну з метою виконання цього договору. Підтвердженням даної обставини буде виступати копія оформленої митної декларації за формою ІМ-40.

Сторона, яка потерпає від дії обставин непереборної сили, повинна письмово протягом десяти днів з моменту закінчення таких обставин повідомити іншу сторону про їх вплив на виконання умов договору та надати в цей строк відповідне підтвердження Торгово-промислової палати України. Неповідомлення у встановлений строк іншої сторони та не надання у цей строк необхідного підтвердження позбавляє сторону можливості посилатись на обставини непереборної сили для уникнення відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

Так, відповідач зазначає, що звернувся до Дніпропетровської торгово-промислової палати для отримання підтверджуючого документу щодо настання обставин непереборної сили. Обставиною непереборної сили відповідач вважає втрату врожаю.

Разом з цим, умовами договору передбачено, що сторона, яка потерпає від дії обставин непереборної сили, повинна письмово протягом десяти днів з моменту закінчення таких обставин повідомити іншу сторону про їх вплив на виконання умов договору та надати в цей строк відповідне підтвердження Торгово-промислової палати України.

Про втрату врожаю відповідач дізнався (мав дізнатися) в момент, коли врожай мав бути зібраний по сезону, а не після звернення позивача з позовом до суду (07.09.2021), а відтак втратив можливість посилатися на дані обставини.

Щодо посилання відповідача на "можливо" неякісне насіння, що призвело до втрати врожаю суд зазначає, що умовами договору (п.п.6.2, 6.3) передбачено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від перевізника. В момент приймання поставки покупець зобов`язаний перевірити кількість, комплектність, цілісність тари (пакування), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару, відповідно до стандартів та умов, зазначених у Специфікації , видатковій накладній, сертифікаті, що засвідчує посівні якості насіння (далі - документи). У випадку виявлення розбіжностей до закінчення приймання покупець зобов`язаний скласти відповідний акт за участю представника перевізника та не пізніше наступного робочого дня письмово заявити про це постачальнику

Претензії по кількості в частині нестачі товару по кількості місць перевезення або в частині нестачі товару внаслідок пошкодження упаковки таких місць - направляється безпосередньо перевізникові, в частині нестачі товару всередині одного місця для перевезення (за умови непошкодженої упаковки такого місця) - постачальнику. Претензії, направлені пізніше наступного робочого дня розгляду та задоволенню постачальником не підлягатимуть. При відсутності акту та такої заяви товар вважатиметься прийнятим покупцем по кількості та якості. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості та асортименту - відповідно до видаткової накладної, по якості - відповідно до встановлених в Україні стандартів якості.

Доказів того, що поставлений товар є неякісним матеріали справи не містять.

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечує, зазначає, що наведені відповідачем обставини не підтверджені належними доказами.

Суд звертає увагу, що як зазначено вище, штрафні санкції можуть бути зменшені у виняткових обставинах із наданням відповідних підтверджуючих доказів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, 12% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 394359,58 грн.) є великим порівняно із сумою основного боргу (складає 57% основного боргу). При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, враховуючи вищевказані обставини, неспіврозмірність штрафних санкцій основній сумі боргу, передбачення сторонами підвищеного розміру відсотків річних (12%), суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 70000,00 грн. та пені на 15%, що складає 68226,21 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру штрафних санкцій. Порушення строків оплати мало місце та продовжує тривати. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено лише 60000,00 грн., що складає менше 10% від загальної вартості товару. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 948199,13 грн., з яких 683679,35 грн. - основний борг, 68226,21 грн. - пеня, 70000,00 грн. - штраф, 71435,33 грн. - 12% річних, 54858,24 - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 15026,86 грн. При розподілі сум судового збору судом враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та відсотків річних покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хазера Україна" до Фізичної особи-підприємця Доля Олексія Анатолійовича про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства Фізичної особи-підприємця Доля Олексія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хазера Україна" (03028, м. Київ, Стратегічне шосе, 16, ідентифікаційний код 34691463) основний борг у розмірі 683679,35 грн. (шістсот вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят дев`ять грн. 35 коп.), пеню у розмірі 68226,21 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті двадцять шість грн. 21 коп.), 12% річних у розмірі 71435,33 грн. (сімдесят одна тисяча чотириста тридцять п`ять грн. 33 коп.), штраф у розмірі 70000,00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.), індекс інфляції у розмірі 54858,24 грн. (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім грн. 24 коп.), судовий збір у розмірі 15026,86 грн. (п`ятнадцять тисяч двадцять шість грн. 86 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2021

Суддя О.М. Крижний