Постанова

від 07.12.2021 по справі 915/1118/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/1118/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Шекшеєвої В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (колегія суддів: Мишкіна М. А., Аленін О. Ю., Бєляновський В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберегова", 2) Чихаря Павла Миколайовича , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Николас",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Фоменка С. П.,

про скасування записів про реєстрацію права власності, знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 25.08.2020 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі - Міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберегова" (далі - ТОВ "Оберегова"), фізичної особи-підприємця Чихаря Павла Миколайовича (далі - ФОП Чихар П. М.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Николас" (далі - ТОВ "Сан-Николас"), в якому просив:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 20691380 від 31.05.2017 про право власності ТОВ "Оберегова" на торговельний комплекс загальною площею 336 м 2 , який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 м 2 , нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 м 2 , нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 м 2 на проспекті Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві (далі - торговельний комплекс);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 28078683 від 24.09.2018 про право власності ТОВ "Оберегова" на торговельний комплекс;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29244875 від 30.11.2018 про право власності Чихаря П. М. на торговельний комплекс;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29604925 від 18.12.2018 про право власності ТОВ "Сан-Николас" на торговельний комплекс;

- зобов`язати ТОВ "Оберегова" знести самочинно збудований нерухомий об`єкт -торговельний комплекс.

1.2. Прокурор у позовній заяві зазначав про порушення вимог законодавства під час оформлення права власності на торговельний комплекс на земельній ділянці комунальної власності м. Миколаєва. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 1, 2, 6, 10, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 125, 126, 152 Земельного кодексу України, статей 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 34, 36, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 2, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2014 № 244 (далі - Порядок № 244), пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

1.3. 21.09.2020 прокурор подав місцевому господарському суду заяву про зміну предмета позову (вх. № 11697/20), в якій просив суд п`яту вимогу розглянути у первинній редакції, а першу, другу, третю та четверту позовні вимоги у наступній редакції:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 20691380 від 31.05.2017 за ТОВ "Оберегова" на торговельний комплекс ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 28078683 від 24.09.2018 за ТОВ "Оберегова" на торговельний комплекс;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 29244875 від 30.11.2018 за ФОП Чихарем П. М. на торговельний комплекс;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 29604925 від 18.12.2018 за ТОВ "Сан-Николас" на торговельний комплекс.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021 (суддя Олейняш Е. М.) позов прокурора задоволено. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 20691380 від 31.05.2017 за відповідачем ТОВ "Оберегова" на торговельний комплекс. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 28078683 від 24.09.2018 за відповідачем ТОВ "Оберегова", на торговельний комплекс. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 29244875 від 30.11.2018 за відповідачем ФОП Чихарем П. М. на торговельний комплекс. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 29604925 від 18.12.2018 за відповідачем ТОВ "Сан-Николас", на торговельний комплекс. Зобов`язано відповідача ТОВ "Оберегова" знести самочинно збудований нерухомий об`єкт - торговельний комплекс. Вирішено стягнути з ТОВ "Оберегова" на користь Миколаївської обласної прокуратури 6306,00 грн витрат по сплаті судового збору. Вирішено стягнути з відповідача ФОП Чихаря П. М. на користь Миколаївської обласної прокуратури 2102,00 грн - витрат по сплаті судового збору. Вирішено стягнути з ТОВ "Сан-Николас" на користь Миколаївської обласної прокуратури 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

2.2. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог. Суд послався на положення частини 1 статті 78, пункту "г" частини 1 статті 95 , статті 125, 126, частини 1, 2 статті 152 , пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, статей 182, 256, 257, 261, 267, 328, частин 1, 3 статті 331, статей 375, 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 2, пункту 1 частини 1 статті 4, частин 1, 2 статті 12, частин 2, 4 статті 18, частини 3 статті 26, пункту 14 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Суд виходив із того, що ТОВ "Оберегова" здійснило будівництво об`єкта нерухомого майна (торговельного комплексу) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозвільних документів, які давали би право виконувати будівельні роботи, тому відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України таке будівництво є самочинним. Право власності на торговельний комплекс було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Оберегова" 31.05.2017 за відсутності будь-яких документів. Оскільки торговельний комплекс є самочинним будівництвом, суд дійшов висновку, що він не набув правового режиму об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим не підлягає застосуванню абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Подальше відчуження об`єкта самочинного будівництва відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 181, 182, 190 Цивільного кодексу України від ТОВ "Оберегова" до ФОП Чихаря П. М., а від нього, в свою чергу, - до ТОВ "Сан-Николас" суд визнав незаконним. Суд зазначив, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тому у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності за заявою третьої особи.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021 у справі № 915/1118/20 скасовано частково (пункти 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 резолютивної частини рішення), в іншій частині рішення залишено без змін, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності №20691380 від 31.05.2017 р. за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Оберегова , вул. Панікахи, 2, м. Дніпро, 49041 (код ЄДРПОУ 40694425) на торговельний комплекс загальною площею 336 кв.м, який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155,6 кв.м, нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163,3 кв.м, нежитлової будівлі літ. В-1 - 17,1 кв.м по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності №28078683 від 24.09.2018 р. за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Оберегова , вул. Панікахи, 2, м. Дніпро, 49041 (код ЄДРПОУ 40694425) на торговельний комплекс загальною площею 336 кв.м. який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155,6 кв.м, нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163,3 кв.м, нежитлової будівлі літ. В-1 - 17,1 кв.м по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві. В іншій частині вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оберегова на користь Миколаївської обласної прокуратури 4204 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви .

Крім того, вирішено скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020р. у справі №915/1118/20. Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сан-Николас 6306 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що здійснення ТОВ "Оберегова" будівництва торговельного комплексу відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом, тому його висновок про обґрунтованість позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Оберегова" суд визнав правомірним. Суд апеляційної інстанції констатував, що набуття об`єкта нерухомості у власність як Чихарем П. М. , так і ТОВ "Сан-Николас" відбулося за правочинами, оформленими, відповідно, рішенням загальних зборів ТОВ "Оберегова", оформленим протоколом № 18/11-2 від 22.11.2018 та Актом № 1 оцінки та вартості прийому-передачі майна, яке повертається із статутного капіталу ТОВ "Оберегова" від 22.11.2018, та рішенням загальних зборів ТОВ "Сан-Николас", оформленим протоколом № 2 від 12.12.2018 та Актом № 1 оцінки та вартості прийому-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ "Сан-Николас" від 12.12.2018. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково розглянув позовні вимоги щодо Чихаря П. М. та ТОВ "Сан-Николас" як похідні, та зауважив, що ця частина вимог не є похідними у розумінні норм частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх задоволення не залежить від вимог, заявлених до ТОВ "Оберегова", ці вимоги мають окрему, самостійну підставу. Ці правочини не є недійсними в силу закону (нікчемними), є оспорюваними, тому суд зазначив, що відповідно до статей 203, 205 Цивільного кодексу України їх недійсність має бути встановлена судом. Враховуючи, що правовстановлюючі документи цих відповідачів ( Чихаря П. М. та ТОВ "Сан-Николас") не визнані недійсними, тому у вимогах про скасування державної реєстрації їх прав суд відмовив. Стосовно позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Оберегова" знести самочинно збудований нерухомий об`єкт, суд зауважив, що власником торговельного комплексу є ТОВ "Сан-Николас", правочин про набуття права власності на цей об`єкт є чинним, державна реєстрація права власності не скасована, тому підстави для зобов`язання ТОВ "Оберегова" знести самочинно збудований об`єкт відсутні, оскільки ТОВ "Сан-Николас" є титульним власником об`єкта нерухомого майна.

Відносно розподілу судового збору суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (задоволено дві вимоги немайнового характеру), з ТОВ "Оберегова" на користь Миколаївської обласної прокуратури підлягають стягненню 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Також, оскільки апеляційна скарга задоволена судом частково, тому з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" підлягають стягненню 6306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до вимог апеляційної скарги, задоволеної судом.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 в частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" 6306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, та ухвалити нове рішення, яким стягнення судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Миколаївську міську раду.

3.2. Прокурор, мотивуючи доводи касаційної скарги, зазначає про неправильне вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо розподілу судового збору. Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу застосування статей 45, 53, 129 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення особи, на яку суд повинен покласти сплату судового збору у випадку відмови у задоволенні позову у справах за позовами прокурорів в інтересах держави в особі уповноважених органів.

3.3. Миколаївська міська рада звернулася із клопотанням про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 в частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" 6306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Миколаївська міська рада зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав правові позиції щодо застосування положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, а саме у постановах від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 12.01.2021 у справі № 908/730/19, від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, від 10.12.2019 у справі № 922/377/19, від 05.02.2020 у справі № 905/998/18, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 22.02.2021 у справі № 922/3439/19, тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 в частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" 6306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги належить закрити.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення прокурора, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" 6306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

4.2. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 в частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" 6306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та ухвалити нове рішення, яким стягнення судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Миколаївську міську раду.

4.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 45, 53, 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат у справі. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу застосування статей 45, 53, 129 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення особи, на яку суд повинен покласти сплату судового збору у випадку відмови у задоволенні позову у справах за позовами прокурорів в інтересах держави в особі уповноважених органів. На думку прокурора, у разі пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі конкретного органу судові витрати покладаються саме на цей орган як на позивача у справі, а не на прокурора.

4.4. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.5. За змістом пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

4.6. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи, а також застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права відповідно до такого висновку.

4.7. Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися, з огляду на наступне.

4.8. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 та пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

4.9. Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.10 . Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

4.11. У цій справі з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Отже, позивачем у справі є не прокурор, а Миколаївська міська рада, тому розподіл судових витрат згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача.

4.11. У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 (пункти 36, 37) і від 12.01.2021 у справі № 908/730/19 зі спорів, які виникли з подібних правовідносин, викладено правовий висновок щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, про те, що у разі ухвалення судового рішення про відмову в позові судові витрати зі сплати судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги, покладаються на позивача.

4.12. За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про стягнення з Миколаївської обласної прокуратури судових витрат - судового збору у сумі 6306,00 грн, понесених відповідачем за подання апеляційної скарги, є таким, що суперечить наведеному у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 (пункти 36, 37) і від 12.01.2021 у справі № 908/730/19 правовому висновку щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки оскаржуваною постановою у задоволенні позовних вимог відмовлено частково, судові витрати у відповідній частині повинні бути покладені на Миколаївську міську раду, яка є позивачем у цій справі.

4.13. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 і від 12.01.2021 у справі № 908/730/19, тому наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом зміни оскаржуваної постанови у частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно із частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.3. За змістом статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.4. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо розподілу судових витрат у частині стягнення з Миколаївської обласної прокуратури на користь ТОВ "Сан-Николас" судового збору за подання апеляційної скарги з мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури

задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 915/1118/20 змінити, виклавши абзац 9 її резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з Миколаївської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Николас" 6306, 00 (шість тисяч триста шість) грн судового збору за подання апеляційної скарги".

3. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 915/1118/20 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак