Постанова

від 14.12.2021 по справі 726/1524/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 726/1524/19

провадження № 61-1946св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт , Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт (далі - ТДВ Холодпродконтракт ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування реєстрації права власності.

Позов мотивований тим, що він є власником нежитлового приміщення (трансформаторної станції) літ. Е , площею 50,80 кв. м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0150 га, та належить до земель комунальної власності. Трансформаторна станція літ. Е розташована на земельній ділянці, яка рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06 липня 1999 року надана в постійне користування ВАТ ЧОЗТВП Холодпродконтракт , правонаступником якого є ТзДВ Холодпродконтракт і на підставі цього рішення виданий державний акт на право постійного користування землею, при цьому вказаній земельній ділянці присвоєно іншу поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Якименко Т. В. за заявою ТзДВ Холодпродконтракт було внесено відомості про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на трансформаторну підстанцію літ. Т , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 лютого 2012 року, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та довідки Чернівецького МКБТІ за № 2318 від 18 грудня 2014 року.

Єдиною підставою для проведення державної реєстрації слугувала вказана довідка Чернівецького МКБТІ, оскільки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно відсутній такий об`єкт нерухомого майна як трансформаторна підстанція літ. Т .

Висновком експертного оціночно-будівельного дослідження № 15099 від 09 вересня 2015 року підтверджено, що трансформаторна підстанція № 226, позначена на кадастровому плані земельної ділянки відведеної ВАТ ЧОЗТВП Холодпродконтракт по АДРЕСА_2 (кам`яна нежитлова будівля) та значиться в інвентаризаційній справі на домоволодіння по АДРЕСА_1 , як трансформаторна підстанція літ. Е є однією будівлею.

Вважав, що вказана реєстрація права власності порушує його права, як власника трансформаторної станції літ. Е , яка знаходиться по АДРЕСА_1 та здійснена з порушенням вимог закону.

Виходячи з викладеного просив:

скасувати реєстрацію права власності за ТзДВ Холодпродконтракт на трансформаторну підстанцію літ. Т .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ТзДВ Холодпродконтракт на будівлю трансформаторної підстанції літ. Т , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що довідка органу технічної інвентаризації не є документом на підставі якого може бути проведена державна реєстрація прав на нерухоме майно, тому наявність такої порушує право позивача на цю будівлю, таке порушення є триваючим, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ТзДВ Холодпродконтракт задоволено частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 30 жовтня 2020 року скасовано.

В позові ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзДВ Холодпродконтракт 1 111,80 грн судових витрат за апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_1 звернувся з позовом про скасування реєстрації права власності за ТзДВ Холодпродконтракт на трансформаторну підстанцію літ. Т , однак, як того вимагає закон, одночасно вимог про визнання, зміну чи припинення судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, ним заявлено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року та залишити в силі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реєстрація права власності на будівлю трансформаторної підстанції літ. Т за ТзДВ Холодпродконтракт здійснено з порушенням Закону № 1952-IV і така реєстрація порушує право позивача ОСОБА_1 на цю будівлю.

Суд апеляційної інстанції при скасуванні рішення суду першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, внаслідок чого неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній з 16 січня 2020 року та порушив вимоги статті 5 ЦПК України.

Суд першої інстанції захистив порушені права ОСОБА_1 у спосіб, який не суперечить закону та забезпечує реальне поновлення його прав.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ТзДВ Холодпродконтракт подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач звернувся з позовом про скасування реєстрації права власності за ТзДВ Холодпродконтракт на трансформаторну підстанцію літ. Т , однак, як того вимагає закон, одночасно вимог про визнання, зміну чи припинення судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ним заявлено не було.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем обраний не ефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові. Також суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року відмовлено, роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до 17 березня 2021 року.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 726/1524/19 надійшли до Верховного Суду та 05 березня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19.

Фактичні обставини

Суди встановили, що на підставі договору дарування від 27 жовтня 2004 року № 4-2887 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (трансформаторної) літ. Е , площею 50,80 кв. м. що знаходиться по АДРЕСА_1 .

З листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 26 листопада 2014 року № Т-7180/004/01 та від 11 грудня 2014 року № Т-7415/2-04-01, вбачається, що належна позивачу будівля трансформаторної станції розташована на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ТзДВ Холодпродконтракт на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого цьому товариству виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 17 січня 2000 року. При цьому цій земельній ділянці присвоєно іншу поштову адресу: АДРЕСА_2.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12 червня 2019 року № 170249275, 05 лютого 2013 року державним реєстратором Якименко Т. В. зареєстровано за ТзДВ Холодпродконтракт право власності на нежитлові будівлі, у тому числі на приміщення трансформаторної підстанції літ. Т .

У свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 17 лютого 2012 року, яке стало підставою для реєстрації права власності ТзДВ Холодпродконтракт щодо трансформаторної станції літ. Т , вказаний об`єкт нерухомого майна відсутній.

Підставою виникнення права власності на зареєстровані об`єкти, як вбачається із вказаної довідки, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 лютого 2012 року, видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, та довідка Чернівецького МКБТІ № 2318 від 18 грудня 2014 року.

Проте у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 лютого 2012 року не зазначено такого об`єкта нерухомого майна як трансформаторна підстанція літ. Т .

В довідці Чернівецького МКБТІ за № 2318 від 18 грудня 2014 року, яка зазначена у додаткових відомостях в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міститься інформація про те, що трансформаторна підстанція літ. Т входить до складу нежитлових будівель, які належать ТзДВ Холодпродконтракт , та знаходиться на земельній ділянці площею 0,1979 га, кадастровий номер 7310136900:73:001:0014.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею, виданого ТзДВ Холодпродконтракт , вказана земельна ділянка в плані землекористування значиться під № 3 і на ній розташована кам`яна нежила будівля (КН).

Згідно з висновком експертного оціночно-будівельного дослідження № 15099 від 09 лютого 2015 року трансформаторна підстанція літ. Е за схематичним планом домоволодіння № 1-А інвентаризаційної справи, ТП № 226 та КН (кам`яна нежила будівля) в плані землекористування та кадастровому плані земельної ділянки АДРЕСА_3 є однією будівлею.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Щодо позовних вимог до ТзДВ Холодпродконтракт

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 521/10608/19 (провадження № 61-14795св21) зроблено висновок, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом .

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 та ТзДВ Холодпродконтракт в договірних відносинах не перебувають, на думку позивача він є власником спірного майна, ТзДВ Холодпродконтракт - фактичним володільцем.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) юридично - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зроблено висновок, що задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову .

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20) зроблено висновок, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права .

Отже, суд апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ТзОВ Холодпродконтракт дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20) зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та банком. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні .

Отже, в задоволенні позовних вимог до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слід було відмовити саме з цих підстав.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20), від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20) колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук