Постанова

від 08.12.2021 по справі 399/355/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021року

м. Київ

справа № 399/355/20

провадження № 61-6199св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Онуфріївська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дуковського О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі земельні ділянки № № 374-1 та 374-2, загальною площею 5,32 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:0374, що розташовані на території Васильківської сільської ради Онуфріївського району.

За життя 24 вересня 1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого він є єдиним спадкоємцем усього належного їй майна.

У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до Валківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Аналогічну заяву подала дочка померлої - ОСОБА_2 .

У зв`язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом та з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на нього, який рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2007 року задоволено (справа № 2-298/2007).

На підставі цього рішення відповідачка отримала державні акти на право власності на спірні земельні ділянки.

У подальшому рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2007 року скасовано рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2009 року й ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2009 року провадження у даній справі закрито, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

04 березня 2010 року Валківський районний суд Харківської області затвердив мирову угоду, відповідно до якої за ним визнано право власності на земельні ділянки площею 5,32 га, що розташовані на території Васильківської сільської ради Онуфріївського району. Проте зареєструвати право власності на вказані земельні ділянки не може, оскільки таке право на них зареєстровано за відповідачкою на підставі рішення, яке у подальшому було скасовано.

Посилаючись на наведене, просив визнати недійсними державні акти від 11 червня 2008 року серії КР № № 059126 та 059127 на право власності на земельні ділянки, що знаходяться на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, видані на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року у складі судді Гриценко Т. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, разом із тим відмовив у позові, оскільки порушене право захисту не підлягає захисту у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою. Суд зазначив, що про наявність спірних державних актів позивачу стало відомо 25 червня 2008 року, про що він особисто вказав у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження у справі № 2-298/2007, але до звернення з даним позовом до суду, тобто до травня 2020 року, він не скористався своїм правом щодо реєстрації права власності на спірні земельні ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право на земельну ділянку від 11 червня 2008 року серії КР № 059126, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,22 га, що розташована на території Василівська сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3524680400:02:000:2008.

Визнано недійсним державний акт на право на земельну ділянку від 11 червня 2008 року серії КР № 059127, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,10 га, що розташована на території Василівська сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3524680400:02:000:2007.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду щодо встановленого факту порушення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, однак не погодився з висновком щодо пропуску позовної давності. Суд вважав, що перебіг позовної давності почався саме з дати винесення рішення державним реєстратором про відмову у державній реєстрації права власності у 2020 році, оскільки до цього часу позивач не міг знати про порушення свого права та був впевнений у наявності у нього права власності на підставі укладеної між сторонами мирової угоди, затвердженої Валківським районним судом Харківської області 04 березня 2010 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 911/2646/17, від 20 березня 2019 року у справі № 221/4715/17, від 02 жовтня 2019 року у справі №539/1594/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Починаючи з 25 червня 2008 року позивач знав про наявність державних актів і реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, які є предметом даного спору, оскільки видача державних актів і присвоєння кадастрових номерів на земельні ділянки підтверджувало факт державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 .

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кошеленко А. В. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального прав. Позивач не знав і не міг знати про проведення відповідачем державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки безперешкодно володів спадковою земельною ділянкою, не має і не мав технічної можливості для доступу до публічної кадастрової карти, з відкритого доступу до якої і не можливо було б встановити відомості про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Онуфріївського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 399/355/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Онуфріївська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності.

Зупинено дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу № 399/355/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , за життя якій належала земельна ділянка площею 5,32 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:0374, що розташована на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2007 року у справі № 2-298/2007 за позовом ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_3 ) до Онуфрієвської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 було визнано право приватної власності на земельні ділянки № № 374-1 та 374-2, загальною площею 5,32, що розташовані на території Васильківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Під час розгляду справи № 2-298/2007 встановлено, що за життя 24 вересня 1999 року та 06 липня 2001 року ОСОБА_3 склала два заповіти, відповідно до яких усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . Заповіти зареєстровані та внесені до Спадкових реєстрів.

Також установлено, що Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області відкрита спадкова справа на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 20 червня 2007 року, спадкоємця за заповітом. 04 липня 2007 заяву про прийняття спадщини подала дочка спадкодавця - ОСОБА_2 .

На підставі вказаного судового рішення 11 червня 2008 року ОСОБА_2 видано державні акти серії КР № 059126 та КР № 059127 на право приватної власності на земельні ділянки площею 3,10 га та 2,22 га відповідно. Право власності на ці земельні ділянки за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 грудня 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2009 року рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2007 року скасовано, справу повернуто на новий судовий розгляд, а ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2009 року провадження у справі закрито в зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У подальшому ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 04 березня 2010 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якої право власності на спадкові земельні ділянки визнано за ОСОБА_1 .

Рішеннями державного реєстратора від 31 серпня 2020 року та від 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на земельні ділянки, кадастрові номери 3524680400:02:000:2008 та 3524680400:02:000:2007 відповідно, у зв`язку з тим, що право власності на них зареєстровано за ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що не може зареєструвати своє право власності на спірні земельні ділянки відповідно укладеної та затвердженої судом 04 березня 2010 року мирової угоди, оскільки право власності на них зареєстровано за відповідачкою на підставі скасованого судом рішення.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження у цій справі постанови Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 911/2646/17, від 20 березня 2019 року у справі № 221/4715/17, від 02 жовтня 2019 року у справі №539/1594/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 410/2775/12 (провадження № 61-13019св20).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).

У справі, яка є предметом перегляду, суди попередніх інстанцій встановили, що 04 березня 2010 року між сторонами укладено мирову угоду, відповідно до якої право власності на спадкові земельні ділянки визнано за ОСОБА_1 .

За своєю правовою природою мирова угода - є двостороннім волевиявленням, спрямована на врегулювання спору шляхом взаємних поступок.

Окрім того, згідно із статтями 11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України.

Таким чином, з моменту укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мирової угоди та затвердження її судом остатній є власником спірних земельних ділянок.

Відповідно до статей 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили порушення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, виходячи з того, що на ім`я відповідачки видано державний акт на право приватної власності на підставі скасованого судового рішення.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачка подала заяву про застосування позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що позивачем по суті заявлено негаторний позов, відсутні підстави для застосування позовної давності.

Апеляційний суд, встановивши порушення прав ОСОБА_1 , як власника спірних земельних ділянок, по суті зробив обґрунтований висновок про їх захист у визначений позивачем спосіб, проте помилився з мотивами, а тому мотивувальну частину постанови апеляційного суду слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній її частині з підстав, зазначених у цій постанові, в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року зупинено дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року до закінчення касаційного провадження, то виконання зазначеного судового рішення на підставі статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов