Ухвала

від 17.12.2021 по справі 160/25925/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

17 грудня 2021 р.Справа №160/25925/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/25925/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і розрахунку розміру шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис №1163-ДК/0133Пр/03/01/-2 стосовно ОСОБА_1 , складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем Вадимом Юрійовичем;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок розміру шкоди на суму 7138,00 грн стосовно ОСОБА_1 , складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем Вадимом Юрійовичем.

Одночасно з пред`явленням зазначеного позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії припису №1163-ДК/0133Пр/03/01/-2 від 27.10.2021 стосовно ОСОБА_1 , складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем Вадимом Юрійовичем.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 27.10.2021 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем В.Ю. було складено оскаржуваний припис №1163-ДК/0133Пр/03/01/-2, у якому зазначено, що при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки із кадастровим номером 1225081500:02:002:0029 встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає та використовує частину земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,000 га кадастровий номер 1225081500:02:002:0029 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду). У приписі вказано, що виявлене правопорушення необхідно усунути у 30-денний термін відповідно до чинного законодавства України. Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір заподіяної шкоди становить 7138,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуваний припис складено з порушенням законодавства, а саме ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , оскільки припис не містить обов`язкової для виконання вказівки з питань використання та охорони земель чи дотримання вимог законодавства України про охорону земель. На думку позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не було враховано всі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а саме, що земельна ділянка використовується Селянським (фермерським) господарством Азербайджан після смерті його засновника - ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, відсутні передбачені законодавством України підстави припинення права користування земельною ділянкою, а також, що державний акт на право постійного користування землею не було оскаржено та не скасовано органом, який його видав. Акт обстеження земельної ділянки № 1163-ДК/122/АО/10/01/-21 не містить доказів на підтвердження тієї обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:02:002:0029 використовується ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У разі ухвалення за результатами розгляду позовної заяви судового рішення про задоволення позовних вимог позивачеві у майбутньому доведеться докласти значних зусиль і понести витрати на відновлення своїх прав і повернення свого майна (коштів), які можуть бути стягнуті у разі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання оскаржуваного припису відповідно до ст. 188-56 КУпАП. Позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням ч. 1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення).

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову, вимоги ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, у зв`язку з тим, що її може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання оскаржуваного припису.

Суд зазначає, що протиправність оскаржуваного припису №1163-ДК/0133Пр/03/01/-2 від 27.10.2021 може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист її прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.

Таким чином, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача.

За таких обставин, наведені позивачем доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст. 150 КАС України, отже, подана ОСОБА_1 заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/25925/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і розрахунку розміру шкоди - відмовити у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, що передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України.

Суддя В.В. Рянська