Постанова

від 24.11.2021 по справі 904/8811/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 904/8811/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Організації орендарів орендного підприємства Завод Луч - Савченка С.А.,

Павлоградської міської ради Дніпропетровської області - Гончар С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Павлоградської міської ради Дніпропетровської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (у складі колегії суддів: Березкіна О.В. (головуючий), Антонік С.Г., Іванов О.Г.)

у справі № 904/8811/17

за позовом Організації орендарів орендного підприємства Завод Луч

до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області

про визнання недійсним пункту 1.2 рішення Павлоградської міської ради від 15.11.2016 № 463-15/VІІ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Організація орендарів орендного підприємства Завод Луч (далі - ОО ОП Завод Луч ) звернулася до суду з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - Павлоградська міськрада), у якому просила визнати недійсним пункт 1.2 рішення Павлоградської міськради від 15.11.2016 № 463-15/VІІ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою підготовки лотів до проведення земельних торгів , яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема Павлоградській міській раді, цільове призначення - для комерційного використання, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), на вул. Центральна р-н буд. № 84, площею 0,0800 га (умовно), із земель міської ради, які не надані у власність та користування, землі житлової та громадської забудови, для формування лоту з продажу на земельних торгах.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача суперечить приписам чинного законодавства та порушує права позивача як власника об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці щодо якої прийнято зазначене рішення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2021 року Павлоградська міськрада подала касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/8811/17 за касаційною скаргою Павлоградської міськради з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.11.2021.

ОО ОП Завод Луч у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 03.07.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (продавець) та ОО ОП Завод Луч (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 162 державного майна ОП Завод Луч , за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця цілісний майновий комплекс ОП Завод Луч , за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Горького, 145 (заводоуправління), на земельній ділянці 0,86 га; вул. Харківська, 3 (цех № 1) на земельній ділянці 4,5 га; вул. Інтернаціональна, 28 (ділянка № 2) на земельній ділянці 0,35 га; вул. Інтернаціональна, 28 на земельній ділянці 0,22 га; вул. Горького, 164 на земельній ділянці 0,33 га, а покупець зобов`язався прийняти майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених цим договором (пункт 1.1) право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі (пункт1.2); продавець зобов`язався сприяти покупцю в переоформленні документів на право користування земельною ділянкою (пункт 6.1.2). Цей договір нотаріально посвідчений 19.07.1996.

На виконання пункту 1.2 договору сторони підписали акт приймання-передачі державного майна ОП Завод Луч від 10.06.1997, за змістом якого позивачу передано у власність майно, розташоване на земельних ділянках: 0,86га по вул. Горького, 145 і 0,33 га по вул. Горького, 164 (заводоуправління); по вул. Харківська, 3 на земельній ділянці 4,5 га (цех № 1), Інтернаціональна, 28 (експериментальний цех) на земельній ділянці 0,57 га.

Відповідно до Генерального плану , складеного КП Павлоградське міжміське БТІ від 13.07.2004, на земельній ділянці за адресою: вул. Горького, 164, м. Павлоград Дніпропетровської обл., обраховуються: 1-будівля цеха, 2-навіс, 3-РП, 4,10-склади, 5-будівля, 6,8-лоток, 9-котельня, 11-вбиральня, 11-будівля напівзруйнована, 13-огорожа, 7-прохідна, 14-будівля відділення пластмас. Відомості щодо земельної ділянки, на якій розміщено ці об`єкти, та її характеристики у цьому документі відсутні.

За змістом акта приймання-передачі за вересень 1996 року, який є в матеріалах справи, на підставі рішення ХV сесії ХХІ скликання Павлоградської міськради народних депутатів ОО ОП Завод Луч передає Закритому акціонерному товариству Павлоградбуд побутові приміщення з земельною ділянкою площею 0,35 га по вул. К. Маркса. До цього акта додано схему, завірену підписами головного інженера землевпорядника та інженера геодезиста від 15.05.1995.

Відповідно до цієї схеми земельна ділянка має такі розміри: з вул. Горького по межі 95,0 м; ширина ділянки з лівого боку по прямій (на схемі вона проходить через будівлі) становить 65,0 м; площа земельної ділянки становить 0,6175 га (95,0 м х 65,0 м). На схемі зазначено, що частина ділянки площею 0,25 га вилучена згідно з рішенням сесії Павлоградської міськради народних депутатів від 01.08.1997 № 134/9, відповідно до пункту 7 якого в зв`язку з невикористанням за призначенням земельної ділянки по вул. К. Маркса (ріг вул. Горького) ЗАТ Павлоградбуд припинено право користування земельною ділянкою площею 2,25 га. Рішення щодо надання земельної ділянки площею 0,25 га ЗАТ Павлоградбуд для торгівельних павільйонів та 2 га іншої території, втратило чинність.

Отже, за встановлених обставин, земельна ділянка (частина площею 0,25 га) по вул. Горького, 164 у м. Павлоград, входила до складу земель, що передавалися ЗАТ Павлоградбуд , проте рішення щодо передачі земель втратило чинність; державний акт анульовано.

Також судами установлено, що 17.10.1996 виконавчим комітетом Павлоградської міськради народних депутатів прийнято рішення № 911 Про затвердження меж землекористування по результатах інвентаризації територій організацій та підприємств , за змістом якого затверджено розмір займаних територій, у тому числі ОО ОП Завод Луч по вул. Горького, 164 у м. Павлоград було надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,60 га строком на 5 років.

Відповідно до довідки Павлоградського міського відділу земельних ресурсів від 03.08.2005 земельна ділянка по вул. Горького,164 розташована на землях Павлоградської міськради, землі якої не надані у власність та користування.

У 2005 році ОО ОП Завод Луч звернулася до Павлоградської міськради із заявою про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, проте рішенням Павлоградської міськради від 13.09.2005 № 660 ОО ОП Завод Луч відмовлено в наданні такого дозволу у зв`язку зі зміною цільового використання земельної ділянки на вул. К. Маркса, 164, площею 0,3500 га (уточнюється) із земель промисловості, які не надані у власність та користування.

У 2006 році ОО ОП Завод Луч звернулася до суду з позовом про зобов`язання Павлоградську міськраду видати державний акт на право власності на земельні ділянки, право на які виникло у позивача у зв`язку з придбанням за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2011 у справі № К-16142/07, в позові відмовлено. При цьому, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в цих правовідносинах при переході права власності на споруди до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, що передбачало видачу державного акта на право користування земельною ділянкою.

За встановлених у справі обставин акт на право користування земельною ділянкою у розмірі, вказаному в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, позивачем отримано не було.

19.02.2013 Павлоградська міськрада прийняла рішення № 873-32/VІ Про затвердження переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами (перелік земельних ділянок додається до рішення).

17.08.2015 ОО ОП Завод Луч звернулася до Павлоградської міськради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельні ділянки згідно з переліком, у тому числі щодо земельної ділянки площею 0,33 га по вул. Горького, 164.

У листі від 03.09.2015 № 2524/0/2-15 позивачу було роз`яснено порядок звернення та подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням вичерпного переліку документів, які необхідно надати.

Рішенням Павлоградської міської ради від 20.09.2015 № 393-12/VІІ до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, внесено зміни та доповнено перелік земельною ділянкою по вул. Центральна р-н буд. № 84-А площею умовно 0,0800 га; умови продажу - право оренди.

29.08.2016 на офіційному сайті Павлоградської міськради було опубліковано оголошення про проведення громадських обговорень щодо визначення переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги, а 12.09.2016 відбулися громадські обговорення щодо затвердження переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги, розглянуто пропозиції громадськості, про що складено протокол № 10.

15.11.2016 Павлоградською міськрадою (15 сесія VІІ скликання) прийнято рішення № 463-15/VII Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою підготовки лотів до проведення земельних торгів , згідно з яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, Павлоградській міськраді, цільове призначення - для комерційного використання, вид цивільного призначення земель (КВЦПЗ) - 03.07. - (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), на вул. Центральна р-н будинку № 84, площею 0,0800га (умовно), із земель міської ради, які не надані у власність та користування, землі житлової та громадської забудови, для формування лоту з продажу на земельних торгах (пункт 1.2).

Також судами установлено, що 18.09.2017 комісія у складі: голови - першого заступника міського голови Мовчан В.С., секретаря - начальника відділу земельно-ринкових відносин Вишнякова О.О., членів комісії: начальника відділу містобудування та архітектури Коценко В.В., начальника юридичного відділу Павлоградської міської ради Ялинного О.І., в присутності начальника інспекції з благоустрою м. Павлограда Соловйова В.В., провела обстеження щодо дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства земельних ділянок, які розташовані на території м. Павлоград по вул. Горького, 164, про що складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 18.09.2017. Зокрема в акті зазначено, що відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, ця земельна ділянка не сформована, відомості в Державному кадастрі відсутні; в архівній документації є рішення виконкому Павлоградської міськради народних депутатів від 17.10.1996 № 911 Про затвердження меж землекористування по результатах інвентаризації територій організацій та підприємств, відповідно до якого ОО ОП Завод Луч по вул. Горького,164 у м. Павлоград була надана в тимчасове користування земельна ділянка строком на 5 років площею 0,6 га; згідно з довідкою Павлоградського міського відділу земельних ресурсів від 03.08.2005 земельна ділянка по вул. Горького,164 розташована на землях Павлоградської міської ради, землі якої не надані у власність та користування.

Згідно з висновком експерта № 5486 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 10.06.2020, - фактичні межі земельної ділянки за адресою: Горького, 164, м. Павлоград, Дніпропетровської обл., визначені ПП Геолайф , не відповідають межам земельної ділянки визначеними в Ситуаційному плані виробничих площ ділянки № 2 по вул. Горького ОП Завод Луч , площею 0,33 га, який додається до договору купівлі-продажу державного майна ОП Завод Луч від 03.07.1996 № 162; - фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:035:0169 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Центральна, р-н. буд. 84-А, площею 0,0655 га не відповідають межам земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Горького, 164, встановленим Технічним звітом з проведення топографо-геодезичної зйомки , виконаним ПП Геолайф ; - контури земельної ділянки по вул. Горького, 164, межі якої визначені зазначеним технічним звітом, не співпадають з контурами земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:035:0169 за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна, р-н. буд. 84-А площею 0,0655 га; - земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:035:0169 за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна, р-н. буд. 84-А площею 0,0655 га та земельна ділянка за адресою: м. Павлоград, вул. Горького, 164, межі якої визначені Технічним звітом з проведення топографо-геодезичної зйомки , виконаним ПП Геолайф , накладаються одна на одну, площа накладання становить 0,0655 га. Наочно, межі земельних ділянок, графічно наведено на плані у додатку №1 до висновку експертизи.

У графічного плану земельних ділянок, який є додатком до висновку експертизи, зазначено, що земельна ділянка площею 0,0655 га з кадастровим номером 1212400000:02:035:0169 по улиці Центральна 84-А у м. Павлоград знаходиться у межах земельної ділянки площею 0,2541 га, яка визначена Технічним звітом з проведення топографо-геодезичної зйомки.

ОО ОП Завод Луч , звертаючись до суду з позовом у справі, яка розглядається, про визнання недійсним пункту 1.2 рішення Павлоградської міськради від 15.11.2016 № 463-15/VІІ, обґрунтувала вимоги тим, що рішення Павлоградської міськради в частині пункту 1.2 суперечить приписам чинного законодавства та порушує права позивача як власника об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці щодо якої прийнято зазначене рішення ради.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив та мотивував таке рішення тим, що на момент прийняття рішення Павлоградської міськради право власності чи право користування земельною ділянкою площею 0,33 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права до позивача. Крім того, суд зазначив, що згідно ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, відстань від зруйнованої будівлі (незавершене будівництво позивача) до земельної ділянки, яка відведена відповідачу для формування лоту з продажу на земельних торгах, становить 1,00 м, що свідчить про дотримання відповідачем вимог щодо розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна.

Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов з тих підстав, що на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином від 03.07.1996 згідно із чинним на той час законодавством, до набувача (позивача) права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), яке розташоване на спірній земельній ділянці, перейшло право вимагати оформлення права користування земельною ділянкою саме у тому розмірі, який був зазначений у договорі купівлі-продажу, тобто, 0,33 га, а тому оспорюваний пункт 1.2 рішення щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою підготовки лотів до проведення земельних торгів, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Павлоградській міськраді з цільовим призначенням для комерційного використання на вул. Центральна р-н будинку № 84, площею 0,0800га (умовно), порушує цивільне право та інтерес позивача.

У поданій касаційній скарзі, з урахуванням уточнень, Павлоградська міськрада послалася, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 79-1, 122, 123, 125, 126, 134, 135 Земельного кодексу України, та не враховано, що право власності або право користування землею виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; при цьому право власності чи право користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав, проте на земельну ділянку комунальної власності по вул. Центральна, 84 у м. Павлограді, площею 0,800 га (умовно), право власності або право користування будь-якою особою не зареєстровано, а позивачем не надано доказів оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано придбані позивачем будівлі і споруди, та яка необхідна для їх обслуговування. Разом із тим, суд не може порушувати виключну компетенцію органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями комунальної власності та своїм рішенням передавати землю у користування; судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що на земельній ділянці, яка виставляється на торги, відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу. При вирішенні спору судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19. Також скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції порушено положення статей 80, 269 ГПК щодо прийняття від позивача нових доказів та не надано належної оцінки висновкам експертів щодо невідповідності меж земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Проте постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, висновками у яких скаржником обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прийнято у справі, правовідносини у якій не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

Так, Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/2942/19 за позовом прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, постановою від 09.04.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо можливості набуття відповідачем земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкту нерухомого майна; чи відбулася зміна цільового призначення та функціонального використання спірної земельної ділянки в результаті прийняття спірного рішення міської ради; чи дійсно відповідно до висновку державної експертизи та витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка повністю знаходиться в санітарно-захисній зоні та щодо неї встановлені обмеження, а також не врахування того, що спірну земельну ділянку відведено з метою будівництва об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Також судом зауважено, що отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.

Натомість у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції на підставі оцінки поданих сторонами доказів, а також фактичних обставин справи, у тому числі висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, установлено обставини, за якими позивач як набувач за договором купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, що розташовано на спірній земельній ділянці, має право на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовано, тому прийняте відповідачем рішення стосовно зазначеної земельної ділянки порушує законне право та інтерес позивача.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судовому рішенні у справі № 904/8811/17, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Павлоградської міськради у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга Павлоградської міськради не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом із тим касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

При цьому посилання у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на те, що судом апеляційної інстанції не досліджено і не враховано висновків експертів щодо невідповідності меж земельної ділянки, є безпідставними, оскільки висновок експерта було оцінено судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтею 86 ГПК, у сукупності з іншими доказами, поданими сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Водночас відповідно до статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, що і було зроблено судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи.

Щодо доводів Павлоградської міськради про прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів від позивача, суд касаційної інстанції зазначає, що касаційна скарга взагалі не містить доводів, які саме докази було прийнято від позивача при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та яким чином ці докази вплинули на результат вирішення цієї справи.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу Павлоградської міськради у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, необхідно залишити без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/8811/17 за касаційною скаргою Павлоградської міської ради Дніпропетровської області у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Павлоградської міської ради Дніпропетровської області у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 904/8811/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко