Рішення

від 17.12.2021 по справі 462/6766/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6766/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів 11631,57грн заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2017 р. по 30.11.2019 р. та судовий збір. Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач є виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді, які надаються в тому числі і відповідачам. Позивач надає послуги з постачання теплової енергії відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить на праві приватної власності відповідачам. Площа квартири включена до всієї опалювальної площі будинку, на яку подається теплове навантаження. Будинок відповідачів обладнаний лічильником опалення і щомісячно позивач отримує покази використаної теплової енергії. Відповідачам за теплову енергію в гарячій воді за період з 01.06.2017 р. по 30.11.2019 р. нараховано 11631,57 грн. Заборгованість відповідачів за вказаний період не погашалась. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

15.11.2021 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до 2013 року його сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 . За весь час проживання сім`ї в даному помешкані ЛКП „ Сяйво» не тільки не надавало послуг по обслуговуванні внутрішньобудинкових мереж, а навпаки своєю злочинною бездіяльністю сприяло тому, що помешкання прийшло в стан нездатний для проживання, так як в під`їзді були вкрадені двері і замінені на непридатні до щільного закривання, на сходових площадках зрізані і вкрадені батареї обігріву під`їзду, підвальне приміщення роками затоплювалось витіками води і стічними водами каналізації, в його помешканні зрізано обігрів ванної кімнати, обігріву немає по всьому стояку в під`їзді, так як і немає горячої води в помешканні відповідачів, батареї в помешканні завоздушені, в зимну пори року зовсім не обігрівають квартиру. На неоднаразові звернення до керівництва ЛКП міри по усуненню више наведених недоліків не були здійснені. В результаті вишенаведених фактів квартира прийшла в стан неможливий до проживання. Дерев`яна і паркетна підлога згнила, стіни квартири вкрила пліснява, що призвело до погіршення стану здоров`я членів його сім`ї. З цих обставин сім`я була вимушина виїхати з квартири по АДРЕСА_1 і поселитися за адресою: АДРЕСА_2 , про що були складені акти про непроживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в квартирі на АДРЕСА_1 . З врахуванням наведеного просить в задоволенні позову відмовити.

Разом із відзивом відповідачем ОСОБА_1 було подано клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.12.2021 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

07.12.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги, які стосуються періоду до 16.09.2018 не підлягають до задоволення, оскільки вимога про стягнення такої заборгованості виходить за межі позовної давності. Просить в задоволенні позову відмовити.

13.12.2021 відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.12.2021 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги , виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до Закону України Про теплопостачання Львівське комунальне підприємство Залізничнетеплоенерго є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Як встановлено судом, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.03.2017 р. №342 ЛКП Залізничнетеплоенерго переоформлено ліцензії АВ № 597442 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, АВ № 597443 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АВ № 597444 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані ЛКП Залізничнетеплоенерго на безстрокові.

Тобто, ЛКП Залізничнетеплоенерго має право надавати та надає теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами зняття показів засобів обліку теплової енергії та зняття показів комерційних засобів обліку /а.с. 11-25/.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 162 ЖК України відповідач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, в тому числі і за послуги з теплопостачання у строки, встановлені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ Про житлово-комунальні послуги договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно до ч. 1, 4 ст. 13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про житлово-комунальні послуги від 2004 року договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно ст. 20, 21 ЗУ Про житлово-комунальні послуги від 2004 року виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а споживач укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

На виконання вимог Закону ЛКП Залізничнетеплоенерго було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг за централізованого опалення в газеті Високий Замок від 01.07.2014 № 92 (5156).

Таким чином, вказаний договір є договором приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 9 ЗУ Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Враховуючи вищенаведені норми суд виходить з наступного.

Згідно довідки №611 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 23.03.2021 № 611 ЛКП Залізничнетеплоенерго відповідачі по справі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 , квартира приватизована /а.с. 9/.

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з центрального опалення був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно відомостей про нарахування та оплату послуг за центральне опалення за мешканцями квартири АДРЕСА_3 наявний борг у розмірі 11631,57 грн. /а.с. 10/.

Судом також встановлено, що 04.09.2017 Залізничним районним судом м. Львова за заявою ЛКП Залізничнетеплоенерго було видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 6289,16 грн. /справа №462/3746/17/.

22.09.2017 Залізничним районним судом м. Львова за заявою ОСОБА_1 судовий наказ від 04.09.2017 року у справі № 462/3746/17 було скасовано.

04.02.2020 Залізничним районним судом м. Львова за заявою ЛКП Залізничнетеплоенерго було видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 11631,57 грн. /справа №462/515/10/.

16.10.2020 Залізничним районним судом м. Львова за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий наказ від 04.02.2020 у справі №462/515/20 було скасовано.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Так, відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України згідно якої, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між позивачем та відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідачі ними користуються.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, хоча у ст. 12 ЗУ Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, і такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість за період з 01.06.2017 року по 30.11.2019 року, яка згідно розрахунку становить 11631,57 грн. Наданий стороною позивача розрахунок, який міститься в матеріалах справи, стороною відповідачів не спростований, а тому суд бере такий до уваги.

Відповідно до статті 1 Закону України Про теплопостачання місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 вказаного ЗУ Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004) було передбачено лише два випадки, коли споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг: за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні; за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Схоже визначено і у ст. 7 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , який чинний на даний час, а саме: споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідачі не визнають позовних вимог з тих підстав, що з 2013 року вони не проживають за адресою; АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надали суду акт ЛКП Сяйво №382 від 15.09.2021, згідно якого комісія в складі майстрів дільниці ЛКП Сяйво ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на момент виходу за адресою: АДРЕСА_1 склали даний акт про те, що ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживають. ЛКП Сяйво даними відносно цього факту не володіє, але даний акт складено зі слів сусідів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Проте суд зазначає, що в наданому відповідачами акті не зазначено з якого часу ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а тому такий акт не може вважатись належним доказом на підтвердження факту не проживання останніх у вищевказаній квартирі. Що також не підтверджується поданими відповідачем висновками № 3939 від 27.06.2007 та № 3330 від 24.11.2003 будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_1 .

Разом з цим, допустимих доказів про те, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі (якості) надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії, останніми суду не надано, як і не надано доказів відмови від отримання вказаних послуг, які надавалися позивачем.

Крім цього, матеріали справи не містять жодних доказів, які б засвідчувала факт відключення квартири, у якій зареєстровані та проживають відповідачі, від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їм послуг з постачання теплової енергії.

Таким чином, із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послуги з теплопостачання за період з з 01.06.2017 по 30.11.2019 у сумі 11631,57 грн. відповідно до розрахунку проведеного позивачем, правильність якого відповідачем не спростовано.

У відзиві на позов представник ОСОБА_3 просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, що свідчить про зроблену ним заяву відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256,267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року по справі № 712/8916/17 висловила наступну правову позицію:

Інститут наказного провадження був запроваджений у цивільному процесі України з 1 вересня 2005 року, коли набрав чинності ЦПК України. ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року. З того часу приписи статті 264 цього кодексу про переривання перебігу позовної давності залишаються незмінними, а перелік підстав такого переривання є вичерпним.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Разом з тим, суд зазначає, що 22.09.2017 та 16.10.2020 Залізничним районним судом м.Львова за заявою відповідачів були винесені ухвали про скасування судових наказів, а тому саме з моменту винесення вищевказаних ухвал, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, знову почався перебіг позовної давності. Оскільки саме з цього часу у стягувача виникло право звернутися з тими ж вимогами в позовному провадженні, а порушене право, після скасування наказу, знову підлягало захисту.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року по справі №712/8916/17 стосуються інших обставин справи, а саме, коли у видачі судового наказу було відмовлено, а тому на думку суду не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 2 гр. з дитинства. Тому, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України в користь позивача з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 1135 гривень сплаченого судового збору, а також компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1135 гривень сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 634, 638, 642 ЦК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , ст. ст. 4, 13, 76-79, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2017 р. по 30.11.2019 р. в розмірі 11631,57 грн. (одинадцять тисяч шістсот тридцять одну гривню п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго 1135 гривень сплаченого судового збору.

Сплачений судовий збір у розмірі 1135 гривень компенсувати Львівському комунальному підприємству Залізничнетеплоенерго за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське комунальне підприємства Залізничнетеплоенерго , ЄДРПОУ 20784943, адреса: м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: