Постанова

від 08.12.2021 по справі 686/18456/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 686/18456/18

провадження № 61-18819св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року у складі судді Продана Б. Г., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником частини житлового будинку, квартири АДРЕСА_1 , також земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:009:0126 для обслуговування цього житлового будинку. Іншими співвласниками будинковолодіння є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У ході експлуатації своєї частини житлового будинку у нього виникла необхідність провести ремонтні роботи як із внутрішньої, так із зовнішньої частин будинку. Проте, як з`ясувалося, зовнішні стіни його частини житлового будинку розташовані на земельних ділянках, які перебувають у власності відповідачів, що суперечить нормам ДБН. У позасудовому порядку домовитися з відповідачами про порядок користування їхніми земельними ділянками йому не вдалося, останні продовжують чинити перешкоди у доступі робітників до частини його будинку.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив з метою обслуговування належної йому частини житлового будинку (квартири АДРЕСА_1 та проведення ремонтних робіт, надати йому та до 5 осіб найманих ним працівників право безоплатного безстрокового проходу через земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:009:0139, яка належить ОСОБА_2 , земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_2 до належної йому земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:009:0126, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в період з 10 год до 21 год.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

З метою обслуговування належної ОСОБА_1 частини житлового будинку, квартири АДРЕСА_1 та проведення ремонтних робіт, встановлено земельний сервітут, яким надано ОСОБА_1 та до 5 осіб найманим працівникам право безплатного безстрокового проходу через земельну ділянку з кадастровим № 6810100000:01:009:0138, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та земельну ділянку з кадастровим № 6810100000:01:009:0139, яка належить ОСОБА_2 , до належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 6810100000:01:009:0126, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в період з 10 год 00 хв. до 21 год 00 хв.

Суд першої інстанції виходив із того, що 05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 придбав частину житлового будинку - квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, він набув у власність також і земельну ділянку, на якій розташована частина вказаного житлового будинку. У ході експлуатації своєї частини житлового будинку у нього виникла необхідність провести ремонтні роботи як внутрішньої, так і зовнішньої частин будинку. При проведені ремонтних робіт було встановлено, що зовнішні стіни частини його житлового будинку розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності відповідачів, що є порушенням норм законодавства та ДБН. При спробі домовитись з відповідачами щодо спільного користування земельною ділянкою йому було відмовлено. Межі земельної ділянки відповідача огороджені парканом, що не дає доступу позивачу до зовнішніх стін частини його житлового будинку. Таким чином, у зв`язку із порушенням норм ДБН при встановленні парканів на території будинковолодіння АДРЕСА_2 , неможливістю доступу позивача до належної йому частини будинку з метою її ремонту та обслуговування, технічною можливістю встановлення земельного сервітуту, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

З метою обслуговування належної ОСОБА_1 частини житлового будинку, квартири АДРЕСА_1 та проведення ремонтних робіт встановлено земельний сервітут, яким надано ОСОБА_1 та найманим працівникам (до 5 осіб) право безплатного безстрокового проходу в період з 10 год до 21 год через частину земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138 площею 0,0020 га, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та частину земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0139 площею 0,0038 га, яка належить ОСОБА_2 , до зовнішніх стін частини житлового будинку, квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Встановлено межі земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138 площею 0,0020 га, яка обмежена лініями розподілу відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26, виконаної експертом Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України:

- від точки 1 лінія розподілу довжиною 7,23 м проходить по межі по АДРЕСА_2 в точку 2 ;

- від точки 2 лінія розподілу довжиною 4,0 м проходить по межі ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138 перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку в точку 7 ;

- від точки 7 лінія розподілу проходить по головному фасаду будинку довжиною 0,63 м в точку 8 ;

- від точки 8 лінія розподілу проходить по головному фасаду будинку довжиною 2,20 м в точку 9 ;

- від точки 9 лінія розподілу проходить по головному фасаду будинку довжиною 3,49 м в точку 10 ;

- від точки 10 лінія розподілу проходить по головному фасаду будинку довжиною 2,01 м в точку 11 ;

- від точки 11 лінія розподілу проходить перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку довжиною 3,61 м в точку 1 .

Встановлено межі земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0139 площею 0,0038 га, яка обмежена лініями розподілу відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26, виконаної експертом Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України:

- від точки 2 лінія розподілу довжиною 6,76 м проходить по межі по АДРЕСА_2 в точку 3 з врахуванням існуючого заїзду з АДРЕСА_2 (ворота);

- від точки 3 лінія розподілу довжиною 9,25 м проходить перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку в точку 4 ;

- від точки 4 лінія розподілу проходить по фасаду прибудови до будинку довжиною 2,0 м в точку 5 ;

- від точки 5 лінія розподілу проходить по боковому фасаду будинку довжиною 4,80 м в точку 6 ;

- від точки 6 лінія розподілу проходить по головному фасаду будинку довжиною 2,77 м в точку 7 ;

- від точки 7 лінія розподілу проходить перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку довжиною 4,00 м в точку 2 .

