Постанова

від 27.01.2023 по справі 462/6766/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/6766/21 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/811/490/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2021 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року Львівське комунальне підприємство (далі ЛКП) «Залізничнетеплоенерго» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2017 року по 30.11.2019 року в розмірі 11631 грн. 57 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Виробником і виконавцем послуг з централізованого постачання теплової енергії до квартири відповідачів у спірний період було ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Відповідачі за надані послуги не оплачували, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку вони в добровільному порядку не бажають погашати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2021 року позов ЛКП «Залізничнетеплоенерго» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2017 року по 30.11.2019 року в розмірі 11631 грн. 57 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 1135 грн. сплаченого судового збору.

Судовий збір у розмірі 1135 грн. компенсовано ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного позову.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що квартира по АДРЕСА_1 непридатна для проживання, що підтверджується висновками будівельно-технічного дослідження №3330 від 24.11.2003 року та №3930 від 27.06.2007 року.

Звертає увагу, що облік і нарахування за спожиту теплову енергію в будинку здійснюється за показами загального будинкового лічильника, однак, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що спожита теплова енергія розподілена між усіма власниками та орендарями приміщень будинку, які не мають квартирних засобів обліку теплової енергії, а тому вважає недоведеним розрахунок спірної заборгованості.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.01.2023 року, є дата складення повного судового рішення 27.01.2023 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , в якій він зареєстрований разом із сином ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю другої групи з дитинства.

Постачання теплової енергії до квартири відповідачів здійснюється централізовано, виконавцем вказаного виду житлово-комунальних послуг є ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Нарахування вартості за вказаний вид житлово-комунальних послуг у спірний період здійснювалось позивачем відповідно до діючих на той час тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, з урахуванням загальної опалювальної площі квартири відповідачів.

Факт надання теплоносія до будинку підтверджуються відповідними актами.

У відповідності до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини щодо надання вказаного виду житлово-комунальних послуг, є, зокрема, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, в редакції, чинній у спірний період (далі Правила).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг і несе обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5 Правил, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п.20 Правил).

У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання (п.21 Правил).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (п.18 Правил).

Отже, відсутність між сторонами договору про надання вказаного виду житлово-комунальних послуг, який укладається на підставі затвердженої у встановленому законом порядку форми типового договору, не звільняє відповідачів від обов`язку оплатити за надані послуги, оскільки такий обов`язок у них виникає в силу закону.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії є законними, оскільки доказів про не надання таких послуг до квартири відповідачів в матеріалах справи немає.

Сам по собі факт не проживання відповідачів у квартирі не може слугувати підставою для звільнення від оплати за надані житлово-комунальні послуги, оскільки тягар утримання майна лежить на його власнику (власність зобов`язує).

Разом з тим, відповідачі у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, наполягали на застосуванні наслідків спливу позовної давності та просили відмовити в позові.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК).

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За вимогами частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК).

Також необхідно зазначити, що згідно з усталеної практики Верховного Суду, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (п.73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (п.80), від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (п.61), №522/2201/15-ц (п.62) та №522/2110/15-ц (п.61), від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (п.71), від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 (п.134), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (п.51)).

Судом встановлено, що перед зверненням до суду із вказаним позовом, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подало до суду заяву про видачу судового наказу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 6289 грн. 16 коп. (справа №462/3746/17), на підставі якої 04.09.2017 року Залізничним районним судом м. Львова було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості, який скасовано ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.09.2017 року.

Окрім того, за заявою ЛКП «Залізничнетеплоенерго», 04.02.2020 року Залізничним районним судом м. Львова було видано судовий наказ про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 11631 грн. 57 коп. (справа №462/515/10), який скасовано ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.10.2020 року за заявою відповідачів.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 липня 2020 року (справа №712/8916/17): «подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другоюстатті 264 ЦК Україниз метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другоїстатті 264 ЦК Українипереривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі».

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм матеріального права та висновку Великої Палати Верховного Суду, який є обов`язковим до застосування в даній справі, подання позивачем заяви про видачу судового наказу, який, в подальшому, було скасовано, не є перериванням позовної давності, а оскільки, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості, яка утворилась у період з 01.06.2017 року по 01.09.2018 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності і не навів причин пропущення, які б можна було визнати поважними (в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення строку позовної давності), тому за наявності заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З урахуванням наведених вище мотивів та підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: в частині задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 01.09.2018 року по 30.11.2019 року в розмірі 6366 грн. 40 коп.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 01.06.2017 року по 01.09.2018 року в розмірі 5265 грн. 17 коп. необхідно відмовити за спливом позовної давності.

Доводи апелянта про те, що він із сином не проживає у квартирі, колегія суддів не враховує, оскільки в наданому стороною відповідачів акті №382 від 15.09.2021 року відсутні відомості про не проживання відповідачів у квартирі в спірний період.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за наслідками розгляду справи апеляційним судом, з відповідача ОСОБА_1 підлягають до стягнення у користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1248 грн. 50 коп., оскільки відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору в силу закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районногосуду м.Львова від17грудня 2021року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 6366 гривень 40 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Львівськогокомунального підприємства«Залізничнетеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1248 гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 27 січня 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич