Постанова

від 19.06.2022 по справі 160/25925/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/25925/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 р. (суддя Рянська В.В., повне судове рішення складено 21.02.2022 р.) в справі № 160/25925/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі ГУ Держгеокадастру) про визнання протиправним та скасування припису № 1163-ДК/0133Пр/03/01/-2, визнання протиправним та скасування розрахунку заподіяної шкоди на суму 7 138,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку розміру шкоди на суму 7 138,00 грн. стосовно ОСОБА_1 , складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем В.Ю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги, що після смерті засновника СФГ «Азербайджан» ОСОБА_2 , якому на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою надана у користування земельна ділянка площею 4,000 га, яка розташована на території Василівської сільської ради, саме позивач стала засновником та головою СФГ. При цьому акт на право постійного користування земельної ділянкою є чиним, а стаття 141 Земельного кодексу України, яка встановлює вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, не містить такої підстави припинення права користування земельної ділянки, як смерть особи, якій видано такий акт.

СФГ «Азербайджан» використовує у господарській діяльності спірну земельну ділянку, здійснює сплату земельного податку, подає статистичні звіти.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем В.Ю. проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Солонянської ОТГ Василівського старостинського округу Дніпропетровської області, у зв`язку з необхідністю проведення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:02:002:0029, загальною площею 4,0000 га.

За наслідками проведення обстеження земельної ділянки складено акт № 1163-ДК/122/АО/10/01/-21 від 27.10.2021, в якому зазначено, що площа, на якій вчинено правопорушення (чи яку необхідно обстежити), становить 2,0000 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земель - (01.02) для ведення фермерського господарства, документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки відсутні. Результати обстеження земельної ділянки: з виїздом на місце оглянуто земельну ділянку площею 4,0000 га на території Солонянської ОТГ Василівського старостинського округу Дніпропетровської області та встановлено, що на частині земельної ділянки площею 1,5000 га розташовані складські, сільськогосподарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, частина земельної ділянки площею 2,0000 га засіяна сільськогосподарською культурою (соняшник). Згідно з наявною інформацією частина земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1225081500:02:002:0029, використовується ОСОБА_1 для ведення сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Копію цього акту вручено позивачу 27.10.2021 під підпис.

27.10.2021 державним інспектором складено припис №1163-ДК/0133Пр/03/01/-21, відповідно до якого у зв`язку із тим, що при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:02:002:0029 за межами населеного пункту на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає та використовує частину земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,0000 га, кадастровий номер 1225081500:02:002:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), керуючись ч. 1 ст. 5, ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону земель», Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, приписано у 30-денний термін усунути виявлене порушення згідно з чинним законодавством України та повідомити про виконання цього припису до 26.11.2021.

Вказаний припис вручено позивачеві 27.10.2021.

Суд першої інстанції вважав, що зважаючи на те, що, як станом на час проведення перевірки, так і станом на час видання спірного припису, у позивача було відсутнє відповідне рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), державний інспектор дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1225081500:02:002:0029 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тому відмовив у задоволенні позову.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дем`янцем В.Ю. (далі державний інспектор) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки, за результатами якої складено акт № 1163-ДК/1225/АП/09/01/-21 від 08.10.2021 р. (а.с. 119-120), яким встановлено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка, яка розташована на території Василівської сільської ради (кадастровий номер 1225081500:02:002:0029) площею 4,0000 га відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид угідь пасовище, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, форма власності державна. Оглядом земельної ділянки встановлено, що в частині земельної ділянки площею 1,5000 га розташовані складські, сільськогосподарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, частина земельної ділянки площею 2,0000 га засіяна сільськогосподарською культурою (соняшник).

Згідно з інформацією частина земельної ділянки площею 1,5000 га використовується ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), земельна ділянка площею 2,0000 га для ведення сільськогосподарського виробництва за відсутності такого ж рішення.

ОСОБА_1 самовільно займає та використовує частину земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га, кадастровий номер 1225081500:02:002:0029, на територіх Солонянської ОТГ Василівського старостинського округу Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена пунктом «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП.

Крім того, державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Солонянської ОТГ Василівського старостинського округу Дніпропетровської області, у зв`язку з необхідністю проведення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:02:002:0029, загальною площею 4,0000 га, № 1163-ДК/122/АО/10/01/-21 від 27.10.2021 р. (а.с. 121-122).

Актом обстеження земельної ділянки встановлено наступне: площа, на якій вчинено правопорушення (чи яку необхідно обстежити), становить 2,0000 га; форма власності державна; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення земель - (01.02) для ведення фермерського господарства; документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки, відсутні.

Результати обстеження земельної ділянки: з виїздом на місце було оглянуто земельну ділянку площею 4,0000 га на території Солонянської ОТГ Василівського старостинського округу Дніпропетровської області та встановлено, що на частині земельної ділянки площею 1,5000 га розташовані складські, сільськогосподарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, частина земельної ділянки площею 2,0000 га засіяна сільськогосподарською культурою (соняшник). Згідно з наявною інформацією частина земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1225081500:02:002:0029 використовується ОСОБА_1 для ведення сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Державним інспектором 27.10.2021 р. прийнято припис №1163-ДК/0133Пр/03/01/-21 (а.с. 123-124), яким ОСОБА_1 приписано у 30-денний термін усунути виявлене порушення згідно з чинним законодавством України, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 самовільно займає та використовує частину земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер 1225081500:02:002:0029, на території Солонянської ОТГ Василівського старостинського округу Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Також судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП № 000154, виданого Солонянською районною радою 23.05.2001 р., ОСОБА_2 надано право користування земельною ділянкою, площею 4,000 га, розташованої на території Василівської сільської ради (а.с. 67-68).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 створено СФГ «Азербайджан». Після смерті засновника головою і засновником СФГ «Азербайджан» з 05.06.2006 р. є позивач ОСОБА_1 .

Спірним в цій справі є питання правомірності припису щодо усунення порушень законодавства в частині самовільного використання позивачем земельної ділянки.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 81 Земельного кодексу України (тут і далі Земельний кодекс України застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу).

Частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом частини другої статті 92 Земельного кодексу України передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 цього кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 Цивільного кодексу України та частини другої статті 102-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 27.05.2021 р.) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 р., який набув чинності 27.05.2021 р., до статті 102-1 Земельного кодексу внесено зміни, за якими частина п`ята цієї статті викладена в наступній редакції: «Право користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім випадків переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок, інші будівлі та споруди) або у разі, коли право емфітевзису, суперфіцію було набуто землекористувачем на земельних торгах.».

За приписами статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, право користування земельною ділянкою, що виникло у особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15.

За відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_2 , перебуває у державній власності.

Докази укладення ОСОБА_2 договору оренди чи договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні, як й відсутні докази використання саме СФГ «Азербайджан» земельної ділянки у господарської діяльності.

В спірному випадку у зв`язку зі смертю особи, якій було надано у користування земельну ділянку, право користування земельною ділянкою вважається припиненим.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підставами припинення права користування земельною ділянкою, якими є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Посилання апелянта на відсутність у вичерпному переліку підстав для припинення права користування земельними ділянками, встановленому статтею 141 Земельного кодексу України, такої підстави як смерть фізичної особи суд вважає незмістовними, оскільки визначені у цій нормі підстави припинення права користування земельної ділянки стосуються осіб, які набули право користування земельною ділянкою у порядку, встановленому цим кодексом.

В цьому випадку за життя ОСОБА_4 не переоформлено право оренди земельної ділянки відповідно до приведених вище приписів законодавства, тому посилання апелянта на відсутність підстав для висновку при припинення права користування земельною ділянкою є невірним.

Зважаючи на приведене, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно використання саме СФГ «Азербайджан» земельної ділянки, наданої у користування засновнику ОСОБА_2 , а також про чинність акту на право постійного користування земельної ділянкою.

Разом з тим, суд вважає цілком обґрунтованими такі підстави позову, на які не звернув увагу суд першої інстанції, як те, що оскаржений припис не містить способу усунення порушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд має з`ясувати, чи були оскаржуваний припис як рішення ГУ Держгеокадастру та власне індивідуальний акт у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, зокрема, прийняті у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення винесені на законних підставах.

Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначено Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. №963-ІV (далі - Закон №963-ІV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-ІV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

За приписами частини першої статті 5 Закону №963-ІV державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Приписами частини першої статті 15-2 Земельного кодексу України та пункту «а» частини першої статті 6 Закону №963-ІV визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України і встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до статті 9 Закону №963-ІV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Статтею 10 Закону №963-ІV визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, серед яких, передбачені повноваження давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 р. (зі змінами від 20 лютого 2020 №53), передбачено, що посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

В порушення статті 10 Закону №963-ІV припис від 27.10.2021 р. №1163-ДК/0133Пр/03/01/-21 не містить обов`язкової для виконання вказівки з питань використання та охорони земель чи дотримання вимог законодавства України про охорону земель.

Суд зазначає, що виявлення порушення земельного законодавства є обов`язком відповідача і полягає у встановленні конкретних норм чи нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини, які порушені учасником земельних правовідносин. Вказівка в приписі на припинення порушення земельного законодавства без зазначення конкретних норм земельного законодавства, які необхідно припинити порушувати, а також відсутність визначення способу усунення виявлених порушень є дефектом такого припису, що робить неможливим його виконання і, як наслідок, нівелює правове значення такого акта реагування субєкта владних повноважень.

Враховуючи приведені обставини, суд доходить до висновку, що припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.10.2021 р. №1163-ДК/0133Пр/03/01/-21 не відповідає вимогам, встановленим до акту владного реагування, що виноситься органом державної влади, а тому має бути скасований.

Приведені висновки суду відповідають правозастосуванню, викладеному Верховним Судом в постанові від 31.10.2018 р. в справі № 820/595/18.

Суд першої інстанції не врахував ці обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача суд стягує судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (судовий збір за подання позову в розмірі 908,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 362,00 грн.).

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 р. в справі № 160/25925/21 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 р. в справі № 160/25925/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису скасувати.

Ухвалити в справі № 160/25925/21 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.10.2021 р. №1163-ДК/0133Пр/03/01/-21.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428, вул. Філософська, 39-а, м. Дніпро, 49006) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 , с. Кам`янське, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52461) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 20.06.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 20.06.2022 р.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко