Рішення

від 28.11.2021 по справі 640/28419/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Київ № 640/28419/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача адвокат Рижий С.І.;

відповідача Білоруцький В.М.

Адвокат Бондаренко П.В. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах ОСОБА_1 з позовом про:

визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 25.09.2020 про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

зобов`язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 18.11.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, витребувано у Державної міграційної служби України належним чином засвідчену копію рішення від 25.09.2020 №397-20, встановлено строки для подання заяв по суті; від 08.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; від 30.08.2021 витребувано в Київської обласної прокуратури належним чином засвідчені копії усіх сторінок паспорта громадянина Російської федерації ОСОБА_1 .

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування заявлених вимог вказано, що рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. За твердженням представника позивача, екстрадиція позивача до Російської Федерації загрожує його життю, безпеці, він може стати жертвою переслідувань за ознакою політичних переконань, оскільки позивач як волонтер допомагав бійцям на сході України протистояти російським окупаційним військам.

Відповідачем подано відзив про невизнання позову, оскільки позивачем не наведено переконливих доводів його політичних переконань, що могло б бути підставою для надання йому політичного притулку, твердження про здійснення ним волонтерської діяльності не підтверджені доказами, відсутні вагомі підстав вважати, що в разі повернення позивача до Російської Федерації буде існувати загроза життю, безпеці, свободі, фізичній недоторканості заявника та інші суттєві порушення прав людини або заявник зіткнеться з серйозною та індивідуальною загрозою життю або особистості виключно в силу самого факту перебування на території Російської Федерації.

Під час судового розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача позов не визнали.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Бондаренка Павла Вікторовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про залучення Центрального міжрегіонального управління у м. Києві та Київській області до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки предметом спору є рішення Державної міграційної служби України.

Адвокатом Кіченком Андрієм Сергійовичем подано клопотання від 30.07.2021 (вх. №03-14/12412/21) в інтересах ОСОБА_2 про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки позивач є підозрюваним за вчинення кримінального правопорушення (замах на вбивство) відносно потерпілого ОСОБА_2 .

Подібну заяву від 19.11.2021 (вх. №03-14/183383/21 від 23.11.2021) подано ОСОБА_2 , в якій, крім зазначеного, спростовуються доводи позивача про наявність політичних мотивів для відкриття кримінального провадження, що є способом уникнення позивачем від кримінального покарання як замовника вбивства ОСОБА_2 .

Народним депутатом України ОСОБА_3 подано заяву від 14.09.2021 (вх. №03-14/149150/21 від 22.09.2021) про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Заява мотивована тим, що до заявниці як народного депутата України надійшли звернення ОСОБА_2 та інших громадян, які стосувались питань перебування позивача на території України. Народний депутат України, користуючись своїм статусом, ініціювала перевірку дотримання законності процедури перебування позивача на території України. За твердженням заявниці, головною метою проживання позивача на території України є уникнення від кримінального покарання. Тому, з метою убезпечення загрози життю, здоров`ю та безпеці громадян України, недопущення позивачем інших правопорушень та недопущення порушення прав, інтересів народного депутат України, яка виконує обов`язки з захисту інтересів України та її громадян, є необхідним залучення народного депутата України ОСОБА_3 третьою особою на стороні відповідача.

Народним депутатом України ОСОБА_3 подано подібну заяву від 29.11.2021 у судовому засіданні 29.11.2021.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Підготовче провадження закрито судом 08.02.2021, тобто всі заяви про вступ у справу в якості третьої особи подані після закриття підготовчого провадження, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні таких заяв.

Суд зауважує, що за змістом статті 293 КАС України правом на апеляційне оскарження наділені, в тому числі, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. При цьому заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Крім того, на думку суду, питання щодо надання позивачу статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, не стосується повноважень, обов`язків народного депутата України ОСОБА_3 та не впливає на права, інтереси ОСОБА_2 як потерпілого від кримінального правопорушення (замах на вбивство), в якому підозрюється позивач.

