Ухвала

від 24.11.2021 по справі 440/3802/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 440/3802/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного сільськогосподарського підприємства

Селянська спілка Криворудська - Бехтер Л.В.,

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - не з`явився,

Державного реєстратора Глобинської міської ради

Стіхіної Оксани Миколаївни - не з`явився,

Державного підприємства

Центр державного земельного кадастру - не з`явився,

Криворудської сільської ради

Семенівського району Полтавської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова

компанія Полтавазернопродукт - Полежаєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Селянська спілка Криворудська

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 (у складі колегії суддів: Слободін М.М. (головуючий), Склярук О.І., Шутенко І.А.)

у справі № 440/3802/19

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Селянська спілка Криворудська

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державного реєстратора Глобинської міської ради Стіхіної Оксани Миколаївни, Державного підприємства Центр державного земельного кадастру ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт ,

про скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство Селянська спілка Криворудська (далі - ПСП Селянська спілка Криворудська ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Державного реєстратора Глобинської міської ради Стіхіної Оксани Миколаївни (далі - державний реєстратор Стіхіна О.М.), треті особи: Криворудська сільська рада Семенівського району Полтавської області (далі - Криворудська сільрада), Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт (далі - ТОВ ІПК Полтавазернопродукт ), у якому просило:

- скасувати рішення державного реєстратора Стіхіної О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33900415 від 17.02.2017 та закриття відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, розташованої на території Криворудської сільради;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру виключити з Державного земельного кадастру запис щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, розташованої на території Криворудської сільради.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю законних підстав для формування та державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, розташованої на території Криворудської сільради, оскільки ця земельна ділянка входить до складу земель, які належать на праві власності ПСП Селянська спілка Криворудська .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 залучено до участі у справі як співвідповідача Державне підприємство Центр державного земельного кадастру (далі - ДП Центр державного земельного кадастру ).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 скасовано, провадження в справі закрито.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 заяву ПСП Селянська спілка Криворудська про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Направлено матеріали справи № 440/3802/19 до Господарського суду Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 позов ПСП Селянська спілка Криворудська задоволено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у вересні 2021 року ПСП Селянська спілка Криворудська подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021, а рішення Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 440/3802/19 за касаційною скаргою ПСП Селянська спілка Криворудська з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.11.2021.

04.10.2021 ПСП Селянська спілка Криворудська подало до Верховного Суду додаткові письмові пояснення у справі.

Державний реєстратор Стіхіна О.М., ТОВ ІПК Полтавазернопродукт у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ГУ Держгеокадастру, державний реєстратор Стіхіна О.М., Криворудська сільрада, ДП Центр державного земельного кадастру в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ПСП Селянська спілка Криворудська зареєстроване Семенівською районною державною адміністрацією (далі - Семенівська РДА) 28.02.2000 і було створено в результаті реорганізації таких підприємств: Державного підприємства - радгоспу Партизан Семенівського району Полтавської області об`єднання Полтавасадвинпром, заснованого на державній власності; Відкритого акціонерного товариства Партизан , заснованого згідно з рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 07.08.1996 № 02/1465 шляхом перетворення Державного підприємства радгоспу Партизан у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі ; Селянської спілки Криворудська , яка згідно зі статутом, зареєстрованим розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації 02.03.1999 № 71, є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Партизан .

За положеннями статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської РДА 27.04.2000 № 153, ПСП Селянська спілка Криворудська є правонаступником селянської спілки Криворудська .

Відповідно до рішення Криворудської сільської ради від 24.03.1997 ВАТ Партизан видано державний акт серії ІІ-ПЛ № 000085 на право постійного користування землею площею 4775,8 га і, за доводами позивача, право користування цією земельною ділянкою в порядку правонаступництва перейшло до ПСП Селянська спілка Криворудська .

Також судами установлено, що згідно з рішенням Криворудської сільради від 02.12.2009 Про встановлення права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ ІПК Полтавазернопродукт є власником багаторічних насаджень на площі 423 га, а саме, сад зерняткові 110 га, сад зерняткові 98 га, сад зерняткові 100 га, сад зерняткові 92 га, сад слива 20 га, сад смородина 2 га, сад горіхи 1 га.

Головою Семенівської РДА прийнято розпорядження від 21.01.2010 № 51 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ТОВ ІПК Полтавазернопродукт , яким надано дозвіл землевпорядній організації на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки загальною площею 423 га сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) ТОВ ІПК Полтавазернопродукт за межами села Крива Руда Семенівського району Полтавської області.

Згодом Державним підприємством Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ ІПК Полтавазернопродукт для укладання договорів оренди землі на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Розпорядженням голови Семенівської РДА від 26.01.2010 № 68 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК Полтавазернопродукт площею 423 га на території Криворудської сільради, на підставі якого 05.02.2010 між Семенівською РДА і ТОВ ІПК Полтавазернопродукт укладено договори оренди щодо земельних ділянок державної форми власності, розташованих за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського району, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером № 5324583200:00:003:0510 площею 280,64 га під багаторічними насадженнями, земельна ділянка з кадастровим номером № 5324583200:00:003:0511 площею 105,92 га під багаторічними насадженнями; земельна ділянка з кадастровим номером № 5324583200:00:003:0512 площею 48,04 га під багаторічними насадженнями.

ПСП Селянська спілка Криворудська звернулася до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування зазначеного розпорядження голови Семенівської РДА від 26.01.2010 № 68.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013, у справі № 2а-1670/818/11 було скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 про відмову в задоволенні позову та ухвалено нове рішення, яким позов ПСП Селянська спілка Криворудська задоволено частково та визнано незаконним розпорядження голови Семенівської РДА від 26.01.2010 № 68.

Розпорядженням Семенівської РДА від 20.08.2018 № 251 Про виконання рішення суду визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови від 26.01.2010 № 68.

09.06.2018 та 21.08.2018 Семенівською РДА було направлено на адресу ТОВ ІПК Полтавазернопродукт листи про втрату чинності розпорядження від 26.01.2010 № 68 у зв`язку з виконанням рішення суду та запропоновано товариству підписати додаткові угоди про розірвання договорів оренди, проте ТОВ ІПК Полтавазернопродукт у листі від 14.08.2018 повідомило РДА про неможливість підписання додаткових угод у зв`язку з відсутністю повноважень у райдержадміністрації на підписання таких угод.

28.09.2018 головою Семенівської РДА прийнято розпорядження №№ 295, 296 та 297 Про розірвання договору оренди землі , відповідно до яких договори оренди землі на зазначені земельні ділянки розірвано в односторонньому порядку на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 у справі № 2а-1670/818/11.

Також судом установлено, що 13.02.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано заяву ТОВ ІПК Полтавазернопродукт про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511. Заявником на реєстрацію подано договір оренди землі від 05.02.2010, укладений між ним і Семенівською РДА, з відміткою про реєстрацію у Семенівському районному відділі Полтавської регіональної філії Центру ДЗК від 05.02.2010 року за №041056200002, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5324583200:00:003:0511, площею 105,9193 га, що містить відомості про власника: Семенівська РДА та відомості про оренду з датою реєстрації речового права за ТОВ ІПК Полтавазернопродукт 05.02.2010 строк дії 25 років.

17.02.2017 державним реєстратором Стіхіною О.М. прийнято рішення індексний номер 33900415 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324583200:00:003:0511, площею 105,9193 га, форма власності: державна, власник: ГУ Держгеокадастру, підстава виникнення: Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI.

На підставі цього ж рішення державного реєстратора та відповідно до пункту 2 статті 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором проведено реєстрацію (перереєстрацію) іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 за ТОВ ІПК Полтавазернопродукт .

ПСП Селянська спілка Криворудська як правонаступник ВАТ Партизан з метою оформлення відповідно до вимог чинного законодавства права колективної власності на землю, переданого ВАТ Партизан згідно з державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000085, звернулося до ТОВ Регіон Експертпроект щодо виготовлення відповідної технічної документації, проте останнє листом від 13.08.2019 повідомлено позивача, що виготовлення технічної документації є неможливим, оскільки за даними Державного земельного кадастру станом на 13.08.2019 за місцем розташування земельної ділянки площею 423 га (багаторічні насадження), що належить на праві колективної власності ПСП Селянська спілка Криворудська , обліковуються три земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка із кадастровим номером 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, угіддя - рілля, державної форми власності, право оренди щодо яких зареєстровано за ТОВ ІПК Полтавазернопродукт .

ПСП Селянська спілка Криворудська вважає, що земельна ділянка кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 сформована без законних підстав та, відповідно, державним кадастровим реєстратором протиправно проведено реєстрацію цієї земельної ділянки із зазначенням державної форми власності в особі власника Семенівської РДА без припинення права колективної власності на землю згідно з державним актом на землю серії ІІ-ПЛ №000085 від 25.03.1997, тому ці обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що позивачу як правонаступнику ВАТ Партизан , що встановлено судовим рішенням у адміністративній справі № 2а-1670/181/11, належать права щодо спірної земельної ділянки з огляду на відсутність підстав для припинення права колективної власності на землю, тому належним способом захисту порушеного права позивача є скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора індексний номер 33900415 від 17.02.2017 в частині проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення порушеного права власності позивача на спірну земельну ділянку, оскільки у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки остання взагалі припинить існування як об`єкт цивільних прав, тому такий спосіб захисту не є ефективним.

У поданій касаційній скарзі ПСП Селянська спілка Криворудська послалося, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору порушено положення частини 4 статті 75 ГПК та не враховано обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 2а-1670/181/11, що набрало законної сили щодо правонаступництва позивачем права колективної власності на спірну земельну ділянку, на захист якого спрямовано позов у цій справі; висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, не відповідають обставинам справи, оскільки вимоги щодо скасування відповідної державної реєстрації ґрунтуються на обставинах справи № 2а-1670/181/11, судовим рішенням у якій визнано незаконним розпорядження Семенівської РДА від 26.01.2010 № 68, на підставі якого було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК Полтавазернопродукт ; суд апеляційної інстанції неправильно застосовав, зокрема положення статей 3, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та дійшов помилкового висновку, що скасування відповідної державної реєстрації прав не призведе до поновлення порушених прав позивача. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи в оскарженому судовому рішенні застосовано зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 226/817/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 23.01.2020 у справі № 921/75/19, від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, у постановах Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 6-490цс17, від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2015 у справі № 923/694/15.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Проте постанови Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 226/817/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 23.01.2020 у справі № 921/75/19, від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, у постановах Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 6-490цс17, від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, висновками у яких скаржником обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прийнято у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

Так у справі № 226/817/19 Верховний Суд (постанова від 10.03.2021) дійшов висновку, що за позовними вимогами про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину.

У справі 917/1345/17 Велика Палата Верховного Суду навела правовий висновок про те, що, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав внаслідок сплати учасникам коштів в якості дивідендів, в силу корпоративного характеру спірних правовідносин такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Також Судом зазначено, що посилаючись на частину 7 статті 75 ГПК, якою передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, суди попередніх інстанцій вказали, що надана оцінка матеріалів іншої справи не є преюдиціальним фактом у даній справі, та підставно відмовили у задоволенні позову, поданого на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки дивіденди виплачені учасникам справи на підставі рішення загальних зборів.

У справі № 925/698/16 висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 10.12.2019, стосуються правовідносин, що виникли в процесі виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема щодо обсягу прав та обов`язків позивача як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах, а також можливості застосування до припинення юридичної особи та її зобов`язань вимог статті 104, глави 50 (припинення зобов`язань) Цивільного кодексу України та статей 2, 15, 17 Закону України Про банки і банківську діяльність .

У справі № 914/839/18 Верховний Суд постановою від 31.01.2019 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про скасування державного акта на право постійного користування землею з огляду на встановлені судами обставини щодо набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою внаслідок правонаступництва та відсутністю підстав для задоволення позову.

У справі № 921/75/19 Верховний Суд постановою від 23.01.2020 залишив без змін постановлені у справі судові рішення про задоволення позову щодо визнання незаконними наказу ГУ Держгеокадастру, акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, скасування права комунальної власності та визнання права власності на земельну ділянку з огляду на встановлені у справі обставини набуття товариством (позивачем) права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законодавством порядку та відсутності доказів припинення цього права, а відтак відсутності законних підстав для реєстрації цієї земельної ділянки за державою та прийняття рішення у вигляді наказу щодо передачі спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.

У справі № 915/572/17 Верховний Суд (постанова від 11.02.2020) погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за товариством права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, з тих підстав, що на час вирішення судом першої інстанції спору підстави позову, зазначені в позовній заяві, відпали у зв`язку із скасуванням за постановою адміністративного суду розпорядчих актів Управління ДАБІ про скасування реєстрації декларацій, а нові підстави позову позивачем не зазначалися, при цьому позовні вимоги порушенням відповідачем норм ЦК і ЗК щодо проведення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності, не обґрунтовувалися.

Верховний Суд постановою від 23.06.2020 скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив на новий розгляд справу № 922/2589/19 за позовом міської ради про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, зокрема з тих підстав, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Верховний Суду України постановою від 16.08.2017 у справі № 6-490цс17 залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки кредитний договір є неукладеним, тобто не породжує для його сторін жодних правових наслідків, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення будь якої заборгованості з відповідача на користь позивача. При цьому висновків щодо преюдиційності обставин встановлених в іншій справі Суд дійшов з урахуванням встановлення таких обставин судом попередньої інстанції.

У постанові від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 за позовом товариства про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів на право власності на землю й договорів купівлі-продажу та дарування недійсними Верховний Суд України скасував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, при цьому зазначивши, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте позивачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Натомість у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції в основу судового рішення про відмову в задоволенні позову покладено встановлені у справі обставини, за якими позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не здатний забезпечити поновлення порушеного права власності, оскільки в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки остання за встановлених обставин взагалі припинить існування як об`єкт цивільних прав; судом зазначено, що висновок суду в судовому рішенні в адміністративній справі № 2а-1670/181/11 не є преюдицією для цієї справи, оскільки висновок суду щодо належності права особі є саме юридичною оцінкою, а не фактом чи обставиною матеріального світу, які в силу статті 75 ГПК не потребують доказуванню.

При цьому необхідно зазначити, що у справах, на висновки суду касаційної інстанції в яких скаржником здійснено посилання в обґрунтування пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини обрання позивачем такого способу захисту, який не призведе до поновлення порушеного права, на захист якого було спрямовано позов.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судовому рішенні у справі № 440/3802/19, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що постанова Вищого господарського суду України, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі, не є тим судовим рішеннями, невідповідність висновкам якого щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Селянська спілка Криворудська на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 440/3802/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко