Рішення

від 10.12.2021 по справі 908/2877/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/182/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2021 Справа № 908/2877/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97, ідентифікаційний код юридичної особи 05541120)

до відповідача: Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 74, ідентифікаційний код юридичної особи 24511679)

про стягнення 31 298 грн. 12 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

04.10.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради про 31 298 грн. 12 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2877/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 31 298 грн. 12 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/2877/21, номер провадження 27/182/21. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Від відповідача 26.10.2021 надійшов відзив на позовну заяву вих. № 315 від 19.10.2021, відповідно до якого вказано, що відповідач не є споживачем послуг позивача та не несе обов`язку по утриманню приміщення у вигляді сплати за теплопостачання, не отримує продукт позивача у вигляді гарячої води на потреби опалення, не мав та не має наміру на його отримання, так як не використовує спірне вбудоване приміщення у своїй господарській діяльності, що суперечить поняттю «споживач» відповідно до діючого законодавства. Обов`язок по утриманню спірного нежитлового приміщення покладений на Власника. КП « Міськспецексплуатація» БМР неодноразово зверталося до міського голови м. Бердянська, Управління комунальної власності Бердянської міської ради, як представника Власника, щодо вирішення спірного питання. Між позивачем та відповідачем не укладено договору про розподіл обов`язків та відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, поставку теплової енергії по даним мережам. Не встановлено межу балансової належності (відповідальності). Позивач підтверджує той факт, що він здійснює постачання теплової енергії без укладання договору на постачання теплової енергії. Отже, в порушення ст.ст. 179-181 ГКУ позивач безпідставно, не маючи договірних відносин, протягом тривалого часу відпускав теплову енергію на нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Франка, 32, приміщення 2, яке ніким не експлуатувалося. Протягом спірного періоду та по сьогоднішній день позивачем не було направлено на адресу Відповідача жодного документу (рахунку, акту, податкової накладної), які б підтверджували б надання послуги з теплопостачання та зобов`язували б відповідача прийняти та сплатити за ці послуги. позивачем не надано до суду копій документів на спростування вище наведеного.

Від позивача 02.11.2021 надійшла відповідь на відзив № 2168 від 29.10.2021, відповідно до якої вказано, що відповідачем визнається та обставина, що розпорядженням міського голови м. Бердянськ № 594-р від 20.08.2008 КП «Міськспецексплуатація» БМР було прийнято на баланс підприємства на праві господарського відання убудоване нежитлове приміщення розташоване в будинку № 32 по вул. Франко в м. Бердянськ Запорізької області, площею 66,5 кв.м. Відповідно до статті 398 ЦК України, статті 136 ГК України, п. 3. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, баланс (звіт про фінансовий стан), з моменту передачі відповідачу приміщення він отримує право володіти та користуватись приміщенням і саме він несе відповідальність щодо утримання майна яке передано йому на баланс, в тому числі і витрати щодо опалення. Посилання відповідача на відсутність між сторонами укладеного договору не має ніякого відношення до предмету розгляду в цій справі, оскільки такий договір укладається між теплопостачальною організацією та утримувачем усього будинку (ОСББ, управитель або інша організація, що здійснює утримання будинку та прибудинкової території). Встановити межу балансової належності (відповідальності) мереж теплопостачання між позивачем та відповідачем по переданому приміщенню неможливо, оскільки приміщення є вбудованим. Як підтверджується доданою до позовної заяви схемою розподілу меж обслуговування теплових мереж від котельні № 13 між ПРАТ «БПТМ» та ОСББ Франко 32 по житловому будинку вул. Франко, 32, внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення позивач не обслуговує. В зв`язку з тим, що приміщення є вбудованим і система опалення цього нежитлового приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку, тому теплова енергія на зазначені приміщення подається з початком опалювального сезону та підключення усього будинку. Обмежити постачання теплової енергії призвело б до порушення прав громадян, що проживають у відповідному багатоповерховому будинку. Відповідач не заперечує сам факт надходження теплової енергії до приміщення, наявність в приміщенні мережі централізованого опалення та опалювальних приладів, а лише намагається перекласти витрати на власника приміщення. При цьому за змістом ст. 136 ГК України та наявних документів вбачається, що саме на відповідача покладено обов`язок щодо утримання переданого йому майна.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.12.2021.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Основним предметом господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 546 від 14 вересня 2005 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді» позивача було визначено виконавцем послуг з теплопостачання (Приватне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» відповідно п.1.2. Статуту).

Позивачем здійснюється господарська діяльність з постачання пари та гарячої води на потреби опалення в м. Бердянськ та Бердянському районі на підставі ліцензій (на виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами) в термін визначений органом виконавчої влади Бердянської міської ради.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» , закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 «Правил користування тепловою енергією» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Позивач здійснює постачання теплової енергії в будинок № 32 по вул. Франка в місті Бердянськ Запорізької області, в тому числі і до нежитлового убудованого приміщення №2 площею 66,5 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі п`ятитиповерхового багатоквартирного житлового будинку. Дане приміщення згідно з розпорядженням міського голови м. Бердянськ № 594-р від 22 серпня 2008 року та актом приймання-передачі основних засобів від 12 травня 2009 року передано у господарське відання та на баланс Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради.

В 2015 році Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради було виготовлено новий технічних паспорт, площа вбудованого приміщення становить 66,5 кв.м.

Дане приміщення належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області та має інженерне забезпечення: теплопостачання та ін. приміщення знаходиться в господарському віданні відповідача.

15.10.2012 та 31.12.2013 за актами здачі-приймання нежитлового приміщення в будинку № 32 по вул. Франка повернуто відповідачу як балансоутримувачу приміщення. Наявність опалення підтверджується відповідними актами.

Наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради від 20.03.2016 р. №20 «Про передачу майна» та за Актом приймання-передачі основних засобів від 01.06.2016р. в господарське відання та на баланс КП « Міськспецексплуатація» БМР були передані нежитлове приміщення (№№ 34,35,36,37,38,39,40,41,42), розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, площею 118,7 кв м.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Частиною 2 статті 135 Господарського кодексу України визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно з п. 3. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

З моменту передачі відповідачу приміщення, останній отримав право володіти та користуватись приміщенням і саме він має нести обов`язки щодо утримання переданого йому на баланс майна, в тому числі і зобов`язаний здійснювати витрати щодо його опалення, незалежно від того, чи займало та експлуатувало це приміщення само КП «Міськспецексплуатація» БМР у своїй господарській діяльності.

Позивач вказав на те, що за період з листопада 2018 по квітень 2021 відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 31298 грн. 12 коп. В зв`язку з невиконанням з боку відповідача своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Сторони не заперечують той факт, що постачання теплової енергії до приміщення за адресою: м. Бердянськ, вул. Франка, 32 здійснювалось позивачем без укладання договору на постачання теплової енергії. Проте, оскільки вказане приміщення є вбудованим до житлового будинку, має спільну з будинком систему опалення, яку неможливо відокремити, то суд погоджується з доводами позивача відносно обов`язку споживачів, які використовують таке приміщення без укладання договору з теплопостачальниками, оплачувати фактично спожитий обсяг теплової енергії, розрахований згідно з вимогами чинного законодавства України, оскільки теплова енергія до цього приміщення подається з початком опалювального сезону та підключення усього будинку.

Приймаючи рішення суд враховує, що відповідно до Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплова енергія хоча і є товаром, проте її властивості зводяться до наступного:

1. Теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2. Процес виробництва теплової енергії, як правило, непереривний і невід`ємно

пов`язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3. Теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена.

Тому в зв`язку з тим, що повернення теплової енергії в натурі є неможливим, то відповідач повинен відшкодувати її вартість.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічні норми щодо наявності договору містяться також у пунктах 4, 14 Правил користування тепловою енергією.

У пункті 3 Правил користування тепловою енергією дано визначення споживача теплової енергії як фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил користування теплової енергії, зокрема з п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач вважає, що оскільки сторони не перебували в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, то поставлена відповідачу теплова енергія є безпідставно набутою, а отже відповідач зобов`язаний відшкодувати її вартість на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Не укладення договору не звільняє Відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

З огляду на вказану правову позицію, позивачем 08 листопада 2021 року на адресу відповідача була направлена вимога № 1664 про сплату боргу - вартості безпідставно спожитої теплової енергії, в якій було зазначено: "Займаючи нежитлове приміщення площею 66,5 кв. м. за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка, будинок 32 КП «Міськспецексплуатація» БМР за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року безпідставно (без договору купівлі-продажу теплової енергії) спожило теплову енергію вироблену ПРАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» . Так, на підставі наявної величини проектного теплового навантаження на опалення приміщення - 4771 ккал/година, показів приладу обліку теплової енергії, розраховано, що за вказаний період підприємство безпідставно отримало теплову енергію на загальну суму 31298 грн. 12 коп. (детальний розрахунок нарахувань додається). Відповідно до ст. 1213 ЦК України та з метою захисту законних прав та інтересів ПРАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» пропонує Вам терміново сплати до 16.07.2021. вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 31298 грн. 12 коп., в іншому разі справа про примусове стягнення виставленої суми буде негайно передана на розгляд до суду".

Відповідь на вищезазначену вимогу позивачем не отримано, грошові кошти відповідачем не сплачено.

В обґрунтування розрахунку вартості безпідставно набутої теплової енергії позивачем використовувались тарифи встановлені:

1. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 05.12.2017 року № 380 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» . Інформація про зміну тарифу опублікована 07 грудня 2017 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета «Південна зоря» . З 23.12.2017 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 2 178,30 грн. за 1 Гкал.

2. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 15.01.2019 року № 23 «Про встановлення одно ставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» . Інформація про зміну тарифу опублікована 17 січня 2019 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета «Південна зоря» . З 01.02.2019 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 1 950,90 грн. за 1 Гкал.

3. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 30.09.2020 року № 330 Про встановлення ПрАТ Бердянське підприємство теплових мереж тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ та організацій, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) та послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на період з 01.10.2020 по 30.09.2021 . Інформація про зміну тарифу (рішення) опублікована 30 вересня 2020 року на офіційному веб-сайті Бердянської міської ради. З 01.10.2020 встановлена плата за спожиту теплову енергію, у розмірі 1 842,61 грн. за 1 Гкал.

4. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 09.12.2020 № 409 Про встановлення ПрАТ Бердянське підприємство теплових мереж скорегованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та організацій, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) на період до 30.09.2021 року . Інформація про зміну тарифу (рішення) опублікована 10 грудня 2020 року на офіційному веб-сайті Бердянської міської ради. З 11.12.2020 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, у розмірі 2 051,92 грн. за 1 Гкал.

5. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 09.02.2021 № 46 Про встановлення ПрАТ Бердянське підприємство теплових мереж скорегованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та організацій, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) на період до 30.09.2021 року . Інформація про зміну тарифу (рішення) опублікована 11 лютого 2021 року на офіційному веб-сайті Бердянської міської ради. З 12.02.2021 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, у розмірі 2 249,21 грн. за 1 Гкал.

Враховуючи, що нежитлове приміщення, яке знаходиться в господарському відданні та на балансі відповідача, є вбудованими в багатоповерховий житловий будинок та в ньому наявні внутрішньобудинкові розподільчі мережі централізованого теплопостачання, а тому відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби приміщення здійснювалося з початком опалювального сезону та підключення усього будинку, що підтверджується наданим позивачем витягом з журналу відпуску теплової енергії на котельні та схемою підключення будинку.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 376 від 02 листопада 2018 року «Про початок опалювального сезону 2018-2019 років» , вирішено: розпочати опалювальний сезон в м. Бердянськ з 04.11.2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 120 від 29 березня 2019 року «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років» , вирішено: закінчити опалювальний сезон 2018-2019 років в м. Бердянськ - 01 квітня 2019 року.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 344 від 30 жовтня 2019 року Про початок опалювального сезону 2019-2020 років , вирішено: розпочати опалювальний сезон в м. Бердянськ з 02.11.2019 року.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 123 від 26 березня 2020 року Про закінчення опалювального періоду 2019-2020 років , вирішено: закінчити опалювальний сезон 2019-2020 років в м. Бердянськ - 01 квітня 2020 року.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 368 від 02 листопада 2020 року Про початок опалювального сезону 2020-2021 років , вирішено: розпочати опалювальний сезон в м. Бердянськ з 03.11.2020 року.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 108 від 01 квітня 2021 року Про закінчення опалювального періоду 2020-2021 років , вирішено: закінчити опалювальний період 2020-2021 років на території Бердянської міської територіальної громади з 04 квітня 2021 року.

Пунктом 20 «Правил користування тепловою енергією» , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, встановлено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У зв`язку з відсутністю у відповідача приладу обліку, за наявності загального будинкового приладу обліку теплової енергії в заявлений період, обсяг отриманої відповідачем теплової енергії визначено позивачем з урахуванням обсягу теплової енергії відпущеної на будинок (акти зняття показів прибору обліку теплової енергії додаються) та з урахуванням його теплового навантаження.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача щомісячних рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, податкових накладних, або інших первинних документів, які б підтверджували фактичне надання відповідачу послуг з теплопостачання за спірний період, а отже і виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг.

Додані до позовної заяви позивачем Акти зняття показів приладу обліку теплової енергії, схема розподілу обслуговування теплових мереж та витяги з Журналу обліку відпуску теплової енергії на опалення для споживачів ПАТ "БПТМ" за адресою м. Бердянськ, вул. Франка, 32 протягом спірного періоду стосуються усього вказаного будинку і не містять відповідних даних саме щодо спірного приміщення.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок по утриманню спірного нежитлового приміщення покладений саме на власника спірного приміщення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів споживання відповідачем теплової енергії за спірний період.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач у справі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради відмовити .

Рішення оформлено та підписано 17.12.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.