Твердження народного депутат України про загрозу громадянам України з боку позивача не стосується предмета спору, предметом якого є наявність чи відсутність підстав для надання позивачу статусу біженця з політичних мотивів або визнання його особою, яка потребує додаткового захисту. Наявність у народного депутата України обов`язку забезпечувати захист інтересів України та її громадян не є підставою для висновку, що рішення суду може вплинути на обов`язки народного депутата України, такі обов`язки виникнуть у Державної міграційної служби України як органу, який наділений повноваженнями вирішувати питання про надання чи відмову в наданні особі відповідного статусу.

Щодо доводів ОСОБА_2 як потерпілого від кримінального правопорушення (замах на вбивство) про намір позивача уникнути кримінального покарання як підозрюваного в зазначеному злочині, то суд вважає, що це також не стосується предмета спору.

Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14.04.1995 згідно з Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР і застосовується у відносинах України, в тому числі, з Російською Федерацією.

Відповідно до пункту "б" статті 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує винесені на території інших Договірних Сторін рішення судів рішення по кримінальних справах про відшкодування збитку.

Статтею 602 Кримінального процесуального кодексу України передбачено підстави і порядок виконання вироків судів іноземних держав.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для залучення народного депутата України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

З метою реалізації права вказаних осіб на апеляційне оскарження такої відмови, судом ухвалено надіслати адвокату Адхамова Б.М. та народному депутату України ОСОБА_3 повний текст рішення суду, попередивши їх про недопустимість обробки (поширення) персональних даних, зазначених у рішенні суду, крім підстав, передбачених Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (зі змінами).

Дослідивши письмові докази, заслухавши покази свідків, судом установлено.

Позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою від 02.04.2020 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду матеріалів особової справи №2020 KYIV 0041 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додатковою захисту, на підставі заяви, комплексного та системного вивчення документів, наявних в особовій справі, перевірки фактів, повідомлених заявником, та дослідження Інформації про країну походження, головним спеціалістом відділу з питань шукачів захисту складено висновок від 13.08.2020, відповідно до якого рекомендовано Державній міграційній службі України прийняти рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 .

Державною міграційною службою України прийнято рішення від 25.09.2020 №397-20 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням від 26.10.2020 №295 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні. Підставою вказано: рішення Державної міграційної служби України від 25.09.2020 № 397-20.

Вважаючи рішення Державної міграційної служби України від 25.09.2020 № 397-20 протиправним, представник позивача звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України "Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 №3671-VI (зі змінами, у редакції, чинній на час розгляду заяви позивач та прийняття оскаржуваного рішення, Закон №3671-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3671-VI:

біженець особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; особа, яка потребує додаткового захисту, особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року й Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (пункт 1);

особа, яка потребує додаткового захисту, особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (пункт 13).

Як убачається зі змісту заяви-анкети позивача про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, підставою для подання такої заяви слугувало те, що позивач зазнає переслідування в Російській Федерації за його політичні переконання і підтримку України у війні з Російською Федерацією, порушена проти нього кримінальна справа в Російській Федерації сфальшована. На підставі таких доводів позивач просив надати йому статус особи, яка потребує додаткового захисту.

В особовій справі позивача міститься пояснення надане позивачем адвокату Поварову В.В (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 31.01.2012 №4836), відповідно до якого: позивач проживає в України з 2014 року, раніше зі своїм братом та батьками проживав у місті Грозному в Чеченській Республіці, з 90-х років відстоював її незалежність від Російської Федерації, після перемоги Російською Федерацією сім`ю почали переслідувати органи місцевої влади, не давали змоги займатись бізнесом, погрожували завдати шкоди майну, здоров`ю та життю, що слугувало приводом для переїзду старшого брата позивача на постійне місце проживання до України, кримінальних злочинів не вчиняв, після початку агресії в 2014 році Російської Федерації щодо України органи місцевої влади внаслідок перебування брата на території України вчиняли незаконний тиск на сім`ю, у травні 2014 на позивача здійснений у місті Грозному, відібрано нерухомість, чинились перешкоди в зароблянні коштів, тому позивач з дружиною ОСОБА_5 та трьома доньками переїхали до брата в Україну, отримавши посвідки на постійне проживання.

За твердженнями позивача наведених у поясненнях, на території України займався бізнесом, злочинів не вчиняв, через контактну особу Чеченського добровольчого батальйону (начальник штабу Муслім) повідомив намір стати членом батальйону як волонтер, на що отримав згоду. З 2014 року збирав кошти, передавав для добровольців кошти, продукти харчування, а також військову амуніцію. Погодився на пропозицію голови громадської організації "Всеукраїнське об`єднання " ОСОБА_6 допомагати українським військовослужбовцям харчуванням, одягом, матеріалами для утеплення бліндажів, плівкою для застилання окопів, генератором, передавав у 2019 кошти для організації концертів у зоні АТО (гурти "Кораблі", "Зелено"), тощо. З ОСОБА_7 їздив у зону АТО для передання військовим допомоги.

Позивачем у поясненнях зазначено, що йому не було відомо про кримінальну справу щодо нього в Російській Федерації, особа потерпілого йому також невідома, вважає справу сфальшованою та пов`язує це з волонтерською діяльністю.

Позивач наголосив у поясненнях, що йому відомі обставини видачі ОСОБА_8 , який воював на сході України у складі чеченського добровольчого батальйону, Російській Федерації, де його позбавили зору.

Згідно з протоколами співбесід позивач повідомив аналогічну інформацію. Крім того, під час співбесіди повідомив про ОСОБА_9 (інформація про номер телефону містилась в мобільному телефоні позивача, що зазначено в протоколі посадовою особою відповідача), яка є членом громадської ради при Київській міській державній адміністрації з різних питань, у тому числі, з питань учасників ООС (АТО), керівником низки громадських організацій, якій відомі обставини надання позивачем волонтерської допомоги військовослужбовцям на сході України.

У висновку від 13.08.2020, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, підставою відмови в наданні позивачу статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту зазначено:

за словами заявника, саме його політичні погляди стали причиною переслідування в країні громадянської належності. Однак під час співбесід заявник не зміг чітко охарактеризувати власні політичні переконання, обмежуючись загальними твердженнями широкого змісту, не уточнюючи та пояснюючи їх у достатньому обсязі. Із повідомленої заявником інформації не прослідковується конкретних дій або вчинків заявника, які б витікали з його політичних переконань чи були способом їх вираження, що, у свою чергу, могло б привернути увагу влади до заявника.

стосовно способів прояву його політичних поглядів заявник зазначив, що "робив висказування своїм близьким проти діючої влади" (протокол співбесіди від 30.04.2020), щодо місця висловлення невдоволення вказав: "перебуваючи в Чечні висловлював і зараз тут висловлюю" (протокол співбесіди від 16.07.2020);

заявник повідомив, що мережі інтернет не висловлював своєї політичної позиції, однак брав участь у Другій російсько-чеченській війні носив бойовикам їжу та одяг, а також патрони та зброю, які отримував "від деяких людей", імена яких не бажає називати задля безпеки власної родини (протокол співбесіди від 30.04.2020). Документального або будь-якого іншого підтвердження вказаному не надав;

під час співбесіди від 30.04.2020 заявник повідомив, що у період з кінця 2013 до початку 2014 років отримував погрози у зв`язку зі своїми політичними поглядами. Однак детальних тверджень щодо вказаного, зокрема, хто саме погрожував, що вимагав, заявник не надав, відповідаючи на численні конкретизовані запитання узагальнено та знеособлено;

під час з`ясування кого саме заявник вважає агентом переслідування, неодноразово називає місцеву владу: "Там одна влада і прізвище влади там одне ОСОБА_10 , кадирівці" (протокол співбесіди від 30.04.2020);

у ході співбесіди від 15.07.2020 на запитання про те, якою саме владою заявник не задоволений, хто її очолює, хто має інтерес щодо видачі заявника Російській Федерації, хто може його вбити (виходячи з його припущень), заявник відповів лише "Чеченська Республіка, міська влада", не надаючи будь-якої додаткової або уточнюючої інформації про агента переслідування;

під час співбесіди від 30.04.2020 та від 15.07.2020 заявник повідомив про напад трьох невідомих осіб у травні 2014 року (м. Грозний), зазначаючи, що це сталося ввечері на шляху додому з роботи, а також про погрози від незнайомого чоловіка, який приходив до офісу заявника. Однак будь-яких деталей або уточнень, які би свідчили, що ОСОБА_1 дійсно пережив описані ним події, заявник не надав, за медичною допомогою та до правоохоронних органів з приводу нападу не звертався.

у поясненнях заявника від 15.03.2020 повідомлено, що "після перемоги" Росії у Чеченській війні сім`ю почали переслідувати органи місцевої влади, постійно лунала погрози у завданні шкоди майну, здоров`ю та життю, відібрано нерухомість, перешкоджали працювати та заробляти кошти. Документальних або будь-яких інших підтверджень вказаному заявник не надав;

під час співбесіди 30.04.2020 зазначив, що після 2014 року їздив до м. Москви на зустрічі з матір`ю, оскільки не міг поїхати до Чечні через загрозу своєму життю;

з протоколів співбесід слідує, що заявник вказує на політично вмотивовані переслідування саме з боку місцевої влади Чеченської Республіки, а не Російської Федерації, однак повідомлене заявником заперечується інформацією з відкритих джерел;

згідно з реєстрами діяльності фізичних та юридичних осіб. ІП " ОСОБА_11 ", зареєстрований 29.05.2009 та ліквідований 01.09.2014, у період з 2011 по 2013 був постачальником продуктів харчування та іншого для замовників Державного загальноосвітнього закладу "Президентський ліцей", що у м. Грозний, Чеченська Республіка (154 контракти на суму 71743793 рублів) та Державного бюджетного закладу культури "Кіноконцертний зал "Центарой" імені Юсупа Сакказова", Чеченська Республіка (31 контракт на суму 15742520 рублів).

За висновком відповідача, наведена інформація спростовує твердження заявника щодо перешкоджання місцевою владою Чеченської Республіки у здійсненні ОСОБА_1 професійної діяльності, веденні бізнесу, доводить його співпрацю з місцевими державними органами, що спростовує висловлювання заявника щодо політично вмотивованого переслідування владою Чеченської Республіки, тому доводи заявника про політичне переслідування не приймаються як правдоподібні.

На думку суду, наведені висновки відповідача є обґрунтованими, оскільки гуртуються на аналізі пояснень позивача як шукача притулку та встановлених під час розгляду його заяви обставинах. Надані позивачем пояснення під час інтерв`ю з посадовими особами міграційної служби не містять інформації, на підставі якої можна було б зробити висновки про наявність у позивача певних політичних переконань, прихильність його до тих чи інших ідей, рухів, слідування яким призвело або може призвести до його переслідування в разі екстрадиції до Російської Федерації.

При цьому, під час судового розгляду справи позивач не намагався спростувати наведені висновки відповідача, вказати на їх нелогічність, непослідовність чи помилковість. Інших обставин на підтвердження своєї політичної діяльності не навів, пояснень не надав, адвокатами позивача клопотань з цього приводу не заявлено.

З огляду на наведене, суд вважає правомірним рішення відповідача від 25.09.2020 у частині відмови позивачу надати йому статус біженця як особі, яка має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за свої політичні переконання.

Відповідачем у висновку від 13.08.2020, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, наведено міркування щодо доводів заявника про зайняття ним волонтерською діяльністю:

за словами заявника, місцева влада Чеченської Республіки домагається його повернення на батьківщину з метою фізичної розправи також через його волонтерську діяльність, спрямовану на підтримку України у зоні проведення антитерористичної операції;

під час розгляду заяви повідомлено, шо з 2014 року, ще перебуваючи на території Російської Федерації, він почав надавати фінансову допомогу членам Добровольчого батальйону імені ОСОБА_12 , які беруть участь у стримуванні російської агресії на Сході України, а згодом, за словами заявника, покинувши Російську Федерацію, почав допомагати й українським військовослужбовцям;

заявником надано подяку Громадської ради при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) за волонтерську діяльність від 14.11.2019 №28/01 за підписом голови Громадської ради Назаренку Богдана; пояснення ОСОБА_13 від 20.03.2020; пояснення ОСОБА_14 від 25.03.2020; пояснення ОСОБА_15 від 31,03.2020; пояснення ОСОБА_16 від 02.04.2020; пояснення ОСОБА_17 від 02.04.2020; довідку-характеристику Добровольчого батальйону ОСОБА_18 від 11.01.2020 за підписом командира М. Чеберлоєвського; довідку ГО "Всеукраїнське об`єднання "Слава нації" від 21.01.2020 №21/1-2020 за підписом голови правління ОСОБА_19 ; довідку-характеристику ГО "Всеукраїнське об`єднання "Слава нації" від 20.01.2020 №01/1-20 за підписом голови правління Т. Білінського; подяку ГО Всеукраїнське об`єднання "Слава нації" від 14.10.2016 за підписом голови правління Т. Білінського; подяку ГО "Громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованих територій "Нова нація" за підписом керівника ОСОБА_20 ; характеристику ГФЗОГПІДК "ЗТО "Самооборона Києва" від 02.04.2020 за підписом Голови ОСОБА_17 ;

відповідно до перелічених документів заявник в рамках своєї волонтерської діяльності надавав фінансову допомогу, займався матеріально-технічним забезпеченням, передавав продукти харчування, одяг, матеріали для утеплення бліндажів, генератори, засоби особистої гігієни, плівки для застилання окопів, медикаменти;

згідно із вказаними документами заявник неодноразово особисто відвозив перераховані речі безпосередньо в зону проведення АТО разом з ОСОБА_21 , заявник регулярно здійснював поїздки з допомогою в зону бойових дій на Сході України;

у поясненнях заявник зазначив: "Таким чином, починаючи з 2014 року я збирав кошти, передавав для добровольців кошти, продукти харчування, а також військову амуніцію (каски та військову форму). [...] Я передавав продукти харчування, одежу, матеріали для укріплення бліндажів, плівки для застилання окопів, генератор тощо. […] Також з ОСОБА_7 я особисто їздив в зону АТО, де передавали військовим допомогу";

однак відомості, надані заявником під час співбесід, суттєво відрізняються від інформації, викладеної у розглянутих документах, оскільки з документів слідує, що заявник надавав допомогу через ОСОБА_22 , до нього зверталися від імені ГФЗОГПІДК "ЗТО "Самооборона Києва", проте в ході співбесіди від 30.04.2020, на запитання розповісти про волонтерську допомогу, яку ОСОБА_1 надає ГО "Всеукраїнське об`єднання "Слава нації", головою правління якої є ОСОБА_23 (з яким, відповідно до документів, заявник особисто відвідував зону проведення АТО з метою передачі допомоги), заявник повідомив, що має знайому ОСОБА_24 , через яку передає виключно грошові кошти для різних батальйонів, документи на підтвердження вказаних покупок надати не зміг, оскільки, з його слів, навмисне для звіту їх не збирав.

Під час співбесіди від 15.07.2020 на запитання розповісти детально про спосіб допомоги українській стороні заявник повідомив: "В основному фінансово, волонтерством займався, допомагав грошима", не вказуючи значний перелік речей та предметів, про які зазначено у документах та в поясненнях заявника;

Заявник не зміг надати детальної та конкретної інформації щодо того, як саме він здійснював фінансову допомогу, обмежуючись загальними формулюваннями;

Під час співбесіди від 15.07.2020 заявник відповів, що особисто не відвідував зону проведення АТО, чим заперечив зміст наданих, документів на підтвердження своєї волонтерської діяльності.

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття як правдоподібної заяви позивача про зайняття ним волонтерською діяльністю з 2014 року.

У матеріалах особової справи шукача притулку містяться:

Характеристика Духовного управління мусульман України від 26.12.2019, відповідно до якої позивач є прихожанином мечеті, дотримується мусульманських релігійних канонів, позитивно характеризується;

Характеристика Всеукраїнської громадської організації "Діаспора чеченського народу" без дати та номера, відповідно до якої позивач є активним членом громадської організації, позитивно характеризується;

Подяка Громадської ради при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) за волонтерську діяльність від 14.11.2019 №28/01, за підписом Голови Багдана Назаренка, за вагомий вклад за внесок волонтерського руху для підтримки військовослужбовців Збройних Сил України в зоні проведення ООС (АТО),

документ без назви від 26.12.2019 релігійної громади християнської церкви "Нове покоління" (м. Миколаїв), в якому надано позитивну характеристику та повідомлено про спілкування протягом тривалого часу з християнами віри Євангельської;

довідка-характеристика Добровольчого батальйону імені Шейха Мансура (Чеченська Республіка Ічкерія) від 11.01.2020, якою підтверджено надання позивачем з 2014 по час видання довідки-характеристики волонтерської допомоги, надано позитивну характеристику;

пояснення начальника штабу Добровольчого батальйону імені ОСОБА_12 від 20.03.2020, відібрані адвокатом ОСОБА_25 , в яких підтверджується звернення позивача з пропозицією надавати волонтерську діяльність та надання допомоги з 2014 року;

пояснення голови громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" ОСОБА_22 , відібрані адвокатом Поваровим В.В. 25.03.2020, відповідно до яких позивач на прохання ОСОБА_19 надавав волонтерську допомогу з 2014 року українським військовослужбовцям на сході України;

подяка від 14.10.2016 голови громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" Т.Білінського, видану позивачу за підтримку військовослужбовців Збройних Сил України та добровольчих батальйонів;

довідка від 21.01.2020 №21/1-2020 голови громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" Т.Білінського про здійснення позивачем волонтерської діяльності з 2014 року, в якій наведено реквізити військових формувань, види допомоги;

довідка-характеристика від 20.01.2020 №01/1-20 голови громадської організації "Всеукраїнське об`єднання " ОСОБА_6 , в якій зазначено про волонтерську діяльність позивача з 2014 року та надано позитивну характеристику;

пояснення від 31.03.2020 ОСОБА_15 керівником громадської організації "Громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованої території "Нова нації", відібрані адвокатом Поваровим В.В., в якій зазначено, що позивачем \ волонтером;

подяка без дати та номера керівником громадської організації "Громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованої території "Нова нації" видана позивачу за надану допомогу військовослужбовцям ООС (АТО);

пояснення від 02.04.2020 ОСОБА_16 голови громадської організації "Ліга Української Нації", лідера музичного гурту "Кораблі", відповідно до яких у 2019 році за фінансового допомоги позивача (1000,00 доларів США), організаційного сприяння голови громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" Т.Білінського, гурти "Кораблі" та "Зелено" виступали у містах Волноваха, Маріуполь та двічі поблизу "лінії фронту". Відповідна інформація міститься у статті на вебсторінці "Obozrevatel" доданої до пояснень;

характеристика громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону "Загін територіальної оборони "Самооборона Києва" від 02.04.2020 про участь позивача в волонтерській діяльності;

Згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадській організації "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" присвоєно ідентифікаційний код 39845771.

На підтвердження того, що громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" здійснювала волонтерську діяльність додано клопотання від 26.07.2015 голови ОСОБА_26 , адресоване виконувачу обов`язки голови Подільської районної державної адміністрації про надання дозволу на проведення "Волонтерського ярмарку", який мав проводитись до трьох разів на тиждень з метою збору коштів, іншої допомоги для військових підрозділів Збройних Сил України та добровольчих батальйонів з залученням о заходу низки інших громадських об`єднань відповідного спрямування. Листом від 30.07.2015 №106-5999 ОСОБА_26 повідомлено про відсутність заперечень з боку районної адміністрації щодо проведення "Волонтерського ярмарку". Додано такорж відкритий лист від 26.10.2015 про заклик громадської організація "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації" надати цільову допомогу для вирішення питань забезпечення особового складу Збройних Сил України, інших воєнізованих формувань , які перебувають в зоні АТО.

Під час судового розгляду справи судом допитано позивача за його згодою в якості свідка. Позивачем підтверджено переслідування його в Чеченській республіці, вимушений переїзд до України, волонтерську діяльність з 2014 року шляхом надання, як правило, коштів без отримання документів на підтвердження такої діяльності, відвідування зони АТО як волонтера.

Свідок ОСОБА_27 (голова комітету з питань ООС (АТО) Громадської ради при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) пояснила, що познайомилась з позивачем у кінці літа, початок осені 2014, на СТО збирались волонтери, позивач запропонував допомогу у волонтерській діяльності, допомагав в основному грошима, документи на підтвердження внесення коштів не видавались.

Судом допитано в якості свідка ОСОБА_14 (волонтер, голова громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Слава Нації"), який пояснив, що після початку війни з російською Федерацією почав займатись волонтерською діяльністю, з позивачем познайомився завдяки ОСОБА_27 , яка теж займалась волонтерською діяльністю, одного разу їздили з позивачем в Покровськ з метою надання допомоги Правому сектору, який у той час там дислокувався, поїздку здійснювали на білому мікроавтобусі фольксваген, який був заповнений одягом, придбаним за кошти перераховані службовцями Подільської адміністрації, точну дату поїздки не пам`ятає, було ще холодно. Свідок пригадав псевдо окремих військовослужбовців, приміщення, де вони знаходились. Свідок припустив, що можливо була ще одна поїздка з позивачем, однак деталей пригадати не зміг.

Свідок ОСОБА_28 (громадський діяч, активіст, заступник керівника громадської організації "Громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованої території "Нова нації", член низки громадських організацій) пояснив, що познайомився з позивачем завдяки ОСОБА_29 , на СТО збирались активісти, планували свою діяльність. Свідок пригадав, що одного разу він з позивачем та ОСОБА_14 їздили в зону АТО десь у листопаді 2014 року на автомобілі фольксваген, в якому була допомога для військовослужбовців АТО, поїздка тривала приблизно три дні, їздили в Покровське.

В узагальнюючому висновку відповідач вказав, що немає вагомих підстав вважати, що в разі повернення позивача до Російської Федерації буде існувати загроза життю, безпеці, свободі, фізичній недоторканості заявника та інші суттєві порушення прав людини або заявник зіткнеться з серйозною та індивідуальною загрозою життю або особистості виключно в силу факту перебування на території російської Федерації.

Такий висновок зроблено виключно на підставі того, що позивач не довів своєї волонтерської діяльності та існування проти нього як замовника вбивства кримінального провадження на території ініційованого російською Федерацією.

На думку суду, такий висновок є необґрунтованим та передчасним.

У позовній заяві зазначено, що Україною було екстрадовано ОСОБА_30 , який зазнавав такого, що принижує людську гідність поводження під час етапування, оскільки його побили і він частково втратив пам`ять.

У заяві шукача притулку позивач вказав, що ОСОБА_31 воював на сході України як доброволець у батальйоні ОСОБА_12 , а після його екстрадиції до Російської Федерації був побитий та втратив зір.

Відповідачем не проаналізовано загальновідомої інформації щодо застосування тортур в Російській Федерації.

На думку суду, твердження адвокатів позивача про наявність обгрунтованих побоювань, що позивач може зазнати тортур після екстрадиції до російської Федерації, чи його життю може загрожувати небезпека не є очевидно необгрунтованими.

Зокрема, в доповіді Amnesty International за 2020/21 роки "Права людини в сучасному світі" наведено інформацію щодо Російської Федерації щодо катування та інші види жорстокого поводження, відповідно до якої в країні широко застосовувалися тортури та інші види жорстокого поводження, а кількість засуджених за них залишалася мізерно малим. Зазвичай справи порушувалися за статтею про "зловживання посадовими повноваженнями" та закінчувалися винесенням м`яких вироків. Дванадцять колишніх працівників ярославської колонії було засуджено на терміни тривалістю до чотирьох років та трьох місяців позбавлення волі, після того як до мережі просочилося відео 2017 року з побиттям ув`язненого. Шестеро з них були негайно відпущені на волю з з урахуванням часу, вже проведеного під вартою. Колишнього начальника колонії та його заступника суд виправдав.

У спільній заяві правозахисних організацій щодо депортації ОСОБА_32 з Франції, Міжнародна амністія (Amnesty International), від 16.04.2021 (https://www.refworld.org.ru/docid/609eb12d7.html) зазначено, що ОСОБА_33 ключовий свідок у резонансній справі про тортури в правоохоронних органах у Чечні, який шукав притулку за кордоном, через два дні після неправомірної депортації 9 квітня з Франції до Росії був викрадений, вивезений до Чечні та утримується там співробітниками місцевих силових структур. 12 російських та міжнародних правозахисних організацій заявляють, що внаслідок дій французької та російської/чеченської влади, вжитих у порушення міжнародних норм про права людини, Гадаєв наражається на високий ризик тортур.

На думку суду, визначальним у даній справі є не те, чи дійсно позивач займався активною волонтерською діяльністю, внаслідок чого його життя, здоров`я може бути під загрозою після екстрадиції до Російської Федерації. Необхідним є з`ясування чи здатна Російська Федерація після екстрадиції позивача, з урахуванням його заяв, що він був волонтером і допомагав Збройним Силам України боротися з російськими військами на сході України, забезпечити його безпеку, не допустити тортур чи іншого поводження, яке принижує гідність людини.

Відповідачем це питання залишилось поза увагою. Суд зауважує, що позивач перебуває під контролем України, відповідно саме на Україну покладено обов`язок забезпечити дотримання статті 2 (право на життя), статті 3 (заборона катування), статті 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час вирішення питання про екстрадицію позивача до Російської Федерації.

Враховуючи такий висновок суду, необґрунтованим є оскаржуване рішення в частині відсутності підстав для надання позивачу додаткового захисту як особі, яка внаслідок екстрадиції може зазнати загрози життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до країни внаслідок зазначених побоювань.

Тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.09.2019 у частині відмови у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву позивача про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.

Під час повторного розгляду заяви відповідач має дати відповідь на питання чи здатна Російська Федерація після екстрадиції позивача, з урахуванням його заяв про участь у волонтерській діяльності, забезпечити безпеку життю чи свободі, не допустити тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання чи систематичного порушення прав людини у відношенні позивача.

Згідно зі статтею 6 Закону №3671-VI не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).

Судом перелічених обставин під час судового розгляду не встановлено, відповідач про існування таких не вказував.

Щодо строків звернення до суду, то представником позивача зазначено, що позивач отримав повідомлення про відмову в задоволенні заяви шукача притулку 09.11.2020, відповідач доказів на спростування цієї обставини не надав, позов подано 13.11.2020, тому суд доходить висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до пункту 14 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами) позивач звільнений від сплати судового збору, тому такі судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 25 вересня 2019 року в частині відмови у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту.

Зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позову відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 (адреса представника: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Державна міграційна служба України (ідентифікаційний код 37508470, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Суддя В.А. Донець