В іншій частині позову відмовлено.

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги про недоведеність можливості задоволення потреб позивача у ремонті фасаду його частини житлового будинку лише шляхом встановлення сервітуту спростовуються даними висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26. Згідно з висновком експертизи іншого доступу до зовнішнього фасаду частини житлового будинку ОСОБА_1 , розташованого в АДРЕСА_2 , крім встановлення земельного сервітуту, не існує - до частини будівлі, що належить позивачу, примикають земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на АДРЕСА_3 , та земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:009:0139, яка належать ОСОБА_2 , на АДРЕСА_3 , що не відповідає нормам пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", - для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Технічно можливо встановлення земельного сервітуту для обслуговування та експлуатації частини житлового будинку, що належить ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , лише на ділянках з кадастровими номерами 6810100000:01:009:0138, 6810100000:01:009:0139. Цим же висновком судової експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26 запропоновано встановлення земельного сервітуту, який є найменш обтяжливим для відповідачів та не перешкоджає їм як власникам користуватися належними їм земельними ділянками.

Апеляційний суд вважав, що встановлення земельного сервітуту у цій справі є пропорційним меті його встановлення, оскільки у ОСОБА_1 відсутній інший спосіб задоволення своїх потреб (право проходу до зовнішніх стін його частини будинку для здійснення ремонтних, реконструкційних і експлуатаційних дій щодо них), аніж встановлення сервітуту. Сам факт заперечень проти позову відповідачами та подача апеляційної скарги свідчать про те, що сторони не дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту на підставі договору і між ними з цього приводу існує спір, що підлягав вирішенню судом. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив земельний сервітут безстроково, оскільки позивач як власник об`єкта нерухомості відповідно до статей 317, 319, 322 ЦК України має право та обов`язок в повній мірі і постійно володіти, користуватися та належно утримувати свою власність. Позивач не просив встановлення земельного сервітуту на платній основі, відповідачі також, заперечуючи проти встановлення сервітуту, не пропонували встановити плату за користування їх ділянками на умовах сервітуту. Тому у суду не було підстав встановлювати сервітут на платній основі.

Колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги про заборону здійснювати ремонтні роботи у домоволодінні на АДРЕСА_2 через відсутність спеціального дозволу уповноваженого органу, оскільки вони не стосуються суті спору.

При цьому апеляційний суд зазначив, що встановивши позивачу земельний сервітут на право проходу по земельних ділянках відповідачів, суд першої інстанції не врахував запропонований висновком судової експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26 земельний сервітут щодо частин земельних ділянок відповідачів, який є найменш обтяжливим для відповідачів та не перешкоджає їм як власникам користуватися належними їм земельними ділянками. Встановлення земельного сервітуту на право проходу усією площею земельних ділянок відповідачів не є необхідним та виправданим і може призвести до порушення прав відповідачів як власників земельних ділянок. У резолютивній частині рішення суд першої інстанції також, вказуючи про мету встановлення земельного сервітуту (проведення ремонтних робіт), помилково визначив його як право проходу через земельні ділянки відповідачів до належної позивачу земельної ділянки, тоді як згідно з висновком судової експертизи від 30 жовтня 2019 року №7 48/19-26 земельна ділянка позивача, як і ділянки відповідачів, не охоплюють площу, яку займає житловий будинок, і лише примикають до зовнішніх стін будинку. Тому земельний сервітут належить визначити як право безплатного безстрокового проходу позивача через частини земельних ділянок відповідачів (у визначених межах) до зовнішніх стін частини житлового будинку, квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судове вирішення спору про встановлення сервітуту може мати місце лише у випадку, коли досудове врегулювання спірної ситуації не дало належного ефекту. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що сам факт заперечень проти позову відповідачами та подача апеляційної скарги свідчать про те, що сторони не дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту на підставі договору і між ними з цього приводу існує спір, що підлягав вирішенню судом, суперечить усталеній судовій практиці. Наявність судового спору не може бути доказом дотримання обов`язкового у даній категорії справ досудового врегулювання спору. Неможливість задоволення потреб зацікавленої особи іншим способом, аніж встановленням земельного сервітуту є умовою встановлення сервітуту, проте матеріали справи містять докази наявності доступу позивача до зовнішніх стін належної йому частини будинку. Позивач не надав доказів звернення до відповідачів з приводу встановлення сервітуту. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулась до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у задоволенні відповідних вимог на підставі статті 16 ЦК України належить відмовити у зв`язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Оскільки позивач не звертався із вказаним питанням до відповідачів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, технічним записом судового засідання, в якому позивач підтвердив відсутність у матеріалах справи доказів звернення до позивача з приводу встановлення сервітуту, то відповідно у нього відсутнє право на судовий захист з цього приводу. Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що відповідачі надають доступ позивачу до належних їм земельних ділянок, коли він звертається до них з цього приводу. Судами не було надано належної правової оцінки факту належності будинку АДРЕСА_2 до об`єктів, що становлять національну, культурну та історичну цінність, що перебувають під охороною держави, що унеможливлює ремонтні та будь-які інші види робіт на таких об`єктах без спеціального дозволу уповноваженого державного органу та погодженої в особливий спосіб проектно-наукової документації.

Зміст відзиву

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Вказує, що межі земельної ділянки відповідача огороджені парканом, що не дає йому доступу до зовнішніх стін частини його житлового будинку. Така ситуація не дозволяє йому належним чином обслуговувати частину його житлового будинку, що порушує норми житлового законодавства та встановлені норми ДБН.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання та дії рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року вказано, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, в ній зазначено про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та вказано, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі

№ 751/8865/15-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0634 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810100000:01:009:0126, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0387 га, кадастровий номер 6810100000:01:009:0139, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0067 га, кадастровий номер 6810100000:01:009:0138, за цією ж адресою.

На зазначених земельних ділянках сторін розташований житловий будинок, у якому на праві власності позивачу ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - квартира АДРЕСА_5 .

Земельні ділянки відповідачів прилягають до зовнішньої стіни частини будинку позивача, якому необхідний доступ до неї для проведення ремонтних робіт.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26 іншого доступу до зовнішнього фасаду частини житлового будинку ОСОБА_1 , розташованого в АДРЕСА_2 , окрім встановлення земельного сервітуту, не існує - до частини будівлі, що належить позивачу, примикають земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на АДРЕСА_3 , та земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:009:0139, яка належать ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 , що не відповідає нормам пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", - для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Технічно можливо встановлення земельного сервітуту для обслуговування та експлуатації частини житлового будинку, що належить ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , лише на ділянках з кадастровими номерами 6810100000:01:009:0138, 6810100000:01:009:0139.

Цим же висновком судової експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26 запропоновано встановлення земельного сервітуту, який є найменш обтяжливим для відповідачів та не перешкоджає їм як власникам користуватися належними їм земельними ділянками.

Зокрема, висновком судової експертизи від 30 жовтня 2019 року № 748/19-26О запропоновано такий варіант встановлення меж земельного сервітуту, а саме:

1) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138 площею 0,0020 га, яка обмежена лініями розподілу (додаток № 2 до висновку експерта):

- від точки 1 лінія розподілу довжиною 7,23 м проходить по межі по АДРЕСА_2 в точку 2 ;

- від точки 2 лінія розподілу довжиною 4,0 м проходить по межі ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0138 перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку в точку 7 ;

- від точки 7 лінія розподілу проходить по головному фасаді будинку довжиною 0,63 м в точку 8 ;

- від точки 8 лінія розподілу проходить по головному фасаді будинку довжиною 2,20 м в точку 9 ;

- від точки 9 лінія розподілу проходить по головному фасаді будинку довжиною 3,49 м в точку 10 ;

- від точки 10 лінія розподілу проходить по головному фасаді будинку довжиною 2,01 м в точку 11 ;

- від точки 11 лінія розподілу проходить перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку довжиною 3,61 м в точку 1 .

2) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:009:0139 площею 0,0038 га, яка обмежена лініями розподілу (додаток № 2 до висновку експерта):

- від точки 2 лінія розподілу довжиною 6,76 м проходить по межі по АДРЕСА_2 в точку 3 з врахуванням існуючого заїзду з АДРЕСА_2 (ворота);

- від точки 3 лінія розподілу довжиною 9,25 м проходить перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку в точку 4 ;

- від точки 4 лінія розподілу проходить по фасаді прибудови до будинку довжиною 2,0 м в точку 5 ;

- від точки 5 лінія розподілу проходить по боковому фасаді будинку довжиною 4,80 м в точку 6 ;

- від точки 6 лінія розподілу проходить по головному фасаді будинку довжиною 2,77 м в точку 7 ;

- від точки 7 лінія розподілу проходить перпендикулярно до головного фасаду житлового будинку довжиною 4,00 м в точку 2 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частині першій статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц, на які є посилання в касаційній скарзі.

У справі, що переглядається:

суди не врахували, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови;

суди встановили, що ОСОБА_1 не ініціював питання встановлення сервітуту перед ОСОБА_2 . Зокрема, ОСОБА_1 не звертався до ОСОБА_2 із пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту на конкретно визначених умовах.

За таких обставин, підстави для встановлення сервітуту відсутні, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим оскаржені рішення у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених позовних вимог про встановлення земельного сервітутущодо інших відповідачів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) з таких мотивів.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог про встановлення земельного сервітутущодо них.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та з порушенням норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені рішенні у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 належить скасувати та ухвалити у цій частині нове рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту; оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без змін.

Ураховуючи результат розгляду касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261,20 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 1 681,60 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту відмовити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261,20 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 1 681,60 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук