Рішення

від 02.09.2020 по справі 399/355/20

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 399/355/20

Провадження № 2/399/349/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2020 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Онуфріївська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,

встановив:

21 травня 2020 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом звернувся ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_5 , в якому просить визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що знаходяться на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, серії КР № 059126 та КР № 059127 від 11.06.2008 року, видані на ім`я ОСОБА_5 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказані земельні ділянки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельні ділянки площею 3, 10 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:2007, номер земельної ділянки 374-2 та площею 2, 22 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:2008, номер земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. За життя ОСОБА_6 склала два заповіти, якими все своє майно заповідала йому.

Після смерті спадкодавця із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась також дочка померлої ОСОБА_5 , за якою, до закінчення строку для прийняття спадщини, а саме, 24.07.2007 року рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області було визнано право власності на спірні земельні ділянки, а 11.06.2008 року на підставі рішення суду видано Державні акти на право приватної власності на вказані земельні ділянки серії КР № 059126 та КР № 059127. Рішенням суду апеляційної інстанції від 04.02.2009 року вищевказане рішення суду скасоване, але право власності на спірні земельні ділянки досі зареєстроване за ОСОБА_5 без достатніх на те правових підстав, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України пріоритетним є спадкування за заповітом, незважаючи на те, що ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 04.03.2010 року було затверджено мирову угоду, відповідно до якої право власності на спадкові земельні ділянки визнано за позивачем, але досі відповідач не вчинила жодних дій, спрямованих на повернення йому визначених земельних ділянок. Тому просить визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3524680400:02:000:2007 та 3524680400:02:000:2008, видані на ім`я ОСОБА_5 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказані земельні ділянки.

22 травня 2020 року в даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23 червня 2020 року представником відповідача адвокатом Цвик М.В. подано відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем порушено строк позовної давності, який обчислюється з 25.06.2008 року. Крім того, вважає, що зазначене в мировій угоді право власності на земельну частку (пай) не відповідає вимогам закону та не може бути зареєстроване у встановленому законом порядку.

02.07.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_4 з дня смерті спадкодавця фактично безперервно користується спадковою земельною ділянкою. Про порушення свого права на спірну земельну ділянку позивач дізнався лише у 2020 році, коли ОСОБА_5 запропонувала йому укласти з нею договір оренди зазначених ділянок.

07.07.2020 року судом отримані заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_5 , в яких зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази та обґрунтовані посилання на вимоги чинного законодавства, що вказують на законність позовних вимог ОСОБА_4 , тому в позові слід відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі з підстав зазначених в позові.

В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В судовому засіданні надали пояснення згідно відзиву на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 13/.

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельну ділянку площею 5, 32 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:0374, що розташована на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 458813 /а.с. 7/. За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_4 , який після її смерті, у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

24.07.2007 року рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області було визнано право приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5 /а.с. 8/, а 11.06.2008 року на підставі рішення суду видано Державні акти на право приватної власності на вказані земельні ділянки серії КР № 059126 площею 3,10 га та КР № 059127 площею 2,22 га /а.с. 5,6/. 04.12.2013 року право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 /а.с. 14-15, 16-17/.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.02.2009 року рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24.07.2007 року скасоване, а справу повернуто в той же суд на новий розгляд іншим суддею. /а.с. 9/.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2009 року провадження у справі закрито в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства /а.с. 10-11/.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 04.03.2010 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої право власності на спадкові земельні ділянки визнано за позивачем ОСОБА_4 /а.с. 12/.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24.07.2007 року, на підставі якого ОСОБА_5 було видано оспорювані державні акти на право власності на земельні ділянки, скасовано, а видані на підставі нього Державні акти на право власності на земельні ділянки на її ім`я не визнані недійсними, і протягом всього наступного періоду не скасовані позивачем. Після звернення з позовом до суду позивачу ОСОБА_4 рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Гришанова А.І. № 53845549 від 01.09.2020 року та № 53834665 від 31.08.2020 року відмовлено в державній реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3524680400:02:000:2007 та 3524680400:02:000:2008 у зв`язку з тим, що право власності на заявлені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_5 .

Відповідно до п.п. б , в , г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень ст. 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87,90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143, 146, 149, 151, 153, 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки на ім`я відповідачки ОСОБА_5 видано державний акт на право приватної власності на підставі скасованого судового рішення, суд вважає порушеними права позивача ОСОБА_4 , як власника.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем по справі у відзиві на позовну заяву від 23.06.2019 року заявлено про застосування позовної давності.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що про порушення своїх прав, а саме про порушення свого права на спірну земельну ділянку позивач дізнався лише у 2020 році, коли ОСОБА_5 запропонувала йому укласти з нею договір оренди зазначених ділянок, проте дане твердження спростовується копією заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження подане до апеляційного суду Кіровоградської області представником позивача від 09.07.2008 року в якій він зазначає, що про оспорювані державні акти на ім`я відповідача ОСОБА_5 йому стало відомо 25.06.2008 року після того як у Василівську сільську раду до землевпорядника були подані вказані документи, які були видані на підставі оскаржуваного рішення. Крім того, в матеріалах цивільної справи за № 2-70-09, копія якої додана представником відповідача до відзиву, до копії апеляційної скарги від 09.07.2008 року представником позивача були додані державні акти, видані на ім`я ОСОБА_5 , які позивач просить визнати недійсними. Виходячи з наведеного, вбачається, що позивачем не обґрунтовано факт обізнаності про порушення своїх прав, враховуючи вищевикладене.

Крім того, позивачем також не доведено об`єктивну неможливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права після ухвалення судового рішення від 04.02.2009 року, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позов подано з пропуском строку позовної давності, так як про існування спірних Державних актів, виданих на ім`я ОСОБА_5 , позивачу стало відомо 25.06.2008 року, про що ним особисто зазначено в заяві від 09.07.2008 року про поновлення строку на апеляційне оскарження /а.с. 49/, але до звернення з даним позовом до суду, тобто до травня 2020 року, він не скористався своїм правом щодо реєстрації права власності на спірні земельні ділянки.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10-13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Онуфріївська районна державна адміністрація Кіровоградської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані 10 червня 2020 року ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області, якою заборонено реєстраторам речових прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам здійснювати будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на земельні ділянки площею 3,10 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:2007, номер земельної ділянки НОМЕР_2 та площею 2,22 га, кадастровий номер 3524680400:02:000:2008, номер земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2020 року.

Суддя М.М. Лях