Постанова

від 20.01.2021 по справі 726/1524/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Чернівці

справа № 726/1524/19

провадження22-ц/822/56/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 30 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт , Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про скасування реєстрації права власності за Товариством з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт на трансформаторну підстанцію літ. Т , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником нежитлового приміщення (трансформаторної станції) літ. Е , площею 50,80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0150 га, та належить до земель комунальної власності. Трансформаторна станція літ. Е розташована на земельній ділянці, яка рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06.07.1999 року надана в постійне користування ВАТ ЧОЗТВП Холодпродконтракт , правонаступником якого є ТзДВ Холодпродконтракт і на підставі цього рішення видано державний акт на право постійного користування землею, при цьому вказаній земельній ділянці присвоєно іншу поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Якименко Т.В. за заявою ТзДВ Холодпродконтракт було внесено відомості про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на трансформаторну підстанцію літ. Т , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 17.02.2012 року, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та довідки Чернівецького МКБТІ за №2318 від 18.12.2014 року.

Єдиною підставою для проведення державної реєстрації слугувала вказана довідка Чернівецького МКБТІ, оскільки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно відсутній такий об`єкт нерухомого майна як трансформаторна підстанцію літ. Т .

Висновком експертного оціночно-будівельного дослідження №15099 від 09.09.2015 року підтверджено, що трансформаторна підстанція №226, позначена на кадастровому плані земельної ділянки відведеної ВАТ ЧОЗТВП Холодпродконтракт по АДРЕСА_2 (кам`яна нежитлова будівля) та значиться в інвентаризаційній справі на домоволодіння по АДРЕСА_1 , як трансформаторна підстанція літ. Е є однією будівлею.

Вважав, що вказана реєстрація права власності порушує його права, як власника трансформаторної станції літ. Е , яка знаходиться по АДРЕСА_1 та здійсненна з порушенням вимог закону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності ТзДВ Холодпродконтракт на будівлю трансформаторної підстанції літ. Т , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Суд виходив з того, що довідка органу технічної інвентаризації не являється документом на підставі якого може бути проведена державна реєстрація прав на нерухоме майно, тому наявність такої порушує право позивача на цю будівлю, і таке порушення є триваючим, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТзДВ Холодпродконтракт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Доводи мотивують тим, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що трансформаторна підстанція, власником якої є позивач, знаходиться по АДРЕСА_1 , а рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради, та державним актом надано товариству у постійне користування 5 земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 якій у 2001 році надано поштову адресу АДРЕСА_4 .

Зазначають, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки згідно договору дарування від 2004 року позивачу належить трансформаторна підстанція, розташована по АДРЕСА_1 , хоча в той самий час станом на 2000 рік, трансформаторна підстанція, державну реєстрацію, яку просить позивач скасувати знаходилась по АДРЕСА_2 , тому в даному випадку відсутнє порушене право.

Посилаються на безпідставність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки таке порушення не є триваючим. В даному випадку строк позовної давності має бути відрахований з моменту коли особі стало відомо про порушення його прав, а саме позивачу стало відомо про порушення його права 01 вересня 2015 року (з моменту подання заяви про збільшення позовних вимог), або ж 25 грудня 2018 року (з моменту ухвалення остаточного рішення з приводу позовної вимоги про скасування реєстрації майна з ТзДВ Холодпродконтракт ), проте позивач звернувся до суду із позовом лише 03 липня 2019 року.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 27.10.2004 року №4-2887 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (трансформаторної) літ. Е , площею 50,80 кв.м. що знаходиться по АДРЕСА_1 .

З листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 26.11.2014 року №Т-7180/004/01 та від 11.12.2014 року № Т-7415/2-04-01, вбачається, що належна позивачу будівля трансформаторної станції розташована на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ТДВ Холодпродконтракт на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого цьому товариству виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 17.01.2000 року. При цьому цій земельній ділянці присвоєно іншу поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2019 року №170249275, 05.02.2013 року державним реєстратором Якименко Т.В. зареєстровано за ТДВ Холодпродконтракт право власності на нежитлові будівлі, у тому числі на приміщення трансформаторної підстанції літ. Т .

У свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 17 лютого 2012 року, яке стало підставою для реєстрації права власності ТзДВ Холодпродконтракт щодо трансформаторної станції літ. Т , вказаний об`єкт нерухомого майна відсутній.

Підставою виникнення права власності на зареєстровані об`єкти, як вбачається із вказаної довідки, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 17.02.2012 року, видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, та довідка Чернівецького МКБТІ №2318 від 18.12.2014 року.

Проте у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 17.02.2012 року не зазначено такого об`єкта нерухомого майна як трансформаторна підстанція літ. Т .

В довідці Чернівецького МКБТІ за №2318 від 18.12.2014 року, яка зазначена у додаткових відомостях в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міститься інформація про те, що трансформаторна підстанція літ. Т входить до складу нежитлових будівель, які належать ТДВ Холодпродконтракт , та знаходиться на земельній ділянці площею 0,1979 га, кадастровий номер 7310136900:73:001:0014.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею, виданого ТДВ Холодпродконтракт , вказана земельна ділянка в плані землекористування значиться під № 3 і на ній розташована кам`яна нежила будівля (КН).

Згідно з висновком експертного оціночно-будівельного дослідження №15099 від 09.09.2015 року трансформаторна підстанція літ. Е за схематичним планом домоволодіння № 1-А інвентаризаційної справи, ТП № 226 та КН (кам`яна нежила будівля) в плані землекористування та кадастровому плані земельної ділянки АДРЕСА_5 є однією будівлею.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту повинен гарантувати особі відновлення порушеного права або можливість отримання відповідного відшкодування.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону у редакції, яка діяла на момент реєстрації трансформаторної підстанції літ. Т , державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Підставами для державної реєстрації прав є документи, зазначені у ч.1 ст.19 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка органу БТІ не може бути належним документом, на підставі якого може бути проведена державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Однак, судом не було враховано наступного.

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому законодавець передбачив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року в справах № 906/516/19, № 905/633/19,

№ 922/2589/19, від 30 червня 2020 року в справі № 922/3130/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року в справі

№ 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19,

від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, 18 листопада 2020 року у справі №154/883/19).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про скасування реєстрації права власності за ТзОВ Холодпродконтракт на трансформаторну підстанцію літ. Т , однак, як того вимагає закон, одночасно вимог про визнання, зміну чи припинення судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ним заявлено не було.

Враховуючи зазначене, позивачем обрано не ефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові, з позивача слід стягнути на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1111,80грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 30 жовтня 2020 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт , Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування реєстрації права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт 1111,80грн. судових витрат за апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови - 25 січня 2021 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: Н.К. Височанська

І.Н. Лисак